Корреспондент: Тріумф волі. Українські паралімпійці привезли з Лондона 84 медалі

Вітчизняні спортсмени привезли з Паралімпіади-2012 рекордні для країни 84 медалі, з яких 32 – золото. Тріумф пояснюють реалії: в Україні люди з обмеженими можливостями можуть виявити себе лише у спорті, пише Катерина Іванова у №36 журналу Корреспондент від 14 вересня 2012 року.

31-річна Наталя Прологаєва, колишній бухгалтер з міста Лозова Харківської області, вже сім років пересувається в інвалідному візку по суші, зате в басейні почуває себе як риба у воді. Навіть більше, на Паралімпіаді в Лондоні, яка проводиться традиційно відразу після основних Олімпійських ігор, українка довела, що є однією з найкращих плавчинь з обмеженими можливостями світу.

Прологаєва привезла з Англії одразу три золоті медалі, побивши світовий рекорд, який тримався 12 років. "Звичайно, почуття гордості мене розпирає, – зізналася чемпіонка після прильоту з Лондона до Києва. – Тепер перш за все я хочу просто побути з дітьми. Свої перемоги присвячую їм [синам 11 і дев'яти років]".

Соратники Прологаєвої по команді теж не схибили, обливши себе цілим дощем з медалей різного калібру. Найбільшу кількість нагород – 44, з них 17 золотих, – Україні принесли плавці. Легкоатлети здобули 22 медалі, вісім з яких – золото. Трофеї найвищої проби також привезли паралімпійці, які виступили в дзюдо, велоспорті, академічному веслуванні та стрільбі.

Сумарно збірна України завоювала 84 медалі, що є абсолютним рекордом для національної паралімпійської збірної за всі роки її існування

Сумарно збірна України завоювала 84 медалі, що є абсолютним рекордом для національної паралімпійської збірної за всі роки її існування. Причому це на десять медалей більше (в тому числі і на вісім золотих), ніж на попередніх Іграх 2008 року в Пекіні – тоді українці вперше піднялися на четверту сходинку в загальному заліку. Успіх вітчизняних спортсменів з обмеженими можливостями тим більше помітний на тлі виступів національної олімпійської збірної, яка з кожним разом привозить з Ігор усе менше нагород.

В результаті британська служба ВВС в одній зі своїх програм вже охрестила тріумф "української паралімпійської революцією".

Спорт – практично єдина сфера в Україні, де можуть ефективно виявити себе люди з обмеженими можливостями, пояснюють такий прорив експерти. До того ж протягом останніх років для спортсменів-інвалідів створювалися навіть за світовими мірками непогані умови. Зокрема, з 2002 року в Євпаторії діє сучасна тренувальна база – Національний паралімпійський центр.

"Праця за цим всім велика, мужність, подолання себе кожного дня, – додає свої аргументи Наталія Воронцова, тренер Прологаєвої. – Головна мотивація [у паралімпійців] – довести всім, що вони такі ж люди [як здорові члени суспільства], які можуть бути кращими серед рівних".

Тіло – в діло

У 2011 році Єгора Дементьєва, велогонщика з Кременчука, чемпіона та бронзового призера першостей світу, під час тренування збив автомобіль. Чотири місяці лікарі не дозволяли йому навіть вставати, але вже через півроку він повністю відновився і навіть завоював титул чемпіона світу. Тепер Дементьєв – перший і поки єдиний велосипедист, який виступає на Паралімпіаді від України.

 "Я і сам ще не до кінця повірив в те, що ми зробили, в свою перемогу, – зізнається чемпіон. – Думаю, що паралімпійці психологічно бувають набагато сильнішими, ніж звичайні спортсмени".

Прагнення бути кращим імениті спортсмени називають головним двигуном успіху, а в атлетів з обмеженими можливостями це прагнення психологічно подвоюється

Прагнення бути кращим імениті спортсмени називають головним двигуном успіху, а в атлетів з обмеженими можливостями це прагнення психологічно подвоюється, пояснюють експерти.

Подвоєну силу не тільки м'язів, але й духу підтверджує історія Прологаєвої. Сім років тому вона потрапила в ДТП, в результаті якого отримала кілька переломів хребта. Чоловік залишив її паралізованою з двома маленькими дітьми, молодшому з яких на той момент було лише два роки, а старшому – чотири.

Після відновлювального лікування Прологаєва практично відразу прийшла в паралімпійський спорт і швидко стала показувати високі результати. У 2009 році плавчиня стала дворазовою чемпіонкою Європи, а через рік на чемпіонаті світу завоювала чотири золота та одне срібло.

"Чого хотіла, вона домоглася, вона сильна", – розповідає Корреспонденту Тамара Романенко, мати чемпіонки. За її словами, у дочки для того, щоб відчути себе сильною, був великий стимул – діти, яких треба забезпечувати.

Сім'я надавала волі до перемоги й 25-річному легкоатлетові Юрію Царуку. Уродженець Дніпропетровська живе з невтішним діагнозом – дитячий церебральний параліч. Однак заняття спортом буквально поставили його на ноги. І хоча Царук тримається на них, як і раніше, невпевнено, на біговій доріжці він дасть фору багатьом фізично здоровим людям.

Коли Царук перед стартом забігу на 200 м переминався з ноги на ногу і цілував на удачу медальйон із зображенням Святого Георгія, він мало чим відрізнявся від інших паралімпійців. Те, що конкурентів у нього немає, стало зрозуміло всім, хто дивився змагання, коли Царук побіг, швидко вирвавшись на чималу відстань вперед.

