Корреспондент: Межа можливостей. В Україні наростає нова потужна міграційна хвиля

В Україні піднімається нова міграційна хвиля – через нестабільність і відсутність перспектив більша частина українських професіоналів сьогодні готові пакувати валізи. Кілька років тому тих, хто втратив надію і терпіння, було вдвічі менше, пише Інна Прядко у №1 журналу Корреспондент від 11 січня 2013 року.

Марлен Османов, 26-річний інженер-конструктор, живе і працює в Севастополі – він проектує бурові платформи. Однак його надії на майбутнє сягають далі від Чорного моря. Османов, який старанно студіює англійську, розіслав своє резюме в західні компанії, які займаються нафторозробками, і вже почав проходити співбесіди.

Молодий фахівець не бачить для себе перспектив в Україні і сподівається знайти роботу в Євросоюзі, ОАЕ, Канаді, Росії чи країнах Азії – Китаї, Сінгапурі, В'єтнамі. Своє прагнення Османов аргументує не вагаючись: в Україні його галузь відстала на півтора десятка років, можливість кар'єрного росту різко звужує кумівство, доходи колег на Заході і навіть у Росії у рази вищі, в той час як зарплати Османова з вирахуванням податків ледь вистачає на те, щоб знімати квартиру.

"За останні п'ять років [в Україні] нічого не змінилося, інфляція зростає, підприємства закриваються", – констатує кримчанин. "Влада живе сама по собі, а ми самі по собі. Напевно, це неправильно?" – озвучує інженер питання, на яке сам уже відповів. Він готовий до еміграції, бо впевнений, що ситуація в країні лише погіршуватиметься.

Переїхати на роботу за кордон готові 54% українських фахівців, а ще 28% погодилися б на тимчасову трудову еміграцію

Число українців, які поділяють песимізм Османова, зростає з кожним роком. За даними недавнього дослідження рекрутингової компанії Форсаж, яка опитала близько 2 тис. управлінців середньої та вищої ланки, переїхати на роботу за кордон готові 54% респондентів, а ще 28% погодилися б на тимчасову трудову еміграцію. Водночас, за даними Форсажу, ще у 2006-му свою готовність до переїзду висловлювали загалом 20-30% менеджерів.

Валізні настрої серед найбільш кваліфікованих кадрів підтвердило й опитування рекрутингового порталу hh.ua, чию аудиторію склали переважно 30-річні працевлаштовані фахівці з вищою освітою. 48% з них заявили, що мають серйозні наміри виїхати з України, ще 43% іноді замислюються про працевлаштування за кордоном, і лише 4% не планують залишати батьківщину.

Такі міграційні установки зріють у суспільстві тоді, коли простір можливостей в країні "стискається до межі"

Такі міграційні установки зріють у суспільстві тоді, коли простір можливостей в країні "стискається до межі", пояснює доктор економічних наук, професор Ірина Прибиткова, провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України.

"Це люди, які усвідомили, що у них немає майбутнього, їхнє майбутнє закінчується сьогодні, вони нічого не можуть спланувати [через нестабільні політичні та економічні реалії в країні]", – констатує Прибиткова, що досліджує процеси міграції в Україні впродовж усіх років незалежності.

Межа мрій

З квітня 2012 року киянин Андрій Анпілогов обживається в Шанхаї. Тут таки скоро з'явиться на світ його первісток: в Піднебесну 29-річний українець переїхав разом із дружиною і тепер працює розробником в IT-компанії Altium, очолюючи групу китайських колег.

Анпілогов зізнається, що недовго роздумував над пропозицією роботодавця, який знайшов його через соціальну мережу LinkedIn, адже Altium – один з провідних світових виробників програмного забезпечення. Ключовою причиною, що підштовхнула киянина до еміграції, було саме бажання рухатися вперед у своєму розвитку, що на батьківщині йому уявлялося малоймовірним.

"Я розумію, що бізнес, з яким я можу зростати професійно, практично неможливий в Україні через політичні та економічні умови", – зазначає Анпілогов.

На відсутність можливостей для повноцінної професійної реалізації в Україні вказав 41% респондентів hh.ua. Ще більш вагомими причинами опитані вважають
відсутність майбутнього для себе і родини в Україні (72%), а також низький рівень оплати праці (44%)

На відсутність можливостей для повноцінної професійної реалізації в Україні вказав 41% респондентів hh.ua. Ще більш вагомими причинами, що пояснюють еміграційні настрої молодих фахівців, опитані вважають відсутність майбутнього для себе і родини в Україні (72%), а також низький рівень оплати праці (44%).

