RU
 

Корреспондент: Президент-катастрофа. 12 зізнань та думок Джорджа Буша-молодшого

19 вересня 2012, 09:11
0
248
Корреспондент: Президент-катастрофа. 12 зізнань та думок Джорджа Буша-молодшого
Фото: Корреспондент
Буш-молодший був та залишається однією з найбільш неоднозначних фігур у політиці США

У вересні, через 11 років після фатального теракту 9/11 в Нью-Йорку, в українському перекладі вперше публікуються мемуари Джорджа Буша-молодшого. На період правління 43-го президента США припала ця та цілий ряд інших катастроф світового масштабу. Корреспондент у №36 журналу від 14 вересня 2012 року публікує 12 зізнань та думок одного з найбільш неоднозначних американських лідерів в історії

"Ти можеш пригадати останній день, коли ти не пив?" - цим ганебним як для президента найпотужнішої в світі держави запитанням, яке звучить з вуст першої леді США, розпочинає свої мемуари сорок третій американський президент Джордж Уокер Буш. Опублікована в 2010 році його книга Ключові рішення, багата одкровеннями, схожих на це, за лічені дні стала американським бестселером.

Не дивно: Буш-молодший був і залишається однією з найбільш неоднозначних фігур у політиці країни, а його правління докорінно змінило порядок речей у всьому світі. У двох президентських термінах цієї людини (2001-2009) сконцентрований такий вінегрет подій, який більшості держав світу не доводиться переживати і за десятки років.

Катастрофа веж-близнюків у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року, яка розділила новітню історію Америки на до і після 9/11; дві війни, оголошені Афганістану та Іраку, - найбільш спірні конфлікти XXI століття, які забрали життя понад 150 тис. осіб; ураган Катріна, який став  "найдорожчою" та невміло припиненою катастрофою в історії США; нарешті, фінансова криза на Волл-стріт, слідом за якою, як картковий будиночок, посипалися ринки всіх інших континентів, - з усім цим довелося розбиратися Бушу-молодшому.

Буш-молодший був та залишається однією з найбільш неоднозначних фігур у політиці країни, а його правління докорінно змінило стан речей у всьому світі

У 2005 році в Грузії у Буша, що став об'єктом ненависті для маси людей у ​​всьому світі, кинули бойову гранату - вона не вибухнула лише тому, що з метою маскування була щільно обгорнена хусткою. Але набагато більший резонанс викликав інший запущений в Буша предмет - черевик, в 2008-му кинутий у нього в Багдаді журналістом на знак протесту проти війни в Іраку.

Крізь призму спогадів екс-президента США, перекладених українською мовою видавництвом Брайт Стар Паблішинг, Америка постає в незвичному ракурсі - через бачення та емоції людини, яка керувала найвпливовішою державою світу на найбільш непростому відрізку її історії.

Буш розповідає, як і чому приймав рішення про початок війни в Афганістані, а потім Іраку. Згадує свій страх і паніку 11 вересня 2001, коли він з висоти борта № 1 спостерігав по ТБ за фігурками людей, що стрибають з вікон веж-близнюків, які горять: "У мене була найвпливовіша робота у світі, але я відчував себе безсилим". Він зізнається, як перед ілюмінатором все того ж президентського лайнера ціпенів від вигляду вулиць Нового Орлеана, які перетворилися на річки, за якими дрейфували автомобілі, - і як провалив рятувальну операцію.

Прочиняючи завісу над державними таємницями, Буш ділиться й більш інтимними подробицями життя американського президента. Розповідає про щоденні пробіжки, які допомагали йому боротися з алкоголізмом. Про водіння підшофе після того, як з приятелем у барі він навчався австралійській традиції пити пиво з келиха без рук. Про побут знаменитої резиденції Кемп-Девід під Вашингтоном, де він жив у дерев'яному котеджі на три спальні з дружиною і двома доньками.

Америка постає в незвичному ракурсі - через бачення та емоції людини, яка керувала найвпливовішою державою світу на найбільш непростому відрізку її
історії

Розповідає він і про батька - екс-президента США Джорджа Буша-старшого, який відсвяткував 80-річчя стрибком з парашутом: "Мама пожартувала, що його вибір зони приземлення - двір єпископальної церкви Св. Анни - був стратегічним. Якщо стрибок не вдасться, то тато, принаймні, буде недалеко від кладовища".

А також пише про те, як це - звикати до слова "екс-": "Я повів [пса] Барні на ранкову прогулянку нашими околицями. Я не робив цього більше десяти років. Барні сподобався газон сусіда, де він відразу ж зробив свою справу. Я стояв там - колишній президент Сполучених Штатів - з поліетиленовим пакетиком у руці, підбираючи те, від чого ухилявся протягом останніх восьми років".

