В аеропорту Бориспіль у пасажирів масово зникають речі – від грошей та електроніки до випивки й окулярів. Головні повітряні ворота країни стали інструментом перерозподілу матеріальних цінностей – від пасажирів до заповзятливих жителів райцентру Бориспіль, пише Ксенія Карпенко у №26 журналу Корреспондент від 6 липня 2012 року.
Трохи більше $ 20 тис. – стільки коштував українській моделі
Ганні Василевській переліт з Ялти до Києва. З цієї суми $ 500 пішло на купівлю авіаквитка
vip-класу, а решта грошей – ціна коштовностей від Tiffany, які зникли з її
саквояжа в аеропорту Бориспіль.
Злодіїв не відлякала ні бирка vip-туриста, ні кодовий
замок. Зникнення речей Василевська виявила занадто пізно, вже вдома, тому
подавати заяву в міліцію не стала. З того часу для неї кожне "побачення" з
головними повітряними воротами країни – привід для напруження і хвиля
негативних спогадів.
Подібні почуття готові розділити з Василевською тисячі
пасажирів українського аеропорту номер один. Тут крадуть все – від окулярів і
телефонів до грошей, електроніки і коштовностей.
Тільки за офіційними даними за минулий рік 312 пасажирів подали заяви про крадіжку багажу. За перше півріччя 2012-го кількість звернень до правоохоронців
досягла 96. Ці цифри – верхівка айсберга: значне число обкрадених виявляють зникнення занадто пізно і не подають заяв
Тільки за офіційними даними за минулий рік 312 пасажирів
подали заяви про крадіжку багажу. За перше півріччя 2012-го кількість звернень
до правоохоронців досягла 96. За словами експертів, ці цифри – верхівка
айсберга: значне число обкрадених виявляють зникнення занадто пізно і не
подають заяв.
Керівники аеропорту визнають проблему і кажуть, що
борються зі злочинцями постійно. Однак гарантувати, що з крадіжками буде
покінчено, в аеропорту, як і в Міністерстві інфраструктури, якому він
підпорядковується, не можуть. Чиновники кивають на Захід – мовляв, і там
тягнуть з багажу цінності.
Експерти впевнені: за бажання проблему можна вирішити –
потрібно звільняти вантажників, які проштрафилися. "Технології контролю безпеки
багажу в міжнародних аеропортах світу однакові. Системи відеоконтролю працюють
безперебійно – і в Борисполі, і в Жулянах, і в лондонському Хітроу. І якщо всі чесно
виконують свою роботу, крадіжки неможливі", – каже Олег Петровський, заступник
директора міжнародного аеропорту Жуляни. Після звільнення підозрілих бригад вантажників
злодійство тут зійшло нанівець.
Технологія обману
Про те, що в Борисполі крадуть і роблять це з розмахом,
Корреспондент переконався, коли лише за два дні пошуків знайшов п'ятьох людей,
чий багаж зазнав "чистки".
Катерина Лаврентьєва з болем згадує, як випарувалися діаманти
її матері від Cartier, сховані в рукаві сорочки в закритій сумці. "Я
спізнювалася на рейс і не встигла замотати валізу в стрічку. Щоправда, закрила
на замок. У готелі я побачила, що замок зламаний, а блискавка не до кінця
застебнута", – розповідає киянка.
Ще одна жертва Борисполя – Ольга Немцева, екс-редактор
глянцевого журналу. Вона летіла з Перу до Києва з пересадкою в Римі. У столиці
Італії здала речі в багаж, а в Борисполі після довгого очікування отримала їх в
пошарпаному вигляді. "Зовнішні кишені вивернули, блискавки видерті з м'ясом,
золотих прикрас нема й сліду", – згадує Немцева те, в якому вигляді перед нею
постало її добро на багажній стрічці.
Полегшували багаж в аеропорту Бориспіль і у кожного другого
співробітника Корреспондента та їхніх сімей. Лише за останні два роки з валіз
співробітників редакції після проходу через основні повітряні ворота країни зникли
камера Sony, окуляри Banana Republic, ноутбук MacBook, гроші, золоті сережки та
інші прикраси.
Причому вантажники в Борисполі почали демонструвати
витончений смак – у редактора відділу Культура після повернення з Іспанії з
багажу зникла пляшка дорогого червоного вина Rioja. Більш доступні продукти
праці виноробів з цього самого регіону, що лежали поруч, виявилися незайманими.
