Корреспондент: Недореволюційна ситуація. Опозиція так і не спромоглася перетворити акцію Вставай, Україно на новий Майдан

Софійська площа-2013 не перетвориться на Майдан-2004: перед помаранчевою революцією опозиція, незважаючи на нижчий рейтинг, ніж зараз, мала «зброю перемоги» – єдиного кандидата і програму боротьби. Сьогодні всього цього немає, пише Христина Бердинських у №20 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року.

У суботу 18 травня опозиція провела в Києві фінал всеукраїнської акції Вставай, Україно! – ходу центральними вулицями і мітинг на Софійській площі. Протести зібрали, за різними підрахунками, від 6 тис. до 20 тис. осіб, хоча лідери руху – глава фракції Батьківщини Арсеній Яценюк, лідер партії УДАР Віталій Кличко та Олег Тягнибок, голова ВО Свобода, – очікували до 100 тис. учасників.

Опоненти влади готувалися мало не до нового Майдану, принаймні коли у ранок початку акції прихильники опозиції, реєструючись біля стійки на вулиці Хрещатик, заповнювали анкету, в ній було і таке запитання: Ви готові приймати вдома приїжджих з регіонів під час акцій протестів?.

Не дуже приголомшливий результат мітингу в столиці – логічний підсумок всієї весняної активності противників влади. Анонсуючи акцію в березні, опозиційні вожді збиралися пройтися по всіх українських обласних центрах і в підсумку домогтися відставки "режиму" Президента Віктора Януковича. Але Вставай, Україно! навідалася лише до облцентрів заходу і центру країни, і без того лояльних до нинішніх опозиціонерів, а єдиним східним "учасником" протестів виявився Харків.

Київський мітинг не став початком нового Майдану. Його могли б швидко забути, якби не побиття журналістів спортсменами, які охороняли акцію Партії регіонів, що тривала того самого дня.

Слабкість весняної антипрезидентської активності, на думку аналітиків, пояснюється тим, що її лідери так і не змогли висунути чіткі вимоги до влади, згенерувати альтернативні ідеї розвитку країни і визначити єдиного кандидата – головного
опонента Януковича на виборах

Слабкість весняної антипрезидентської активності, на думку аналітиків, пояснюється тим, що її лідери, користуючись більшою підтримкою населення, ніж у 2004 році, так і не змогли висунути чіткі вимоги до влади, згенерувати альтернативні ідеї розвитку країни і визначити єдиного кандидата – головного опонента Януковича на президентських виборах.

Самі організатори протестів на час склали зброю – вони розпустили прихильників, оголосивши, що наступна масштабна акція пройде лише в серпні.

"Ситуація не назріла. Революція знята з порядку денного, опозиція готується до президентських виборів", – упевнений політолог Вадим Карасьов.

Підводься, Україно!

Вранці 18 травня Тарас Стецьків, один із "польових командирів" Майдану, дивлячись на те, як вишикуються колони прихильників опозиції, випромінював стриманий оптимізм.

"Головне, що сьогодні скажуть вожді на Софійській площі. Якщо назвуть єдиного кандидата в президенти, люди підуть після акції з гарним настроєм", – сказав Стецьків Корреспонденту.

Імен кандидата в президенти і єдиного кандидата на посаду київського мера зі сцени не прозвучало. Опозиція обмежилася загальними висловлюваннями, провівши швидше рядовий передвиборний мітинг, ніж фінал всеукраїнської масштабної акції

Але не судилося – імен кандидата в президенти і єдиного кандидата на посаду київського мера зі сцени не прозвучало. Опозиція обмежилася загальними висловлюваннями, провівши швидше рядовий передвиборний мітинг, ніж фінал всеукраїнської масштабної акції.

"Вождів" це влаштувало. "Я задоволений тим, що тисячі жителів України, незважаючи на те що влада зробила все, щоб люди не приїхали, – не продавали квитки на потяги, зупиняли поїзди та автобуси, – дісталися сюди", – натхненно сказав виданню Кличко. Але чого ще крім чисельності опозиціонери домоглися своєю акцією, він пояснити не зміг.

Мітинг на Софійській площі став "річчю в собі" також тому, що опоненти влади не взялися нагнітати обстановку. Навпаки, Яценюк заявив про "літні канікули": мовляв, наступна акція пройде в Києві через три місяці, 24 серпня. Правда, противники Януковича планують з'їздити в Донецьк і ще кудись на схід і південь країни. Але коли, Яценюк не сказав.

З чим опозиція вийде до людей в кінці літа – теж питання. Після мітингу Корреспондент поцікавився в Олександра Турчинова, голови ради Об'єднаної опозиції, які обіцянки і вимоги вони озвучать у серпні.

