Корреспондент: Блокбастери блакитного екрану. Серіали починають складати потужну конкуренцію великому кіно

Вже не заштатні кіношники з невеликими бюджетами, а амбітні оскароносці першого ешелону, розкидаючись мільйонами, створюють телевізійні серіали, здатні конкурувати з великим кіно, пише Оксана Мамченкова у №13 журналу Корреспондент від 5 квітня 2013 року.

З недавнього часу режисера Девіда Фінчера, сценариста Еріка Рота й актора Кевіна Спейсі об'єднують не тільки участь і перемоги в оскарівських перегонах різних років. Близько року тому Фінчер, який зняв Бійцівський клуб і Соціальну мережу, Рот, який написав сценарії для Мюнхена Стівена Спілберга та Форреста Гампа Роберта Земекіса, а також удостоєний премії Американської кіноакадемії за головну роль у фільмі Краса по-американськи Спейсі зустрілися, щоб зняти Картковий будиночок – телевізійний серіал про політичне залаштункове життя Вашингтона.

1 лютого цього року всі 13 серій першого сезону шоу з'явилися на популярному американському сервісі Netflix, що надає відео за запитом, передплатниками якого є близько 30 млн осіб по всьому світу. Якщо вірити заявам керівництва Netflix, чий річний оборот перевалив за $ 3 млрд, спільне творіння кінематографістів першого ешелону виправдало очікування глядачів. Вже цієї весни зіркова команда знову збереться для зйомок продовження серіалу.

Свій активний інтерес до телеіндустрії Фінчер пояснює просто: "Протягом останніх десяти років мені здавалося, що найкраще з того, що було написано для акторів, було зроблено на телебаченні".

З режисером згодні багато зіркових колег. Лише з початку року про намір зняти багатосерійне кіно для ТБ заявили оскароносні Мартін Скорсезе і Сем Мендес. Автори культової Матриці Енді і Лана Вачовські вже підписали контракт з Netflix на виробництво науково-фантастичного серіалу до кінця 2014 року.

При цьому для Скорсезе майбутній досвід не перший. У 2009-му на американському кабельному каналі HBO, що має 40-мільйонну аудиторію і відомий трансляціями рейтингових боксерських поєдинків і виробництвом культових і дорогих серіалів, стартувала спродюсована ним Підпільна імперія.

Серіал про гральний центр, що існував у Штатах за часів сухого закону, в 1920-х роках, вже продовжили на четвертий сезон. Адже кожна серія Імперії збирає біля блакитних екранів чималу аудиторію – 3-4 млн глядачів. Для порівняння: стільки ж американців подивилися у перший уїкенд прокату торішній кінохіт Життя Пі режисера Енга Лі.

"Це [серіали] – можливість розповідати історії по-новому", – упевнений Скорсезе, чия нова багатосерійна робота стане розгорнутою версією його ж Банд Нью-Йорка (2002), які зібрали десять номінацій на Оскар, а також отримали Золотий глобус за режисуру.

Разом із зірками першого ешелону серіали обростають і більш значними бюджетами. Лише кілька років тому на піку всесвітнього інтересу до серіалу Доктор Хаус інформація про те, що середній бюджет серії становить $ 5 млн, викликала загальне здивування. А тепер витрачені на першу серію Підпільної імперії $ 18 млн ні в кого не викликають запитань.

Підвищену увагу до серіалів з боку режисерів, сценаристів, продюсерів і акторів з вищої ліги голлівудського кіно учасники процесу пояснюють просто. Саме
багатогодинні ТБ-історії дають можливість створювати багатогранні історії з глибоко продуманими персонажами

Підвищену увагу до серіалів з боку режисерів, сценаристів, продюсерів і акторів з вищої ліги голлівудського кіно учасники процесу пояснюють просто. Саме багатогодинні ТБ-історії дають можливість створювати багатогранні історії з глибоко продуманими персонажами. Крім того, телебачення дає певну свободу у виборі тем і жанрів, ніж на великому екрані, за більш низьких фінансових ризиків – і те й інше дозволяє творцям серіального продукту відірватися по повній.

"Там [у кіно] немає місця експериментам, – пояснює різницю між кіно- і телеформатом американський сценарний гуру Роберт Маккі, автор популярної книги Історії на мільйон доларів. Характеризуючи ситуацію, Маккі не скромничає: - Ми зараз переживаємо золоте століття телебачення".