Бориспільська чорна діра досягла таких розмірів, що про
неї заговорили навіть іноземні авіаперевізники. Акош Бош, гендиректор лоукост
Wizz Air Україна, розповідає, що його компанія з березня 2011 року
обслуговується в Жулянах, залишивши бориспільське злітне поле. Основна причина –
другий столичний аеропорт більше підходить бізнес-моделі лоукостів. Однак
перенесення дало Wizz Air ще один несподіваний бонус – за час обслуговування в
Жулянах у компанії не зареєстровано жодного випадку крадіжки.
Основний тягар відповідальності за погану славу Борисполя лежить на
плечах вантажників. Саме вони мають доступ до багажу пасажирів і використовують це в своїх цілях
Основний тягар відповідальності за погану славу Борисполя
лежить на плечах вантажників. Саме вони мають доступ до багажу пасажирів і
використовують це в своїх цілях. Крадіжка – справа нелегка, і їм доводиться
заручитися підтримкою фахівців з авіабезпеки, які контролюють кожен метр,
пройдений багажем з рук туристів до літака.
Здані пасажирами речі обов'язково сканують – так
співробітники безпеки перевіряють, чи не містить вантаж заборонених предметів.
Ця сама процедура дозволяє побачити сховані цінності. А далі, кажуть джерела в
службі авіабезпеки аеропорту Бориспіль, "потрібний" співробітник може за
допомогою sms скинути наводку начальнику зміни вантажників або поставити на
"хороший" багаж невелику позначку.
Далі вантажникам потрібно лише дочекатися, коли речі
досягнуть найбільш вразливої точки – багажного відділення літака, єдиного
місця, де немає відеоспостереження. Контролер тут один – представник відділу
внутрішньої безпеки аеропорту. Якщо і він у команді, вантажникам нічого не
загрожує: пасажир виявить зникнення лише тоді, коли отримає багаж після
прибуття в інше місто. Довести, де саме стався злочин, буде вже важко.
Експерт: Багажне відділення літака – місце номер один для скоєння крадіжок. Адже з фахівцем з авіабезпеки можна домовитися, і він за винагороду спеціально не
помітить дій вантажників
"Багажне відділення літака – місце номер один для скоєння
крадіжок. Адже з фахівцем з авіабезпеки можна домовитися, і він за винагороду спеціально
не помітить дій вантажників", – каже Петровський, який має багатий досвід
боротьби з подібною злочинністю.
Як запевняють джерела в службі авіабезпеки Борисполя,
крадіжки відбуваються і у відділенні розвантаження, перед навантаженням речей
на рухливу стрічку. Хоча процес контролюється відеокамерами, деякі вантажники
так вміло прикривають чужі речі своїм тілом, що камери не засікають їхніх
злочинних дій. Головне працювати швидко.
На цьому етапі справу можна вважати майже завершеною,
адже вивести злодія на чисту воду буде вкрай непросто. Як пояснює Микола Жукович,
прес-секретар Київського облуправління МВС, злочинцеві досить непомітно
викинути вкрадене навіть під час обшуку, і він вже виявиться чистим перед
законом. Загублена річ навіть не вважатиметься краденою, адже заяви в міліцію
про її зникнення на той момент, як правило, не буде існувати в природі –
пасажир навряд чи стане ритися в своїх речах прямо в аеропорту.
Щойно ситуацію в аеропорту перевіряють не місцеві міліціонери, а оперативники з Києва, кількість заяв про крадіжки різко йде на спад. Але тільки-но кияни їдуть,статус-кво відновлюється
Крім того, злочинці можуть не боятися співробітників
лінійного відділу міліції, які контролюють аеропорт, – судячи з усього, вони
можуть бути спільниками вантажників.
Жукович, наприклад, помітив таку особливість: щойно ситуацію
в аеропорту перевіряють не місцеві міліціонери, а оперативники з Києва,
кількість заяв про крадіжки різко йде на спад. Але тільки-но кияни їдуть,
статус-кво відновлюється.
