Посол США в Україні Джон Теффт знає, як у кілька прийомів перетворити Україну на успішний енергонезалежний край. І тільки одного не може зрозуміти – чому це не сталося до цього часу. Інтерв’ю посла, яке він дав Олександру Пасховеру, розміщене у №10 журналу Корреспондент від 15 березня 2013 року.
Як шкода, що в українському посольстві США не можна
проводити публічні екскурсії. Тут є на що подивитися. Сучасна будівля,
споруджена американською будівельною компанією BL Harbert International, нафарширована
предметами сучасного мистецтва.
Наприклад, підвісна скляна інсталяція Механічна хмара, її
автор – Грем Кальдвелл, американський скульптор, який створює абстрактні
об'єкти зі скла та дзеркал. Центральний хол прикрашає величезна півкуля, зібрана
з українських писанок, – робота Оксани Мась.
Втім, найбільш несподівана експозиція розміщена в
кабінеті Джона Теффта, посла США в Україні, а також в його приймальні. Тут на
стінах висять національні головні убори з десятків країн. У колекції –
афганська, китайська, чеченська шапки, є навіть будьонівка й узбецька ярмулка.
"Ось цю мені подарував пан [Віктор] Балога", – показує Теффт Корреспонденту на гуцульський
капелюх, що висить під стелею. Загалом у його колекції близько 70 різноманітних
головних уборів, а також понад 100 бейсболок. Багато з них подаровані в тих
країнах, де Теффт служив як представник США, а це Італія, Росія, Литва, Грузія.
Останні чотири роки він працює в Україні.
Розмова із 63-річним дипломатом почалася з бесіди про
перспективи видобутку сланцевого газу американською компанією Chevron в
Західній Україні. Теффт на прикладі США показав, як Україна ось-ось доможеться
енергетичного безсмертя, а також пояснив, чому побоювання щодо екологічного
лиха, яке нібито несуть технології видобутку нетрадиційних газів, є даремними.
Посол був гранично відвертим, коли пояснював, чому вважає
лідерів опозиції Юлію Тимошенко та Юрія Луценка жертвами політичної розправи.
Він також розповів, від яких напастей доводиться захищати в Україні
американський бізнес і чому українці змушені жити у візовій ізоляції.
Каденція Теффта в Україні йде до свого завершення, і вже
в поточному році він поступиться місцем новому послу. Але Теффт пообіцяв
Корреспонденту, що неодмінно повернеться. Коли? Коли футбольна збірна США стане
чемпіоном світу.
- У Нью-Йорку на Таймс-сквер двоє хлопців побачили мене у
вишиванці, й один іншому захоплено каже: "О, Раша". Дивно, Україна –
46-мільйонна країна, найбільша за населенням у Центральній і Східній Європі, а
взагалі ніяких асоціацій з окремою державою. Хто винен?
- Американці справді не дуже сильні в географії. Я
пам'ятаю, коли служив послом у Литві, один мій родич сказав: "Ну як там у вас
на Балканах?". Тут велике поле діяльності для журналу National Geographic. Коли
мене в Україні запитують: "Звідки ви, пане посол?", я кажу: "Зі штату
Вісконсін, це трохи північніше Чикаго". Деякі починають згадувати, де ж це
Чикаго, і тоді я починаю реально турбуватися. Будемо сподіватися, що діти і в
Америці, і в Україні вчитимуть географію більш ґрунтовно.
- Зараз, все ґрунтовніше доводиться вчити геологію і
топографію. Видобуток нетрадиційного газу привабив в Україну великі британські
та американські компанії. Але тут вони зустріли тотальний опір. Причини –
нависла загроза екологічної катастрофи, а також певна закритість самих
компаній.
- Я відразу скажу, що не згоден з вашим посилом.
Буквально сьогодні вранці я перевірив на сайті Chevron, які в них викладені
матеріали. У них дуже докладно все розписано. Я знаю, що Chevron постійно
проводить зустрічі з громадськістю, щоб пояснити, як проходить процес, і
прояснити всі незрозумілі моменти.
- Це те, що стосується другої частини питання –
закритості компанії. Але є перша частина, яка формулюється як екологічна
загроза.
- Було чимало публікацій, якими, якщо чесно, просто
намагаються людей залякати. Уважніше вивчивши те, що відбувалося в цьому плані
в США, можна отримати певні уроки. Не буде перебільшенням сказати, що стосовно
видобутку газу в США сталася революція. У 2005 році Штати видобули 21,3 млрд куб.