Швидкість і свобода

П'ять років тому сценаристові Девіду Беніоффу, автору великобюджетних голлівудських хітів на кшталт Трої (2004) або Людей Ікс: Початок. Росомаха (2009) надійшла пропозиція адаптувати для екрану фентезійний бестселер американця Джорджа Мартіна Гра престолів.

Беніофф згадує, що закохався в книгу з першої сторінки, але відразу ж усвідомив: для кінотеатрів матеріал не годиться. Аж надто довгою і розгалуженою була сюжетна лінія роману про вигаданий світ Семи Королівств, де ведеться постійна боротьба за владу. До того ж книга Мартіна відома великою кількістю сцен сексу і насильства, описує сценарист деталі, які зробили матеріал непридатним для кіно. Але не для серіалу.

"Якби потрібно було зробити це [екранізацію роману] для великої студії, довелося б винести чималий тиск, адаптувати текст для підліткової аудиторії і втиснутися у дві з половиною години", – каже Беніофф. У підсумку залишилося б не більше 5% першоджерела, резюмує автор адаптації.

Боротися зі студіями сценаристу не довелося. Вже навесні 2011-го серіал стартував на телеканалі HBO, опинившись одним з найбільш успішних в історії каналу і американського телебачення в цілому. Сумарна аудиторія кожної серії, з урахуванням повторів і показів за передоплатою на спеціалізованих сервісах, становить не менше 10 млн осіб. Популярність проекту дозволила говорити про можливість перетворення на серіал усіх семи книг саги Мартіна.

При цьому Беніофф, який виступає також у ролі продюсера проекту, пояснює успіх виходом свого творіння за жанрові рамки. Такий матеріал, мовляв, цікавий не тільки шанувальникам фентезі, але й звичайним людям.

"Класичні шоу HBO (на зразок Клану Сопрано і Прослуховування) брали усталені, заїжджені жанри і знаходили спосіб вдихнути в них нове життя", – обґрунтовує свою думку Беніофф. Так само Гра престолів з її вигаданими світами і персонажами приваблює в першу чергу добре продуманими, багатогранними персонажами, за розвитком яких можна спостерігати протягом тривалого часу.

Вигідно відрізняє серіальне виробництво від кіношного і можливість переробляти сценарій у процесі зйомок, орієнтуючись на гру акторів, впевнений Беніофф. Та й у цілому телеформат істотно змінює ієрархію на знімальному майданчику.

Беніофф зазначає, що робота над серіалом на правах сценариста і продюсера дозволяє йому контролювати весь процес перетворення тексту у візуальний продукт. А режисерам у такому виробництві відводиться другорядна роль

Беніофф зазначає, що робота над серіалом на правах сценариста і продюсера дозволяє йому контролювати весь процес перетворення тексту у візуальний продукт. А режисерам у такому виробництві відводиться другорядна роль.

"Цей процес виводить на перший план продюсерів, а не режисерів. Всі так звані showrunners, творці серіалів, – це, звичайно ж, продюсери – автори ідей, сценаріїв, які, власне, і керують виробництвом повністю ", – коментує Корреспонденту нову розстановку сил український продюсер Олександр Роднянський, який займається тепер, серед іншого, американськими кіно- і телепроектами.

Факти підтверджують його слова. І для Фінчера, і для Скорсезе, і для інших іменитих творців серіалів останніх років робота над проектом полягає в першу чергу в участі в розробці ідеї та пошуку фінансування. А режисерські їхні функції обмежуються зйомкою однієї-двох перших серій, які задають тон всьому шоу.

Бенніоф пояснює: зробити серіал за участю одного лише режисера неможливо фізично. Зйомки проходять динамічно, часто не тільки в кількох павільйонах, а й у різних країнах одночасно.

Така швидкість виробництву тільки на руку, впевнений Френк Дарабонт, творець телехіту Ходячі мерці. Дарабонт, який номінувався на Оскар за сценарії картин Втеча з Шоушенка (1994) і Зелена миля (1999), кілька років тому взявся за серію зомбі-коміксів, що вразила його. За ті три роки, що минули з моменту старту серіалу в ефірі, аудиторія його зросла вдвічі – з 5 млн до 10,9 млн осіб.

