П'єр Данон, гуру телекомунікацій і глава правління компанії Воля, в інтерв’ю Інні Прядко розповів про те, чим його здивував український телеглядач, чому важко конкурувати в Україні і як відповість ТБ на стрімкий наступ інтернету. Матеріал розміщено у №2 журналу Корреспондент від 18 січня 2013 року.
Резюме П'єра Данона навряд чи можна підпорядкувати
класичній пораді рекрутерів – умістити біографію на одну сторінку. Стільки
займе лише перерахування компаній по обидва боки Атлантики, в яких цей
заповзятливий француз встиг попрацювати на керівних посадах.
Серед них – корпорація Xerox й інвестиційний гігант J. P.
Morgan, а також цілий ряд провідних компаній телекомунікаційного ринку Європи
та США. Останні два роки Данон регулярно відвідує Україну – у 2011-му він
зайняв посаду голови правління компанії Воля, основними акціонерами якої є
міжнародні інвестиційні фонди Sigma Bleyzer, Providence Equity Partners,
Goldman Sachs і Eton Park Capital Management.
Найбільший в країні кабельний оператор (близько 1,5 млн
передплатників), Воля сьогодні охоплює 29 українських міст, а також є третім за
кількістю абонентів інтернет-провайдером (після Укртелекому та Київстару). І
хоча стрімке зростання проникнення інтернету в країні, за оцінками аналітиків,
послабило частку компанії на обох ринках, Воля готується до нового етапу
поглинань локальних операторів.
Про це, а також про те, чим ускладнена конкуренція в
Україні і заради чого українці включають свої телевізори, Данон розповів в
інтерв'ю Корреспонденту.
- До цього часу компанія Воля не розкривала своїх
фінансових показників. Ви можете озвучити в цифрах, якими є показники
найбільшого гравця на ринку платного телебачення та одного з провідних
інтернет-провайдерів країни?
- Річний оборот Волі зараз трохи менше 1 млрд грн. – можливо,
цей поріг вдасться подолати саме у 2013 році. Рентабельність також на досить
хорошому рівні в порівнянні із західними країнами. Наш показник EBITDA
[прибуток до вирахування податків і відсотків] – трохи вище 400 млн грн., а з
урахуванням капітальних видатків вільний грошовий потік [кошти після
фінансування інвестицій] становить близько 150 млн грн.
Доходи зростають у середньому на 2-3% на рік. Тому я думаю, що у фінансовому плані ми на правильному шляху
Доходи зростають у середньому на 2-3% на рік. Тому я
думаю, що у фінансовому плані ми на правильному шляху. Що ж стосується частки
ринку, то ми воліємо оцінювати її не по всій країні, а в тих містах, де працює
Воля: в минулому році наша частка в ніші платного ТБ зросла з 55% до 59%. На
більш конкурентному інтернет-ринку частка Волі стабільна, близько 20% – знову
таки лише в тих містах, де ми працюємо.
- Нещодавно в компанії з'явився новий гендиректор, Джоржі
Жембері. Настав час щось змінити в компанії?
- Ми дуже швидко росли у 2000-2008 роках, а в останні три
роки зосередилися на реорганізації та централізації компанії.
Наприклад, зараз у нас єдина білінгова система, тоді як раніше
їх було десять. Ми також приймаємо телесигнал в одній точці в Києві, транслюючи
його потім на всю країну, у той час як раніше таких точок було 20. Тобто ми
підготували гарну платформу, яка забезпечує непогане зростання, однак ми хочемо
прискорити його. А для цього необхідно займати нові позиції. За останні три
роки ми придбали дві компанії – Фальстап у Дніпропетровську (близько 100 тис.
передплатників) й Одеко, яка працює у Західній Україні та Запоріжжі (майже 200
тис. клієнтів).
Тепер у Джоржі Жембері два завдання – поступово наростити
показники через збільшення продажів, поліпшення маркетингу та якості
обслуговування клієнтів, а також зміцнити і розширити позиції Волі [за рахунок
нових придбань] і привести її до стрімкого зростання.
- За останні роки неодноразово з'являлася інформація про
намір компанії вийти на IPO, можливо, навіть наступного року. Є такі плани?
