Корреспондент: Як піднімалася Sony. Цитати з книги засновника японської корпорації

Акіо Моріта, засновник транснаціональної корпорації Sony, яка подарувала Японії одну з її головних торгових марок, а саму країну перетворила на світовій символ технічної якості, у книзі спогадів розповідає про історію свого бізнесу, пише Наталія Мечетна у №51 журналу Корреспондент від 28 грудня 2012 року.

Історія життя Акіо Моріти, одного з видатних японських капіталістів, – це історія про те, як маленька майстерня з переробки радіоприймачів перетворилася на Sony, величезну корпорацію з багатомільйонним прибутком і гордість японської промисловості.

Створення першого у світі кишенькового радіоприймача, транзисторного телевізора, касетного відеомагнітофона для широкого вжитку, а також легендарних портативних аудіоплеєрів Walkman – до всього цього доклав руку Моріта.

В юності він захоплювався фізикою і тоді ж вирішив присвятити своє життя створенню якісних технічних пристроїв. Його сходження почалося в далекому 1946 році, коли 25-річний Моріта разом із 38-річним інженером Масару Ібукою в невеликому підсобному приміщенні зайнявся виробництвом радіоприставок і запчастин для програвачів.

Також вони ламали голову над тим, як створити міцну магнітну стрічку для магнітофона. Спочатку в хід йшли смужки целофану, потім використовували тонкий і цупкий папір. На нього ентузіасти пензликами наносили суміш, отриману з оксалату заліза, розігрітого на звичайній сковороді. У підсумку світ отримав магнітофон з магнітною стрічкою.

Магнітофон, як потім відеомагнітофон та інші продукти Sony, був настільки новим товаром для Японії, що майже ніхто не знав, що це і навіщо його купувати, згадує Моріта про труднощі, з якими зіткнувся колись. Першими замовниками незвичайної техніки були державні установи, які, наприклад, потребували стенографісток і мали фінансові можливості для придбання нових розробок.

Моріта і не замислювався над тим, що створює товари для ринку, якого не існує. Головне, чого він щиро бажав, – щоб його країну перестали вважати винятково старожитною імперією, здатною виробляти лише кімоно

Більше електротехнік, ніж бізнесмен, Моріта і не замислювався над тим, що створює товари для ринку, якого не існує. Головне, чого він щиро бажав, – щоб його країну перестали вважати винятково старожитною імперією, здатною виробляти лише кімоно.

У книзі спогадів Зроблено в Японії Моріта пише, як одного разу в кафе в Німеччині йому принесли десерт, прикрашений паперовою парасолькою. "Це з вашої країни", – сказав офіціант, очевидно, бажаючи зробити японцеві комплімент. А Моріта із сумом подумав, що це типове уявлення про Японію і її можливості.

З болем винахідник згадує бомбардування Хіросіми і Нагасакі, що продемонструвало, наскільки в технічній потужності його батьківщина поступається США. Тоді він прийняв рішення не шкодувати ні сил, ні заощаджень на розвиток своєї компанії.

Коли продукцією Sony зацікавився американський споживач, Моріта задумав робити маркування товарів якомога меншим шрифтом, адже словосполучення Зроблено в Японії було символом низької якості. Значною мірою завдяки його зусиллям і роботі його компанії, яка пережила нестримне зростання, приголомшливий успіх і світове визнання, ставлення до Японії змінилося – тепер вона асоціюється з високоякісною технікою.

Книга Моріти також пронизана симпатією і повагою до простого працівника: від лояльності персоналу, за словами бізнесмена, залежить майбутнє підприємства

Книга Моріти також пронизана симпатією і повагою до простого працівника: від лояльності персоналу, за словами бізнесмена, залежить майбутнє підприємства. Він закликає керівників менше сидіти у себе в кабінеті, а більше спілкуватися зі своїми підлеглими, навіть якщо їхня кількість обчислюється десятками тисяч.

Морита, який не мав досвіду в бізнесі й особисто пройшов через всі труднощі, з якими стикається підприємець-першопрохідник у діловому світі, зумів створити компанію-мрію, а також виробити свою філософію управління.

1

Мені здається дуже важливим, що, коли я був молодим, мене весь час застерігали: "Не думай, що якщо ти нагорі, ти можеш командувати всіма навколо. Ти повинен дуже добре розбиратися у справі, перш ніж приймати рішення і просити інших щось зробити, а також брати на себе всю відповідальність за своє рішення". Мене вчили, що марно лаяти підлеглих і шукати винних, коли виникають труднощі. Згідно з японським способом мислення, якому мене вчили вдома, щоб зробити те, що вигідно для обох сторін, треба використовувати спільні мотиви. Всі прагнуть до успіху.

