Корреспондент: Варязька республіка. Шведи стали найчисельнішою іноземною фан-групою в Україні

Майже 20 тис. шведів стали найчисельнішою іноземною фан-групою, яка прибула в Україну заради Євро-2012. Левова частка синьо-жовтого десанту опинилася на Трухановому острові в Києві. Там шведи жили як діти природи – в наметах, з мінімумом зручностей, зате з шикарним пляжем і морем пива, пишуть Христина Бердинських та Інна Прядко у №24 журналу Корреспондент від 22 червня 2012 року.

Сонце, повітря, пляж і пиво, а також відсутність гарячої води – в таких не зовсім піонерських умовах прожили понад тиждень у самому центрі Києва шведи.

Жовто-синя торсида з далекої скандинавської країни, чия збірна всі свої групові матчі грала в столиці України, мало не 20-тисячним десантом прибула на батьківщину Андрія Шевченка. Левова частка цього фанатського угруповання вибрала місцем свого перебування Труханів острів – екзотичний як за європейськими мірками пляжний напівкурорт у серці сучасного мегаполісу. Там для гостей з півночі заздалегідь приготували кемпінг – табір з наметами і мінімально необхідними зручностями.

Армія фанів, діставшись центру української столиці, виявила чудеса стоїцизму. Їм було все одно, в яких умовах жити, – очі заполонили ігри Євро-2012 і дешеве українське пиво

Лише за два дні до початку першості Інго Шедерлунд, керівник шведських фанатів, проінспектувавши цю територію, забив на сполох – мовляв, не готові навіть душі і туалети. Все це встигли сяк-так доробити, але, як виявилося, поспіх був зайвим: армія фанів, діставшись центру української столиці, виявила чудеса стоїцизму. Їм було все одно, в яких умовах жити, – очі заполонили ігри Євро-2012 і дешеве українське пиво.

Поєднання цих двох факторів дало карколомний ефект: європейці буквально на очах у Корреспондента переймали українську культуру. Вони наливалися хмільним напоєм – часто в класичному для багатьох українців поєднанні з горілкою, із задоволенням справляли нужду під кущами, милися в Дніпрі і навіть чистили зуби з використанням води головної української ріки. Враження від цього масового занурення в місцеве середовище посилювала колірна гамма шведських фанатів – таке ж поєднання синього і жовтого, що і в українців.

"Євро-2012 – це така позитивна подія. Ми тут побачили навіть більше, ніж очікували. Все відмінно", – запевнив Корреспондент 26-річний швед Томас Персон, менеджер з продажу, який викроїв чотири дні, щоб зануритися у вир шведсько-українського футбольного братства.

Втім, якщо скандинави і стали ближчими до господарів Євро, вони примудрилися зберегти свої найкращі якості – абсолютну доброзичливість і відкритість за
повної відсутності агресії

Втім, якщо скандинави і стали ближчими до господарів Євро, вони примудрилися зберегти свої найкращі якості – абсолютну доброзичливість і відкритість за повної відсутності агресії. Це найкраще демонстрували відвідувачі ще однієї шведської точки на карті футбольного Києва – національного куточка в фан-зоні на Хрещатику, де синьо-жовті пили пиво і радісно горланили свої речівки, ігноруючи фанатів інших збірних.

Шведська республіка

Пішохідний міст, який веде з правого берега Дніпра на Труханів острів, під час Євро-2012 немислимо подовжився – з його допомогою прямо від підніжжя Печерських пагорбів можна було потрапити у справжню Швецію.

На острові, у єврокемпінгу скандинавів, все нагадувало про їхню батьківщину, від мови і до засилля реклами товарів і послуг з берегів Скандинавії – пивбарів або ділових костюмів. Тут регулярно виступали провідні шведські діджеї і ходили шведські поліцейські "під час виконання", які приїхали допомагати українській міліції. Навіть більше, в кемпінгу випускали щоденну газету шведською мовою. А в зоні розваг встановили гігантський екран, де всі охочі шведи (а інших людей, крім власників паспорта скандинавської країни, в кемпінг не пускали) могли дивитися матчі.