м газу. У 2011-му – у десять разів більше, приблизно 212 млрд куб. м. Ось який
приріст за рахунок сланцевого газу. Експерти кажуть, що протягом наступних 20
років ми зможемо більш ніж подвоїти цей показник і вийти на 473 млрд куб. м.
У підсумку це позбавило нас необхідності імпортувати
природний газ. Навіть більше, ми можемо перетворитися на експортера. Такий
прорив допоміг нам стабілізувати ціни на газ. Один провідний журналіст,
колумніст The New York Times, підрахував, що крім як у газовидобутку [завдяки
сланцю] виникло ще близько 500 тис. робочих місць у суміжних галузях.
В основному я говорю про успішну історію, але при цьому,
звичайно ж, були певні інциденти, пов'язані із захистом навколишнього
середовища. З часом ті штати, де велася розвідка і видобуток, виробили
регламент документів, чітко розписавши, як треба підходити до процесу, як
мінімізувати, а то й звести до нуля екологічні ризики. Ви можете безпосередньо
поговорити з Chevron про це, але, наскільки я знаю, вони твердо вірять у те, що
дотримуватися суворих екологічних стандартів дуже важливо.
На конференції в Івано-Франківську одним з гостей був Дік
Джонс, заступник директора Міжнародного енергетичного агентства. Він у своєму
виступі розповів про сім так званих правил Золотого газового століття. Тобто це
той стандарт, який прийнятий США і більшістю розвинених країн. Україні слід
вимагати, щоб всі компанії дотримувалися таких самих стандартів. (Деякі з цих
стандартів: взаємодія з місцевими громадами на кожній фазі проекту; ретельна
ізоляція свердловин для запобігання витоків у водоносні горизонти і т. д.)
- Яка зараз собівартість нетрадиційного газу?
- Я не маю точних цифр. Можливо, тут краще звернутися до
Shell і Chevron. Але я знаю, що це взагалі-то дороге задоволення, і навіть для
таких гігантських компаній має сенс вплутуватися в цей процес, тільки якщо у
них є достатня ступінь впевненості, що вони щось там знайдуть. Але, навіть не
маючи на руках цифр собівартості видобутку сланцевого газу, я можу навести
цифру – її називав Карлос Паскуаль, який зараз завідує бюро енергетичної
політики в державному департаменті. Він місяць тому приїжджав в Україну і
сказав, що зараз середня ціна на 1 тис. кубометрів газу в США – $ 119.
- Вчетверо нижче, ніж в Україні.
- Завдяки більш дешевій енергії є надія на відродження
виробництва. Ми отримуємо дешевшу енергію і конкурентну перевагу не тільки в
газовій індустрії, але і в різних галузях промисловості. На цих міркуваннях ґрунтуються
мої надії, що в України гарні перспективи. Потенційно це може дати Україні
енергетичну незалежність і, як результат, величезний стимул для інших
виробництв. Додаткова перевага – екологія. Газ – це набагато чистіший
енергоносій, ніж, скажімо, вугілля або мазут, від яких набагато більше
шкідливих викидів в атмосферу.
- Не одним газом живуть українсько-американські
відносини. У минулому році Американська торгівельна палата звернулася до уряду
Миколи Азарова по захист американського бізнесу від тотального тиску з боку
фіскальних органів України. Що відбувається? Як ви допомагаєте своїм землякам?
- Я й справді змушений був часто звертатися до
української сторони у зв'язку з тим, що американським компаніям було сутужно.
До них несправедливо ставилися держоргани, податкова адміністрація та митниця, сутужно
через те, що вони ставали жертвами рейдерських атак, сутужно через те, що вони
не могли отримати рівного, справедливого розгляду в суді їхніх господарських
спорів.
Проблеми з інвестиційним кліматом залишаються, не такий уже
високий рівень прямих іноземних інвестицій [в Україні]. У цьому контексті чи не
найважливішою є побудова справедливої судової системи.
Оскільки іноземні компанії занадто часто відчувають, що у разі будь-яких спорів
домогтися справедливості в суді неможливо. Самі суди перетворюють компанії на
жертв.
- Ви напевно знайомі з Кахою Бендукідзе [колишнім
міністром Грузії з координації економічних реформ] ...
- Дуже непогано знайомий.
- Він сказав в інтерв'ю Корреспонденту цікаву річ: "У
світі немає проклятих країн". Тобто скрізь можна провести зміни на краще. Чому
з Україною так не відбувається? Ви кажете, проблема із судами, корупція, але
цим проблемам уже 200 років. І кожен рік одне й те саме. Що ми робимо не так?