Подолавши двохсотметрівку менш ніж за 26 секунд, спортсмен не тільки завоював чергове для збірної золото, але й встановив новий світовий рекорд.

"Довелося поборотися з китайцями, – згадує спортсмен Ігри в Лондоні. – Того хлопця [спортсмена Ксінхана Фу] – я його ще на 100 м [забігу на дистанцію] боявся".

Українцям на Іграх протистояли гідні суперники. Легкоатлетка Оксана Ботурчук, яка змагалася серед паралімпійців з проблемами зору, на дистанції 100 м свою бронзу відвоювала в єдиноборстві з китаянкою і британкою, які побили світовий рекорд.

"Я намагалася отримати задоволення від бігу, – розповідає Ботурчук. – Просто намагалася розслабитися і не заважати своєму тілу, дати йому можливість зробити те, що воно робило вже 100 разів і зробить у 101-й".

Бути першим

За спричинений тріумф українським золотим медалістам Паралімпіади пообіцяли золоті гори – президентську премію в сумі 700 тис. грн. кожному. Щоправда, спортсмени стверджують, що про гроші, стоячи на старті, вони думають найменше.

"Коли виходиш на доріжку і в тебе тремтять коліна, руки, ноги, є тільки бажання виграти, не бути останнім, – ділиться Царук. – Хочеш довести, що ти чогось вартий".

Тренери чемпіонів говорять про те, що система підготовки спортсменів з обмеженими можливостями не набагато відрізняється від підготовки здорових – ті самі навантаження, тренування, змагання

Причому тренери чемпіонів говорять про те, що система підготовки спортсменів з обмеженими можливостями не набагато відрізняється від підготовки здорових – ті самі навантаження, тренування, змагання. Головна відмінність, за словами Воронцової, полягає лише в тому, що її підопічним доводиться долати не тільки суперників, але й власні недуги.

"Найголовніша відмінність в тренуваннях – психологія, – розповідає Віктор Тимошенко, головний тренер паралімпійських волейболісток. – Психіку здорових спортсменів життя ще не порушило. А ті, хто пережив травму, – їхня психологія надламана. І щоб досягти результату, треба бути трішечки сильніше духом, ніж здорові спортсмени".

Таким людям долати перешкоди важко не те що в спорті, але навіть у звичайному житті, особливо в Україні, нагадують фахівці. Рідкісні переходи і будівлі тут забезпечені спеціальними пандусами і ліфтами, а під час працевлаштування інваліди зазнають набагато більшої дискримінації, ніж, приміром, у США і Західній Європі.

Для українців з обмеженими можливостями спорт стає практично єдиною можливістю
домогтися успіху в житті

Для українців з обмеженими можливостями спорт стає практично єдиною можливістю домогтися успіху в житті, зазначає Валерій Сушкевич, президент Паралімпійського комітету України та депутат ВР від БЮТ. Більш потужної мотивації й придумувати не треба, і цим він пояснює успіх української команди.

Наприклад, олімпійська збірна країни останні чотири роки не входила навіть до десятки лідерів за загальним числом медалей. Так, у Пекіні вона завоювала 27, а в Лондоні і того менше – 20 медалей (і лише шість з них – золото). Тим часом, паралімпійці перевершили їх в рази, здобувши у 2008 році в Китаї 47 медалей, а чотирма роками пізніше – майже вдвічі більше нагород.

Такий тріумф став можливим не відразу, стверджують експерти. Свої плоди принесла система фізичного виховання і спорту для людей з обмеженими можливостями Інваспорт, розроблена паралімпійським комітетом у 1993 році. Відповідно до неї тепер у кожній області України є принаймні одна школа, яка надає дітям-інвалідам можливість займатися спортом – від волейболу та легкої атлетики до плавання.

Умови і програму підготовки в Національному паралімпійському центрі в Євпаторії експерти визнають однією з найкращих у світі

Водночас умови і програму підготовки в Національному паралімпійському центрі в Євпаторії експерти визнають однією з найкращих у світі – спортивні функціонери зі США, Великобританії, Австралії та інших паралімпійських лідерів звертаються до України з проханнями про обмін досвідом.

Гроші на підготовку спортсменів з обмеженими можливостями виділяє держбюджет: в минулому році на будівництво нових спортивних об'єктів центру і закупівлю обладнання було перераховано без малого 10 млн грн. Хоча фахівці стверджують, що цей рівень державного фінансування все одно набагато нижчий, ніж у країнах – лідерах паралімпійського руху.

"Якщо врахувати складності та дискримінацію, з якими люди з обмеженими можливостями стикаються у себе на батьківщині, все виглядає дуже добре, – ділиться враженнями від центру в Євпаторії Анна Лессі, журналіст британської служби BBC. – Це таке місце, де дуже багато сонця, де хотілося б залишитися і провести час".

Центр відкритий для всіх, хто хоче тренуватися. Щорічно в ньому проходять реабілітацію близько 7 тис. осіб, і тільки 25% – професійні спортсмени. "Тут вони [люди з обмеженими можливостями] отримують школу незалежного життя в бар'єрній державі", – наголошує Сушкевич.

Золота збірна

Українські паралімпійці ввійшли до п'ятірки найсильніших команд світу

Дані Міжнародного паралімпійського комітету

Дані Міжнародного паралімпійського комітету

***

Цей матеріал опубліковано в № 36 журналу Корреспондент від 14 вересня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.