Така атмосфера привела до того, що частина гостей Києва весь час провела у таборі. Так, приміром, вчинив 26-річний студент Крістіан Олссон, якого Корреспондентом зустрів у той момент, коли він із земляками різався в карти в зоні розваг кемпінгу. Йому тут все сподобалося, і потреба вибратися на велику землю його не турбувала.

Подібний настрій виявився й у ще одного аборигена – 25-річного студента Робіна Ліндберга. Він теж майже не виходив з табору, побувавши в Києві лише одного разу, під час маршу вболівальників збірної вулицями міста перед її першим матчем з українською командою.

До речі, за цю коротку екскурсію Ліндберг встиг долучитися до політики: по дорозі на стадіон зустрів місцевих, які роздавали листівки з фото екс-прем'єра Юлії Тимошенко та підписом Free Yulia. Швед взяв прокламацію і прикріпив її на дерево біля своєї палатки на Трухановому. "Шкода, що вона у в'язниці", – каже студент.

На умови в таборі Ліндберг, втім, як і Олссон, не звертали великої уваги. Хоча тутешня обстановка могла б і відлякати європейців. Наприклад, в кемпінгу в душі фактично не було гарячої води. Її повинні були підігрівати бойлери, але робити це не встигали через наплив охочих прийняти водні процедури. Крім того, лише в двох зонах з трьох, на які був розділений кемпінг, – у "золотій" і "срібній" – була електрика. У "бронзовій", де зупинився Ліндберг з друзями, світла не було. Зате і проживання в "золотій" зоні коштувало 25 євро на день, а в "бронзовій" – 13 євро.

Недолік теплої води "бронзові" компенсували рікою: деякі з них в Дніпрі купалися і мили голову, а хтось навіть чистив зуби.

Хоча з міськбюджету Києва на облаштування табору виділили5 млн грн., та й шведи додали 2 млн грн. Але перетворити Труханів на комфортабельне місце проживання
українській владі так і не вдалося

Хоча з міськбюджету Києва на облаштування табору виділили 5 млн грн., та й шведи додали 2 млн грн. Але перетворити Труханів на комфортабельне місце проживання українській владі так і не вдалося. На щастя, в рукаві у сторони господарів виявилися два козирі, які зробили неможливе: майже ніхто з шведів, з якими говорив Корреспондент, не скаржився на умови – так на них вплинув футбол і дешеве місцеве пиво.

Напій № 1

На запитання, що можна робити на острові цілими днями, Олссон відповів коротко: "Пиво пити". За його словами, тут з друзями вони можуть випивати по 15-20 пляшок у день на людину.

У барах на Трухановому півлітра пива, така ж ємність з питною водою і стаканчик чаю в одній ціні – 20 грн. У Швеції перший напій – втричі дорожчий. Побачивши цю
різницю, шведи скуповували його ящиками

У барах на Трухановому півлітра пива, така ж ємність з питною водою і стаканчик чаю в одній ціні – 20 грн. У Швеції перший напій – втричі дорожчий. Побачивши цю різницю, шведи скуповували його ящиками.

Про те, що дешевий хмільний напій – важливий фактор, можна судити хоча б за шведською брошурою, яку роздавали жителям кемпінгу. У ній надруковані номери телефонів екстрених служб, інформація про роботу фан-зони та міського транспорту і корисні слова українською в латинській транскрипції. Список короткий – "так", "ні", "добрий день", "привіт", "як справи", "як пройти" і – хіт сезону: "Можна мені одне велике (саме так – " велике") пиво, будь ласка".

До душі припала нащадкам вікінгів і українська горілка, а особливо її ціна. На батьківщині шведів міцний алкоголь настільки дорогий, що багато хто з них їздить скуповувати міцні напої в сусідню Данію. В Україні ж гостей чекав горілчаний рай – півлітра пристойної горілки вони купували тут по 25-30 грн., в той час як горілка такого ж об'єму вдома коштувала б їм рівно в десять разів дорожче.

