Корреспондент: Ціна щастя. Високий рівень матеріальних бажань робить українців нещасними

Високий рівень матеріальних домагань і крах ідеалів заважають українцям насолоджуватися життям, пише Катерина Іванова у №18 журналу Корреспондент від 11 травня 2012 року.

Наталія Могильна, менеджер з питань роботи з персоналом столичної IT-компанії, робить начерки для майбутньої акварелі в київській арт-студії Щастя. Тут на уроках живопису, які вона відвідує лише місяць, Могильна зрозуміла, що творчість робить її щасливою.

"Те, що людям заважає бути щасливим, – це мізки", – тепер впевнена вона. Могильна вважає, що прекрасне почуття відвідує людину, коли вона відключає раціональне мислення, свій внутрішній діалог і забуває про все навколо. Причому малювання лише доповнює відчуття гармонії, яке дають Могильній особисте життя, що склалося, й дитина.

Таких щасливих людей, як Могильна, серед українців, за даними опитування, проведеного WIN-Gallup International у 58 країнах світу в 2011 році, налічується 43%, а нещасних – 14%. Різниця між ними, так зване нетто щастя – показник, що характеризує його рівень в країні, становить 29%. За цим показником Україні дісталося 41-ше місце з 58.

Серед європейців трохи менше задоволені життям чехи (нетто щастя – 28%), італійці (25%) і литовці (9%). У більшості країн благополучної Європи рівень щастя незрівнянно вищий: в Нідерландах він досягає 77%, у Швейцарії – 76%, у Фінляндії – 70%, у Німеччині – 68%, в Ісландії – 66% і в Данії – 64%. Проте лідерами списку найщасливіших виявилися держави третього світу – Фіджі (85%), Нігерія (84%) і Колумбія (71%).

Ні в найбільш багатих, ні в найбільш бідних державах рівень щастя не залежить безпосередньо від рівня матеріального добробуту. Україна серед них стоїть осібно

При цьому ні в найбільш багатих, ні в найбільш бідних державах рівень щастя не залежить безпосередньо від рівня матеріального добробуту, стверджують експерти. У заможних країнах доходи населення давно покрили його основні потреби, і гроші вже не відіграють істотної ролі для відчуття гармонії. А у жителів бідних країн немає високих економічних домагань. Україна серед них стоїть осібно.

"В Україні чим вищий рівень матеріальної забезпеченості, тим вищий рівень щастя, – констатує Володимир Паніотто, директор КМІС. – Я думаю, це пов'язано з тим, що ми ще не досягли того рівня, за яким починається нелінійна залежність".

Це підтверджують дані досліджень соціологів інституту: серед бідних (тих, кому не вистачає грошей навіть на їжу), щасливі лише 10%, а серед людей з доходом вище середнього – 34%.

Українці, які тривалий час не мали державності, до цього часу відчувають труднощі з національною ідентифікацією, додайте сюди крах ідеалів після розпаду СРСР і нинішню соціальну невлаштованість

Крім того, саме розуміння повного щастя у народів різне, обумовлене їхньою історією та ментальністю, додають психологи. Українці, які тривалий час не мали державності, до цього часу відчувають труднощі з національною ідентифікацією, додайте сюди крах ідеалів після розпаду СРСР і нинішню соціальну невлаштованість, називає передумови української туги Світлана Уварова, ректор Міжнародного інституту глибинної психології.

"[В Україні] бути нещасним прийнято, навіть краще бути нещасним, ніж щасливим, – резюмує експерт. – Це культурний феномен".

Жінки і пиво

26-річному Василю Пілату, монтажникові-будівельнику компанії ТММ, для повного щастя потрібно 6 тис. грн. на місяць. Зараз він заробляє 4 тис. грн. і щодня встає о четвертій ранку, щоб дістатися на роботу до Києва з рідного Яготина, що в Київській області. Проте він не втрачає бадьорості духу.

"Сьогодні погано – завтра добре, – ділиться Пілат своїми принципами. – Завжди потрібно сподіватися на краще". Найбільше радості йому доставляє сім'я, у нього двоє дітей.

Приватне життя і стосунки в родині для українців – важливі чинники щастя, але не менш вагоме й матеріальне благополуччя, а також пов'язане з ним відчуття
впевненості в завтрашньому дні – останнє поки що незнайоме більшості співвітчизників

Приватне життя і стосунки в родині для українців – важливі чинники щастя, стверджує Паніотто, але не менш вагоме й матеріальне благополуччя, а також пов'язане з ним відчуття впевненості в завтрашньому дні – останнє поки що незнайоме більшості співвітчизників.

