Життя квітучої Швейцарії далеке від уявлень середнього українця – тут чиновники у дорогих костюмах їздять на роботу на велосипедах, готелі обходяться без охорони, а жителі розмовляють відразу чотирма державними мовами, пише філолог Наталія Крапівіна у рубриці Лист з … у №43 журналу Корреспондент від 2 листопада 2012 року.
До цієї поїздки мої уявлення про Швейцарію обмежувалися
годинниками, лижними трасами, шоколадом, сиром і банками, у яких зберігається
все або майже все золото світу. При найближчому розгляді виявилось, що
Швейцарія ще й напрочуд гарна країна, і це стосується не тільки її пейзажів.
У Цюріх ми приїхали надвечір. Ділова столиця зустріла нас
напівпорожніми вулицями, вже підсвіченими вітринами гарних магазинів і чергами
в кафе на набережній річки Ліммат. Уявіть собі, перед відкриттям кафе на
набережній зібралася черга з молодих і не дуже людей, які хочуть повечеряти
саме в цьому місці. Дуже дисциплінована черга людей з 50. Ніяких голених
потилиць або рваних шортів, чоловіки одягнені просто, але елегантно, жінки
дорого, але без надмірностей.
А через півкварталу на тій самій набережній ми
спостерігали, як у великому кафе прямо біля річки грав оркестр і пари
танцювали, і робили це так красиво, як буває тільки в кіно. Але в тому-то й
справа, що ніякого кіно ніхто знімати не збирався, а танцювали для себе, заради
власного задоволення і для задоволення тих, хто спостерігав за ними.
Не стану переказувати свої враження від місцевих соборів,
їхніх вітражів і виду, що відкривається з пагорба Ліндерхоф на місто, а також
головну пішохідну і найдорожчу вулицю Цюріха – Банхоффштрассе, на якій розташувалися
провідні банки світу і магазини іменитих брендів. Неменшим інтерес викликають
правила життя мешканців цієї країни.
Швейцарцям багато в чому можна і варто позаздрити – хоча
б тому, що їхня країна не була зачеплена світовими війнами, що безробіття в
країні мало не на найнижчому рівні в Європі, а три чверті громадян довіряють
своїй поліції. Що закони в цій державі дотримуються незалежно від того, хто їх
порушив або збирався порушити, і атмосфера тут така, що навіть ми, туристи з
країни із зовсім іншим уявленням про закони, готові були без будь-яких
суперечок заплатити по десять франків штрафу за ходіння по велосипедних
доріжках.
Тут, як і в більшості європейських країн, панує велосипедний культ: жителі Швейцарії, відомі своїм трепетним ставленням до екології, щорічно купують більше нових велосипедів, ніж автомобілів
Тут, як і в більшості європейських країн, панує
велосипедний культ: жителі Швейцарії, відомі своїм трепетним ставленням до
екології, щорічно купують більше нових велосипедів, ніж автомобілів.
Велосипедами користуються постійно – їздять на роботу, відвозять дітей у
дошкільні заклади, залишаючи цей свій транспорт на спеціальних стоянках,
розкиданих по всьому місту. Причому, треба зізнатися, що офісні працівники на
велосипедах у своїх офіційних костюмах і обов'язкових у таких випадках шоломах
виглядають цілком елегантно.
Велосипеди виробляються в Швейцарії поряд з побутовою
технікою, ліками, продукцією машинобудування, хімічної та легкої промисловості.
Країну вирізняє висококваліфікована робоча сила і водночас надійна сфера
послуг. Що стосується її загальновизнаних світових брендів, то частка Швейцарії
у світовому експорті годинників перевищує половину. А ще її жителі тримають
перше місце в Європі не тільки з виробництва, але і зі споживання шоколаду, в
середньому з'їдаючи по 12 кг на рік.
Бачили портьє за весь час ми лише одного разу – коли отримували ключі, і жодного разу не бачили охорони – її просто не було
У самому серці Швейцарських Альп розташований знаменитий
гірськолижний курорт Інтерлакен. Тут ми оселилися в маленькому готелі, в якому
ніколи не зачинялися двері, хоча кожному з нас видали ключ не тільки від
номера, але й від вхідних дверей. Причому бачили портьє за весь час ми лише
одного разу – коли отримували ключі, і жодного разу не бачили охорони – її
просто не було.
Інтерлакен запам'ятався не тільки ідеальними лижними трасами,
але й чудовою залізничною екскурсією на гору Юнгфрау 3.454 м заввишки, на якій
працює найбільш високогірна залізнична станція континенту і яку називають
відповідно – Вершина Європи. Підйом відбувається на поїзді з двома пересадками
і триває близько трьох годин. Остання ділянка шляху є гордістю швейцарців,
оскільки у жодній країні Європи немає залізничного полотна, прокладеного на
таких надхмарних висотах.
Добре розвинена інфраструктура і близькі до ідеальних автомобільні та залізничні дороги, прокладені в найбільш важкодоступних місцях у вигляді тунелів, дозволяють подорожувати по цій чудовій країні як по дивовижній і прекрасній
планеті
Добре розвинена інфраструктура і близькі до ідеальних
автомобільні та залізничні дороги, прокладені в найбільш важкодоступних місцях
у вигляді тунелів, дозволяють подорожувати по цій чудовій країні як по дивовижній
і прекрасній планеті. Відчуття недоступності посилює мовна ситуація в
Швейцарії, яка має чотири державні мови – французьку, німецьку, італійську та
ретороманську, що не заважає її мешканцям нормально спілкуватися і зберігати власні
культурні традиції. Втім, у містах майже всі володіють англійською мовою.
Після невеликого переїзду ми перебралися ближче до
Женевського озера, щоб прогулятися по Швейцарській Рив'єрі – пройтися пішки по
набережній у Монтре, сфотографуватися біля пам'ятників двом великим
представникам ХХ століття – Володимиру Набокову і Фредді Мерк’юрі. А потім, проїхавши ще трохи, можна вже помилуватися
знаменитим фонтаном в озері.
Хоча в цьому місті розташовані головні офіси багатьох
міжнародних організацій – від Червоного Хреста і Всесвітньої організації
охорони здоров'я до європейського представництва ООН і Всесвітньої торгової
організації, – на його дух наявність великої кількості чиновників впливає мало.
Женеву, головне місто Французької Швейцарії, часто називають маленьким Парижем.
На мій погляд, цілком заслужено.
***
Цей матеріал опубліковано в № 43 журналу Корреспондент від 2 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.