Київський клондайк
Вийшовши за межі аеропорту, "товар" потрапляє до
перекупників або в ломбарди міста Борисполя. Корреспондент в ході власного
розслідування познайомився з цими закладами, що торгують, як правило,
телефонами, ноутбуками, золотим ломом, окулярами. Саме там, за відомостями
співробітників аеропорту, потрібно шукати зниклі речі.
За словами працівників Борисполя, потрібно лише грамотно
шукати, перечекавши півтора-два місяці – за цей час товар "відлежиться", тобто
пройде своєрідний карантин на випадок, якщо його хтось шукає.
Якщо побутову техніку або золото за цей час не продадуть
на запчастини або на брухт, крадене неодмінно з'явиться на прилавку. Причому
вартість його буде вдвічі-втричі нижчою за ринкову – адже ніяких документів
немає. А от дорогих ювелірних прикрас ексклюзивних брендів Cartier, Bvlgari,
Damiani там не знайти. Їх, за словами анонімних джерел, дають на продаж
перевіреним людям за межами української столиці.
Роль Борисполя у всій цій історії не обмежується лише
збутом товару – місто є ще й головним постачальником кадрів для аеропорту. І
яка з двох цих іпостасей більш згубна для авіапасажирів, визначити важко.
Як зізнався один високопосадовий чиновник, побороти
злодійство в аеропорту можна, лише найнявши не місцевих, а, наприклад,
столичних жителів: мовляв, бориспільчани просякнуті духом користолюбства.
Але найняти сторонніх людей важко: кадрове питання в
аеропорту поділене між українським філіалом міжнародної компанії Swissport і
місцевою адміністрацією.
Там, де Swissport все робить самостійно – приймає на
роботу вантажників, контролює навантаження-розвантаження (як відбувається в
столичних Жулянах), проблем немає.
Звичайно, пасажиропотік там в рази менше – 2,5 тис. осіб на день проти 30 тис. в Борисполі, але однією лише цією різницею пояснити позитивні результати Жулян можна. Свою роль відіграє і жорстка позиція місцевого керівництва, що звільняє вантажників цілими змінами, і тотальний контроль
Звичайно, пасажиропотік там в рази менше – 2,5 тис. осіб
на день проти 30 тис. в Борисполі, але однією лише цією різницею пояснити
позитивні результати Жулян можна. Свою роль відіграє і жорстка позиція
місцевого керівництва, що звільняє вантажників цілими змінами, і тотальний
контроль.
У Борисполі масові звільнення теж трапляються, але для
цього потрібен екстраординарний привід. Такий, наприклад, як випадок
півторарічної давності, що стався із Софією Ротару, зіркою української
поп-сцени, яка летіла з гастролей. У Києві вона виявила, що з багажу зникло намисто
за $ 30 тис. і подала заяву до міліції. Як написав з цього приводу в
електронному листуванні Руслан Євдокименко, син співачки, намисто знайшли
приблизно через годину після подання заяви, а всю зміну вантажників разом з їхнім
начальником звільнили.
Крута професія
Якщо судити за даними, зібраними Корреспондентом в
Борисполі, подібне покарання виглядає досить суворим, адже аеропортівський вантажник,
за місцевими поняттями, – професія принадлива.
Хоча офіційно "багажні менеджери" – назва посади, яка прикрашає трудові книжки
вантажників, – отримують до 4 тис. грн., не ці гроші забезпечують їхнє життя.
"Моя подруга зустрічалася з вантажником з аеропорту
заради подарунків, який той кожен день приносив їй зі зміни, – то цифровий
фотоапарат, то золоті прикраси, то випивку", – розповідає Міла Голубєва, власниця
магазина Продукти в місті Борисполі. Вона прожила тут усе своє життя, кілька
років працювала в місцевому барі Non Stop, де люблять відпочивати "багажні
менеджери", і детально ознайомлена з їхніми можливостями.
"Влаштуватися вантажником в аеропорт вкрай важко. Але ті
щасливчики, які влаштовуються, гроші зі своїх зарплатних карток не знімають.
Коштів від збуту краденого вистачає і на будинок, і на хорошу машину", –
розповідає Голубєва.
Корреспондент особисто переконався в dolce vita багажної
еліти, коли відвідав село Глибоке за 7 км від Борисполя, де живе Віталій Сугак,
начальник зміни вантажників аеропорту. Тут він спорудив двоповерховий будинок з
присадибною ділянкою і прибудовою – досить невибагливий як для топ-менеджера зі
столиці і вельми примітний для "багажного менеджера" з офіційним доходом 4 тис.
