Корреспондент: Пекельні машини. Через тіньовий бізнес поїздки на українських таксі перетворюються на екстрим

Грубіян і нечупара, який не знає міста. Знайомтеся – київський таксист, пише Катерина Іванова в №22 журналу Корреспондент від 8 червня 2012 року.

Ірландець Пол Наїланд, співвласник українського видавничого дому PAN Publishing, що живе в Києві, часто пересувається по Києву на таксі і кожного разу не знає, чого очікувати від поїздки.

Наприклад, одного разу він зробив водієві зауваження, що той їде дуже швидко. "Той порадив мені заплющити очі, мовляв, тоді я не буду цього бачити, а отже, і турбуватися", - запам'яталася ірландцеві "ввічливість" київського шофера.

Якщо водії таксі в Західній Європі переважно намагаються забезпечити пасажирам комфорт, то в Україні діють за принципом "машина моя, і я буду робити, що хочу"

За спостереженням Наїланда, якщо водії таксі в Західній Європі переважно намагаються забезпечити пасажирам комфорт, то в Україні діють за принципом "машина моя, і я буду робити, що хочу".

Пасажири українських таксі, опитані Корреспондентом, навперебій перераховують принади місцевого візництва, крім хамства водіїв називаючи незнання ними міста, бруд у салоні, запах сигаретного диму і газу, на якому працюють багато автомобілів таксі.

Якщо в країнах ЄС більшість таких служб мають ліцензію, то в Україні 95% з них перебувають у тіні. Що не заважає галузі стрімко розвиватися. Приміром, у Києві налічується сьогодні понад 400 операторів таксі, тоді як чотири роки тому їх було лише близько 70.

Якщо в країнах ЄС більшість таких служб мають ліцензію,то в Україні 95% з них перебувають у тіні. У Києві налічується сьогодні понад 400 операторів таксі. Таке різноманіття роботодавців дозволяє шоферам, яких, як правило,
наймають зі своїм транспортом, не надто триматися за робоче місце

Таке різноманіття роботодавців дозволяє шоферам, яких, як правило, наймають зі своїм транспортом, не надто триматися за робоче місце і не піклуватися про якість послуг. З іншого боку, багато служб таксі під час прийому на роботу не цікавляться ні кваліфікацією працівників, ні технічним станом машин, зазначають експерти.

"Багато автомобілів експлуатуються по 10-15 років, – констатує Олександр Попов, голова Київської міськадміністрації. – Зараз цей ринок в Києві чесним і сучасним назвати не можна".

Втім, влада зробила боязку спробу навести лад напередодні Євро-2012, створивши державну службу Sky Taxi в аеропорту Бориспіль, яка обслуговує пасажирів на новеньких Hyundai з лічильниками.

Поки що вона не витримує цінової конкуренції з приватниками, констатує Анатолій Галазюк, глава Української таксомоторної асоціації, – за середньої по місту такси 2,4 грн / км Sky Taxi коштує 6,5 грн / км. Для порівняння: середня ціна кілометра в службах таксі Нью-Йорка, Сінгапуру і Бангкока, що входять у світовій Топ-10 міжнародного порталу бронювання готелів hotels.com, в переведенні на вітчизняну валюту становить відповідно 9,6, 4,8 і 1,6 грн.

У співвідношенні ціна / якість столичне таксі безнадійно програє світовим лідерам, констатують експерти. "Поки залучають [до роботи] все те, що має чотири колеса, проблема не вирішиться", – резюмує Галазюк.

Вези мене, візнику

Тетяна Іванощук, бізнес-тренер столичної компанії, що займається дистанційними продажами, користується таксі в середньому двічі на тиждень, і в неї накопичилося чимало претензій. "Я не люблю, коли водій лихачить, а таке трапляється приблизно в 20% випадків", – розповідає українка.

Іванощук також не подобається нецензурна лексика з вуст таксиста: "Я роблю зауваження, але це не допомагає". Хоча неприємні моменти спілкування з вітчизняними службами таксі починаються задовго до поїздки. Киянка Ірина Ковальчук недавно цілу  годину викликала машину в столичний спальний район Борщагівка.

"Панда – відмова, Експрес – відмова, – показує Ковальчук sms від відповідних компаній. – Машину надав тільки п'ятий за рахунком оператор".

Найчастіше саботують виклики самі таксисти, відкидаючи маловигідні замовлення, зауважують знавці цього бізнесу. Їхній аргумент простий: столичні пробки і бензин по 12 грн. за літр зводять водійські заробітки до нуля

Найчастіше саботують виклики самі таксисти, відкидаючи маловигідні замовлення, зауважують знавці цього бізнесу. Їхній аргумент простий: столичні пробки і бензин по 12 грн. за літр зводять водійські заробітки до нуля.

І навіть якщо машина знайшлася, не факт, що шофер швидко відшукає будинок та під'їзд клієнта. Кожен другий таксист – з іншого міста, пояснює Микола Лось, начальник відділу роботи з корпоративними клієнтами в таксі Трійка.

Служби не надто ретельно перевіряють не тільки топографічні навички людей, яких беруть на роботу, але і їхній рівень водіння, не кажучи вже про культуру поведінки, зазначають експерти.

У деяких фірмах кандидатів на місце за кермом просять показати лише цивільний паспорт і техпаспорт на машину, а часом навіть цього не вимагають, розповідають експерти. Досить заповнити анкету, надіслати її електронною поштою, отримати sms для скачування на мобільний телефон програми для доступу до сервера замовлень і почати працювати.

