Віце-прем'єр і впливовий регіонал Борис Колесніков в інтерв’ю Ірині Соломко розповів про підсумки виборів, своє професійне майбутнє і про те, як Партія регіонів створить більшість в парламенті. Матеріал розміщено у №44 журналу Корреспондент від 9 листопада 2012 року.
Два світи, які поки що не перетинаються, – так можна описати поствиборну Україну, якщо говорити про
опозицію і владу. У той час як опоненти Віктора Януковича і Партії регіонів
намагаються вивести на вулиці народ, вважаючи вибори-2012 сфальсифікованими,
самі регіонали непохитно впевнені в чесності виборів і, не відволікаючись на
зовнішню активність, продовжують виконувати коло звичних обов'язків.
Впевненість влади в підсумках народного волевиявлення Корреспондент
виразно відчув під час розмови з Борисом Колесніковим, віце-прем'єр-міністром
транспорту та інфраструктури, а також восьмим номером виборчого списку ПР.
Віце-прем'єр випромінював упевненість в чесній перемозі
своєї політсили. Офіційні дані ЦВК засвідчили, що майже третина українців
віддали свої голоси за регіоналів. Тепер у партії влади, спираючись на 72
депутати, які пройшли за партійними списками, і ще приблизно 115
мажоритарників, є реальна можливість створити в новому парламенті чергову
провладну більшість. Для цього регіоналам потрібно переконати комуністів чи
кілька десятків самовисуванців приєднатися до коаліції.
Інтерв'ю проходило в кабінеті віце-прем'єра в будівлі
Кабміну на вулиці Грушевського вранці 5 листопада. Саме в цей момент відносно
недалеко – на площі Лесі Українки під Центрвиборчкомом – опозиція збирала
мітинг, протестуючи проти махінацій. У цей самий час у кабінеті Колеснікова
панувала ділова тиша.
- Тиждень тому в країні відшуміли вибори. Згідно з
офіційними даними Центральної виборчої комісії, Партія регіонів набрала 30%. Це
на 4% нижче, ніж очікували у штабі. Відповідно, результат виборів для вас
більше поразка чи все-таки перемога?
- Безумовно, це хороший результат. Так, ми сподівалися
отримати більше голосів. Але проаналізувавши явку виборців майже в усіх
областях, які нас підтримують, виявили, що наших соратників на дільниці прийшло
менше. Через це створився дисбаланс. Якби явка була рівною по країні, ми б
отримали 35%. Але і 30% для влади, яка отримала у спадок величезну фінансову
прірву і високі ціни на енергоносії, – дуже гарний результат.
- На сході у вас мінус 2 млн. голосів порівняно з
попередніми парламентськими виборами 2007 року. Це тривожний знак, адже в цьому
регіоні живе базовий електорат. З ваших слів виходить, що виною тому – низька
явка. Чому вона стала нижчою?
- Вона в цілому по країні стала меншою. Просто на сході –
менше, ніж деінде. Цей результат вимагає глибокого дослідження, яке ми
проведемо.
У світі є різні причини зниження явки. Традиційно, чим вищий рівень життя людей, тим нижчою є явка. У такому випадку люди стають аполітичними. Тому я б
ситуацію не драматизував
Адже у світі є різні причини зниження явки. Традиційно,
чим вищий рівень життя людей, тим нижчою є явка. У такому випадку люди стають
аполітичними. Тому я б ситуацію не драматизував. Ми проведемо дослідження і все
проаналізуємо.
- Підрахунок голосів у мажоритарних округах викликав
багато запитань. Є заяви Держдепу і ЄС, фото- та відеодокази того, що цей
процес на 11 дільницях був не зовсім прозорим. Чому влада не діє, адже це,
швидше за все, вдарить по ній і вплине на процес визнання виборів?
- Із 225 округів проблемних – 11. Як можна казати про
якісь порушення, якщо за пропорційною системою ніяких порушень не виявлено?
Причому все це підтвердили.
Якщо є суперечки в мажоритарних округах, вони повинні
вирішуватися цивілізовано. Відповідно, якщо не вдалося досягти компромісу на
рівні дільниці, тобто підрахувати голоси, тим більше що вся ця процедура
записувалася на відео, то потрібно домагатися перерахунку. Чому представники,
які програли, не беруть відеодокументи і не йдуть до суду? Це питання до них.