Для сценариста, а тепер ще й шоураннера Дарабонта головні відмінності серіалів від повнометражних фільмів лежать у площинах самого знімального процесу. "Треба покладатися на інстинкти і досвід, адже другого шансу не буде, – коментує він роботу над Мерцями. – Тут просто більше адреналіну".

Сезонна робота

Лише 10-20 років тому для більшості продюсерів і режисерів телебачення інтересу не становило, розповідає Роднянський. "Зараз, навпаки, це чудова можливість виробляти потужні, складні історії з об'ємними характерами", – стверджує продюсер.

Телесеріальний розквіт учасники процесу одностайно пояснюють засиллям в кінотеатрах дорогих і видовищних блокбастерів

Телесеріальний розквіт учасники процесу одностайно пояснюють засиллям в кінотеатрах дорогих і видовищних блокбастерів. Беніофф, чия аудиторія через приналежність до жанру фентезі перетинається з аудиторією кіносаги австралійця Пітера Джексона Володар кілець, зазначає, що не може змагатися з історією про хоббіта за кількістю спецефектів.

"Але саме розповідь про взаємини людей відрізняє цю історію [Гру престолів] від Володаря кілець і дозволяє їй конкурувати", – зауважує Беніофф.

Втім, незважаючи на акцент на психології і меншу кількість спецефектів, серіальний продукт дорожчає. До прикладу, перший сезон Гри престолів, що складався з десяти серій тривалістю одна година кожна, коштував $ 60 млн, що можна порівняти з бюджетом блокбастера. Масштабні батальні сцени в аналогічному за тривалістю другому сезоні зажадали вже 70-мільйонних витрат.

А ось ціну найгучнішої серіальної угоди останнього часу взагалі можна порівняти з бюджетом потужного блокбастера – за Картковий будиночок Фінчера Netflix виклала $ 100 млн. Втім, нечувану суму оглядачі назвали скоріше заявою компанії-покупця про себе як про серйозного гравця ринку, ніж ілюстрацією дорожнечі зйомок.

Справа в тому, що Netflix, яка раніше спеціалізувалася лише на продажу вироблених іншими компаніями проектів, в майбутньому планує робити ставку на ексклюзив. Після  серіалу Фінчера передплатники сервісу отримають ексклюзивне право першими отримати відразу всі серії нової телесаги Вачовські.

Фінчер переконаний: майбутнє – та й сьогодення – саме за такими способами виробництва і доставки серіалів споживачеві. На його думку, це не тільки зручно, а й дозволяє абсолютно інакше сприймати серіал. "Я сів і переглянув усі 13 годин [Карткового будиночка] від початку до кінця. Це божевілля, це як читати книгу", – каже він.

Майстер сценарної справи Маккі передрікає перемогу в посиленому протистоянні технологій і форматів саме серіалам, що поширюються через сервіси на зразок Netflix

Майстер сценарної справи Маккі передрікає перемогу в посиленому протистоянні технологій і форматів саме серіалам, що поширюються через сервіси на зразок Netflix: "Я майже впевнений, що кіно зникне, телебачення як механізм передачі інформації теж помре. А ось інтернет і телебачення за запитом, яке ви зможете дивитися на чому завгодно – iPhone, iPad, – вони процвітатимуть".

Немильна опера

Корреспондент вибрав сім найбільш цікавих і рейтингових серіалів, які були створені майстрами повнометражного кіно і недавно вийшли на екрани

Гарна жінка (вихід з 2009)

творець/продюсер: Рідлі Скотт

фільми: Той, що біжить по лезу (1982), Гладіатор (2000), Ганнібал (2011)

середня аудиторія однієї серії, глядачів: 13 млн

нагороди: один з десяти найкращих серіалів року за версією Американського інституту кіномистецтва, Золотий глобус (найкраща жіноча роль - Джуліанна Маргуліс), номінації на Еммі

сюжет: історія дружини чиказького прокурора, що повертається до юридичної практики, після того як її чоловік опиняється в центрі корупційного та сексуального скандалів

_______________________

Ходячі мерці (вихід з 2010)

***

Цей матеріал опубліковано в №13 журналу Корреспондент від 5 квітня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.