Середньоамериканське правило – дві машини на сім'ю – в серці США Нью-Йорка не працює: тут у пошані громадський транспорт. Ще жорсткіше життя на Манхеттені, жителі якого їздять на таксі або ходять пішки, пише Ірина Ковальчук, співробітниця банку, у №9 журналу Корреспондент від 7 березня 2013 року.
Коли виходиш зі споруди нью-йоркського аеропорту, кожного
разу охоплює одне і те саме відчуття: океан десь поруч, повітря насичене
вологою. Пізніше в мегаполісі це відчуття втрачається. Але з'являються інші – залежно
від того, в якому районі ти перебуваєш. Манхеттен – серце міста, його діловий
центр, у якому поряд з багатоповерховими офісами-висотками гармонійно
вписуються численні торгові центри і магазинчики, церкви і собори, що належать
різним конфесіям. Манхеттен – це мішанина білих комірців з натовпами туристів.
І, нарешті, Манхеттен – це одна суцільна пам'ятка.
Одна з найбільш відомих і помітних будівель Нью-Йорка –
височенний Емпайр-Стейт-білдінг, з нього відкривається приголомшлива панорама
на все десятимільйонне місто. Ще один "стратегічний об'єкт" – знаменитий Apple
Store на П'ятій авеню, в якому іноді стільки людей, що не проштовхнутися. Не
будучи фанатом IT-новинок, майже кожного разу, буваючи в Нью-Йорку, я
обов'язково заходжу в нього. Магазин розташований під землею, а входом є скляний
куб з логотипом компанії. За декілька кроків – найстаріший дитячий магазин
Schwartz, оформлений як величезна дитяча кімната. Біля входу покупців
зустрічають швейцари, а по магазину ходять персонажі з улюблених дитячих
фільмів і казок. Йдучи звідси, ви заберете не тільки покупки, а й свято в душі.
На Таймс-сквер ніколи не нудно – тут завжди щось відбувається, чи то покази мод, чи то уроки йоги з кількома тисячами учасників. Та й взагалі просто приємно посидіти в парку за столиком і перекусити, подивитися на перехожих або почитати
На Таймс-сквер ніколи не нудно – тут завжди щось
відбувається, чи то покази мод, чи то уроки йоги з кількома тисячами учасників.
Та й взагалі просто приємно посидіти в парку за столиком і перекусити,
подивитися на перехожих або почитати. Можна досить довго перераховувати інші
пам'ятки – Музей сучасного мистецтва Соломона Гуггенхайма, художній музей
Метрополітен, Метрополітен-Опера, театральний квартал Бродвею. Бродвей – єдина
вулиця, що перетинає острів, порушуючи його квадратне планування.
Не можна обійти стороною ще два райони Манхеттена –
Чайнатаун і Маленьку Італію. У Чайнатауні завжди людно, тут добре
купувати фрукти, сувеніри, а також підроблені сумки та аксесуари будь-яких
брендів за дуже демократичною ціною. У Маленькій Італії пахне піцою та капучіно
– тут безліч кав’ярень, столики стоять вздовж тротуару, а пішоходи курсують
прямо в тебе над головою, і нікого це не бентежить, а, навпаки, створює живу
атмосферу. Одного разу ми потрапили на італійський фестиваль, де головним
номером програми була не італійська їжа і всілякі товари, а публіка. Святково
вбрані італійські дружини з незвичним для Америки макіяжем, стильно одягнені,
обвішані прикрасами, у супроводі чималого числа діточок. Тут таки поруч
крокували чоловіки, поглянувши на яких в голові відразу спливали сцени з
Хрещеного батька. Музика, посилена жестикуляція, гучні розмови – традиції
батьківщини не забуваються і в еміграції.
Жителі Нью-Йорка використовують громадський транспорт, щоб дістатися до роботи, і це відрізняє місто від решти Америки, де більшість жителів передмість
використовують власні автомобілі для пересування
Як правило, жителі Нью-Йорка використовують громадський
транспорт, щоб дістатися до роботи, і це відрізняє місто від решти Америки, де
більшість жителів передмість використовують власні автомобілі для пересування.
На Манхеттені свої правила: тут ходять пішки або беруть таксі.
Взагалі різниця між Нью-Йорком й іншими містами США
суттєва. Наприклад, мої друзі, які живуть у Брукліні і працюють у сфері IT на
Манхеттені в найбільших американських компаніях, здавалося б, мають бути оточені
в повсякденному житті останніми новинками з галузі технологій. А вони не
дивляться ТБ, мають одну стару машину на сім'ю, комп'ютер десятирічної
давності, майже не користуються вдома інтернетом та мобільним зв'язком і навіть
не зареєстровані у жодній із соцмереж. Вони свідомо вибрали життя без
віртуальних цінностей, зате з тісним спілкуванням з дітьми, батьками та родичами,
теплими стосунками з друзями.
Звичайно, одна з причин цього – високий темп життя, який
диктує місто, коли люди, які рано вранці пішли на роботу, повертаються в
кращому разі о восьмій вечора і нерідко працюють по вихідних. Після кризи
роботодавець диктує умови, і багато висококваліфікованих фахівців з великим
досвідом і стажем, залишившись без роботи, готові працювати мало не
безкоштовно, лише б не вибитися з колії й не вилетіти з ринку.
У Брукліні є можливість відчути себе як вдома – тут багато парків, а на дитячих майданчиках можна почути російську мову
Але я про інше: в Брукліні є можливість відчути себе як
вдома – тут багато парків, а на дитячих майданчиках можна почути російську
мову. Район Брайтон-Біч, що на півдні Брукліна на березі Атлантичного океану,
не зможе залишити байдужим, якщо ви виросли в СРСР. Брайтонівським вечором на
лавочках уздовж пляжу розсаджуються зовсім радянські бабусі, а також дідусі,
які грають в шахи та доміно. Тут таки прогулюються молоді люди в спортивних
костюмах і майках, із золотими ланцюгами на шиях. У гастрономах з вивісками
російською мовою багатий вибір товарів з СНД, а продавщиці не завжди чемні. У
них на голові білі ковпаки – такий самий носила буфетниця в моїй шкільній
їдальні. У місцевих гастрономах можна купити на вагу будь-які соління –
капусту, помідори, огірки.
І як би дивно це не здавалося, за 30 хвилин на метро
звідси – Манхеттен і фінансовий центр світу.
***
Цей матеріал опубліковано в №9 журналу Корреспондент від 7 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.