- Моріта вважає, що зійти на вершину успіху йому допомогли прості правила, яким його навчали з дитинства

2

Коли я вчився працювати з робітниками, я зрозумів, що керівник повинен виховувати в собі такі риси характеру, як терпіння і чуйність. Не можна поводити себе егоїстично або нечесно стосовно людей. Ці поняття ввійшли в мою плоть і кров і допомогли мені виробити філософію управління, яка придалася мені в минулому і продовжує бути корисною мені і моїй компанії до цього часу.

- Японський бізнесмен розмірковує над тим, які якості повинен мати керівник

3

Під час поїздки за кордон у 1953 році я дійшов висновку, що повна назва нашої компанії – Токіо цугін коге кабусікі кайса – не годиться для найменування товару і ніхто не зможе вимовити її. Об неї можна зламати язик. Навіть у Японії ми її деколи скорочено називали Тоцуко. Разом з Ібукою ми порпалися в словниках в пошуках звучного слова і натрапили на латинське слово sonus, що означає "звук". Наш бізнес був тісно пов'язаний зі звуком, тому ми почали пробувати варіанти з цим словом. Тоді в Японії зростала популярність слів і прізвиськ, запозичених з англійського сленгу. Деякі стали називати кмітливих й оригінальних молодих хлопців sonny-boys (в перекладі з англійської – "синок"). І sunny ("сонячний"), і sonny звучали оптимістично і радісно, ​​так само як і їхній латинський корінь, з яким ми працювали. У ті дні ми теж вважали себе sonny-boys. На жаль, слово sonny могло створити нам труднощі, оскільки по-японськи воно означало "втратити гроші". Одного чудового дня мені прийшло в голову рішення: чому б просто не викреслити одну букву і не назвати компанію Sony?

- Про те, як важливо вибрати звучну і сповнену позитивними асоціаціями назву для компанії

4

Я знав, що у більшості людей у США і Європі Японія асоціювалася з паперовими парасольками, кімоно, іграшками і дешевими дрібничками. Вибираючи собі ім'я, ми не намагалися навмисне приховати нашу національність, бо міжнародні правила вимагають вказувати на товарах країну походження. Однак ми не прагнули підкреслювати це, оскільки не бажали, щоб від нас відмовилися ще до того, як ми зможемо продемонструвати якість наших товарів. Я повинен зізнатися, що тоді ми друкували слова Зроблено в Японії дуже дрібними літерами.

- Про те, що іноді доводилося йти на дрібні хитрощі для того, щоб зламати стереотипи.

5

Багато років ми вкладаємо набагато більше 6% обороту в науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, а кілька років ми інвестували навіть по 10%. Наша стратегія полягає в тому, щоб вести за собою споживачів, створюючи нові продукти, а не запитувати їх, які товари їм хотілося б мати. Споживачі не знають, які можливості існують, а ми знаємо це. Тому замість того, щоб проводити численні дослідження ринку, ми концентрувалися на створенні того чи іншого продукту, намагалися створити для нього ринок, рекламуючи його споживачам і підтримуючи з ними контакт.

- Ідея про те, що виробник повинен сам розробляти продукт і виводити його на ринок, споріднює Моріту з іншим великим винахідником і бізнесменом – Стівом Джобсом.

6

З того часу як я став грати в теніс, у мене покращилася реакція. Коли я починав грати, пропускав багато м'ячів. А тепер можу відбивати м'ячі, що швидко летять. Я помітив, що, коли почав кататися на лижах, почуття рівноваги у мене було недостатньо розвинене. З часом воно теж покращилося. Кожен керівник має усвідомлювати необхідність енергійних таких вправ для зміцнення не лише серця, а й розуму, а також заради почуття впевненості в своїх силах.

- Моріта вважає: розвиваючись фізично, людина набуває також самоповаги і впевненості в собі, що важливо для керівника

7

У найкращих японських компаній немає ніяких секретів чи таємних рецептів успіху. Жодна теорія, програма або урядова політика не здатні зробити підприємство успішним – це можуть зробити тільки люди. Найважливіше завдання японського менеджера полягає в тому, щоб встановити нормальні стосунки з працівниками, створити ставлення до корпорації як до рідної сім'ї, сформувати розуміння того, що у робітників і менеджерів одна доля.