1

Я продовжував напружувати пам'ять, щоб пригадати хоч один сухий день за минулі кілька тижнів; потім за останні місяці ... Моє тіло вимагало алкоголю. Я молився, щоб Бог дав мені сили протистояти моїм бажанням. Я бігав [на пробіжки ранками] швидше і довше, щоб дисциплінувати себе. Кинути пити було одним із найтяжчих рішень, які я приймав у своєму житті

- Про свою пристрасть до спиртного і спроби зав'язати

2

Я не був зацікавлений у вступі до Товариства плоскої Землі. У той же час я вважав, що технологія повинна з повагою ставитися до моральних обмежень. Я уявляв, як дослідники клонують плоди, щоб виростити частини тіла в лабораторії. Я міг передбачити спокусу зайнятися дизайном дітей.

За п'ять з половиною років президентства я ще не накладав вето на жоден законопроект. Але коли законопроект, який стосувався стовбурових клітин, потрапив до мене на стіл, я це зробив. На мене почали вішати різного роду ярлики, і "упертий, як осел" був найделікатнішим з них

- Про заборону державного фінансування однієї з найбільш неоднозначних галузей науки - дослідження ембріональних стовбурових клітин

3

Мої думки прояснилися: перший літак міг зазнати аварії. Другий був однозначно нападом. Третій був оголошенням війни. У мене кров закипіла. Ми повинні дізнатися, хто це зробив, і розібратися з ними.

Два серйозних рішення з'явилися швидко. Військові відправили групи винищувачів, призначенням яких було перехоплення над Вашингтоном і Нью-Йорком літаків, які не відповідають на запити. Викрадені літаки були зброєю. Незважаючи на жахливу ціну, знищення такого літака могло врятувати незліченну кількість життів на землі

- Про своє перше рішення в ролі головнокомандувача, яке прийняв 11 вересня, - знищувати пасажирські літаки при підозрі у захопленні їх терористами.

4

У цій новій війні не було більш цінного джерела інформації про потенційні атаки, ніж самі терористи. Експерти ЦРУ склали перелік методів допиту. Одним була імітація утоплення [тип тортур, при якому людину зв'язують і поливають водою область рота і дихальних шляхів; при цьому йому здається, що він тоне].

Мені хотілося б, щоб ми мали можливість отримувати інформацію іншим способом. Але переді мною стояв вибір між безпекою та цінностями.

- Про застосування тортур щодо підозрюваних в причетності до тероризму, що викликали гостре засудження у світі.

5

Я абсолютно не погоджувався з рішенням суду. Але визнавав роль Верховного суду в нашій конституційній демократії. У мене не було наміру повторити вчинок президента Ендрю Джексона, який колись сказав: "[Суддя] Джон Маршалл ухвалив рішення, тепер нехай домагається його виконання!". Незалежно від того, подобається воно президентам, рішення суду - закон на цій землі

- Про верховенство права в США і незалежність американської судової системи.

6

Ми діяли, виходячи з потреби і в цілях самооборони, а не з помсти. Третій і найагресивніший [варіант удару по Афганістану] включав залучення крилатих ракет і бомбардувальників та наземну операцію.

Я вирішив зупинитися на найбільш агресивному. Цього разу ми ступимо на ту землю і залишимося там до того часу, поки таліби та Аль-Каїда не будуть витіснені з країни, в якій замість цього зможе виникнути вільне суспільство

- Про те, як була обрана найжорсткіша тактика ведення війни в Афганістані, яка передбачала найбільш значні людські втрати.

7

Зараз, звичайно, я розумію, що всі ми повинні були сильніше тиснути на розвідку і переосмислювати свої припущення. Але на той час докази і логіка вказували в іншому напрямку. Якщо у Саддама [Хусейна, іракського лідера] немає зброї масового ураження, то якого біса він підставляє себе під війну, яку майже стовідсотково програє?

Коли Саддам не використав зброї масового ураження проти наших військ, я відчув полегшення. Коли ми не знайшли його після того, як упав Багдад, я був здивований. Коли пройшло все літо, а ми не знайшли його слідів, я насторожився. У пресі постійно звучало запитання: "Де?". Я запитав про те ж.

Ніхто не вводив в оману. Ми всі помилилися

- Про те, хто винен у тому, що США зважилися розпочати війну в Іраку.

8

Я пишався своєю здатністю приймати чіткі та ефективні рішення. Але в перші дні після [урагану] Катріни цього не сталося. Якщо я не міг приземлитися в зоні стихійного лиха, то, подумав я, найкращим виходом буде оцінити спустошення зверху. Від побаченого в мене перехопило дух. Пейзаж нагадував сцену з фільму жахів.

Зв'язок з громадськістю має величезне значення, коли ти президент, зокрема, коли страждають люди. Коли ураган Бетсі зруйнував Новий Орлеан в 1965 році, Ліндон Джонсон прилетів туди з Вашингтона пізно ввечері. Він пробирався до притулку в Дев'ятому районі з ліхтариком.

- Це ваш президент! - Крикнув він, коли прибув у темне, заповнене людьми місце. - Я тут, щоб допомогти вам!

На жаль, я не наслідував його приклад.

Другою моєю найсуттєвішою помилкою було те, що я чекав занадто довго, перш ніж ввести регулярні війська

- Про те, що в надзвичайних ситуаціях нерішучість може коштувати лідерові держави народної підтримки і крісла.

