Для деяких іноземних уболівальників Україна стала не тільки місцем ігор Євро-2012, але й безкоштовним домом, пише Христина Бердинських у №26 журналу Корреспондент від 6 липня 2012 року.
За кілька днів Євро 25-річний співробітник кінофестивалю
Молодість Андрій Кондор непогано вивчив польські звичаї, і їхати в гості до
західної сусідки України йому для цього не довелося – Польща прийшла в його
будинок сама в образі двох поляків, яких Кондор на кілька днів безкоштовно
прихистив у себе вдома.
Для українця це був альтруїзм у квадраті, адже він за це
житло платить: двокімнатна квартира, половина якої дісталася приїжджим фанатам,
– арендована. Сусід, на пару з яким Кондор орендує апартаменти, на свята поїхав
з Києва, і хлопець виділив площу, що звільнилася, чужинцям.
"Навіть якщо б кімната була зайнята, мені все одно
хотілося б когось прийняти під час Євро. Це інтеграція з ЄС, тільки на
індивідуальному рівні", – жартує він.
Полька Александра Жак, подружка тих фанів, яких прихистив
у себе Кондор, теж знайшла безкоштовний дах над головою в одного з киян.
Спочатку користуватися добротою українців Жак не планувала, але коли разом з
подругою купила квитки на фінальну гру в Києві і стала шукати номер в київському
хостелі або готелі, то була ошелешена захмарними цінами.
"Я подумала, що, якщо мені готель коштуватиме дорожче,
ніж квиток на фінал, я не поїду в Україну", – каже полька. Намагаючись знайти
вихід, вона звернулася за допомогою до знайомих в Україні, ті порадили своїх
друзів. Так Жак і знайшла собі житло.
Напередодні чемпіонату частина громадян України об'єдналася у співдружність людей, готових прийняти іноземців задарма.
Для цього потрібно було розмістити оголошення на сайті rooms4free.org.ua. Співвітчизники опублікували 500 оголошень, з боку іноземців надійшло 250 зустрічних прохань
Сотні, якщо не тисячі іноземців під час Євро-2012
скористалися гостинністю українців. Напередодні чемпіонату, дізнавшись про
високі ціни в готелях, частина громадян України об'єдналася у співдружність
людей, готових прийняти іноземців задарма. Для цього потрібно було розмістити
оголошення на сайті rooms4free.org.ua. За словами Максима Продана, автора ідеї,
співвітчизники опублікували 500 оголошень, а з боку іноземців надійшло 250
зустрічних прохань.
Ще частина закордонних уболівальників шукали собі притулок
через міжнародну гостьову мережу Каучсерфінг (couchsurfing), що об'єднує
мандрівників з усього світу. Там реєструються люди, готові безкоштовно надавати
нічліг на кілька днів.
Мережа на допомогу
Олег Спісь, 36-річний менеджер будівельних проектів,
зареєструвався в мережі Каучсерфінг тільки через Євро-2012. Сам він побував у
всіх європейських країнах, США і Канаді і знає, що надання безкоштовного
нічлігу на кілька днів – поширене явище у світі, яким користуються навіть
забезпечені туристи.
Тому Спісь не сумнівався, що охочі на його квадратні
метри знайдуться. І не помилився: по інтернету до нього звернувся 26-річний
чех, який мешкає в Швейцарії, з проханням надати йому притулок на кілька днів в
останніх числах червня.
Найсмішніше, що гість – Том Коричан – їхав в Україну не
заради футболу, а на весілля свого друга, яке мало відбутися в Криму. До цього святкування
чех мав намір оглянути Київ.
Тепер, сидячи в трикімнатній квартирі Спіся, Коричан каже,
що вперше звернувся за подібною допомогою. Під час вибору людини, готової дати
нічліг, він був обережний, звертав увагу на сімейний статус. "Я подумав: якщо
відгукнуться студенти або людина, що живе сама, – це ненадійно", – пояснює чех.
Спісь пройшов "добір" – у нього виявилася сім'я.
Іноземець отримав окрему кімнату й умовами залишився
задоволений. Труднощів у спілкуванні з українською родиною у гостя, студента
факультету історії, не виникло: він уже неодноразово бував у Москві і говорить гарною
російською.
Саме цією мовою він і описав Корреспонденту, що в
порівнянні з Білокам'яною українська столиця виглядає чистішою, люди тут більш
відкриті, а на дорогах водії поводяться дисципліновано, не так, як москвичі. Зі
швейцарськими містами чех Київ порівнювати не став.
А ось швед Йонас Найберг, директор стокгольмського
оркестру, в компанії зі своїм сином Ісаком їхав саме на чемпіонат. Ціни в
українських готелях та відсутність вільних місць привели цю солідну людину до
думки пошукати дармове житло. З деяким побоюванням він написав одному з киян,
розмістив в Мережі відповідне оголошення, і домовився про нічліг на кілька
днів. Тепер Найберг каже, що їхав, очікуючи чого завгодно – аж до того, що його
"кинуть".
