Корреспондент: Лівосторонній рух. Популісти, які приходять до влади в країнах ЄС, штовхають єврозону до краху

Громадяни країн ЄС, які не бажають економити, тепер обирають лівих популістів. Їх ризиковані переваги остаточно і безповоротно штовхають єврозону до краху, пише Наталія Мечетна у №21 журналу Кореспондент від 1 червня 2012 року.

Не встиг соціаліст Франсуа Олланд вступити на посаду президента Франції, як тут таки заявив про свою незгоду з антикризовим планом, розробленим для країн єврозони німецьким канцлером Ангелою Меркель і своїм же попередником Ніколя Саркозі.

Новоспечений французький лідер свій перший візит здійснив до Берліна, де і зажадав перегляду фіскального пакту ЄС, чим накликав на себе справедливий гнів Меркель: вона різко заявила, що документ затверджений і це обговоренню не підлягає.

Прийшовши до влади, Олланд робить все можливе, щоб відрізнятися від Саркозі, коментує в розмові з Корреспондентом перші політичні кроки свого лідера француз Поль Біллар. Саркозі та Меркель колись виступали єдиним згуртованим фронтом проти кризи країн єврозони, міркує він, а тепер від союзу соратників залишилися лише спогади, а позиції Франції та Німеччини щодо виходу єврозони з кризи із союзницьких перетворилися на боротьбу протилежностей.

В результаті до європейської економічної нестабільності додається ще й політична, підбиває підсумок останніх тижнів німецький економіст Йенс Бойсе-Хогрефе, експерт з Кільського інституту світової економіки.

Майбутнє країн ЄС аналітик бачить "в тумані", і все завдяки лівому крену, який окреслився останнім часом в Європі. У першу чергу це демонструє Франція, президентом якої став соціаліст Олланд

Причому майбутнє країн ЄС аналітик бачить "в тумані", і все завдяки лівому крену, який окреслився останнім часом в Європі. У першу чергу це демонструє Франція, президентом якої став соціаліст Олланд. Також на недавніх регіональних виборах в серці німецької економіки, Північному Рейні – Вестфалії, перемогла Соціал-демократична партія з лівими гаслами, близькими Олланду. Світова преса назвала їхній успіх тривожним сигналом для німецького канцлера.

До того ж Європа застигла в очікуванні парламентських виборів у Греції, призначених на 17 червня. Якщо на них виграє ліворадикальна партія СІРІЗА з популістськими, відірваними від реальності гаслами, то, на думку найбільш песимістично налаштованих аналітиків, не далі як 18 червня Греція вже вийде з єврозони.

"Наслідки цих виборів можуть виявитися важкими, – попереджає Бойсе-Хогрефе. – Може вийти так, що будь-який досягнутий раніше компроміс нічого не коштуватиме".

Період напіврозпаду

Обрання Олланда президентом Франції та його суперечки з німецьким урядом позначили новий виток у відносинах країн єврозони, переконаний Педро Сеабра, експерт з португальського Інституту міжнародних відносин і безпеки. Причому німецький і французький лідери, на думку Сеабра, демонструють кардинально протилежні погляди на подальший розвиток європейської економіки: Олланд виступає за випуск єдиних для всієї єврозони держоблігацій, у той час як Меркель категорично проти цього.

Подібні цінні папери можуть зрівняти прибутковість слабких і сильних країн єврозони і розмити межі ризиків, вважає експерт.

При цьому яким чином Олланд реалізовуватиме свою передвиборчу програму, яка передбачає пом'якшення політики жорсткої економії попередника, підвищення мінімальної зарплати для вчителів і зниження пенсійного віку із 62 до 60 років, не знають і самі французи.

"Ми у Франції думаємо, що впровадження всього цього буде непосильним для нас", – каже Біллар.

Водночас у  Європі добре відомо, що французи терпіти не можуть економити на собі. Таким чином, жорсткий антикризовий менеджер Саркозі, хоча й зміг скоротити дефіцит держбюджету країни з 7,1% до 5,4% ВВП, більшості співвітчизників не припав до смаку.

Певний крен вліво зробила останнім часом і Німеччина, зазначає Бойсе-Хогрефе. Так, на регіональних виборах у найбільшій землі ФРН, Північному Рейні – Вестфалії, партія Меркель, консервативний Християнсько-демократичний союз, зазнала нищівної поразки, набравши всього лише 26,3% голосів, у той час як Соціал-демократична партія отримала 39,1% .

