Український ланч у Давосі довів, що Україна ніяк не знайде собі місця на карті Європи: їй хочеться на Захід, але тягне і на Схід, пише Інна Прядко у №4 журналу Корреспондент від 25 січня 2013 року.
Вершитель долі однієї країни – у такій ролі зміг
спробувати себе кожен із запрошених на традиційний український ланч у
швейцарському Давосі. Цю дискусію дев'ять років поспіль організовує бізнесмен і
філантроп Віктор Пінчук у рамках Всесвітнього економічного форуму.
Щоб гості вже готовими підійшли до теми ланчу – Україна:
Схід чи Захід – невірна дилема?, – на вході в чотиризірковий готель Morosani
Schweizerhof, де проходив захід, їх зустрічали планшети. На екранах кожен учасник
мав вибрати один з шести варіантів зовнішньополітичного курсу України – від
союзу з ЄС до співпраці з Росією.
На очах Корреспондента екс-президент Польщі Олександр
Кваснєвський засмутився, що девайс ніяк не бажав прийняти його варіант – вступ
до Євросоюзу. Глава українського МЗС Леонід Кожара вибрав традиційний
український "шпагат" – вступ відразу в дві зони вільної торгівлі, з ЄС і Митним
союзом (МС) Росії, Білорусі і Казахстану. А Роман Франчук, онук присутнього тут
екс-президента Леоніда Кучми, трохи повагавшись, відправив батьківщину у Митний
союз (МС). Туди ж скеровували Україну і запрошені на дискусію росіяни. Вийшло
майже так само, як в реальному світі.
На ланчі те, що мовчки прийняли планшети, перетворилося
на напружену дискусію. Ситуація нагадала історію про те, як давньоруський князь
Володимир вибирав бога для свого народу, викликавши в Київ представників різних
релігій.
Володимир Хреститель вислухав сторони і зробив вибір. А
ось розмова в Давосі до певних результатів не привела. Втім, так відбувається
дев'ять років поспіль: західні учасники агітують за ЄС, росіяни заохочують економічними
вигодами, а українці шукають якийсь третій варіант. Та й "князя" в цьому році
на ланчі не було – за даними його прес-служби, Президент України був змушений
терміново вирушити на батьківщину. Це найкращий показник того, що
зовнішньополітичний "шпагат" між ЄС та Росією, в якому вже багато років
перебуває офіційний Київ, може тривати ще довго.
Корреспондент представляє найцікавіші аргументи спікерів
ланчу. Ці відповіді допоможуть читачам зрозуміти, чого чекати від влади, й
оцінити плюси і мінуси від співпраці з ЄС і МС.
Юрій Бойко, віце-прем'єр-міністр України
Думаю, що дуже важливо, коли ми ведемо діалог з
партнерами – і з російської сторони, і з європейської сторони, – мати
можливість вести рівний діалог. Тому що сьогодні дуже часто зв'язки між нами і
нашими партнерами з РФ та ЄС нагадують взаємини між вчителем і учнем.
Учитель з ЄС каже: ось ваше домашнє завдання, зробіть
його, і тільки після цього ми будемо з вами говорити. Наші вчителі з російської
сторони кажуть: приєднаєтеся до МС, тільки тоді ви отримаєте оцінку від одиниці
до п'ятірки, і тому ось вам теж домашнє завдання.
Я переконаний, що ми не готові бути в ролі учнів. Ми не
учні, ми молода, але динамічна демократія. Ми вдосконалюємо свою економіку,
своє суспільство. До нас, безумовно, є питання, ми не ідеальні. Але ми не
хочемо бути в ролі учнів тривалий час, і я впевнений, що такою є позиція
українського уряду.
Леонід Кожара, міністр закордонних справ України
Захід чи Схід – це вічна дилема, яка нагадує відоме
прислів'я: East or West – home is best [Скрізь добре, а вдома краще]. І кінцевим
підсумком будь-якої інтеграції України, будь-яких перетворень має бути
створення кращих умов для самих українців.
За останні роки Україна здійснила безліч реформ –
прийняла Податковий кодекс, провела пенсійну реформу, що не вдалося навіть
деяким країнам ЄС, отримала новий Кримінально-процесуальний кодекс, заснований
на нормах європейських країн. І ми всі чекаємо, що в листопаді Україна підпише
Угоду про асоціацію з ЄС.
Але тут ми повинні розуміти: повна інтеграція України з
ЄС неможлива без чіткої заяви з боку Євросоюзу про те, що країна одного разу
може бути запрошена на переговори про вступ.
Водночас ми очікуємо нових позитивних зрушень і у
відносинах з Митним союзом, з яким також ведемо активні переговори і хотіли б
співпрацювати за формулою 3+1. На жаль, поки що ми не отримали чіткої відповіді
про це від МС. Але, я думаю, має бути взаємний інтерес і з боку МС в тому, щоб
прийняти Україну в будь-якому статусі – наприклад, як асоційованого члена.