Я вважаю, що владою зроблено достатньо, щоб вибори відбулися
прозоро. Що стосується міжнародних спостерігачів, то я читав звіт одного
німецького експерта. Він пише про те, що в процесі голосування не побачив
жодного порушення, і додає, мовляв, очевидно, вони були раніше чи будуть
пізніше. Але таких горе-спостерігачів у світі багато.
- Проте є факти, які свідчать про проблеми на дільницях.
- Факти – це те, що доведено судом. Що судом не доведено –
це домисли. Загальновідомо, що історія повторюється двічі: один раз – у вигляді
трагедії, другий – у вигляді фарсу. Те, що відбувається зараз, – це фарс осені
2004 року. Принцип простий: треба голосніше кричати, зробити нью-Мукачеве і
породити недовіру. Мені здається, що це політтехнологічна гра, яка нічим добрим
для гравців не закінчиться.
- Що для вас буде доказом фальсифікації підрахунку
голосів на окремих дільницях?
- Для мене доказом буде, якщо, умовно, кандидат Х отримав
20 тис., а кандидат У – 19,5 тис., що доводить відео. А визнали переможцем
кандидата У. Ось це будуть докази.
- Ви не дуже позитивно ставитеся до спостерігачів ...
- У мене ставлення дуже рівне. Я поважаю іноземних
спостерігачів. Тільки от що виходить: спочатку Держдеп [США] каже, що Україна
далеко, і тому вони будуть покладатися на думку ОБСЄ про українські вибори, і
рівно через місяць вони [американці] не пускають представників цієї самої
організації [ОБСЄ] на американські вибори. Це все виглядає дещо оригінально.
- Визнання демократичності виборів було важливим для
України. Від нього залежало б і майбутнє країни, її євроінтеграція. Вже
сьогодні є звіт ОБСЄ, який свідчить про те, що вибори були нечесними. А процес
підрахунку голосів на проблемних мажоритарних дільницях лише погіршив ситуацію.
Як у підсумку виглядатиме Україна у світі?
Те, як виглядатиме Україна, залежить не від підрахунку голосів на 11 проблемних дільницях, а від того, як загалом ідуть демократичні процеси
- Те, як виглядатиме Україна, залежить не від підрахунку
голосів на 11 проблемних дільницях, а від того, як загалом ідуть демократичні
процеси.
- Претензії опозиції полягають у тому, що на проблемних
округах влада виявила бездіяльність і не дотримала букви закону.
- Це опозиція вважає, що проблеми є, а влада – що їх
немає. Тому для таких випадків є суд. Яке рішення він прийме, того влада і
визнає переможцем.
По Києву, наприклад, люди, які сперечаються [за перемогу
в мажоритарних округах], взагалі не представляють владу.
Тому все це винятково інсинуації опозиції, мета яких – отримати
собі додаткові бали, а також дестабілізувати процеси в Україні. Ні до чого
хорошого це не приведе.
Я це все проходив з цими помаранчевими шахраями у
2004-2005 роках. Вони хочуть другу серію? Будь ласка. Але Партія регіонів не
має ніякого відношення до фальсифікацій.
- Якщо люди проголосували і відчувають, що їхній вибір сфальсифіковано,
вони виходять на вулицю. Сьогодні [інтерв'ю проходило 5 листопада] під ЦВК
з'явилися незадоволені підсумками підрахунку голосів люди.
- Скільки?
- Не можу сказати – особисто не була там, оскільки
поїхала до вас на інтерв'ю.
- А чому ви не хочете піти туди і подивитися, як роздають
матеріальні блага тим, хто прийшов під ЦВК? Де гарантія, що ці мітинги не організовані
опозицією за невелику матеріальну винагороду? Мітинги проводяться вранці в
робочий день у центрі Києва. Хто туди може прийти? Про які реальні протести
виборців ви кажете?
- Представники опозиції вже заявили, що вибори
сфальсифіковані і не визнають їхнього результату. Як варіант, опоненти влади не
виключають обнулення власних партійних списків, що може привести до розпуску
нового парламенту.
- Виходить, якщо вони не виграли, отже вибори недійсні?