9

Спілкування з [північнокорейським лідером] Кім Чен Іром нагадує мені виховання дітей. Коли Барбара та Дженна були маленькими і потребували уваги, вони кидали їжу на підлогу. Ми з Лорою поспішали  її підіймати. Наступного разу, коли їм хотілося уваги, вони знову кидали їжу.

4 липня 2006 Кім Чен Ір кинув їжу на підлогу. Він випустив шквал ракет в Японське море. Я припускаю, що Кім побачив, як світ зосередився на Ірані, і вимагав уваги до себе. Він також хотів випробувати коаліцію і подивитися, що йому може зійти з рук.

Радбез ООН ухвалив найжорсткіші санкції проти Північної Кореї. США також посилили свої санкції щодо банківської системи КНДР і намагалися закрити Кім Чен Іру доступ до його дорогоцінних предметів розкоші.

Тиск спрацював

- Про те, як потрібно поводитися з диктаторами.

10

У листопаді 2004 року хвиля протестів охопила Україну після нечесних президентських виборів. Сотні тисяч людей сміливо протистояли лютим морозам на демонстраціях за кандидата від опозиції Віктора Ющенка. Його прихильники протестували кожного дня, поки український Верховний суд не призначив перевибори.

У 2008 році на саміті НАТО в Бухаресті Грузія та Україна подали заявки на вступ до НАТО. Я рішуче підтримував їх. Але [канцлер ФРН] Ангела Меркель і новий президент Франції Ніколя Саркозі ставилися до цього скептично. Вони знали, що Грузія та Україна мали напружені стосунки з Москвою, і турбувалися, що це може втягнути НАТО у війну з Росією. Їх також турбувала корупція в цих країнах.

Я вважав, що загроза з боку Росії робить ще більш важливим надання Грузії та Україні плану щодо вступу. Росія не так охоче застосовувала б агресію. А крок до членства підштовхнув би ці країни вичистити корупцію

- Про Помаранчеву революцію і про те, чому Україна не отримала плану щодо вступу до НАТО.

11

Іноді він [президент РФ Володимир Путін] був гордим, іноді - милим, завжди - жорстким. За вісім років новознайдене багатство Росії негативно позначилося на характері Путіна. Він став агресивним за кордоном і більш безкомпромісним у діях у власній країні.

Він принижував демократію на своїх кордонах і використовував енергоресурси як економічну зброю. Путін був хитрим.

Найгірший момент у наших відносинах стався у серпні 2008 року, коли Росія направила свої танки через кордон, до Грузії.

Найбільше я турбувався щодо того, що росіяни могли дійти до Тбілісі і скинути [президента Михайла] Саакашвілі. Тоді я зателефонував Саакашвілі. Він був пригнічений і просив мене не кидати Грузію напризволяще.

На церемонії відкриття Олімпійських ігор Путін підсів до мене.

- Я застерігав вас, що у Саакашвілі кров гаряча, - сказав я Путіну.

- У мене теж, - різко відповів він.

Я пильно подивився на нього.

- Ні, Володимире. Ви - холоднокровний.

Росія в моїй програмі свободи зазначена як розчарування

- Про особливості характеру президента РФ Володимира Путіна та провал спроб США демократизувати Росію.

12

Надмірне регулювання уповільнює інвестиційну діяльність, гальмує інновації та відбиває бажання до підприємництва.

Уряд повинен попустити віжки своєї участі в банківській справі, автомобільному та страховому секторах. Конгрес не повинен обмежувати незалежність Федерального резерву в проведенні грошово-кредитної політики. А фінансова криза не повинна ставати виправданням для збільшення податків, що лише підірве економічне зростання, необхідне для відновлення нашої могутності.

Перш за все наша країна повинна зберегти свою віру у вільні ринки, вільне підприємництво та вільну торгівлю. Вільні ринки зробили Америку країною можливостей і з часом допомогли підняти рівень життя для майбутніх поколінь

- Про те, як фінансова криза застала зненацька лідерів США і як важливо втручатися в подібних ситуаціях в економіку держави та не перегнути палицю.

Джордж Буш-молодший - другий в історії США президент, який "успадкував" цю посаду після батька, 41-го президента країни Джорджа Герберта Уокера Буша. Другим і Шостим президентами США на початку XIX століття були батько і син Джон і Джон Квінсі Адамс.

Буш був обраний на посаду в 2000 році у ході найбільш суперечливих виборів в історії країни. Долю гонки вирішили голоси виборців одного єдиного штату, Флориди, після перерахунків і судових розглядів, які тривали цілий місяць. З нікчемною перевагою Буш випередив демократа Альберта Гора.

За два терміни в Білому домі Буш-молодший, який отримав дві вищі освіти (в Єльському університеті та Гарвардській бізнес-школі), встиг провести низку реформ у галузі охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення, а також знизив податки.

Тим не менш правління Буша супроводжувалося різкою критикою на адресу практично всіх прийнятих ним рішень: його зовнішню політику називали занадто агресивною, а внутрішню - консервативною та нерішучою.

***

Цей матеріал опубліковано в № 36 журналу Корреспондент від 14 вересня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: Джордж БушАфганістанІракпрезидентство
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Читати коментарі