"Це був гіркий день", – прокоментувала Меркель вибори в Північному Рейні – Вестфалії, які преса часто називає "маленькими виборами в бундестаг".

Причини зниження популярності політсили Меркель схожі з тими, що завадили залишитися на другий термін Саркозі. Більшість німців насправді відчувають глибоку повагу до канцлера, але чим далі, тим більше не хочуть за свій рахунок витягати з боргової ями слабкі країни Європи

Причини зниження популярності політсили Меркель схожі з тими, що завадили залишитися на другий термін Саркозі. Більшість німців насправді відчувають глибоку повагу до канцлера, але чим далі, тим більше не хочуть за свій рахунок витягати з боргової ями слабкі країни Європи, каже берлінець Ульріх. Він відмовляється називати своє прізвище в пресі, оскільки працює в навколоурядовій структурі.

"Наш пенсійний вік і так підвищений до 67 років, але цього все одно недостатньо, – продовжує свою думку Ульріх. – Ми не можемо працювати до смерті, забезпечуючи дешеві кредити іншим економікам".

Нескладно зрозуміти, що німець каже в першу чергу про Грецію, яка, незважаючи на всі фінансові вливання Міжнародного валютного фонду, так і не змогла стабілізувати свою економіку. Навіть більше, за підсумками минулого року держборг Еллади збільшився до катастрофічних 165% ВВП, у той час як у 2010-му він дорівнював 145% ВВП.

Тема Греції домінує в європейській дискусії, і все більше політиків відкрито обговорюють можливість її виходу із зони євро, заявляє Сеабра. "Це означає, що ми стали ближче до такого сценарію, проте було б нерозумним приймати будь-яке рішення, не дочекавшись виборів у країні", – попереджає експерт.

До того ж Греція, яку вже називають країною-банкрутом, паралізована політичною кризою. Після дострокових парламентських виборів, які відбулися 6 травня, багаторазові раунди консультацій щодо формування уряду ні до чого не привели. Президенту країни Каролосу Папульясу і лідерам парламентських партій вкотре не вдалося домовитися про створення коаліційного уряду. Після цього глава держави вирішив призначити нові дострокові вибори, які відбудуться 17 червня.

Нічого хорошого від майбутніх виборів аналітики не чекають, враховуючи той факт, що дві найбільші грецькі партії – консервативна Нова демократія і соціалістична – 6 травня значно погіршили свої результати

Нічого хорошого від майбутніх виборів аналітики не чекають, враховуючи той факт, що дві найбільші грецькі партії – консервативна Нова демократія і соціалістична – 6 травня значно погіршили свої результати, набравши разом менше 40% голосів. Найбільшою опозиційною партією в країні вперше стала коаліція радикальних лівих сил СІРІЗА, що набрала 15,2% – вчетверо більше, ніж на минулих виборах.

Крім цього, до парламенту Греції вперше пройшли праворадикали. За відому своїми расистськими і шовіністичними гаслами партію Золотий світанок проголосували близько 7% виборців.

"У греків зараз повний хаос у головах", – коротко описує ситуацію житель Салонік Дімітріас Діблас.

Грецький синдром

Поки греки чекають на новий, кращий уряд, єврочиновники обурюються. І якщо Меркель не втомлюється повторювати про необхідність збереження їхньої країни в зоні євро, то в інших німецьких політиків терпіння давно увірвалося.

"Німеччина вже готова сказати: досить лити гроші в цю бездонну бочку. Ми цього не хочемо", – відрізав міністр внутрішніх справ ФРН Ханс-Петер Фрідріх.

Аналітики Deutsche Bank навіть запропонували Греції ввести паралельну тимчасову валюту – гевро. На їхню думку, її швидка девальвація допоможе знизити держвидатки, тоді конкурентоспроможність експорту різко зросте, а імпорт, навпаки, стане дорожчим і скоротиться.

Під сумнів подальше існування європейського валютного простору в його нинішньому вигляді ставить і авторитетне американське агентство Bloomberg. Відсоток
ймовірності розпаду єврозони до кінця 2013 року збільшився більш ніж на 10% і склав 60,8%

Під сумнів подальше існування європейського валютного простору в його нинішньому вигляді ставить і авторитетне американське агентство Bloomberg. Відсоток ймовірності розпаду єврозони до кінця 2013 року збільшився більш ніж на 10% і склав 60,8%, свідчать отримані в середині травня дані агентства, яке проаналізувало ставки опціонів на міжнародних ринках. За даними того самого джерела, вірогідність розвалу єврозони в нинішньому році становить близько 40%.