Ситуація в країні залишає мало надій більшості українців, свідчать свіжі дані моніторингу Інституту соціології Українське суспільство 1992-2012: стан та динаміка змін.

Число громадян, які сподіваються, що їхнє життя налагодиться протягом найближчого року, скоротилася з 40,2% у 2005 році до 14,9% у 2012-му. І якщо сім років тому лише 18,3% українців не бачили перспектив поліпшення життя в прийдешньому році, то сьогодні таких 51,3% – це найвищий показник за останнє десятиріччя.

Причому всі ці десять років з року в рік близько 73% респондентів зазначають, що їм не вистачає порядку в суспільстві, а близько 70% скаржаться на недотримання чинних законів.

В останні роки кількість охочих виїхати за кордон зростає, насамперед, за рахунок кваліфікованих кадрів, зазначають експерти. За словами Марини Маковій, гендиректора hh.ua, потенційні емігранти – переважно молоді люди, до 30-40 років, як правило, які мають освіту й володіють англійською мовою.

Найкращі шанси реалізувати себе за кордоном – у представників IT-сектора, медиків, інженерів і вчених вищого рівня, а також загартованих українськими реаліями економістів і менеджерів

Найкращі шанси реалізувати себе за кордоном – у представників IT-сектора, медиків, інженерів і вчених вищого рівня, а також загартованих українськими реаліями економістів і менеджерів.

Найбільше співвітчизників ваблять країни Європи (63% опитаних hh.ua), Канада і США (42%), менше – Австралія (20%). Однак якщо на Заході їм часто все ж доводиться миритися зі статусом мігрантів, то в Азії до українських фахівців ставляться з пієтетом, порівнює Анпілогов, що мав досвід зарубіжних відряджень у Великобританію і США.

"В Азії не відчуваєш себе вигнанцем: тут зберігся культ білої людини, і, переїжджаючи сюди, європеєць отримує більш високий соціальний статус, ніж місцеві жителі", – розповідає колишній киянин.

Ще одна категорія охочих знайти себе за межами України – молодь і студенти, які виїжджають на навчання за кордон

Ще одна категорія охочих знайти себе за межами України – молодь і студенти, які виїжджають на навчання за кордон, розповідає Тамара Марценюк, доцент кафедри соціології Національного університету Києво-Могилянська академія, яка веде також курс про міжнародні стипендії на київських курсах Кругозір і сама неодноразово брала участь в таких програмах.

Марценюк відзначає зростання інтересу до західної освіти з боку не тільки студентів, але й тих, хто в розквіті кар'єри зважується на зміни в житті.

"На моїх курсах бувають і ті, хто чесно зізнається, що прагне використовувати освітні стипендійні можливості як трамплін, щоб залишитися на Заході", – зауважує Марценюк.

23-річна Марина Бліновська ще два роки тому, під час навчання в бакалавраті Національного авіаційного університету, взялася активно досліджувати зарубіжний освітній ринок. Вона побувала в літніх медіашколах в Австрії та Швеції, взяла участь у конференціях в Голландії та Бразилії. А нинішнім літом переїхала в Стокгольм, зумівши вступити у шведський Королівський інститут технологій, де зараз вивчає медіаменеджмент.

Головними причинами переїзду Бліновська називає бажання розширити професійні горизонти, жити в соціально захищеній країні, а також нестабільну ситуацію в Україні.

"Я ціную те, що можу реалізувати себе в особистому та професійному плані", – не сумнівається у правильності вибору Бліновська.

Такої ж долі для своїх дітей хоче і 51-річна Олена Бонд, жителька Кривого Рогу, яка працює в держсекторі. Сама вона, отримавши дві вищі освіти, не захотіла їхати на заробітки до Італії, як зробила її сестра, хоча зізнається, що давно втомилася "виживати, а не жити".

"Один з моїх синів планує виїжджати за кордон, і я все зроблю для цього, – каже Бонд. – У цій країні не потрібні творчі люди".

Ціна, яку доводиться платити більшості мігрантів за шанс набути впевненості у своєму майбутньому, – необхідність вживатися в чужу культуру і середовище

Ціна, яку доводиться платити більшості мігрантів за шанс набути впевненості у своєму майбутньому, – необхідність вживатися в чужу культуру і середовище.

25-річна Юлія Митурич-Коцбек, яка з минулого року живе у Словенії, називає це найскладнішим моментом еміграції разом з мовним бар'єром. За її словами, словенці хоча і слов'яни в душі, але завдяки німецько-австрійському впливу дуже дисципліновані та пунктуальні. Однак якщо хочеш інтегруватися, доводиться приймати місцеві правила, констатує українка.

