Корреспондент: Президент і монумент. У прокат виходить стрічка про найзнаменитішого лідера США

На екрани виходить Лінкольн – байопік зіркового Стівена Спілберга про культового президента США, реформатора і демократа. У стрічки великі амбіції – найбільша кількість номінацій на Оскар цього року, цілих 12, пише Оксана Мамченкова у №3 журналу Корреспондент від 25 січня 2013 року.

На екрані сивий чоловік у вишуканому костюмі. Посеред людної площі він веде неспішну розмову із солдатами. Місце дії – одне з міст на півночі Америки, час – січень 1865-го, людина в костюмі – 16-й президент США Авраам Лінкольн. У найближчі тижні йому судилося домогтися скасування рабства, завершити Громадянську війну і загинути від кулі політичного опонента.

Культового для американців Лінкольна перенести на екран режисери до останнього часу не поспішали: зробити фільм про святая святих в національному пантеоні – ризикована витівка. Втім, якщо за справу береться режисер-зірка Стівен Спілберг, результат виправдовує навіть найсміливіші очікування.

Лінкольн, біографічна драма про останні місяці життя знаменитого американського президента, виходить у широкий світовий прокат 24 січня, а критики вже встигли охрестити картину однією з найбільш знаменних у кар'єрі її творця.

За словами Спілберга, він прагнув створити портрет живої людини, а не монумента, і батько нації в картині сповнений величі, хоч і не позбавлений недоліків

За словами Спілберга, він прагнув створити портрет живої людини, а не монумента, і батько нації в картині сповнений величі, хоч і не позбавлений недоліків. За дві з половиною години екранного часу глядач побачить Лінкольна – відкритого для людей політика, майстра жартів і вправного оповідача, холодного батька і вірного чоловіка, а за його спиною опиниться сильна, хоч і вельми ексцентрична на ті часи жінка.

За стрічку вже проголосували Америка й Канада: за бюджету $ 65 млн картина зібрала тільки в північноамериканському прокаті, що стартував у листопаді минулого року, понад $ 160 млн. Іншими словами, можна з упевненістю стверджувати, що вона ніяк не зіпсує послужного списку Спілберга, котрий вважається ледь не найбільш комерційно успішним режисером в історії кіно – відразу у 18 його фільмів світова каса перевищує $ 200 млн. Причому варто врахувати: картина абсолютно позбавлена ​​видовищних сцен, натомість рясніє нескінченними діалогами про долю батьківщини, встежити за якими – неабияке випробування для звиклої до екшену публіки.

Низка численних нагород і номінацій закріпила успіх байопіка. Стрічка потрапила в десятку найкращих фільмів 2012-го за версією Американського інституту
кіномистецтва і по максимуму претендує на Оскар – відразу у 12
номінаціях

Низка численних нагород і номінацій закріпила успіх байопіка. Стрічка потрапила в десятку найкращих фільмів 2012-го за версією Американського інституту кіномистецтва, заробила сім номінацій на Золотий глобус (нагороду, втім, отримав лише британський актор Деніел Дей-Льюїс, який виконав головну роль), а тепер по максимуму претендує на Оскар – відразу у 12 номінаціях.

Труднощі діалогу

Ідею зняти кіно про одну з найважливіших державних персон в американській історії Спілберг виношував давно. У далекому 1999 році режисер, до того моменту вже володар двох Оскарів за режисуру (картини Список Шиндлера 1993 року і Врятувати рядового Райана 1998-го), викупив у лауреата Пулітцерівської премії, історика Доріс Кірнс Гудвін права на ще не завершену тоді книгу Команда суперників: політичний геній Авраама Лінкольна.

Спілберг, якого профільне британське видання Empire Magazine у 2005-му назвало найбільшим режисером усіх часів, згадує, що завжди цікавився особистістю Чесного Ейба – таке прізвисько 16-й президент США заслужив завдяки своїй звичці до цента повертати борги, що, очевидно, на ті часи в Америці було рідкістю. Маючи за спиною лише один клас школи, Лінкольн увійшов в історію не тільки як президент-ерудит, але також як реформатор Америки.

Саме йому американці зобов'язані створенням банківської системи, скасуванням рабства, а також масованим будівництвом інфраструктури. Саме він, прозваний батьком рівноправності, сформулював базовий принцип демократії 

Саме йому американці зобов'язані створенням банківської системи, скасуванням рабства, а також масованим будівництвом інфраструктури – в роки президентства Лінкольна трансконтинентальна залізниця зв'язала Атлантичний і Тихий океани. Саме він, прозваний батьком рівноправності, сформулював базовий принцип демократії: уряд має бути створений народом, з народу і для народу. Саме Лінкольн своєчасно провів тоді особливо нагальну для Америки реформу сільського господарства.

Перша зустріч для обговорення стрічки відбулася ще у 2002 році – на руках у Спілберга був лише початковий варіант сценарію власного авторства. Тоді ж оскароносний Дей-Льюїс зустрів пропозицію зіграти великого президента відмовою. І Спілберг, який не бачив іншого виконавця цієї ролі, відклав задум на невизначений термін.

Кілька років по тому в руках у творця Щелеп і Парку Юрського періоду опинився сценарій талановитого американця, володаря Пулітцерівської премії Тоні Кушнера. Сценарист, який раніше співпрацював з режисером у ході роботи над драмою Мюнхен 2005 року, приніс Спілбергу 550-сторінкову історію, яка настільки захопила режисера, що саме з нею він ризикнув знов вирушити до Дей-Льюїса.