Киянка Інна Колесніченко, менеджер відділу кадрів великої аутсорсингової компанії, зізнається, що їй заважають бути щасливою власні страхи. "Страх з приводу того, що я не зможу виховати свою дитину щасливою і гідною, страх за здоров'я близьких, за те, що буде з ними, якщо завтра я втрачу роботу", – зізнається Колесніченко, яка одна виховує восьмирічного сина.

Більшості жителів Західної Європи такі побоювання невідомі. Приміром, 32-річний датчанин Лукас Ларсон, учитель молодших класів у Копенгагені, як і більшість його співвітчизників, у своїй країні почувається комфортно.

"Ми знаємо: що б не сталося, великої біди не станеться, – каже він. – Держава подбає". Перш за все Ларсон має на увазі безкоштовну медичну страховку та соціальні гарантії – від виплат з безробіття до посібників з догляду за дітьми.

Не дивно, що Данія входить у десятку найщасливіших країн за версією WIN-Gallup International – 73% її громадян вважають себе щасливими, а нещасними – лише 8%.

При цьому Ларсон наголошує, що для відчуття повної задоволеності йому не обов'язково потрібен високий дохід. Набагато важливіше для нього проводити багато часу із сім'єю. Водночас данці позбавлені непомірних амбіцій, додає він. "Просто якщо чогось [з матеріальних благ] немає або щось не виходить, ми не вважаємо це розчаруванням нашого життя", – каже Ларсон.

Втім, у данців є причини для оптимізму: ВВП на душу населення в цій скандинавській країні становить $ 40 тис. на рік. Для порівняння: в Бразилії цей показник нижчий у чотири рази, а в Україні – у десять разів. При цьому датчани і бразильці щасливі однаково – нетто щастя там відповідно 63% і 64%.

25-річна українка Марина Самолюк, яка працює в Німеччині, встигла пожити в Ріо-де-Жанейро і Шанхаї. Найщасливішою з цих країн їй здалася Бразилія.

Бразильці по життю вічні оптимісти і вічно щасливі. Причому без будь-яких видимих ​​причин, а просто так. Вони вважають за краще не напружувати себе вирішенням грошових і робочих проблем

"Бразильці по життю вічні оптимісти і вічно щасливі, – розповідає Самолюк. – Причому без будь-яких видимих ​​причин, а просто так. Вони вважають за краще не напружувати себе вирішенням грошових і робочих проблем".

Якщо місцеві жителі не можуть впоратися з будь-яким завданням, вони пускають процес на самоплив – рано чи пізно воно вирішиться саме по собі, розповідає українка. Бразильські чоловіки цілком щасливі, "коли у них є мінімум одна жінка або пляшка пива".

Рівень заможності громадян країни, який часто обчислюється ВВП на душу населення, зовсім не є основним показником щастя для громадян багатьох держав, роблять висновок експерти. У розвинених країнах рівень життя населення набагато вищий за прожитковий мінімум, а в найбідніших для людей куди важливіші відносини в суспільстві і стан здоров'я, констатує Джеффрі Сакс, директор Інституту Землі Колумбійського університету (CША), у першій Доповіді ООН про світове щастя.

Фахівці з розвитку людини та освіти берлінського Інституту Макса Планка протягом 25 років спостерігали за життям 150 тис. дорослих жителів Німеччини. Після закінчення дослідження вони дійшли висновку, що гроші не приносять німцям щастя, вони лише роблять їх більш задоволеними життям. А щастя їм дає можливість займатися цікавою роботою і спілкуванням з родиною та друзями.

У Німеччині рівень щастя складає 68%, і це одна з небагатьох європейських країн, що увійшли до першої десятки світового рейтингу.

"Звичайно, в Німеччині є стандарт – мати машину, квартиру чи затишний будинок, поїхати у відпустку, але стосунки між людьми все одно на першому плані", – констатує Самолюк.

Важливо, щоб оточення було приблизно того самого соціального рівня, – це значно підвищує рівень щастя, стверджують експерти, а нерівність його, навпаки, знижує

При цьому важливо, щоб оточення було приблизно того самого соціального рівня, – це значно підвищує рівень щастя, стверджують експерти, а нерівність його, навпаки, знижує.