Захід чи Схід, закуска або основна страва, сало чи борщ – будь ласка, не ставте нас перед такою дилемою. Ми хочемо і того, й іншого, оскільки ми молода й голодна нація
Захід чи Схід, закуска або основна страва, сало чи борщ –
будь ласка, не ставте нас перед такою дилемою. Ми хочемо і того, й іншого, оскільки
ми молода й голодна нація. Чи просто об'єднати ці два напрямки? Не думаю. Але
якщо ми будемо говорити про зону вільної торгівлі і на Заході, і на Сході, то
ми будемо рухатися в обох напрямках. Дві страви завжди краще однієї.
Арсеній Яценюк, лідер партії Батьківщина
У короткостроковій перспективі, давайте будемо
відвертими, МС дійсно більш зрозумілий, більш простий і дешевий. [Це також]
політична протекція нашому Президентові: менше демократії і менше влади народу.
Я впевнений, що ЄС і євроринок набагато більші, що інвестиції там кращі і масштабніші, що проблеми і питання, які вирішуються в Євросоюзі, набагато серйозніші, ніж у МС
Але в довгостроковій перспективі МС не настільки
досконалий, як ЄС. Я впевнений, що ЄС і євроринок набагато більші, що
інвестиції там кращі і масштабніші, що проблеми і питання, які вирішуються в
Євросоюзі, набагато серйозніші, ніж у МС.
Ми як опозиція вважаємо, що Україна в довгостроковій
перспективі повинна стати членом ЄС. У нас на цьому шляху є серйозні перешкоди:
крім корумпованого уряду, це справа [екс-прем'єра] Юлії Тимошенко, політичне
переслідування опозиції.
Ми повинні відкрито обговорювати ці перешкоди, припинити
політичні переслідування, впровадити серйозні реформи, починаючи з юридичних і
правових. Чи можливо це? Так, напевно. І не уряд має вирішувати, куди рухатися
Україні, – це повинні вирішувати українці. А вони поділяють європейські
цінності.
Олександр Кваснєвський, президент Польщі (1995-2005)
Я згоден із паном Яценюком: у короткостроковій
перспективі ви отримаєте більше переваг від МС, але в довгостроковій кращий
потенціал для модернізації – за Євросоюзом. Я говорю не тільки як незалежний
експерт, але й як колишній президент Польщі, яка досягла цієї мети.
20 років тому Польща була дуже схожа на Україну – за рівнем ВВП, тривалістю життя, економічним розвитком. Але сьогодні Польща набагато попереду. І це доводить, що 20 років, і особливо десять з них у складі ЄС,можуть дати безліч
переваг, нових можливостей
20 років тому Польща була дуже схожа на Україну – за
рівнем ВВП, тривалістю життя, економічним розвитком. Але сьогодні Польща набагато
попереду. І це доводить, що 20 років, і особливо десять з них у складі ЄС,
можуть дати безліч переваг, нових можливостей.
Щодо дискусії про учнів і вчителів. Мені шкода, але саме
так і йде справа: якщо ви хочете потрапити у велику організацію, то до певного
часу вам доведеться бути учнем.
Коли ми були кандидатом в ЄС, це був найгірший час, тому
що всі навколо тільки й казали мені про домашні завдання. Але чим краща ваша
підготовча робота, тим більше прибутку в підсумку ви отримаєте. Якщо ви хочете
стати кращими, настав час попрацювати, докласти зусиль і прийняти деколи
зарозумілу позицію країн – лідерів ЄС. Таке життя, тим більше політичне життя.
І останнє. Якщо ви хочете укласти договір про асоціацію з
ЄС цього року, необхідно не тільки зробити все відповідно до графіка, а й
уникнути політичних помилок. Я розумію, визнаю і поважаю незалежність вашої
судової системи та прокуратури. Я розумію, що все, що відбувається навколо
справи Тимошенко, а також справ [переслідуваних бютівців Григорія] Немирі та
[Сергія] Власенка – це результат незалежної діяльності цих органів. Але якщо я
був українським політиком, мене б дуже злила така незалежність, адже вона
породжує стільки політичних проблем і псує імідж країни!
Тому якщо ви хочете досягти мети – Угоди про асоціацію з
ЄС, чого я бажаю вам від усього серця, – то необхідно прибрати ці політичні
помилки.
Олексій Кудрін, екс-міністр фінансів РФ (2000-2011)
І Росія, і країни, що розвиваються, все більше прагнуть
наблизитися до міжнародних стандартів – в галузі ринку, соціального життя. Ми
вступаємо у СОТ [Світову організацію торгівлі], ми плануємо вступити до ОЕСР
[Організації економічного співробітництва та розвитку] – в цьому сенсі ми теж ідемо
на Захід. І питання в тому, хто швидше туди йде. Стратегія близька, давайте
подумаємо про тактику.