- Бізнесмен пише, що компанії, які досягли найбільшого успіху, – це ті, які зуміли створити віру в єдину долю у всіх працівників й акціонерів

8

Робити ставку на людей треба щиро, часом це вимагає великої сміливості і може виявитися ризикованою справою. Але врешті-решт – і я наголошую на цьому – якими б ви не були хорошими чи щасливими і якими б ви не були розумними або спритними, ваша справа і її доля перебуває в руках тих людей, яких ви наймаєте. У трохи більш драматичній формі можна сказати, що доля вашої справи фактично перебуває в руках вашого наймолодшого новачка.

- Про те, що людський ресурс є найважливішим в компанії

9

У Sony ми не бачимо великої різниці між синіми і білими комірцями. І якщо хто-небудь досягав успіху як профспілковий керівник, ми виявляли до нього великий інтерес, тому що людей саме такого типу ми підбираємо на посаду менеджерів – людей, які вміють переконувати інших. Вибраковувати людей через те, що ті не вчилися в престижній школі, або через посаду, яку їм трапилося отримати, просто недалекоглядно.

- Бізнесмен вважає, що головне – особисті якості найманого працівника, а зовсім не освіта або займані ним раніше позиції

10

Наша політика полягає в тому, що, де б у світі ми не перебували, ми ставимося до людей, яких ми найняли, як до членів родини Sony, як до дорогих колег, і тому ще до того, як ми відкрили в Англії наш завод, ми привезли в Токіо менеджерів, у тому числі інженерів, дали їм можливість попрацювати з нами. Всі вони носили однакові куртки і їли в нашому кафетерії, де немає поділу на класи. Таким чином їм давали зрозуміти, що до людей не можна ставитися диференційовано. Ми не надавали окремий кабінет жодному керівнику, навіть директору заводу.

- Про демократію в компанії

11

Компанія нічого не досягне, якщо звалить усю розумову роботу на керівництво. У компанії кожен має робити свій посильний внесок, і внесок працівників нижньої ланки не повинен обмежуватися тільки фізичною працею. Сьогодні ми отримуємо в середньому від кожного з наших співробітників вісім пропозицій за рік, і більшість з них про те, як полегшити їхню власну роботу, як зробити її більш надійною, а той чи інший процес – більш ефективним.

- Про те, що навіть працівник найнижчої ланки повинен робити свій посильний інтелектуальний внесок у розвиток компанії

12

Ми домоглися того, що слова Зроблено в Японії, які раніше асоціювалися з товарами поганої якості, тепер сприймаються як синонім відмінної продукції. Але цього недостатньо. Майбутнє мені уявляється як чудовий світ товарів та послуг найвищої якості, в якому марка кожної країни стане символом якості і всі будуть боротися між собою за гроші споживачів, встановлюючи справедливі ціни, що відображають відповідні обмінні курси валют.

- Ідеаліст Моріта щиро вірив у можливість створення справедливого ділового світу з товарами відмінної якості і чесною конкуренцією

Акіо Моріта

Акіо Моріта народився 26 січня 1921 року в місті Голе в заможній родині, що займалася виробництвом саке, соєвого соусу і пасти місо.

У 1944 році закінчив Осакський університет, отримавши диплом фізика. Потім вирушив на службу в армію, де познайомився з інженером Масару Ібукою. Після демобілізації Моріта з Ібукою вирішили заснувати компанію Токіо цугін коге кабусікі кайса з виробництва електротехніки й радіоелектроніки.

У 1949-му компанія розробила магнітну стрічку для запису, а роком пізніше Японія побачила свій перший магнітофон.

У 1958-му Ібука і Моріта вирішили назвати компанію більш милозвучною назвою – Sony. Через два роки Sony створила перший у світі транзисторний телевізор, а через дев'ять років корпорація анонсувала формат похило-рядкового аналогового магнітного відеозапису U-matic, що дозволив створювати касетні відеомагнітофони. У 1979-му Sony презентувала світові перший портативний музичний плеєр – Walkman.

У 1994 році у Моріти під час гри в теніс трапився крововилив у мозок, після чого він вирішив залишити посаду глави Sony. У 1999-му, у віці 78 років, Моріта помер від пневмонії.

***

Цей матеріал опубліковано в №51 журналу Корреспондент від 28 грудня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.