За словами Паніотто, у країнах, де велике соціальне розшарування, наприклад в Україні, люди відчувають себе незадоволеними, бо постійно порівнюють свій рівень життя з багатими, яких бачать навколо. Це багато в чому ріднить українців з китайцями, серед яких 41% повністю задоволених життям, а нетто щастя становить лише 25%.

Життя як диво

У М'янмі, Індії і Лаосі люди живуть значно гірше, ніж в Україні, розповідає киянин Антон Гураков, який вісім місяців подорожував Південно-Східною Азією. Багато з них існують просто в жахливих умовах. Проте кількість щасливих людей там набагато вища, свідчать результати дослідження. І виглядають вони теж абсолютно щасливими, додає Гураков. У азіатів зовсім інше ставлення до життя і матеріальних цінностей.

"Люди радіють кожному прожитому дню, кожній миті. Життя саме по собі подарунок", – зазначає киянин.

Щоправда, їм не доводиться стикатися з багатьма труднощами, з якими стикаються українці, уточнює він. Їжу – зазвичай це овочі та рис – можна виростити самому, хатину легко побудувати спільно за кілька днів. У цих країнах не буває морозів, людям не потрібне взуття, зимовий одяг і теплий дім. Байдужа більшість жителів Південно-Східної Азії і до автомобілів і предметів розкоші.

Паніотто пояснює такий високий рівень щастя у країнах третього світу низьким рівнем домагань: люди задоволені мінімумом, який мають. За словами вченого, ця планка різко зростає, варто тільки людині виїхати з "рідного аулу" і почати порівнювати.

У подібну ситуацію потрапили колишні радянські громадяни, отримавши можливість порівняти своє життя з життям громадян інших держав. За даними досліджень вітчизняних соціологів, рівень щастя в Києві у 1985 році перебував на позначці +33 за шкалою від -100 і до +100, а в 1989-му, після падіння залізної завіси, різко опустився до +3.

Українці почали значно частіше бувати за кордоном, а телебачення і газети стали показувати життя на Заході без колишніх ідеологічних шор. "Рівень домагань [українців] відразу зріс, тому рівень щастя впав", – пояснює експерт

Українці почали значно частіше бувати за кордоном, а телебачення і газети стали показувати життя на Заході без колишніх ідеологічних шор. "Рівень домагань [українців] відразу зріс, тому рівень щастя впав", – пояснює Паніотто.

Сьогодні українцям заважає не стільки високий рівень домагань, міркує Гураков, скільки "пристрасть до розкоші, заздрість, марнославство, бажання не бути, а здаватися".

"10-15 років кар'єри йде на запеклу боротьбу за матеріальні цінності, після чого з'ясовується, що меблевий гарнітур, Toyota Camry і підвісні стелі з підсвічуванням не є гарантованими замінниками щастя", – іронізує він.

Цю особливість української ментальності, що породжує незадоволеність, часто доводиться коригувати у своїх клієнтів Ользі Адам, власниці студії Щастя. Приходять люди, що відбулися, з відчуттям того, що їм чогось у житті не вистачає, розповідає вона. Потім на заняттях вони раптом починають розуміти, що все життя займалися зовсім не тим, чим хотіли.

Відчуття радості приносить заняття улюбленою справою, а гроші стають наслідком цього, доводить Адам своїм прикладом

Адам і сама пройшла цей шлях – від спустошливої роботи режисером на телебаченні до власного бізнесу, який приніс не тільки задоволення, але й набагато більший дохід, який дозволив за три роки придбати квартиру на Подолі. Відчуття радості приносить заняття улюбленою справою, а гроші стають наслідком цього, доводить Адам своїм прикладом.

"Щастя ще й у тому, щоб бути в змозі змінити все, що ти можеш, і змиритися з тим, що ти не можеш змінити", – філософськи доповнює Микола Толмачов, гендиректор ТММ.

Задоволеними жителів Південно-Східної Азії робить лише позитивне ставлення до подій навколо й орієнтація на духовні цінності.

Щастя, основою якого є рівень добробуту, має зворотній бік медалі. За спостереженнями вчених, у багатих країнах Заходу через пересичення люди значно більшою мірою схильні до депресії і самогубств.

"Повне задоволення бажань приводить людину в стан напівсмерті", – підсумовує Уварова.

Відносний добробут

Рівень щастя в різних країнах світу не завжди залежить від матеріального добробуту їхніх громадян

Дані WIN-Gallup International, Світового банку

***

Цей матеріал опублікований в № 18 журналу Корреспондент від 11 травня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.