Все ж опитані Корреспондентом європейські аналітики побоюються, що вихід із зони євро хоча б одного її учасника призведе до ще більшої паніки і непередбачуваних наслідків – як мінімум до різкого падіння курсу євро. Зараз, на їхню думку, єврозона дихає на ладан, а в разі будь-якого серйозного катаклізму можуть посипатися економіки Італії та Іспанії, чиї довгострокові рейтинги агентство Standard and Poor's за останній час знизило на цілих два щаблі.

Однак, на думку Сеабри, на тлі теперішньої невизначеності подальшого економічного курсу ЄС знижені рейтинги це не більше ніж попереджувальні постріли. У той час як можливий вихід Греції із зони євро і супутні цьому фінансові катаклізми створять ефект доміно, і тоді виявляться марними всі зусилля нового прем'єра Італії Маріо Монті, який розпочав структурне реформування економіки країни.

На тлі виходу Греції із зони євро марними стануть і скромні успіхи Португалії, яка за німецькою вказівкою дотримується суворої бюджетної дієти. До кінця 2011 року країні вдалося скоротити дефіцит бюджету до 5,9% ВВП із 9,8% у 2010 році. Також незавидним називають становище Іспанії: її банки йдуть на дно, і держава після тривалих дебатів вирішила вдатися до програми їхньої рекапіталізації.

Саме в різному рівні стану економік і зроблених кроків для їхньої стабілізації, а також  у залежності від політичного курсу урядів Бойсе-Хогрефе вбачає головну проблему єврозони

Саме в різному рівні стану економік і зроблених кроків для їхньої стабілізації, а також  у залежності від політичного курсу урядів Бойсе-Хогрефе вбачає головну проблему єврозони.

"На цей час у нас багато банківських систем, які мають велику кількість суверенних національних боргів, – констатує він. – Як наслідок, якщо банки в біді, то і країна теж, і навпаки. Нам потрібен один банківський сектор для всієї єврозони".

Крім того, продовжує Бойсе-Хогрефе, єврозона повинна бути більш самостійним утворенням, здатним, наприклад, провести рекапіталізацію проблемних банків країни, незалежно від того, хто в ній перебуватиме при владі і що думає.

ЄС потрібні структурні реформи, тим більше що на допомогу ззовні сподіватися не варто, вважають фахівці. Глава Федерального резерву США Бен Бернанке хоч і визнав, що європейський колапс може перекинутися через Атлантику і боляче вдарити по економіці Америки, яка сьогодні показує мляві ознаки одужання, однак наголосив: рятувати Євросоюз Вашингтон не має наміру.

Між тим Сеабра нагадує, що Китай, який усе ще демонструє інтенсивне зростання, є великим інвестором єврозони. Вливши чималі інвестиції в економіку ЄС, Піднебесна зацікавлена ​​в її стабільності, але гарантій, що Китай і надалі буде скуповувати борги ЄС, немає.

У держав єврозони немає іншого шляху, як об'єднатися,виробити єдиний план і діяти спільно, переконана більшість аналітиків. До цього невтомно закликає і німецький канцлер

У держав єврозони немає іншого шляху, як об'єднатися, виробити єдиний план і діяти спільно, переконана більшість аналітиків. До цього невтомно закликає і німецький канцлер.

У будь-якому випадку Олланду доведеться домовлятися з Меркель, упевнений аналітик Брюно Котре з паризького Центру політичних досліджень. Іншими словами, заявлені французьким президентом програми стимулювання економіки означають нові позики і грошові вливання, які ЄС не може собі дозволити.

"Після парламентських виборів 10 і 17 червня Олланду все одно доведеться вирішувати проблеми дефіциту бюджету, безробіття серед молоді і слабкого економічного зростання Франції", – зазначає Котре.

Водночас аналітики прогнозують, що рецесія в єврозоні триватиме як мінімум до осені. "Прогноз для економіки ЄС важко зробити, враховуючи високу ступінь політичної невизначеності", – підсумовує Бойсе-Хогрефе.

***

Цей матеріал опубліковано в № 21 журналу Корреспондент від 1 червня 2012 року. Передрук публікацій журналу Кореспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.