RU
 

Корреспондент: Купи слона. Лист з Лаосу

8 травня 2012, 10:35
0
41
Корреспондент: Купи слона. Лист з Лаосу
Фото: Фото Антона Гуракова
Лаос приваблює своєю природою, храмами та традиціями місцевих племен

Мешканці лаоської глибинки ревно вірять в те, що кожен турист європейської зовнішності має здібності цілителя, володіє незліченним багатством й має величезне бажання щось у них купити. До незгодних прохання: не турбуватися і в Лаос не їхати, пише журналіст Ольга Коваленко у рубриці Лист з… у №16-17 журналу Корреспондент від 27 квітня 2012 року.

Затиснутий між Таїландом, Камбоджею, Китаєм, М'янмою і В'єтнамом, Лаос витягнувся на карті світу, як похилена кокосова пальма.

У Лаосі мало що відбувається, його життя складається з ранкових закликів до праці по місцевому радіо, жвавої традиційної музики, всіляких буддійських святкувань, походів до храму і весіль. Любителям сучасного мистецтва, нічного життя, шопінг-молів і неонового блиску тут робити нічого. В Лаос приїжджають за іншим.

У плані туристичних атракціонів Лаосу було далеко до сусідніх Таїланду і Китаю, і його вожді зробили ставку на традиції і багатство природи

Перші туристи з'явилися в цій країні лише десять років тому, коли країна прийшла до тями після двох індокитайських воєн і деяких політичних реформ. У плані туристичних атракціонів Лаосу було далеко до сусідніх Таїланду і Китаю, і його вожді зробили ставку на традиції і багатство природи. Просто чудовий, каже офіційний слоган Лаосу, і це абсолютно справедливо.

Так чи інакше, з кожним роком країна приваблює все більше приїжджих – близько 1 млн на рік. Причому неходжені стежки стають таким само популярним напрямком, як і культурні центри Луанг-Прабанг і В'єнтьян.

Горбиста лаоська північ, що плавно переходить у китайську провінцію Юньнань, є осередком етнічних племен акха, хмонг, яо, дао, шань. Туристичні агенції щодня возять мандрівників подивитися на їхній традиційний уклад, а тамтешні жителі охоче позують перед камерами. Вони щиро вірять в лікарські здібності будь-якого західного туриста, в його незліченні багатства, як і в його нестримний потяг до місцевих брязкалець.

Тому представниці деяких племен щодня спускаються з довколишніх пагорбів і пропонують туристам свої вироби. Не просто пропонують, а наполегливо переслідують потенційних покупців, поки ті у них щось не придбають – легку сумочку з мішковини, браслетики з ниток і шматочків фольги, пояс з тканини і мушлів. Турист, який виявив слабкість і купив дрібнички в однієї торговки, тут таки стає мішенню всіх інших. Вони жадають справедливості: якщо купив в однієї, треба виявити повагу до всіх.

В цілому села на півночі Лаосу нагадують сусідній Таїланд. Бамбукові будинки на дерев'яних палях, дивно схожі на хатинки на курячих ніжках, шикуються зазвичай вздовж шосе

В цілому села на півночі Лаосу нагадують сусідній Таїланд. Бамбукові будинки на дерев'яних палях, дивно схожі на хатинки на курячих ніжках, шикуються зазвичай вздовж шосе. Тут таки поруч лаоски в традиційних костюмах просівають вручну рис, діти граються в пилюці, а чоловіки відпочивають в тіні після роботи на рисових полях. Під ногами плутаються чорні поросята, квокчуть худі кури, шкіряться ще більш худі пси. На плетених підносах сушаться перець чилі, нарізане смугами м'ясо, а також листя для крівлі. Серед усього цього традиційного побуту стирчать гриби супутникових тарілок – жителі Лаосу вечорами дивляться серіали на каналах Таїланду.

І якщо раніше туристи могли поскаржитися на те, що в Лаосі нема чого купити, то тепер тамтешні ткалі забезпечують багатий асортимент текстильних крамничок. За допомогою іноземних інвестицій та урядової програми вирощування шовку і ткацтво знайшли тут нове життя.

Тамтешні ткалі забезпечують багатий асортимент текстильних крамничок. За допомогою іноземних інвестицій та урядової програми вирощування шовку і ткацтво знайшли тут нове життя

У всій країні, яка складається з десятків етнічних регіонів, налічується відповідна кількість своєрідних способів виробництва тканин. Причому лаоски люблять похизуватися красивим одягом, хоча головний покупець місцевого текстилю – все-таки іноземець. Одні села працюють винятково на туристів, яких привозять на мікроавтобусах, – місцеві жителі тчуть прямо перед приїжджими, фарбують тканини і тут таки їм продають. Інші, більш віддалені села, куди туристи потрапляють рідко, поставляють свої роботи у великі центри, такі як Луанг-Прабанг, куди звозять текстиль з усіх провінцій.

Взагалі міста Лаосу поступово перетворюються на музеї під відкритим небом. Так, Луанг-Прабанг приваблює любителів колоніальної архітектури та старих храмів. Тут можна поспостерігати за життям ченців і послушників – їх фотографують, малюють, з ними розмовляють.

У цьому місті сконцентрована незліченна кількість ченців: тут вони отримують безкоштовну трирічну освіту, а разом з тим, можливо, путівку в життя, тобто на Захід. Мало хто хоче носити чернечі роби все життя – для багатьох це всього лише спосіб отримати освіту і знайти спонсора, який оплатить їхнє навчання за кордоном. Тому монахи і послушники з ентузіазмом практикують свою англійську – французька тут, як і в усьому світі, уже не в моді, – і не втрачають можливості запитати, як вас звуть і звідки ви.

Агентства щосили рекламують печери та водоспади, природні заповідники, польоти на повітряній кулі, сплав по річці, прогулянки на слонах – останні вважаються
символом Лаосу

Втім, в цьому місті туристи затримуються ненадовго. Агентства щосили рекламують печери та водоспади, природні заповідники, польоти на повітряній кулі, сплав по річці, прогулянки на слонах – останні вважаються символом Лаосу. Поряд з місцевими природними смарагдами – парками і водоспадами – облаштовуються містечка з готелями, кафе, масажними салонами і турагентствами. Тут таки в барах організовуються концерти і дискотеки, наповнюючи шумом найближчі ландшафти. І тільки в прибраних полях, де бродять корови, можна почути справжню музику Лаосу – скрегіт цикад і тишу.

І нарешті, коли ваша подорож підійде до завершення, ви зверніть увагу на ще одне лаоське багатство – просту каву. Зелені дерева з червоними ягодами ростуть по всьому Болавенському плато. Тут панує спокій – бджоли запилюють молоді суцвіття, зібрані ягоди сушаться на сонці, зелені – наливаються теплом. І тільки готовий продукт – чорна, міцна і густа, з додаванням молока та льоду кава – вселяє в вас якесь нетерпіння і знову штовхає в дорогу.

***

Цей матеріал опублікований в № 16-17 журналу Корреспондент від 27 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: туризмприродатрадиціїЛаос
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Читати коментарі