А от харчування мешканців кемпінгу не порадувало. Продуктового магазину тут не
було, працювала точка громадського харчування. Але їжа, якою там торгували, не вразила фанатів

А от харчування мешканців кемпінгу не порадувало. Продуктового магазину тут не було, працювала точка громадського харчування. Але їжа, якою там торгували, не вразила фанатів, каже Олссон. Та й дорогим був такий "шматок хліба": сніданок – 70 грн., обід – 120 грн., вечеря – взагалі 150. Хоча був і пакет економ – три прийоми їжі за 220 грн. у день.

Захоплені футболом і пивом шведи переважно купували сендвічи по 20 грн., ігноруючи при цьому "делікатеси" місцевої кухні, представленої недієтичними смаженою свининою та картоплею. Багато хто з них швидко зрозумів, що їжа в українських супермаркетах значно дешевша і різноманітніша. У результаті острів з великою землею постійно з'єднував жовто-синій живий ланцюг, що складався зі шведів, які поверталися в табір з недорогою здобиччю у вигляді провіанту.

На Трухановому розташовувався і намет, в якому торгували засобами гігієни – сонцезахисним кремом, шампунем, зубною пастою, милом. Але закуповуватися там теж багатьом було незручно – ціни кусалися: зубна щітка – 44 грн., презервативи – по 19 грн.

Від радості до похмілля

Не виходячи за межі табору, гості України могли купити і екскурсії. І в кемпінгу знайшлося достатньо фанатів, які із задоволенням пізнавали країну. Щоправда, найпопулярнішими стали вечірні рейди по острову на БТР, який невідомо звідки тут з'явився. Подібний атракціон шести розгарячілим скандинавам коштував 800 грн.

З великих програм нащадків вікінгів найбільше приваблювали поїздки в загадкову Чорнобильську зону. Хоча подібний тур був дорогим – 1,4 тис. грн. з людини

З великих програм нащадків вікінгів найбільше приваблювали поїздки в загадкову Чорнобильську зону. І, хоча подібний тур був дорогим – 1,4 тис. грн. з людини, – гості, за словами представника української турфірми, що організовує екскурсії, в зону валом валили.

Куди менше сіверян цікавили прогулянки по Києву і відвідування музею Великої вітчизняної війни. А походи в Києво-Печерську лавру взагалі стали антибестселером – за весь час лише один громадянин тимчасової скандинавської республіки зацікавився релігійним об'єктом, але поїхати туди так і не наважився.

На карті Києва були ще дві точки, де синьо-жовті з'являлися регулярно, – це шведський куточок у фан-зоні, де гості теж пили пиво і співали свої пісні, і НСК Олімпійський, де їх збірна грала всі свої матчі. З останнім місцем були пов'язані головні радості і головні печалі київських скандинавів.

Корреспондент двічі побував в таборі на Трухановому острові і познайомився з двома різними кемпінгами.

Перший був радісний – незважаючи на програний Україні з рахунком 1:2 матч, варяги були сповнені надій на майбутні успіхи і вихід до чвертьфіналу. Тому життя в маленькій Швеції било ключем: в таборі не припинялися гучні вечірки – скандинави танцювали на столах, співали пісні і повторювали футбольні кричалки.

А ось після того, як збірна програла другий матч англійцям і позбулася шансів на вихід з групи, в кемпінгу запанувала зневіра. "Швеція програла, сьогодні всім сумно. І до того ж у всіх похмілля", – пояснив цю трансформацію Ліндберг. Сидячи в розкладному кріслі біля своєї палатки, він тримав у руці ранкову шведську газету, на першій шпальті якої було фото нападника збірної Швеції Златана Ібрагімовича, що залишає поле після фінального свистка з опущеною головою.

Так само, із сумом, багато шведських уболівальників, не чекаючи останньої гри своєї команди, стали залишати пивні береги великої української ріки, які на кілька днів стали для них не зовсім затишним, але веселим і добродушним домом.

***

Цей матеріал опубліковано в № 24 журналу Корреспондент від 22 червня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.