- Ні, поки що ми задоволені тим, де ми є. Ми нарощуємо
вартість, купуючи нові компанії. Можливо, одного разу це й станеться, але на
даний момент це питання не стоїть на порядку денному. Наша мета, на яку йде
100% часу і сил, – прискорити ріст і продовжити поглинання.
- Чим відрізняється український телекомунікаційний ринок
від того, що ви звикли бачити в Західній Європі?
- Коли я почав працювати тут [у 2011 році], для мене
стало сюрпризом те, наскільки український ринок схожий на західноєвропейський.
Упевнений, що ще десять років тому про такий аналогії не могло бути й мови.
Мені здається, Україна за цей час зробила істотний ривок в плані технологій. До
прикладу, в розвитку оптоволоконної мережі ваша країна нітрохи не поступається
Франції.
Є лише дві галузі, в яких Україна відстає. Перша – це
HD-телебачення [високої чіткості]. У Західній Європі сьогодні це норма, всі
канали HD за замовчуванням, цим нікого не здивуєш. Крім того, Україна поки що
трохи позаду у розвитку інтерактивних сервісів на ТБ, таких як відео за запитом
або catch-up-TV – телебачення "слідом за ефіром" [можливість
переглядати передачі після їхнього виходу в ефір]. У США, Великобританії,
Франції люди дивляться телевізор саме так. В Україні цього поки що немає, тому
ми будемо активно інвестувати в цей сектор.
- А конкурувати в українському телекомі простіше чи
складніше?
- Що стосується конкуренції, то тут інша картина.
Звичайно, суперництво Волі з Київстаром [на інтернет-ринку] я назвав би чесною
конкуренцією, дуже схожою на те, що ми бачимо, наприклад, у Данії. Це
конкуренція між двома компаніями, козир однієї з яких – мобільний зв'язок, а
іншої – телебачення, і кожна докладає всіх зусиль, щоб бути на голову вище в
продажах, маркетингу і т.д.
Принципова відмінність України в тому, що у вас дуже багато конкурентів-піратів. Вони не зважають на закони, не платять податки, не платять каналам за контент
Принципова відмінність України в тому, що у вас дуже
багато конкурентів-піратів. Вони не зважають на закони, не платять податки, не
платять каналам за контент. Приміром, такі оператори кажуть власнику контенту,
Discovery або Disney, що у них лише 1 тис. передплатників, і платять за 1 тис.,
у той час як насправді мають 10 тис. клієнтів. Тому вони можуть продавати товар
за дуже низькою ціною – 30-35 грн., транслюючи 60-80 каналів.
- Багато українських користувачів скаржаться на якість
сервісу, що надається Волею, – неефективність служби підтримки, ненадійність
інтернет-з’єднання, невідповідність тарифам рахунків, які отримують передплатники.
Як ви враховуєте такі скарги і що можете відповісти абонентам?
- З такими питаннями
до якості стикаються телекомунікаційні компанії і в Україні, і в Європі. Як
правило, справа стосується інтернету – його стабільності і швидкості. Минулого року ми створили єдиний центр управління мережею,
і тепер час збоїв у роботі опорної мережі не перевищує чотирьох хвилин на
місяць. Ми з’ясували, що половина скарг пов’язані з неправильним підключенням,
тому у 2013 році запускаємо проект навчання і сертифікації спеціалістів зі
встановлення [обладнання].
Ми також почали заміряти задоволеність клієнтів обслуговуванням і за цим
показником оцінюємо ефективність роботи й менеджменту, й обслуговуючого
персоналу компанії. А з допомогою IVR (телефонного голосового меню) вдалося
збільшити процент дзвінків, що отримали відповідь, з 84% до 93% за останній
рік.
Питання рахунків, ймовірно, пов’язане з передплатою. Ми просимо абонплату наперед – у цьому місяці на наступний, –
але це рекомендована сума, а не обов’язкова.
- У всьому світі телебачення зараз бореться за аудиторію
з інтернетом. Який вихід тут бачить Воля?
- Інтернет зараз дійсно стрімко прогресує, і як
інтернет-провайдер ми зацікавлені в цьому процесі. З іншого боку, як
телевізійний оператор ми повинні будемо більш активно використовувати переваги
інтернету – наприклад, для відео за запитом він необхідний. Наша стратегія –
бути максимально інтернет-дружніми, розвиваючи ТВ-додатки, засновані на
інтернет-зв'язку.