Але в дійсності його зустрів в аеропорту 36-річний
столичний перекладач Дмитро, відвіз до себе додому, познайомив з дружиною
Анастасією і трирічною донькою Сашею.
Господарі непогано говорили англійською, швед трохи
розумів по-російськи, тому спілкувалися обидві сторони вільно. До послуг гостей
була окрема кімната, а на сніданок господиня готувала нащадкам вікінгів млинці
та інші смаколики.
"Чудові господарі, гостинні, і взагалі наймиліші люди,
яких я коли-небудь зустрічав. Навіть з їхньою маленькою донькою ми знайшли
спільну мову", – згадує Найберг.
Чисто англійська історія
Спілкуючись з українцями, які приймали гостей під час
Євро-2012, Корреспондент звернув увагу, що таким чином робили переважно люди,
які бували за кордоном або навчалися там. Наприклад, Кондор сам знаходив безкоштовний
нічліг у Німеччині.
Але серед тих, хто дав притулок у себе заїжджим фанатам,
були й випадкові люди. Один з них – Віталій Гощенко, 22-річний київський
бармен. На жодних сайтах він не реєструвався, ніяких планів не виношував. Але
15 червня, в день гри Англія – Швеція, що
проходила в Києві, в його бар, розташований у центрі столиці, зайшов
англійський фанат. Замовив келих пива, і запитав: "О котрій зачиняється
заклад?". Гощенко відповів: працюємо, мовляв, до останнього клієнта.
"Англієць посміхнувся, і каже: "Тоді я буду вашим
останнім гостем, тому що мені нікуди йти", – розповідає бармен. – А потім
дістав книгу і почав читати, попиваючи пиво".
Британський підданий, що влаштувався в барі Гощенка, як
виявилося потім, приїхав в Україну сам – зібрати компанію йому не вдалося.
Чекати свого рейсу на батьківщину йому теж довелося наодинці.
Оглянувши сумну постать, яка потягувала хмільний напій,
українець вирішив: якщо він хоче потрапити додому, треба брати із собою і цього
англійця. Стівен Хілер, 27-річний працівник дипломатичного відомства
Великобританії, не відразу прийняв допомогу від бармена, але після другого
келиха пива погодився.
Тепер Хілер, з яким Корреспондент зв'язався електронною
поштою, розповідає, що спочатку розраховував провести ніч, гуляючи по місту або
зупинившись в якій-небудь крамниці. Варіант, запропонований Гощенком, йому
сподобався більше.
О другій ночі бармен і його британський клієнт вирушили
на нічліг. Англієць здивувався, дізнавшись, що кінцевий пункт їхнього шляху –
трикімнатна квартира, в якій його новий знайомий живе з батьками і сестрою. Але
місце гостю все одно знайшлося – на розкладному кріслі-ліжку в кімнаті бармена.
Батьки, виявивши вранці в своєму домі несподіваного гостя, не злякалися, а, навпаки, зраділи. Тільки шкодували, за словами Гощенка, що їх ніхто не попередив
про нічного візитера, – тоді вони приготували б йому на сніданок щось особливе
Батьки, виявивши вранці в своєму домі несподіваного
гостя, не злякалися, а, навпаки, зраділи. Тільки шкодували, за словами Гощенка,
що їх ніхто не попередив про нічного візитера, – тоді вони приготували б йому
на сніданок щось особливе. Але й те, що вдалося по-швидкому зібрати на стіл, –
макарони, овочі, сир, – за словами Хілера, виявилося смачним.
Далі була екскурсія в музей Великої вітчизняної війни,
яку для англосакса провела сестра його нічного рятівника. Причому не експонати,
а сама киянка стала для Хілера основою програми. "Вона дуже гарна, як і
більшість українських дівчат. Тому екскурсія була приголомшливою", – згадує
англієць.
Втім, гість Євро зберіг в пам'яті спогад про ще одного
члена сім'ї Гощенка – кота. Коли Хілер прокинувся, тварина сиділа біля його
обличчя й уважно вивчала незнайомця.
Того самого дня англійський фанат поїхав на батьківщину.
Однак доба, проведена в Києві, настільки його вразила, що він продовжує
спілкуватися з киянами, які його прихистили, електронною поштою.
Гощенко просто задоволений, що його родина справила на
гостя приємне враження. А ось Кондор, який надав житло полякам, мислить більш
глобально. "Сподіваюся, українська гостинність під час Євро трохи поліпшить
імідж України", – каже співвітчизник.
***
Цей матеріал опубліковано в № 26 журналу Корреспондент від 6 липня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.