Щоб вдруге очолити Україну, Віктор Янукович повинен зробити лише дві речі – знищити корупцію і віддати Межигір'я. Ні на перше ні на друге він навряд чи зважиться, пише політтехнолог Сергій Гайдай у колонці, опублікованій у №6 журналу Корреспондент від 15 лютого 2013 року.
Все частіше від друзів, знайомих, експертів та колег чую міркування: президентські вибори, які відбудуться у 2015 році, виграти зможе тільки Віктор Янукович. І це незважаючи на рейтинг нашого Президента, який сильно впав. Навіть більше, окрім падіння рейтингу є ще й рекордний антирейтинг – як глави держави, так і ПР, втім, як і всієї влади.
Але експерти відповідають: регіонали знову отримають президентське крісло, тому що готові платити за нього будь-яку ціну. У них немає іншого вибору. Мирно піти на пенсію, здавши посаду першої людини в країні на милість переможця, як це зробив Віктор Ющенко, вже не вийде. Особливо після суду над екс-прем'єром Юлією Тимошенко. Скриню Пандори відкрито, і тільки влада в руках Януковича – реальна гарантія його безпеки та безпеки його Сім'ї разом з усіма близькими.
Уявіть собі політтехнолога, якого викликає перша особа країни і просить запропонувати ефективний, дієвий алгоритм перемоги в боротьбі за другий термін. Що б запропонував розумний фахівець? Будь ласка, ось список першочергових заходів.
Пункт перший. Усунути головну причину нелюбові громадян до влади – корупцію. Українські чиновники, навіть найвищих ешелонів, часто кажуть, що її не можна знищити повністю – з нею необхідно боротися. Це або їхня дурість, або розрахунок на дурість населення. Було б бажання
Пункт перший. Усунути головну причину нелюбові громадян до влади – корупцію. Українські чиновники, навіть найвищих ешелонів, часто кажуть, що її не можна знищити повністю – з нею необхідно боротися. Це або їхня дурість, або розрахунок на дурість населення. Було б бажання. У Грузії, найбільш кримінальній та корумпованій країні СНД, уряд Михайла Саакашвілі за кілька років знищив корупцію як систему. Як системи її немає в Китаї, в Арабських Еміратах, Швеції та Швейцарії, Данії і Норвегії, навіть в африканській Руанді. Скрізь, де за справу взялися по-справжньому.
З чого почати регіоналам? Тотальна чистка держапарату. Так, доведеться посадити за використання службового становища десятки тисяч корупціонерів – суддів, чинів МВС, депутатів усіх рівнів, чиновників усіх рангів. Імунітет можна надати лише невеликій кількості недоторканних, включаючи Президента, – тих, хто і буде керувати чисткою. Їхні капітали можна амністувати. Нехай будуть людьми небідними. Але от активи і засоби заробітку потрібно буде віддати – заводи, фабрики, компанії і родовища акціонувати, продати іншим власникам, далеким від політики. Декого можна й не садити. Відпустити з миром тих, хто раз і назавжди дистанціюється від політики і держуправління і займеться поповненням свого капіталу без офшорів і на конкурентній основі. А "група зачистки" повинна зі статусу "великі бізнесмени у владі" перейти у статус "держдіячі", для яких влада не мета збагачення, а інструмент побудови конкурентоспроможної держави.
Така тотальна чистка серед своїх одразу дозволить, по-перше, в десятки разів скоротити неефективний і ненажерливий чиновницький апарат. По-друге, раз і назавжди вирішить проблему тиску Заходу на Банкову з приводу засудження Тимошенко і екс-глави МВС Юрія Луценка.
До речі, Президенту на тлі запланованих подій варто було б розпустити ПР як партію, що втратила довіру виборців і прогнила зсередини. Як партію, створену під "донецьких", на регіональному принципі і без реальної ідеології. І під патронатом Президента створити нову партію влади. Всеукраїнську. Членом якої може стати звичайна людина з будь-якого регіону, без грошей, протекції і кумівства. Партію, в якій можливо зробити внутрішньопартійну кар'єру, спираючись тільки на свої сили і здібності.
Другий крок простіший – націоналізувати Межигір'я. Непоганий може вийти пансіонат чи санаторій. Хоча є ідея трохи краща. Катерина Ющенко свого часу так і не побудувала Дитячу лікарню майбутнього. А чому б Людмилі Янукович в Межигір'ї не здійснити цей проект?
Другий крок простіший – націоналізувати Межигір'я. Непоганий може вийти пансіонат чи санаторій. Хоча є ідея трохи краща. Катерина Ющенко свого часу так і не побудувала Дитячу лікарню майбутнього. А чому б Людмилі Янукович в Межигір'ї не здійснити цей проект? Уявляєте, скільки вигод чинній владі? Знімається найболючіший народний докір Президенту за непомірні апетити в будівництві родового гнізда в бідній країні.
Виявляється, що вся ця розкіш, кришталеві люстри і золоті унітази призначалися хворим дітям! Різко зросте соціальний рейтинг першої леді. До речі, щоб не було прикро, варто націоналізувати і "маєток" Ющенка в Нових Безрадичах. Зі "ставком" і "вітряками".
Хороша філія буде в етнографічного музею у Пирогові.
Звичайно, є ще багато важливих пунктів. Прийняття нової Конституції, де закріплено право народу на повстання, – на випадок, якщо влада стане загрозою нацбезпеці. Прийняття закону про володіння громадянами зброєю за аналогією з американським – це сильно поліпшить боротьбу з вуличною злочинністю. Створення справжньої системи місцевого самоврядування з виборними мерами, суддями та правоохоронцями закону. З правом розпоряджатися місцевими податками і бюджетами. Знищення податкової системи в її нинішньому, агресивному до простого громадянина вигляді. Перетворення України на країну, лояльну до підприємницької діяльності. Будівництво нової столиці в центрі. Кияни тільки спасибі скажуть: це дозволить зберегти історичний центр Києва. Нова ж столиця нехай буде шедевром сучасної архітектури і виставкою хмарочосів. Спорудження мережі автобанів і нових залізниць для швидкісних поїздів. Створення сучасної, незалежної від ресурсів Росії енергетики. І багато ще чого.
Але це все потім. Після обрання у 2015 році. А до цього вистачить і двох перших пунктів. Вони помножать на нуль усі зусилля опозиції і конкурентів Януковича.
Тільки от сумніваюся я, що нинішня влада готова платити таку ціну за перемогу на виборах. Обійдуться звичними заходами
Тільки от сумніваюся я, що нинішня влада готова платити таку ціну за перемогу на виборах. Обійдуться звичними заходами. Неефективна і непереконлива, але масована політична реклама з деклараціями замість фактів і реальних подій. Нові обіцянки, в які після настільки провальних реформ і "покращення" не вірить уже навіть свій, східний виборець. Включення на повну котушку адмінресурсу з рознарядками кожному місту, селищу, району та селу про те, скільки має проголосувати за. Тотальний контроль над ЗМІ. Хоча вже не той час – соціальні медіа, контроль над якими неможливий в принципі, працюють сьогодні куди ефективніше, і в провінції теж. Роздача надбавок до зарплат бюджетників і пенсій працює, звичайно, але все гірше і гірше.
Думаю, влада не готова платити будь-яку ціну за перемогу у 2015 році. А отже, неправі експерти у своїх прогнозах: перемога Януковича на виборах поки ще під питанням.
***
Ця колонка опублікована у №6 журналу Корреспондент від 15 лютого 2013 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонено.
Відгуки та коментарі надсилайте за адресою [email protected]