Скульптор Цадок Бен-Давид, запрошена світова зірка київського Великого скульптурного салону, в інтерв'ю Ірині Ілюшиній у №36 журналу Корреспондент від 14 вересня 2012 року, - про квіти зі сталі, важку фізичну роботу скульптора та ціни на сучасне мистецтво.
Піщане поле зі
згорілими дочорна квітами та травами - такою інсталяцією зустрічає відвідувачів
Великий скульптурний салон у столичному комплексі Мистецький арсенал. Але
варто обійти поле з іншого боку, і воно оживає - квіти грають всіма барвами
веселки, і похмурий настрій змінюється на протилежний.
Квіти життя та смерті. Відкрився VI Великий скульптурний салон
Це Blackfield (Чорне поле), найзнаменитіша робота
англійського скульптора ізраїльського походження Цадока Бен-Давида. 17 тис.
рослин, зі
старанністю відмінника скопійованих ним з підручників ботаніки, а потім з
філігранною точністю вирізаних з найтонших листів нержавіючої сталі, вперше
будуть представлені в Україні.
Бен-Давид - один із найвідоміших і найдорожчих скульпторів
сучасності, завсідник міжнародних бієнале та лауреат безлічі нагород. Ціна на його
роботи - сотні тисяч доларів, а виставки проходять на
найпрестижніших майданчиках світу. Так, він представляв Ізраїль на
Венеціанській бієнале і був у числі офіційних скульпторів Олімпійських ігор -
2008 в Китаї.
Крім Blackfield, скульптор, який спеціалізується на
різьбі по металу,
привіз
до України ще одну свою знамениту
роботу, Evolution and Theory (Еволюція й теорія), а також прем'єру - вперше
представлену публіці Blackflowers (Чорні квіти). Більш того, до кінця вересня
відвідувачі зможуть побачити в Скульптурному салоні також твори 50 провідних
українських майстрів.
Кореспондент зустрівся з Бен-Давидом, коли він
монтував свої інсталяції, і поки асистенти встромляли мініатюрні та тендітні на
вид сталеві квіти в пісок, поговорив зі скульптором про ботаніку, ціни на мистецтво та емоції, які викликають його роботи.
- При перегляді ваших робіт мимоволі виникає думка:
жах, на це пішло стільки часу! Ви робите все самі?
- (Посміхається) Ні, зараз у мене є асистенти, вони
допомагають. Але Еволюцію і теорію я практично всю зробив сам. Це ручна робота із різьби по металу. На це пішло три роки.
- І квіти з Blackfield?
- Це єдине, що тут не ручної роботи. Квіти дуже
маленькі, до того ж це нержавіюча сталь, дуже складний матеріал. Алюміній
простіший,
він м'який, його легко різати. Сталь набагато твердіша, з нею я працюю так: квіти вирізаються
з фотоплівки, плівка наклеюється на дуже тонкий сталевий лист, який занурюється
в кислоту, кислота роз'їдає негатив, так виходить зображення, яке вирізається
за допомогою електроніки.
Мене багато хто запитує, чому я не ріжу лазером. Він дає
занадто різкий зріз, дуже чисту пряму лінію, ідеальний кут 90 °, і все це
робить роботу млявою. Коли я ріжу руками, змінюю кути, до того ж тремтіння руки
дає не таку рівну лінію. Усе
це робить скульптуру більш людяною.
- Багато ваших робіт так чи інакше пов'язані з наукою. Це
не випадково?
- (Сміється.) У Blackfield 900 видів квітів, але
якщо ви запитаєте, як вони називаються, я назву менше десяти. Квіти у цьому випадку - символ. Це не про ботаніку,
це психологічна інсталяція. Ви заходите в кімнату, бачите чорні квіти, і це
виглядає як вигоріле поле. А потім ви бачите іншу сторону - кольорову. Це
життя, щастя, радість. Тобто робота про життя і смерть.
Кілька разів я спостерігав досить сильну реакцію
глядачів, коли цей різкий перехід від депресії до радості був трохи ... несподіваним. Деякі плакали - як
чоловіки, так і жінки. Я, чесно кажучи, такого не очікував.
- У Blackfield є дві сторони, чорна та кольорова, а
в новій роботі, Blackflowers, все чорне. Ви стали більш песимістичними?
- (Посміхається) Я дуже оптимістична людина. І
Blackflowers особисто я не вважаю
песимістичними, друга робота - природний
розвиток першої. Я просто збільшив деякі квіти: мені здається, у них є краса, яка змушує задуматися, змінити настрій.
- Чи
не пов'язаний ваш оптимізм ще й з тим, що
ціни на сучасне мистецтво зростають, незважаючи на кризу?
- Цікаве запитання.
З одного боку, перше, на що повинна
вплинути криза, - це мистецтво. З іншого
боку, ціни зростають, тому що на ринок заходять багато
нових мільйонерів-колекціонерів - зі Східної Європи та Китаю, наприклад. Не всі вони купують для
себе, можливо, для держави чи для музеїв, але для них купувати мистецтво стає
питанням престижу і статусу.
Особисто я не постраждав фінансово від кризи, а що
буде в майбутньому, не знаю. Зізнаюся, кожного разу на аукціоні чекаю хорошої ціни, але
кожен раз, коли він проходить успішно, це великий сюрприз. (Сміється.) Але
навіть якщо ні, я не розраховую на ці гроші. Багато моїх робіт я взагалі не продаю, наприклад, Blackfield - хочу возити
її на виставки. Гроші це ще не все. Хотілося б сказати щось людям за допомогою
мистецтва.
***
Цей матеріал опубліковано в № 36 журналу Корреспондент від 14 вересня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.