грн. Експерти з консалтингово-аудиторської компанії Deloitte & Touche
оцінюють вартість подібного котеджу із землею мінімум у $ 250 тис.
Для накопичення заощаджень на будівництво двох подібних будинків людині з такою зарплатою знадобилося б понад 66 років за умови відмови від їжі, одягу та інших витрат
Напроти цього будинку стоїть інший, трохи менший, який
головний вантажник звів для матері. За оцінками експертів, його ринкова
вартість нижча – близько $ 150 тис. Для накопичення заощаджень на будівництво
двох подібних будинків людині з такою зарплатою знадобилося б понад 66 років за
умови відмови від їжі, одягу та інших витрат. Сам Сугак залишив без відповіді
всі спроби отримати у нього коментарі про роботу та сільську нерухомість.
Аеробезвихідь
Євген Міленко, начальник внутрішньої безпеки аеропорту
Бориспіль, не зміг ні підтвердити, ні спростувати вищеописані схеми крадіжки.
Проблему, однак, Міленко визнав, додавши, що основною причиною крадіжок в
аеропорту є "людський фактор".
У Міністерстві інфраструктури запевнили, що крадіжки – біда
всіх аеропортів, і в Борисполі з ними борються всіма силами. У прес-службі
відомства повідомили, що за кожним випадком крадіжки – якщо є заява –
проводиться розслідування: співробітники безпеки аеропорту вилучають відеозаписи
камер спостереження, з'ясовують, хто з вантажників обслуговував рейс, вимагають
письмових пояснень "багажних менеджерів", а якщо довести причетність вантажника
до розкрадання неможливо, за рейсом встановлюють посилене спостереження.
Ефект від боротьби поки що невеликий. За цей рік за
фактом крадіжки речей у туристів в аеропорту порушили 71 кримінальну справу,
проте розкрили лише сім. Винними визнали 12 осіб, але це вантажники й одна
прибиральниця. Співробітників безпеки серед злочинців не знайшли.
Жукович розповів, що основна перешкода на шляху протидії
злодіям – відсутність заяв від постраждалих. Проте останнім часом боротьба зі
злочинністю в аеропорту різко загострилася. В кінці червня в Борисполі
затримали трьох вантажників-злодіїв, а співробітника безпеки, який міг бути з
ними пов'язаний, зараз ретельно перевіряють.
Лінійний відділ міліції аеропорту виклав на сайт МВС для
впізнання фотографії 250 вилучених у злочинців предметів – прикраси,
фотоапарати, відеокамери, наручні годинники, окуляри і ноутбуки.
Подібними акціями стан справ не змінити. Експерти кажуть,що для успіху потрібна системна робота. Починати її потрібно із самого низу, як це роблять у Жулянах
Подібними акціями стан справ не змінити. Експерти кажуть,
що для успіху потрібна системна робота. Починати її потрібно із самого низу, як
це роблять у Жулянах. "Ми проводимо внутрішнє розслідування у разі надходження
заяви про крадіжку. Винних звільняємо раз і назавжди", – каже Володимир Семенченко,
директор Swissport Україна. Якщо всі стануть поводити себе таким чином, то кількість
крадіжок, на його думку, різко зменшиться, а довіра до українських аеропортів
зросте.
А поки цього не відбувається, всі пасажири, знайомі з
бориспільськими реаліями, старанно обмотують свій багаж плівкою, намагаючись
вберегти його від вантажників. В аеропорту номер один туристам в цій справі
раді допомогти – тут працює близько 30 машин з пакування багажу в прозорі пакети.
Це в 15 разів більше, ніж, наприклад, у набагато більшому паризькому аеропорту
Шарль-де-Голль.
За оцінками Олексія Аристова, молодшого директора
Deloitte & Touche, річний дохід бориспільських "загортальників" може
становити понад $ 2 млн. Ці гроші вже можна вважати податком на страх, який
справно платять пасажири міжнародного аеропорту.
До речі, у самого Аристова півроку тому в аеропорту
Бориспіль з багажу зникла кепка.
***
Цей матеріал опубліковано в № 26 журналу Корреспондент від 6 липня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.