Ще будучи студенткою Києво-Могилянської академії, Митурич-Коцбек брала участь у волонтерських та соціальних проектах у Польщі, Німеччині та Словенії. Повернувшись в Україну доучуватися після року життя в Європі, вона насилу сприймала вітчизняні реалії – депресивний стан економки, деградацію політики, байдужість суспільства до екології, здоров'я, а також злочинність і корупцію.

"До цих моментів додалося ще й відчуття "заскорузлості" суспільства, його неготовності сприймати щось нове", – зізнається Митурич-Коцбек. До того ж через бюрократичні складнощі в Україні не зміг прижитися її майбутній чоловік, словенець, і тепер пара живе в Любляні. У своєму нинішньому житті уродженка Житомира особливо цінує взаємоповагу між людьми, безпеку і свободу.

Чудове майбутнє

Однак сам по собі переїзд за кордон не гарантує благоденства, попереджає в унісон з експертами Олексій Кононський, старший менеджер з продажу компанії Dell, великого виробника комп'ютерів.

До своїх 30 років киянин, який отримав фінансову освіту, встиг попрацювати у США, Франції, Єгипті та Великобританії – від сфери обслуговування до офісних посад, – неодноразово бував в Азії, а зараз працює в українській столиці і регулярно їздить до Німеччини, де здобуває освіту МВА.

В Європі українцю доведеться пробивати лід прохолодного ставлення до іммігрантів, у мегаполісах Азії – звикати до надстрімкого ритму життя, а у США – забути про надії "знайти гаманець"

Згадуючи досвід життя в інших країнах, Кононський нагадує, що в Європі українцю доведеться пробивати лід прохолодного ставлення до іммігрантів, тим більше з пострадянських країн, у мегаполісах Азії – звикати до надстрімкого ритму життя, а у США – забути про надії "знайти гаманець" або миттєво вибитися з грязі в князі.

"В Америці потрібно нескінченно багато працювати. Потрібно розуміти, що нічого іншого від тебе там не чекають", – розповідає Кононський, який свого часу також шукав кращої долі за межами України через зневіреність у самореалізації на батьківщині без зв'язків і коштів.

З іншого боку, безцінним результатом своєї роботи за кордоном киянин називає позбавлення комплексів, властивих багатьом українцям, – невпевненості, безініціативності, страху виявити індивідуальність. Особистісне зростання разом зі знанням двох мов, відшліфованих за кордоном, в підсумку допомогли Кононському знайти гідну роботу в Україні. Такі випадки трапляються часто, наголошують фахівці.

"Часто виїзд за кордон [на роботу] тягне за собою стрибок у кар'єрі, тому що, повернувшись в Україну, можна козиряти цим досвідом, він додає вартості на ринку праці", – пояснює Маковій.

Втім, визнає Кононський, він хоча й вирішив поки що залишитися в Україні, але все ж вибрав для себе певну форму еміграції. Киянин працює винятково у великих зарубіжних компаніях, де його приваблює не тільки більш висока зарплата.

"В іноземних компаніях є правила гри, вони дуже чіткі і зрозумілі, на відміну від українських, де все залежить від настрою власника", – аргументує Кононський.

Голосують ногами – виїжджають назовсім – дійсно лише деякі з тих, хто декларує таку готовність. А для решти подібні міграційні установки – форма вираження протесту проти реалій, які здаються людям нестерпними

Голосують ногами – виїжджають назовсім – дійсно лише деякі з тих, хто декларує таку готовність, наголошує Прибиткова. А для решти, за словами соціолога, подібні міграційні установки – форма вираження протесту проти реалій, які здаються людям нестерпними.

"80% моїх колег, друзів, рідних вважають, що необхідно реалізовувати себе тільки за межами України", – підтверджує невдоволення, що зріє в його оточенні, Османов.

Формування величезної маси розчарованих людей, навіть якщо більшість з них не залишать межі України, не пройде безслідно для країни, вважає Прибиткова. "Це може загрожувати, в першу чергу, соціальним вибухом", – прогнозує експерт.

Взяли курс

Половина 30-річних працевлаштованих фахівців з вищою освітою, опитаних кадровим порталом hh.ua, серйозно налаштовані емігрувати з України

Ставлення українців до можливості працювати за кордоном,%

Найбільш бажані напрямки трудової міграції,%

Причини еміграції молоді з України,%

Дані HeadHunter

***

Цей матеріал опубліковано в №1 журналу Корреспондент від 11 січня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.