Тепер британець, у якого за плечима до того часу вже була роль ватажка банди Білла М'ясника Каттинга в історичній драмі Мартіна Скорсезе Банди Нью-Йорка, погодився. Але за однієї умови – акторові потрібен рік для підготовки. Знаменитості вдарили по руках.

За рік напруженої роботи з довгого сценарію викристалізувалися 65 сторінок, присвячених чотирьом останнім місяцям життя великого Ейба. А Дей-Льюїс, заглибившись у свого персонажа, до деталей вивчив його життя. Йому чимало допоміг і сам Спілберг, який на знімальному майданчику британця інакше як "пан президент" не називав.

Творці картини визнають: в процесі роботи ними часто рухав непереборний трепет перед масштабом особистості, чий кінопортрет вони взялися ліпити.

"Це було дуже страшно", – коротко описує тепер свої відчуття сценарист Кушнер.

Масштаб особистості

В інтерпретації Спілберга 16-й президент Америки був максимально відкритим і доступним для будь-якого, хто тільки хотів з ним зустрітися, хоча нерідко обділяв увагою власного сина.

Також Лінкольн не гребував підкупом та іншими сумнівними методами переконання заради досягнення цілей державної важливості. Великий оповідач, він сипав цитатами з Біблії, і водночас не відрізнявся вимогливістю щодо власних жартів.

Той факт, що саме слово було найважливішим знаряддям в арсеналі Лінкольна, підштовхнуло авторів до створення картини, де розмови переважають над дією

Той факт, що саме слово було найважливішим знаряддям в арсеналі Лінкольна, підштовхнуло авторів до створення картини, де розмови переважають над дією.

"Я міг би писати проповіді коротше, – жартівливо виправдовується з екрану чарівний Лінкольн Дей-Льюїса, – але варто мені почати, як вже ліньки зупинятися".

Критики змагаються у компліментах щодо акторської гри. "Дей-Льюїс приміряє роль епічної складності так само легко, як якщо б це було пальто, яке він носив роками", – захоплюється Ентоні Олівер Скотт з американського видання The New York Times.

Свою частку захоплень за майстерний підхід до такого складного матеріалу отримав і Спілберг. При цьому навіть ті, хто натякає у своїх відгуках, мовляв, перегляд картини може зажадати певної міри посидючості, відразу зауважують про її значимість – за їхніми словами, картина багато чому навчить публічних ораторів сучасності, та й для решти стане недаремним досвідом.

"Геніальність Лінкольна, врешті-решт, полягає в баченні політики – деколи благородної, а деколи такої, що незграбно балансує між мирським і піднесеним", – резюмує Скотт.

Знайомі всі обличчя

Найяскравіші екранізації біографій знаменитих політиків, монархів і полководців

Ганді (1982)

Режисер: Річард Аттенборо

Виконавець головної ролі: Бен Кінгслі

Фільм про життя Махатми Ганді, ідеолога руху за незалежність Індії від британського колоніального правління

Бюджет: $22 млн

Касові збори: $52,9* млн

Нагороди:

Оскар (8)

Золотой глобус (5)

BAFTA (5)

__________________________________

Останній імператор (1987)

Режисер: Бернардо Бертолуччі

Виконавець головної ролі: Джон Лоун

Фільм про долю останнього імператора Китаю Пу І, заснований на автобіографії монарха і спогадах його радника

Бюджет: $25 млн

Касові збори: $44* млн

Нагороди:

Оскар (9)

Золотой глобус(4)

BAFTA (3)

__________________________________

Єлизавета (1998)

Режисер: Шекхар Капур

Виконавець головної ролі: Кейт Бланшетт

Драма про сходження на трон і ранній період правління королеви Англії Єлизавети I

Бюджет: $30 млн

Касові збори: $30* млн

Нагороди:

Золотой глобус(1)

BAFTA (6)

__________________________________

Жанна Д’Арк (1999)

Режисер: Люк Бессон

Виконавець головної ролі: Мілла Йовович

Драма про 19-річну дівчину, яка очолила французьку армію у Столітній війні

Бюджет: $85 млн

Касові збори: $67 млн

__________________________________

Олександр (2004)

Режисер: Олівер Стоун

Виконавець головної ролі: Колін Фарелл

Епос про життя і смерть великого полководця античності Олександра Македонського

Бюджет: $155 млн

Касові збори: $167,4 млн

__________________________________

Марія-Антуанетта (2005)

Режисер: Софія Коппола

Виконавець головної ролі: Кірстен Данст

Драма про долю й особисте життя королеви Франції Марії-Антуанетти – від безтурботного дитинства до смерті на гільйотині

Бюджет: $40 млн

Касові збори: $60,9 млн

Нагороди:

Оскар (1)

Нагорода Каннського кінофестивалю (1)

___________________________________

Королева (2006)

Режисер: Стівен Фрирз

Виконавець головної ролі: Хелен Міррен

Фільм про взаємини королеви Єлизавети II і прем'єр-міністра Великобританії Тоні Блера

Бюджет: $15,6 млн

Касові збори: $122,8 млн

Нагороди:

Оскар (1)

Золотой глобус(1)

BAFTA (1)

__________________________________

Монгол (2007)

Режисер: Сергій Бодров

Виконавець головної ролі: Таданобу Асану

Драма про сходження до влади монгольського полководця Темуджина, згодом відомого всьому світу як Чингісхан

***

Цей матеріал опубліковано в №3 журналу Корреспондент від 25 січня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.