RU
Головна
 

Корреспондент: Точка зору: Штрафний батальйон

4 травня 2012, 16:09
0
32
Корреспондент: Точка зору: Штрафний батальйон
Фото: Фото Наталі Кравчук
Система штрафів для співробітників не є ефективним стимулом для роботи

Топ-менеджмент українських компаній тримає своїх співробітників на короткому повідку, використовуючи систему тотальних штрафів. Цей офісний тоталітаризм деструктивний і веде до руйнування бізнесу, пише Тетяна Нікітович, директор рекрутингового агентства Smart Solutions, у колонці, опублікованій у №16-17 журналу Корреспондент від 27 квітня 2012 року.

Я розмовляла із керівником департаменту персоналу великої торговельної компанії щодо доцільності системи штрафів на робочому місці. Вона запевняла, що штраф просто необхідний. "У нас що, із вантажниками можна розмовляти мовою Пушкіна і Толстого? Їм доводиться нагадувати, що слово "працювати" означає "виконувати доручену роботу", а не "бути присутнім" на роботі, байдикувати і ходити на перекури". Для того, щоб "уберегти" себе від недбайливих співробітників, у компанії була введена система ключових показників: за виконання певних показників − премія, за невиконання − депреміювання.

Чверть українців згодні терпіти жорстоке ставлення і готові до того, що роботодавець буде штрафувати їх за помилки

За словами кадровика, співробітники знають правила гри і до штрафів ставляться з розумінням. Опитування, проведене компанією GfK Ukraine серед українських працівників щодо їхнього ставлення до штрафів, показало, що чверть українців згодні терпіти жорстоке ставлення і готові до того, що роботодавець буде штрафувати їх за помилки.

Безумовно, дисципліна потрібна. Роботодавець платить за виконання певної роботи і має право зменшувати винагороду за працю, якщо людина у якийсь момент займається не тим, для чого її найняли. За часів СРСР за систематичні порушення співробітника спочатку вичитували на партійних зборах, потім позбавляли премії, а потім і звільняли. Нинішня штрафна система інколи зводиться до абсурду. Поруч із моїм офісом працює рекламне агентство. Запізнився два рази поспіль − принеси солодощі та фрукти. Запізнився третій раз − заплати $ 10.

Проводили співбесіду із колишнім співробітником дистриб'юторської компанії, який звільнився через штрафи. За разове запізнення на роботу на десять хвилин фірма позбавила його 15% місячного окладу. Там також його оштрафували за те, що він відмовився працювати за "того хлопця"  у неробочий час: "Не виконав вказівку керівництва − штраф".

Існувала система штрафів за запізнення й у відомій юридичній фірмі. Із часом її скасували, порахувавши, що якщо вже людина потрапила у затори і запізнюється, то для неї штраф − це зайвий стрес і зіпсований настрій. І вже точно не стимул приїхати вчасно.

Покарати можуть не тільки за запізнення − за їжу на робочому місці, за пил на столі, за порушення дрес-коду, за нецензурну лексику, за пропуски проплачених компанією занять у фітнес-клубі, за те, що вийшов до туалету

Покарати можуть не тільки за запізнення − за їжу на робочому місці, за пил на столі, за порушення дрес-коду, за нецензурну лексику, за пропуски проплачених компанією занять у фітнес-клубі, за те, що вийшов до туалету, за відмову брати участь у тренінгах та корпоративах, за неуважність  до клієнта. Якщо немає за що оштрафувати, згадують випадки піврічної давності.

Я не вірю, що штрафи дисциплінують працівника і покращують його свідомість. Штраф − рішення привабливе, але на практиці малоефективне.

Для багатьох компаній введення подібних санкцій − це просто невміло завуальований спосіб заощадити.

Формальні та абсурдні штрафи, популярні в українських компаніях, дають короткочасний ефект і демотивують людей. Співробітники до них звикають, втомлюються боятися і виробляють настільки ж креативні способи ухилення

Так чи інакше, формальні та абсурдні штрафи, популярні в українських компаніях, дають короткочасний ефект і демотивують людей. Співробітники до них звикають, втомлюються боятися і виробляють настільки ж креативні способи ухилення.

Чи ефективні штрафи? І що можна запропонувати натомість? Універсальних відповідей на ці питання немає. І все ж свідомість співробітника починається тоді, коли людина залучена до процесу роботи всієї компанії, а якщо вона витрачає свої зусилля на боротьбу із корпоративними маразмами, до підвищення продуктивності це вже не має відношення.

При нормальному менеджменті штрафи не потрібні. Потрібен здоровий клімат у колективі, правильна система мотивації, чітко поставлені завдання та адекватний контроль. Якщо людина може робити, але не робить, − це проблема управлінська. Якщо людина не робить, бо не може, − це помилка професійного відбору. Такого співробітника потрібно замінити або відправити на тренінг, де його навчать.

При нормальному менеджменті штрафи не потрібні. Потрібен здоровий клімат у колективі, правильна система мотивації, чітко поставлені завдання та адекватний
контроль. Якщо людина може робити, але не робить, − це проблема управлінська

Якщо у колективі співробітники намагаються все зробити вчасно і добре, щоб не підвести колег і шефа, якщо поспішають на роботу, бо є цікаві завдання, а не страх штрафів, − це те, до чого треба прагнути.

З-під палиці нічого по-справжньому гарного народитися не може. Хороше і якісне народжується в атмосфері захоплення та ентузіазму, коли люди отримують задоволення від роботи та у них є відчуття причетності до чогось важливого і великого. На жаль, у багатьох управлінців не вистачає кваліфікації, щоб грамотно вибудувати роботу, і вони намагаються стимулювати свідомість штрафами. Те ж дисциплінарне питання − систематичні запізнення на роботу − вирішується не лише каральними санкціями. В освіченій Європі, якщо вірити даним опитування, проведеного компанією Vanson Bourne серед 1,5 тис. співробітників європейських компаній, кожен п'ятий опитаний працює віддалено мінімум два дні на тиждень.

Цікаво, що найпрогресивніші роботодавці перебувають в Австрії, Данії і Швеції: 77% пропонують своїм співробітникам гнучкий графік роботи. Це при тому, що у тих самих австрійців принцип "арбайтен унд дисциплін" зведений до абсолюту.

Крім того, у перших антиурядових народних виступах часів царської Росії робітники вимагали від роботодавців скасування системи штрафів. Але їх тоді не почули. Ця історія мала сумний фінал. Сумний для роботодавців.

***

Ця колонка опублікована в № 16-17 журналу Корреспондент від 27 квітня 2012 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua

ТЕГИ: штрафУкраїнароботодавціспівробітники
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua
Читати коментарі

Корреспондент.net в соцмережах