- (Тяжко зітхає.) У мене немає рецепту. Ми говоримо про
складні речі, про склад умів, культуру. Але Каха правий, будь-яку країну можна
змінити. Тому я не підпишуся під прогнозами, що в України нічого не вийде, що
вона щось на зразок проклятої країни. Ні. Україна може змінитися. Але треба
докладати до цього зусиль. Треба викорінити корупцію. Адже мова йде не тільки
про те, наскільки захищені інтереси міжнародних компаній.
Якщо ви власник маленького бізнесу де-небудь у Вінниці і
живете в постійному страху, що ваш бізнес може відняти рейдер, який підкупить
людей у прокуратурі або податковій інспекції, то вам, напевно, не дуже
захочеться розвивати свій бізнес, щоб не привернути до себе увагу тим, що ви
успішні. В американській економіці 50% несільськогосподарського внутрішнього
продукту виробляється малим і середнім бізнесом. Я думаю, розвиток цього
сектору міг би вирішити проблеми України.
- Україна, як частина СРСР, тривалий час перебувала в
ізоляції. Союз розвалився, а залізна завіса залишилася. Чому США і Євросоюз так
довго тримають українців у суворому візовому режимі? Чого боїться Америка? Ось
Ізраїль прибрав візовий бар'єр, і нічого страшного не трапилося.
- Візовий режим стосується всіх країн у світі. Дійсно,
деякі країни підпадають під програму безвізового режиму. Щоб потрапляти в ці
критерії за окремими видами віз, країни повинні відповідати дуже суворим
вимогам, прописаним не тільки в Акті про громадянство та еміграцію, але й у
законі США про безпеку кордонів. Україна поки що не відповідає критеріям
безвізового режиму.
Але я також хочу наголосити, що ми намагаємося видавати
візи всім, хто за законом відповідає [вимогам] для їхнього отримання. У нас є спеціальні програми, що
надають додаткові можливості для подорожей, наприклад програма Work &
Travel. Вона призначена для студентів. Вони можуть поїхати влітку в США, щоб
там підробити, отримати мовну практику. У 2012-му близько 12 тис. українських
студентів з'їздили за цією програмою. Я сподіваюся, що в цьому році ми зможемо
досягти принаймні такого ж рівня.
- Я вам скажу так: ті, хто хотів виїхати до вас і
залишитися там нелегально, або ті, хто прибув у США з кримінальною метою, –
вони вже давно там, і візовий режим їм не перешкода.
- А моя вам відповідь буде такою: той факт, що ці люди
змогли пробратися, дуже шкодить інтересам тих, хто хоче туди поїхати на
законних підставах.
- Знову покарані невинні.
- Винних теж знаходять. Ми розслідували інциденти з
візами і карали винних.
- Давайте продовжимо цю тему "без вини винуватих". З
ваших заяв і заяв держорганів США випливає, що судовий процес, який іде над
Тимошенко, несправедливий, а її ув’язнення є політично мотивованим.
- Ми використовуємо термін "вибіркове переслідування".
- За якими критеріями ви це визначили?
- Ви подивіться на імена: хто, власне, підпав під
покарання? Хіба серед них є лідери, скажімо, з Партії регіонів? Достатньо
почитати ваш журнал чи сайт Українська правда. Ви постійно пишите про
порушення, корупцію серед можновладців, але у в'язницю чомусь потрапили пані
Тимошенко і пан Луценко.
- По-вашому, зараз було б більш справедливо посадити кілька
шахраїв з іншого табору або ж звільнити Тимошенко?
- Наша позиція полягає в тому, що пані Тимошенко має бути
дозволено отримати медичну допомогу за кордоном. І ще: Тимошенко слід було б
звільнити, те саме стосується і пана Луценка.
- Перейдемо до більш приємних речей. Я знаю, ви великий
футбольний уболівальник. Збірна США досить непогана команда. Чому ж
американські футболісти не можуть засвітитися в Європі?
- Це неправда. У нас є гравці в Європі. Якщо подивитися
на склад команди США на чемпіонаті світу з футболу 2010 року, наш голкіпер Тім
Ховард відіграв десять сезонів в англійській Прем'єр-лізі за Манчестер Юнайтед,
Клінт Демпсі відіграв сім сезонів в Англії [Тоттенхем Хотспур]. Майкл Бредлі
грав за італійську Рому, він відіграв також три сезони в Бундеслізі. У нас достатньо
футболістів, які грають у серйозних командах. Через кілька років – не можу
точно сказати через скільки, – коли ми виграємо чемпіонат світу з футболу, ви
побачите ще більше американських гравців [в Європі]. Після цього я приїду [в
Україну], щоб з вами побачитися.
***
Цей матеріал опубліковано в №10 журналу Корреспондент від 15 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.