Чому в Україні погані дороги? Парадокс, але причина в тому, що держава занадто щедро фінансує їхній ремонт, не стежачи за тим, куди насправді йдуть ці гроші, пише Андрій Смирнов, редактор рубрики Країна журналу Корреспондент, у колонці, опублікованій у №12 видання від 29 березня 2013 року.
Знаєте, який бізнес в Україні сьогодні розвивається
найшвидшими темпами, де сьогодні куються дійсно фантастичні статки? Думаєте, в
IT-сфері, в якій вітчизняні аутсорсери та інші стартапери ніби стають потроху
все більш помітними у світі? Або в сільськогосподарській галузі, яка крім того,
що впевнено зростає, так ще й має чудові перспективи на майбутнє, зважаючи на майбутню
глобальну нестачу продовольства? Ні і ще раз ні. Сотні мільйонів доларів
сьогодні обертаються там, де запах гарячої смоли, де брудні помаранчеві жилети,
запилені і заляпані чоботи, лопати і мітли. А найголовніше – де численні ями.
Тобто на наших дорогах.
Сьогодні Укравтодор рапортує, що 97% доріг залатані, а
далі всі зусилля будуть кинуті на справжній ремонт. Кинуть туди і справжні
кошти – в середині тижня вітчизняний Кабмін вирішив виділити на 2013 рік заради
ремонту та реконструкції українських шляхів 7,2 млрд грн. Уявіть, що це – $ 900
млн. Майже в таку суму Корреспондент оцінив активи Олександра Ярославського, №
13 в списку 100 найбагатших українців Золота сотня.
Оцініть також і те, що прем'єр-міністр Микола Азаров,
виділяючи цю суму українським дорожникам, паралельно окреслив потенційну
ємність цього "ринку" на найближчий час – за його словами, щоб привести в
повний порядок всі дороги, потрібно виділити з бюджету 500 млрд грн. Переведемо
в долари і отримаємо $ 62,5 млрд. Такої суми вже вистачить на те, щоб скупити
активи 20 найбагатших українців, і при цьому ще залишиться $ 12,5 млрд на
придбання якої-небудь маленької африканської країни.
У підсумку маємо солідну суму, яка зайде на дорожній
ринок в нинішньому році, і фантастичний куш, який можуть влити сюди в
найближчому майбутньому.
Якщо б Україна була хоча б Польщею, ці азаровські
"подарунки" викликали б підйом на фондовому ринку. А міжнародні аналітики
підвищили б кредитні рейтинги країни в надії, що розвиток дорожньої галузі потягне
за собою і всю економіку. Однак в Україні після обіцянок прем'єра нові компанії
не почнуть з'являтися, як гриби після дощу, й іноземні підрядники не будуть
щосили боротися на відкритих тендерах за великі держпідряди. А західні
фінансові фонди не стануть інвестувати в Україну.
Нові мільйонери і навіть мультимільйонери в країні після масштабного дорожнього
будівництва таки з'являться. Це будуть чиновники, пов'язані з галуззю
Хоча нові мільйонери і навіть мультимільйонери в країні
після масштабного дорожнього будівництва таки з'являться. Це будуть чиновники,
пов'язані з галуззю, які, швидше за все, і пролобіювали в Кабміні методику
латання дорожніх дірок товстими шарами гривень. І лобіюватимуть далі. Щосили і за
будь-якої влади. Тому що їхній куш у цьому дармовому грошовому потоці –
приблизно половина. 50% – саме такого розміру сягає "корупційний податок" у
сфері дорожніх робіт.
Цифру я взяв не зі стелі, хоча і не з офіційних джерел, у
цій сфері геть відсутніх. Почувши від Азарова про майбутні держвиверження, я
поговорив зі своїм знайомим – колишнім держчиновником середньої руки, який
працював у сфері постачання. Ось його розрахунки, засновані на багаторічному
реальному досвіді.
Щоб отримати підряд на дорожні роботи, потрібно
підготувати проектну документацію і потім провести її через експертизу. Експерт,
щоб ним не зацікавилася прокуратура, обов'язково занизить розрахунковий
кошторис на 10%. Зробить він це незалежно від якості документації – просто якщо
експерт не виявить активності, нимм зацікавиться прокуратура. Тому компанії, що
претендують на держзамовлення, відразу закладають у розрахунки цю "знижку".
Щоб отримати генпідряд на дорожні роботи, потрібно 30% суми віддати у вигляді відкату чиновнику, який розпоряджається виділеними держкоштами і виступає в ролі держзамовника
Далі. Щоб отримати генпідряд на дорожні роботи, потрібно 30%
суми віддати у вигляді відкату чиновнику, який розпоряджається виділеними
держкоштами і виступає в ролі держзамовника. Відкат у безготівковій формі
зазвичай не вітається, тому ще 2% йде на перетворення хабара на звабливі папірці
з водяними знаками. Крім того, підрядник повинен відкласти певну суму на різні
перевірки – з боку Рахункової палати або КРУ. Щоб уникнути проблем з
інспекторами, підрядник, як правило, виділить на них від 5% розрахункової суми.
Щоправда, якщо з вищих кабінетів з якоїсь причини дадуть команду "фас", хабарі
не допоможуть. Але цей випадок розглядати не варто через його винятковість і
політичну кон'юнктурність.
Так от, у підсумку в середньому близько 50% коштів,
виділених державою на дороги, піде на збільшення числа таємних мільйонерів
серед чиновників, і з них більше половини попрямує прямо в кишеню хабарників, а
інші, умовно кажучи, підуть на забезпечення цієї акції.
При всьому при цьому підрядник повинен примудритися хоч
якось, але відремонтувати нещасну дорогу. З такою таємною бухгалтерією зробити
це може винятково той, у кого є власні виробництва сировини для ремонту: такий
"щасливець" додаватиме в асфальт все що завгодно, щоб знизити його вартість, і
вкладеться-таки в реальний, а не намальований спочатку в кабінеті держзамовника
кошторис.
За нинішнього стану справ хороших доріг в Україні не буде ніколи: скільки б грошей у цю справу не вливали
Висновків кілька. По-перше, держава сьогодні готова влити
в кишені корупціонерів як мінімум $ 300 млн, а в перспективі – взагалі від $ 20
млрд. По-друге, за нинішнього стану справ хороших доріг в Україні не буде
ніколи: скільки б грошей у цю справу не вливали, їх завжди буде недостатньо для
запланованих робіт. А тому, по-третє, потрібно не гроші виділяти, не податки
вводити, а на порядок підвищити контроль над витрачанням коштів і максимально
віддалити чиновників від "дорожніх" грошей. Зробити останнє можна за значно
меншу суму, ніж та, яку нині і щорічно виділяють на дороги, – врешті-решт,
можна витратитися тільки на тюремні нари.
У цій історії дивовижний результат може дати навіть короткострокове закручування гайок: якщо влада перекриє повітря корупціонерам навіть на рік, побудовані за
цей час дороги служитимуть набагато довше, ніж нинішні
У цій історії дивовижний результат може дати навіть
короткострокове закручування гайок: якщо влада перекриє повітря корупціонерам
навіть на рік, побудовані за цей час дороги служитимуть набагато довше, ніж
нинішні.
Тому у Миколи Яновича є кілька гідних варіантів вирішення
проблем й один звичний. Який він обере?
***
Цей матеріал опубліковано в №12 журналу Корреспондент від 29 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.