У деяких фірмах кандидатів на місце за кермом просять показати лише цивільний паспорт і техпаспорт на машину, а часом навіть цього не вимагають

В результаті під загрозою опиняються не тільки нерви пасажирів, але і їхня безпека. "Ви не знаєте, хто до вас приїде, на якій машині і з якими намірами", – резюмує Галазюк.

Серед "постраждалих" – киянка Христина Андреєва: водій таксі Економ зажадав від неї на 25% більше суми, заздалегідь озвученої оператором.

"Мовляв, диспетчер не враховує заїзди у двори, – згадує Андреєва аргумент шофера. – Розпочався скандал, у виразах водій не стримувався".

В умовах, коли робота більшості таксистів нічим не регламентується, єдине, що може захистити клієнта, – це корпоративний стандарт фірми-диспетчера, що поважає себе, переконаний Галазюк.

"Які гроші [плата за проїзд], такий і сервіс", – наполягає на залежності якості послуг від ціни шофер Геннадій Попов, який співпрацює з Еліт-таксі. Тарифи в цій компанії, що має ліцензію, одні з найвищих в Києві – 4,5 грн / км. Зате автомобілі забезпечені не тільки обов'язковим за законом лічильником, але і терміналом для оплати кредитками, а також рідкісною в українському візництві точкою Wi-Fi.

За словами Попова, його середньомісячний дохід складає 4 тис. грн. Тим часом водії, що працюють без ліцензії, як правило, заробляють удвічі-втричі більше, оскільки зі своєї виручки не відраховують гроші на амортизацію автомобілів.

Кеб, сер

Заробітки британських таксистів, які очолюють світову десятку hotels.com за рівнем обслуговування, складають в середньому від 700 до 1.200 фунтів (або 8-15 тис. грн.) на тиждень після вирахування податків, а також виробничих витрат – на пальне, ремонт і страховку. За даними того самого сайту, в Лондоні одні з найвищих тарифів проїзду – в середньому $ 1,9 / км. Дорожче за лондонське таксі тільки берлінське ($ 2 / км) і токійське ($ 3,9 / км).

Щоб стати повноправним лондонським кеббі – тобто водієм кеба, як на Туманному Альбіоні називають таксі, – треба бути не молодше 21 року, бути громадянином країни, вільно володіти англійською та мати водійські права вищої категорії. Крім того, необхідно пройти перевірку в державному Бюро реєстрації кримінальних злочинів і повторювати її через кожні три роки, так само як і відповідний медичний огляд.

Після чого доведеться здати іспит на детальне знання всіх 25 тис. вулиць британської столиці, порядку розташованих на них номерів будинків, великих державних установ, розважальних закладів і станцій метро.

Символом Нью-Йорка, крім статуї Свободи, вважаються знамениті жовті таксі зі спеціальним залізним медальйоном на капоті. Серед безлічі приватних компаній візництва, що працюють у Великому яблуці, вони являють собою щось на кшталт касти обраних. Тільки їм дозволяється брати пасажирів, які голосують на вулиці. Ці машини обов'язково обладнані таксометром, кондиціонером, апаратом для зчитування кредиток, GPS-навігатором і монітором, що транслює відео або ТБ-передачі.

Нью-йоркський водій, який претендує на місце таксиста, зобов'язаний надати кілька довідок – медичні та про відсутність недавнього кримінального минулого, а також пройти спеціальні курси на знання міста. Заповнюючи анкету, кандидат повинен вказати навіть свій колір очей і волосся.

За світовими лідерами якості візництва намагаються підтягнутися країни колишнього соцтабору. Іванощук не може сказати нічого поганого про таксі в Словенії. "Чистота в салоні – це не обговорюється, дають чек, водії знають англійську на такому рівні, щоб підтримати розмову, – розповідає вона. – Водій радив нам, у яких магазинах побувати, яку їжу спробувати. Доброзичливість, посмішка. Реально отримуєш задоволення в цій машині".

Вітчизняним таксистам посміхатися клієнтам і забезпечувати їм комфорт в салоні невигідно, впевнені експерти. Більш дорогим службам, які працюють за ліцензією
та витрачають чималі кошти на амортизацію техніки і додаткові сервіси, складно конкурувати з армією дешевих нелегалів

Вітчизняним таксистам посміхатися клієнтам і забезпечувати їм комфорт в салоні невигідно, впевнені експерти. Більш дорогим службам, які працюють за ліцензією та витрачають чималі кошти на амортизацію техніки і додаткові сервіси, складно конкурувати з армією дешевих нелегалів, які практично не вкладають у поліпшення якості обслуговування жодної копійки.

Щоб підняти українські таксі на цивілізований рівень, не потрібно винаходити автомобіль, вважають експерти. Є закон, який передбачає норми приватного візництва, починаючи з того, що всі машини повинні мати таксометри і цілий набір розпізнавальних знаків, і аж до суворих правил поведінки водіїв. І головним пропуском в цей бізнес, як це прийнято в розвинених країнах, повинна стати ліцензія.

"Щоб не було цієї ганьби, коли тебе в Борисполі [в аеропорту] хапають за руки [таксисти, що змагаються за клієнтів], і ти міг спокійно сісти і їхати, куди тобі потрібно, не торгуючись", – мріє про українське майбутнє екс-міністр транспорту Євген Червоненко.

Топ-10 міст світу з найкращими службами таксі за версією hotels.com

Для порівняння: в Києві за середньої зарплати $ 472 проїзд коштує $ 0,3 / км

***

Цей матеріал опубліковано в № 22 журналу Корреспондент від 8 червня 2012 року. Передрук публікацій журналу Кореспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.