Корреспондент: Словниковий запас. Передвиборчі програми партій є сумішшю популізму й нереальних обіцянок

За три місяці до виборів ключові політичні сили країни оприлюднили свої програми – суміш популізму та необґрунтованих обіцянок, пише Христина Бердинських у №31 журналу Корреспондент від 10 серпня 2012 року.

Середня зарплата в Україні становить $ 1 тис., ВВП зростає на 5% щорічно, зареєструвати підприємство та вести документообіг можна через електронні мережі, фермери отримують кредити під мізерні відсотки на 49 років, а депутати працюють в поті чола, побоюючись, що виборці в будь-який момент можуть позбавити їх мандату.

Так, на думку українських політиків, виглядатиме країна лише через п'ять років. Принаймні саме ці обіцянки містяться в програмах п'яти політсил, які, за даними Центру Разумкова на липень цього року, мають найбільший рейтинг.

Партдокументи різні за формою і змістом, але їхня суть схожа – це не покрокові плани роботи, а конспект гасел для вуличних мітингів, злегка розбавлений ідеологією і внутрішньополітичною боротьбою

За три місяці до виборів, в перший тиждень серпня, партії – кандидати на потрапляння до Верховної Ради оприлюднили свої ключові цілі. Партдокументи різні за формою і змістом, але їхня суть схожа – це не покрокові плани роботи, а конспект гасел для вуличних мітингів, злегка розбавлений ідеологією і внутрішньополітичною боротьбою.

Так, презентуючи програму Партії регіонів, Микола Азаров, прем'єр і № 1 партійного списку, обіцяє, що під керівництвом регіоналів Україна за п'ять найближчих років пройде шлях, який в інших країн розтягнувся на десятиліття. А представники партії УДАР Віталія Кличка зобов'язалися зробити так, щоб до 2017 року кожен українець, не економлячи на їжі та одязі, на місячну зарплату зміг купити холодильник або пральну машину.

Комуністи взагалі мають намір "повернути всю країну народу", націоналізувавши ключові підприємства. Не менш рішуче налаштована об'єднана опозиція та ВО Свобода: обидві політсили готові скинути нинішню владу шляхом оголошення імпічменту Президенту Віктору Януковичу.

При цьому ніхто з політиків не спромагається чітко прописати способи і методи реалізації власних програмних положень, тому середньому українцю сподіватися на ривок за п'ять років – а також на дешевий холодильник, націоналізацію заводів і відставку Президента, так само як і на багато іншого, – не варто.

Як свідчить практика, програми партій та їхня реальна робота в Раді – дві різні речі: навіть маючи можливості реалізувати заявлені цілі, українські можновладці не поспішають це робити

Як свідчить практика, програми партій та їхня реальна робота в Раді – дві різні речі: навіть маючи можливості реалізувати заявлені цілі, українські можновладці не поспішають це робити.

Проаналізувавши п'ять років діяльності нинішніх парламентських фракцій, у яких були представлені практично всі нинішні учасники виборчих перегонів, аналітики неурядової організації Фонд Відкрите суспільство підрахували: три з чотирьох передвиборчих обіцянок так ніколи і не були виконані.

"В Україні політика працює за законами ринку: все одно, чим ти привертаєш покупця, головне щоб він придбав товар", – іронізує Стас Соколов, аналітик фонду.

Улюблені теми

Якщо вірити документам, найбільше від нових парламентаріїв постраждають ті, хто сьогодні прагне потрапити в Раду, – тобто самі ж політики. Адже одна з улюблених тем програм – депутати і їхня недоторканність. Скасувати останню, крім регіоналів, обіцяють всі ключові претенденти на створення власних фракцій. А УДАР та об'єднана опозиція під знаменами Арсенія Яценюка і Юлії Тимошенко готові ще й надати виборцям право відкликання депутатів.

Ще одна фішка нинішньої кампанії – повальне захоплення партій розширенням можливостей місцевого самоврядування. Так, ПР і УДАР готові наповнити регіональні бюджети грошима за рахунок зменшення відрахувань до держскарбниці, а Яценюк і команда лідера Свободи Олега Тягнибока ратують за ліквідацію обл- і райдержадміністрацій та передачу влади місцевому самоврядуванню.

Читання програм створює стійке враження, що наступні п'ять років стануть золотим періодом для малого та середнього бізнесу. Принаймні вирішенню проблем саме цієї частини суспільства приділили значну увагу всі політсили-лідери

Читання програм створює стійке враження, що наступні п'ять років стануть золотим періодом для малого та середнього бізнесу. Принаймні вирішенню проблем саме цієї частини суспільства приділили значну увагу всі політсили-лідери за даними опитувань Центру Разумкова, за винятком комуністів.