Зараз в умовах невирішеності і тривалої паузи щодо
стандартів торгівлі з Україною Росія ставить питання про імпортозаміщення турбін,
комплектувальних до автомобілів, труб нафтового стандарту, які раніше постачалися
з України. Тим самим те, що надається можливостями України зараз, можна
втратити. Навіщо тактично ускладнювати на цьому векторі свої відносини? Це
просто не прагматично.
Поки що Україна має половину виробництва ВВП на душу
населення від російського. Тому, мабуть, більш раціонально рухатися в бік
російських стандартів у галузі ВВП і продуктивності, а далі рухатися разом у
бік європейських стандартів.
Хав'єр Солана, екс-генсек НАТО (1995-1999), колишній
верховний представник ЄС із загальної зовнішньої політики і політики безпеки
(1999-2009)
Міністр закордонних справ України сказав, що Європа – дім
для України. Це чудова заява, але цей дім ми повинні будувати разом. І у нас має
бути однакове розуміння базових прав, фундаментальних прав людини, повага до
верховенства права.
Такою має бути позиція і Президента, й уряду. І якщо ви
сьогодні стоїте біля дверей ЄС – будь ласка, не втрачайте часу даремно! Хоча
мені здається, що деякі люди [в Україні] готові втратити цей час.
Ви повинні напружено працювати на цьому важкому шляху. І за короткий проміжок часу, до листопада, потрібно зробити все, щоб підписати Угоду про асоціацію з ЄС
Ви повинні напружено працювати на цьому важкому шляху. І
за короткий проміжок часу, до листопада, потрібно зробити все, щоб підписати
Угоду про асоціацію з ЄС, досягти економічних і політичних цілей, які Україна
перед собою поставила.
Особливий випадок
Корреспондент запитав західних гостей Українського ланчу
про те, як вплине на процес євроінтеграції країни звинувачення екс-прем'єра
Юлії Тимошенко в організації вбивства депутата Євгена Щербаня
Марек Сівець, депутат Європарламенту, Польща
- Що б не відбувалося навколо справи Тимошенко, завжди є
спокуса розглядати ці звинувачення в політичному ключі. Тому, думаю, українській
Генпрокуратурі і суду доведеться бути гранично обережними у спробі довести ті
звинувачення, які прозвучали, щоб уникнути скандалів, викликаних попереднім
судовим розглядом.
Але з політичної точки зору – винна вона чи ні – це,
звичайно, ніяк не допомагає [євроінтеграції], тому що це ще одна проблема, яка
вимагає прояснення.
Хав'єр Солана, екс-представник ЄС із загальної зовнішньої
політики і політики безпеки (1999-2009)
- Ми говорили про цю проблему стільки разів – і в Ялті, і
тут, у Давосі. Але ситуація не покращується, хоча ми чули запевнення в тому, що
зрушення в цій справі все таки будуть. Ці зобов'язання не втілюються в життя.
Не хотів би драматизувати ситуацію, але такі заяви ніяк не можна назвати
гарними новинами.
Жан-П'єр Салтьєль, екс-президент фонду Rothschild Conseil
International (1998-2004), член ради директорів YES
- Якщо це питання не буде вирішено, то людям, які
проводять переговори [про інтеграцію України з ЄС] буде надзвичайно складно з
технічної точки зору просунутися вперед, підтримуючи Україну.
Мова йде вже не про торгівлю або економіку, а про цінності. А коли ви говорите про цінності, це як вагітність – неможливо бути вагітною наполовину
Мова йде вже не про торгівлю або економіку, а про
цінності. А коли ви говорите про цінності, це як вагітність – неможливо бути
вагітною наполовину. Простими словами, чим довше триватиме така ситуація, тим
гірше для тих, хто зацікавлений в її розв'язанні і можливості бути почутим.
Олександр Рар, німецький політолог
- Мені здається, якщо зараз буде серйозний процес над
Тимошенко, то асоціацію підписувати ніхто не буде, європейці не підуть на
зближення з Україною. Оскільки вони твердо заявили, що вважають цей процес щодо
Тимошенко політичним.
Питання не в ній, але цього не розуміють в Україні. Я
думаю, на Заході всі розуміють, як Тимошенко зробила кар'єру і що у неї за
спиною. Питання в тому, що не можна лідера опозиції, який на демократичних
виборах – а в Україні були найбільш демократичні президентські вибори в
пострадянському просторі, – не можна його після того, як він програв, причому з
маленьким відривом, саджати у в'язницю. Це пахне політикою. Я думаю, в цьому
вся проблема.
***
Цей матеріал опубліковано в №4 журналу Корреспондент від 25 січня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.