Але це ж нонсенс. Якщо вони [Об'єднана опозиція, УДАР і Свобода] підуть на цей
крок, то більше взагалі не потраплять до парламенту. Адже таким чином
опозиціонери покажуть свою повну політичну неспроможність і нікчемність. Це
стане доказом того, що вони борються за владу будь-якою ціною і ніяка Україна їх
не цікавить. Опозиції потрібно визнати свою поразку і спробувати виграти
наступні вибори.
- "Життя" нового парламенту буде непростим: туди пройшли
полярні політсили (Свобода, КПУ) та одіозні мажоритарники ...
- Можливо, але парламент – це інструмент демократії. І я
не пам'ятаю жодного простого парламенту, хіба що за часів СРСР, коли він
виконував суто декоративну функцію.
- Виходячи з нової конфігурації, чи вдасться партії влади
створити більшість?
- Думаю, так.
- Яким чином? Чи буде вона оформлена офіційно, чи будуть
просто ситуативні голосування?
- Більшість буде. А як її формалізують – не так важливо.
- Чи може до ПР приєднатися Віталій Кличко з УДАРом,
повторивши шлях Сергія Тігіпка після президентських виборів?
- Я не хочу зараз обговорювати ні потенційних союзників,
ні супротивників. Програма нашої партії опублікована. Третина українців віддала
їй свої голоси. Ніхто стільки не отримав. Тому наші двері відчинені для тих,
хто згоден з нашими програмними засадами.
- Але ви не будете співпрацювати зі Свободою?
- Так, ми не бачимо за нею глибокої ідеї – ні політичної,
ні економічної. Це все вже було, всі просто забули, 80 років тому в Європі
[прихід до влади в Німеччині Адольфа Гітлера]. І закінчилося дуже плачевно.
- Комуністи знову стануть вашими союзниками?
- Я ж сказав, що наші двері відчинені для всіх.
- А яким буде Кабмін? До виборів була інформація, що
Президент змінить його склад.
- Мені як члену чинного уряду як мінімум неетично це
коментувати. Але я вважаю, що наш уряд попрацював вдало. Є якісь плюси, є
мінуси. Дуже важко наша країна долає наслідки планової економіки, важче за всіх
[країн так званого соцтабору]. Так відбувається багато в чому тому, що 80-85%
ВВП УРСР складав військово-промисловий комплекс, який дістався нам у спадок. Заважає
і внутрішній опір середньої чиновницької ланки. Але я впевнений, що у
Президента вистачить рішучості до кінця довести справу. Інакше країна просто не
може йти вперед, вона продовжить стагнацію.
Що стосується Кабміну, Віктор Янукович – переможець президентських
виборів, тому має карт-бланш на заміну і всього уряду, і його окремих членів.
- Ви самі й далі будете в уряді чи зробите вибір на
користь мандата [Колесніков – восьмий номер списку ПР]?
- У нас запланована політична нарада. На ній Президент як
почесний лідер партії внесе свої корективи, у тому числі і щодо мене. Останнє
слово буде за ним.
Хотів би зазначити, що ми [ПР] сильні і виграємо вибори
тільки тому, що ми одна команда. Відповідно, у кожного своя роль. Тому не
настільки важливо, хто залишиться, а хто піде. Головне, щоб ми зберегли
команду.
- Чи вдасться уряду за нинішніх умов політичної
нестабільності стримати економічну ситуацію і курс гривні?
- Я не думаю, що є якісь симптоми для обвалу гривні або
економіки.
- Тобто долар не коштуватиме 11 гривень?
- Так, я не бачу передумов для такої ситуації. Україна
може виробляти достатньо ВВП, щоб цього не допустити. Але нам, звичайно, потрібен
і від уряду, і від парламенту розвиток реального сектора, який і може
підтримувати баланс економіки.
- Новий і такий суперечливий парламент допоможе партії
влади в цьому?
- Ми знайдемо прихильників. Я не думаю, що закони, які
полегшують життя українців, зустрінуть опір здорових сил. Якщо вони перешкоджатимуть
ініціативам, що дозволять українцям мати середню зарплату, про яку мріє Корреспондент
[в одному з проектів редакція заявляла, що національною ідеєю України мусить
стати економічний добробут і середня зарплата $ 1 тис.], отже, їхня справжня
мета – деструктив й отримання влади будь-якою ціною.
***
Цей матеріал опубліковано в № 44 журналу Корреспондент від 9 листопада 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.