Так, партія УДАР готова спростити умови реєстрації бізнесу. Але це лише квіточки: ударівци, як і об'єднана опозиція, взяли на себе зобов'язання різко зменшити фіскальний тиск на підприємців. Для цього обидві сили вирішили залишити тільки сім видів податків і ввести електронний документообіг.

Свобода у своїх обіцянках пішла далі: Тягнибок і Ко готові відмовитися від ПДВ і заразом скасувати Податковий кодекс, прийнятий нинішньою владою.

Дещо корисне для підприємців приготувала і партія влади. ПР, яка на минулих виборах поставила перед собою завдання оголосити податкові канікули для малого бізнесу (яке, до речі, регіонали так і не виконали), тепер повернулася обличчям до IT-сектору та інноваційних проектів: пропрезидентська сила обіцяє ввести для них все ті самі канікули терміном на десять років.

За традицією партії, що претендують на проходження в Раду, не забули і про українців, які працюють. Цю категорію населення політики обробляють конкретними
обіцянками, вираженими в зрозумілих цифрах

За традицією партії, що претендують на проходження в Раду, не забули і про українців, які працюють. Цю категорію населення політики обробляють конкретними обіцянками, вираженими в зрозумілих цифрах.

ПР готова підняти середню зарплату до 2017 року до 8 тис. грн., а об'єднана опозиція обіцяє за той самий період наростити її до двох прожиткових мінімумів, а прожитковий мінімум, у свою чергу, підняти до 2,4 тис. грн.

У команди Тягнибока своя арифметика: погодинна оплата праці та п'ятиразова різниця між мінімальною і максимальною зарплатами в бюджетній сфері.

Їхні ідейні опоненти – комуністи – обіцяють всі виплати постійно індексувати і довести частку оплати праці в собівартості продукції до 60%.

Найбільш творчо до сердець трудящих вирішили достукатися в УДАРі. Програма цієї політсили, не оперуючи сумами, обіцяє довести доходи громадян до такого рівня, щоб кожен міг без особливих зусиль за місячну зарплату купити пральну машину або холодильник, за п'ять років сім'я повинна бути в змозі купити автомобіль, а за десять – квартиру.

Ще один спільний пункт, який оголосили всі партії, – боротьба з корупцією та виведення економіки з тіні.

Під одну гребінку

Аналітики зазначають, що програми основних претендентів на парламентські мандати написані за загальними канонами і майже під копірку. Суть документів навіть в ідеологічних і внутрішньополітичних опонентів схожа – щедре роздавання обіцянок.

В Україні, на відміну від Заходу, між партіями немає чіткого ідеологічного розмежування, тому і їхні передвиборчі обіцянки багато в чому ідентичні

В Україні, на відміну від Заходу, за словами Олега Устенка, виконавчого директора Міжнародного фонду Блейзера, між партіями немає чіткого ідеологічного розмежування, тому і їхні передвиборчі обіцянки багато в чому ідентичні.

Доходить до смішного. Комуністи і свободівці, які синхронно пропонують у своїх програмах заборонити діяльність один одного, так само синхронно обіцяють повернути в державну і комунальну власність стратегічні підприємства, посилити позиції держбанків, ввести податок на розкіш і повернути виведені в офшори капітали.

Втім, проблема програм, на думку Устенка, не тільки в схожості ключових положень. У таких документах немає чіткого викладу того, як і за рахунок чого можна виконати заплановане.

Лідери за кількістю абстрактних обіцянок – комуністи

Лідери за кількістю абстрактних обіцянок – комуністи. Вони обіцяють націоналізувати підприємства, повернути елементи планової економіки і багато іншого, що в нинішніх українських умовах можна зробити хіба що збройним шляхом.

"Якщо інші хоч якось спробували написати програми на підставі наявної економічної моделі, то комуністи взагалі відірвані від реальності. Суцільний набір цифр", – емоційно каже Олександр Охрименко, президент Українського аналітичного центру.

Надмірний популізм – біда не самих лише прихильників Петра Симоненка. Ірина Бекешкіна, директор фонду Демократичні ініціативи, нагадує, що і Тимошенко, і Янукович свого часу обіцяли перехід на контрактну армію у 2011 році, хоча із самого початку було зрозуміло, що це нереальний термін. В результаті найманої армії в країні немає до цього часу. Як немає і російської мови як другої державної, згадує вона про улюблений передвиборчий маневр комуністів і регіоналів.

Реалізація кульгає

Щедре роздавання обіцянок без докладних "дорожніх карт" їхньої реалізації призводить до того, що, навіть отримавши жадані мандати, партії не можуть і не хочуть втілювати в життя власні програми.

За даними фонду Відкрите суспільство, перед минулими виборами всі нинішні парламентські партії дали 305 обіцянок – у вигляді пунктів своїх виборчих програм. Але виконали повністю лише 32 і ще трохи більше 40 – частково.