- Однак чисельність аудиторії кабельного ТБ в Україні
залишається практично незмінною ось уже п'ять років: із 3,2 млн у 2007 році
вона зросла лише до 3,5 млн абонентів зараз. В чому справа?
- Мені здається, платне телебачення має пропонувати все
більш і більш інноваційні сервіси. Особливо враховуючи той факт, що в Україні
дуже гарне безкоштовне телебачення – у вас понад 30 якісних каналів.
Оператори платного ТБ повинні дуже постаратися, щоб запропонувати сервіси, в яких люди дійсно зацікавлені. Однак я не впевнений, що в цьому відношенні зроблено достатньо, щоб залучити нових глядачів
Тому оператори платного ТБ повинні дуже постаратися, щоб
запропонувати сервіси, в яких люди дійсно зацікавлені. Однак я не впевнений, що
в цьому відношенні зроблено достатньо, щоб залучити нових глядачів.
Думаю, вирішальний прорив забезпечать інтерактивні
сервіси і нелінійний перегляд телебачення: ви дивитеся що хочете і коли хочете.
Сподіваюся, скоро нам вдасться презентувати в Україні "мультиекранний"
сервіс – можливість переглядати контент одночасно на екрані телевізора,
комп'ютера і, наприклад, вашого iPad.
Ну і не варто забувати, що у 2008-2011 роках Україну
охопила криза, не найкращий час для людей, щоб приєднатися до числа
передплатників платного ТБ, і це теж треба розуміти.
- Чи відрізняються чимось українські телеглядачі у своїх
смаках і запитах від західної аудиторії?
- Я помітив, що в Україні, як і у всіх країнах, дуже
сильні позиції місцевих каналів. Крім того, українці люблять російські канали,
їх проникнення в країні дуже високе. А щодо кіно – і це було несподіванкою для
мене – одним з найулюбленіших предметів вибору залишаються радянські фільми.
В Україні також, мабуть, дещо нижчий інтерес до
міжнародних каналів, ніж зазвичай на Заході. Приміром, у Великобританії та
Франції американські канали дуже затребувані. А в Україні найпопулярніший канал
із зарубіжних мовників – це Discovery, який українці дивляться дуже охоче. Як,
втім, і Fox.
- Що ви можете сказати про бізнес-клімат в Україні? Які
критерії вважаєте принципово важливими для країни, яка цікава інвесторам? І
наскільки Україна їм відповідає?
- Люди – найбільш важливий критерій, і в цьому відношенні
в Україні надзвичайно привабливий потенційний ринок, адже це п'ята країна
Європи за чисельністю населення. У вас багато великих міст, добре освічених людей.
Менеджмент нашої компанії – такий само, як у Великобританії або у Франції, це
молоді, 30-45-річні люди з багатим досвідом роботи. Для інвесторів це дуже
важливо.
Не менш важливе також верховенство права, оскільки його
відсутність породжує нестабільність. Однак тут ми задоволені, відносини з
владою і держінститутами я б назвав досить гладкими. За ті два роки, що я
працюю в Україні, мені не доводилося стикатися з браком верховенства закону. Я
знаю про дискусії щодо корупції, але ми дуже принципові в цьому питанні, і,
чесно кажучи, за два роки я не відчував проявів корумпованості в якій-небудь
формі.
Але в Україні є одна серйозна проблема – девальвація гривні
Але в Україні є одна серйозна проблема – девальвація
гривні. Це трапилося у 2008 році, і зараз ми знову відчуваємо невизначеність
щодо української валюти. Якщо девальвація станеться, то для наших акціонерів це
катастрофа. Адже якщо ви витрачаєте кілька років на те, щоб побудувати бізнес,
поліпшити його прибутковість, але кожні три-п'ять років валюта знецінюється на
20%, це може звести нанівець всю роботу і повернути вас у вихідну точку. Тому
зараз ми вкрай стурбовані і сподіваємося, що Україна уникне чергової
девальвації.
***
Цей матеріал опубліковано в №2 журналу Корреспондент від 18 січня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.