Звідки взялася і які будуть наслідки хвилі одкровень політиків про хабарі, пише Станіслав Шум, керуючий партнер комунікаційного холдингу Territory, у колонці, опублікованій у №6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року.
Я дуже люблю мультфільм про Губку Боба. Підкуповує безпосередність головного персонажа. Але будьте обережні – довгий перегляд цього мультика може викликати незворотні наслідки в психіці у людини, чия діяльність пов'язана з великим нервовим напруженням. Наприклад, у народного депутата.
Минулого тижня з'явилися перші ознаки патологічної безпосередності: депутат Забзалюк повідомив, що йому дали хабар – $ 450 штук зелені. Депутат Рибаков зізнався, що гроші давав. Депутат Єхануров повідомив,що йому пропонували. У БЮТ заявили, що такі, як він, і даром не потрібні.Мабуть, за гроші потрібні інші. Коротше, тиждень нагадав ту серію мультика, де Губка зрозумів, як класно по секрету розповідати секрети, які тобі по секрету розповіли.
Я завжди вірив, що скоро все зміниться у кращий бік. І ось перша ластівка – про хабарі почали говорити абсолютно відкрито. Адже не минуло й тижня після того, як Конституційним судом (КС) було прийнято рішення,яке, здавалося, назавжди перекрило громадськості доступ до інформації про доходи чиновників і депутатів. І тут їх прорвало.
Назвемо цей феномен синдромом squarepants (квадратних штанів). Можливо, то рішення КС викликало когнітивний дисонанс у свідомості народних обранців, як це часто трапляється у Губки Боба, коли він відчуває вседозволеність. Тільки Губка в таких випадках йде до Сквідвард, а депутати –до преси.
Адже на побутовому рівні хабар – це всього лише мастило для заржавілого механізму державної машини. Але на рівні самої державної машини – це зрозумілий
еквівалент політичної ваги
Можна тільки припустити, що може статися далі. Адже на побутовому рівні хабар – це всього лише мастило для заржавілого механізму державної машини. Але на рівні самої державної машини – це зрозумілий еквівалент політичної ваги та інструмент політичних торгів. Напевно комусь захочеться легалізувати сформовану практику.
Беруть хабарі в судах? Було б непогано, якби завтра там вивісили прейскуранти. Сприяння у перемозі – $ 20.000. Лояльність прокурора – $30.000. Втрата речдоків – $ 5.000. У парламенті на екрані системи Рада транслюватимуть курс вартості одного депутата фракцій ПР, БЮТ, комуністів. Ну а скільки коштують члени фракції Реформи заради майбутнього, ми і так знаємо.
За легалізації хабарів передачі Шустера з обридлих полемічних оргій перетворяться на захопливі реаліті-шоу. Міністр не буде відмовлятися від участі в схемах купівлі бурових установок втридорога у лівих компаній, а в прямому ефірі розповість, як розумно пиляти. Так, щоб і державі, і собі, і дітям. "Сьогодні ми будемо говорити про те, скільки і як украв мер міста на продажу землі громади. Зустрічайте – корупціонер тижня ... ". І тепер вже не допитливі журналісти з мізерним набором фактів робитимуть припущення. Впливові корупціонери замість бла-бла-бла щодо інтересів народу докладно розкажуть, як можна вигідно знімати бабки з регіональних митниць, смикати бізнес під прикриттям екології та просто без напрягу розводити на гроші невеликих підприємців.
- Кажуть, що на ремонті доріг можна легко знімати 1 млн на кілометрі. Чи це так? – запитає у гостя шоу ведучий.
- Ні, це раніше можна було так пиляти. Зараз максимум 200тис. можна заробити, – зі знанням справи відповість почесний корупціонер. Хоча стривайте, чому корупціонер?
Судячи із заяв депутатів, корупція – це реальний ринок зі сформованими цінами на послуги, факторами впливу. І особливо – з ризиками
Судячи із заяв депутатів, корупція – це реальний ринок зі сформованими цінами на послуги, факторами впливу. І особливо – з ризиками. Не така легка справа, як може здатися. Корупціонери заробляють свої гроші потом й –іноді – кров'ю. За останній тиждень про це багато розповіли перші жертви синдрому squarepants. Виявляється, навіть таким поважним людям, як народні депутати, треба мотатися по регіонах, щоб шантажувати казнокрадів на місцях і вибивати з них гроші. Цією брудною роботою доводитися особисто займатися навіть керівникам парламентських фракцій.
Рядовим депутатам теж нелегко, тому що зараз ціноутворення на ринку корупції непрозоре – ніколи не можна точно знати, чи достатньо ти взяв. Ось хоча б фракційний ринок депутатів у ВР. Ще кілька років тому за перехід можна було отримати мільйон-два і більше. Зараз – менше півмільйона.Ціни впали вдвічі! А в порівнянні з 2007-м падіння склало десять разів!
Як правильно попереджав Губка Боб, "те, що не вбиває нас,може вбити з другої спроби". А хто буде нести відповідальність за ці ризики?Хто буде їх компенсувати?
До цього часу це справно робили платники податків. В той момент, коли ставили галочку в своєму виборчому бюлетені. Судячи з усього,будуть і надалі. Тому що вони теж напевно бачили повчальний момент з Губки Боба: "Ти що, здурів?! Ти хоч знаєш, що роблять з такими хлопцями, як ми?! Ми ж не якісь там дурні банкноти підробили і не запустили руку в скарбницю, ми кульку вкрали! За це нас запроторять!".
Тому я не здивуюся, якщо найцікавіше почнеться на виборах. Вже бачу гасла весняних промокампаній кандидатів в депутати: Крав для себе – вкраду і для вас!, Вкрадемо для блага Луганська!, Бурові не межа!Голосуйте за нас.
Тоді я точно проголосую за Губку Боба. Принаймні це буде чесний вибір.
***
Ця колонка опублікована в № 6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]