Причому навіть у тих партій, які мали парламентську більшість і формували уряд, коефіцієнт корисної дії був низьким. Так, ПР, яка побувала за цей час двічі в ролі партії влади, не виконала 61% своїх обіцянок. У БЮТ, який довгий час контролював Кабмін, цей показник ще гірший – 74%.

Не дивно, що такі парламентські карлики, як КПУ і Народна партія Володимира Литвина, навіть увійшовши в правлячу коаліцію, реалізували лише 14% від того, що заявляли в програмах.

В українських умовах навіть формально виконані обіцянки перетворюються на недосконалі закони, які часто ускладнюють управлінські процеси

При цьому в українських умовах навіть формально виконані обіцянки перетворюються на недосконалі закони, які часто ускладнюють управлінські процеси, розповідає Соколов. Наприклад, Податковий кодекс тривалий час вважався одним з найбільш необхідних країні документів, але коли він з'явився, істотної зміни фіскального навантаження не було.

Тому читання партійних програм для Соколова – чиста белетристика: обіцянки все одно залишаються на папері. "Їм саме місце на звалищі рекламних матеріалів", – упевнений експерт.

Старі пісні про головне

Право відкликання депутатів виборцями, скорочення кількості податків, скасування депутатської недоторканності – це лише частина ключових обіцянок, які перед виборами дають п'ять політсил, що мають найбільші шанси потрапити в парламент восени 2012 року (за даними Центру Разумкова на 1 липня 2012 року)

Партія регіонів

внутрішня і зовнішня політика:

місцеве самоврядування:

податки, дозвільна система, умови для малого та середнього бізнесу:

зарплати:

село і ринок землі:

енергетика:

пенсії:

медицина:

освіта:

мова:

Батьківщина

внутрішня і зовнішня політика:

місцеве самоврядування:

боротьба з корупцією:

податки, дозвільна система, умови для малого та середнього бізнесу:

зарплати:

село і ринок землі:

енергетика:

пенсії:

медицина:

освіта:

мова:

єдина державна мова – українська;

популяризація української мови за допомогою соціальної реклами;

забезпечення високого рівня присутності української мови у ЗМІ

УДАР

внутрішня і зовнішня політика:

місцеве самоврядування:

боротьба з корупцією:

податки, дозвільна система, умови для малого та середнього бізнесу:

зарплати:

село та ринок землі:

енергетика:

пенсії:

медицина:

мова:

КПУ

внутрішня і зовнішня політика:

податки, дозвільна система, умови для малого та середнього бізнесу:

зарплата:

село та ринок землі:

пенсії:

медицина:

освіта:

мова:

ВО Свобода

внутрішня і зовнішня політика:

• прийняття закону про імпічмент Президента;
• голосування депутатів за відбитками пальців;
• скасування депутатської недоторканності;
• скасування харківських угод 2010 року;
• люстрація представників влади і чиновників (усунення від влади агентури КГБ і чиновників, які працювали на керівних посадах в КПРС);
• відкриття всіх архівів, що зберігаються в Центральному архіві й обласних архівах СБУ;
• заборона комуністичної ідеології;
• визнання воїнів ОУН-УПА учасниками національно-визвольної боротьби за незалежність України;
• затвердження 14 жовтня, Дня створення УПА, державним святом

місцеве самоврядування:

ліквідація обласних та районних держадміністрацій, передача їх повноважень виконкомам відповідних рад

податки, дозвільна система, умови для малого та середнього бізнесу:

• скасування Податкового кодексу;
• скасування ПДВ;
• введення єдиного прибуткового податку з прогресивною шкалою оподаткування та базовою ставкою 20%;
• введення прогресивного податку на розкіш;
• скасування оподаткування мінімальної зарплати;
• повернення всіх виведених в офшори капіталів в Україну та сплата з них податків

зарплати:

• погодинна оплата праці;
• різниця між максимальною і мінімальною погодинною оплатою праці у працівників бюджетної сфери не повинна перевищувати 5 разів

село і ринок землі:

• заборона продажу землі сільгосппризначення;
• проведення повної інвентаризації всієї землі та нерухомості;
• створення єдиного держреєстру прав на нерухомість і землю

пенсії:

• скасування пенсійної реформи;
• пряма залежність розміру пенсії від стажу роботи

мова:

• скасування закону про мови (в редакції Вадима Колесніченка – Сергія Ківалова);
• прийняття закону про захист української мови;
• створення держкомітету мовної політики;
• обов'язковий іспит з української мови для держслужбовців та кандидатів на виборні посади;
• надання українській мові не менше 78% друкованої площі чи ефірного часу в ЗМІ

Цей матеріал опубліковано в № 31 журналу Корреспондент від 10 серпня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.