Корреспондент: Точка зору. Як завоювати світ. Україну можна перетворити на одного з лідерів у сфері IT

Українські розробки програмного забезпечення стали однією з основних статей експорту країни. Питання в тому, як з небагатого підрядника світових гігантів бізнесу перетворити Україну на одного зі світових лідерів у сфері IT, пише Юрій Сивицький, член наглядової ради Intecracy Group, міжнародного консорціуму, що об'єднує понад 15 компаній, які працюють на IT-ринку Корреспондент від 1 березня 2013 року.

Усі ці роки Україна уявлялася в бадьорих звітах Держкомстату центнерами і тоннами ресурсного валу. Але там не було однієї цікавої цифри. Ця цифра вийшла зі звітів однієї міжнародної консалтингової компанії, відразу ж змусивши всіх зрозуміти, що Україна це не тільки земля і метал, а й найбільша в Європі концентрація інженерного потенціалу.

Показник цей свідчить, що експорт послуг українських програмістів уже у 2011 році склав понад $ 1 млрд, зрівнявшись з такими галузями, як експорт зброї і чорна металургія. Навіть більше, щорічно експорт IT-продукції зростає на 30-40%. Ця цифра стосується тільки розробок на замовлення і показує професійний, технічний та інтелектуальний потенціал країни.

Сьогодні в переліку клієнтів українських аутсорсингових компаній можна побачити
більше половини списку найбільших корпорацій США авторитетного американського
журналу Fortune

Сьогодні в переліку клієнтів українських аутсорсингових компаній можна побачити більше половини списку найбільших корпорацій США авторитетного американського журналу Fortune. Не завжди замовники дозволяють розголошувати їхні імена, але я можу сказати, що серед них – всесвітньо відомі німецькі автомобільні концерни, найбільші американські банки і т. д. Тобто розробки українських програмістів стають частиною найбільш конкурентоспроможних продуктів у світі. Вітчизняним програмістам не потрібен час, щоб чогось навчитися і почати це робити, – вони це вже роблять. І слава богу. Якщо їхні знання не затребувані вдома, вони знаходять, як заробити собі на життя, за кордоном.

Проблема полягає в тому, що результат такої праці не є власністю українських компаній. Вони не володіють продуктом з високою доданою вартістю. Ним володіє замовник. Якби українські компанії були власниками кінцевого продукту, їхній дохід був би в рази вищим, а отже і відрахування до бюджету, і те, що їхні співробітники витратять на товари інших виробників. Іншими словами, українські IT-компанії поки що виступають в ролі бангладеських швейних фабрик, що шиють одяг на замовлення західних ритейлерів, які продають його потім у своїх мережах в рази дорожче за собівартість.

Для того щоб сама Україна перейшла на кардинально новий рівень, необхідний потужний внутрішній ринок та жорстке дотримання авторського права, перш за все, самою державою

Для того щоб вийти на інший рівень, українці змушені виїжджати в розвинуті країни, звідки можна вийти зі своїм – але вже, скажімо, американським – продуктом на глобальні ринки. А для того щоб сама Україна перейшла на кардинально новий рівень, необхідний потужний внутрішній ринок та жорстке дотримання авторського права, перш за все, самою державою. У США, Німеччині, Ізраїлі, Канаді та Естонії IT-індустрія отримала сильний допінг у вигляді державних (електронні сервіси) і військових замовлень. Фактично всі найбільші міжнародні IT-компанії виросли на домашніх замовленнях і просувалися по світу за активної підтримки торгових представництв при посольствах і фінансовій підтримці стимульованих державами високотехнологічних інвестфондів.

Найяскравіший приклад з вищезгаданих – Ізраїль. На початку 1990-х у світі почався бурхливий розвиток IT-бізнесу й особливо інтернет-технологій. Одночасно з цим на пенсію почали виходити ізраїльські військові – армія країни завжди була високотехнологічною. До того ж стався найпотужніший приплив інженерної та наукової думки з колишнього Союзу. У поєднанні зі сформованим фондовим ринком і інноваційністю ізраїльтян це дало старт вибухоподібному розвитку всієї хай-тек-індустрії Ізраїлю. Експорт технологій і ліцензій на використання продуктів IT з Ізраїлю становить тепер десятки мільярдів доларів на рік. Наголошую – мільярдів. Ізраїль з його семимільйонним населенням стабільно займає третє, а то й друге місце у світі з виведення технологічних стартапів на фондовий ринок.

Багато в чому IT-бізнес Ізраїлю створений нашими колишніми співвітчизниками. І в голові весь час крутиться запитання: що заважає 46-мільйонній Україні з її інженерним потенціалом встати на один рівень з маленьким Ізраїлем?

Важливо чітко уявляти, що інформаційні технології є такою ж складовою частиною інфраструктури країни, як транспорт й енергетика. В Україні замовником таких послуг для початку могла б стати оборонна галузь і так званий електронний уряд

Важливо чітко уявляти, що інформаційні технології є такою ж складовою частиною інфраструктури країни, як транспорт й енергетика. В Україні замовником таких послуг для початку могла б стати оборонна галузь і так званий електронний уряд. Також велику роль відіграє ажіотаж, тобто загальне прагнення до технологічності. На щастя, в Україні на прикладі політехнічних вузів діє непогана школа з виробництва програмістів.

В останні ж два роки українські чиновники представили своє бачення розвитку IT-галузі. Досить традиційне, треба сказати. Вони створюють свої кишенькові компанії і вибивають під них величезні бюджети. Результатом роботи таких "IT-стартапів" стає відсутність реального результату і зниклі гроші.

Оскільки характерною рисою IT-індустрії є фактична відсутність кордонів і найсильніша міжнародна конкуренція, професійний рівень українських програмістів вже перебуває на світовому рівні. Якщо Україна буде прозора і приваблива для міжнародного бізнесу, вона за десять років стане одним зі світових лідерів в галузі IT. Щоправда, одними лише кишеньковими компаніями чиновників, які прагнуть випатрати бюджет, такого прориву не домогтися.

***