"Коли буде припинений політичний і економічний терор, ми поставимо на порядок денний питання дострокового припинення повноважень чинної влади", – туманно відповів політик.

У тіні Майдану

Пасивність опозиції дивує, адже рівень її підтримки в цілому вищий, ніж той, що був у партій Майдану. У квітні 2004-го загальний рейтинг БЮТ, Нашої України (НУ) і Соціалістичної партії, за даними соцопитувань, дорівнював 35%. Сьогодні ж в сумі 43,2% громадян підтримують Батьківщину, УДАР і Свободу.

Проте у 2004 році в таборі противників президента Леоніда Кучми був явний лідер – НУ, яка постійно нарощувала рівень народної довіри до себе. Це відбувалося невипадково – Віктор Ющенко і його партія були визнаним № 1 для електорату.

А зараз антипрезидентські сили йдуть на владу групою, в якої немає лідера. Електорат це чудово розуміє і тому приблизно порівну розподілив свої симпатії: рейтинг Батьківщини – 18,4%, УДАРу – 15%, Свободи – 9,3%.

Не назвавши 18 травня прізвище єдиного претендента на головне крісло країни, опозиційне тріо не консолідувало прихильників. І високий сумарний рейтинг противників влади залишився абстрактною величиною. Переводити її в практичну площину Яценюк, Кличко і Тягнибок не збираються: на Софійській площі вони оголосили, що висунуть єдиного кандидата лише в разі проведення виборів в один тур.

На думку аналітиків, це свідчить про те, що тріо візьме участь у кампанії-2015 окремо. Зайве підтвердження тому – відсутність єдиного кандидата на пост мера столиці.

Активний учасник помаранчевої революції та її спонсор, нинішній нардеп-регіонал Давид Жванія, стверджує: організатори Вставай, Україно! помиляються, намагаючись механічно нав'язати суспільству революцію. При цьому альтернативних ідей, крім "Януковича – геть", у них немає. Тому і число людей, готових вийти на вулиці, є невеликим.

Противники Януковича ще й відштовхують від себе частину людей, залучаючи до вуличних акцій проплачених "активістів". Не бажаючи змішуватися з ними, деякі
прихильники опозиції не беруть участі у протестах

Противники Януковича ще й відштовхують від себе частину людей, залучаючи до вуличних акцій проплачених "активістів". Не бажаючи змішуватися з ними, деякі прихильники опозиції не беруть участі у протестах.

"Все-таки факти виплати грошей мітингувальникам під час акцій [Вставай, Україно!] були", – каже Володимир Філенко, ще один "польовий командир" Майдану.

Порівнюючи 2013-й і 2004-й, Стецьків зазначає, що тоді антипрезидентські акції були більш продуманими. В опозиції існувала широка регіональна структура. І добровільні волонтери за кілька місяців до старту акцій починали працювати з населенням, пояснюючи, навіщо потрібен мітинг, яких цілей домагається опозиція, що конкретно робитиме для їхнього досягнення. Тому, хоча влада і тоді перешкоджала проведенню протестів, акції були більш численними.

Ніхто з лідерів Вставай, Україно! поки що не готовий до революційного сценарію, каже політолог Володимир Фесенко. "У кращому випадку це [протести] – репетиція чогось більшого", – упевнений він.

Поки кращим "соратником" опозиції стала влада: організація альтернативного мітингу того ж дня, що й акція її противників, перешкоджання в'їзду транспорту з
прихильниками Яценюка – Кличка – Тягнибока в Київ, провокації на вулицях – все це зіграло проти Партії регіонів

Поки кращим "соратником" опозиції стала, як вважають експерти, влада: організація альтернативного мітингу того ж дня, що й акція її противників, перешкоджання в'їзду транспорту з прихильниками Яценюка – Кличка – Тягнибока в Київ, провокації на вулицях – все це зіграло проти Партії регіонів.

Активність опозиції все ж принесла плоди: за даними останнього дослідження компанії GfK Ukraine, в країні з'явився реальний конкурент Януковича – президентський рейтинг Кличка в квітні досяг 16%, зрівнявшись з рівнем підтримки глави держави.

Крім того, Карасьов вважає, що опоненти влади переконалися, що масштабні акції їм до снаги. Скоро вони зможуть відпрацювати навички – на носі вибори у проблемних мажоритарних округах і кампанія у Києві.

"Не можна проводити революції щороку. Але і зараз є проти чого протестувати", – упевнений Філенко.

Шлях до Майдану

У боротьбі з Президентом Леонідом Кучмою опозиція зуміла провести низку великомасштабних вуличних акцій

Повстань, Україно!

Час: 16-24 вересня 2002 року

Чисельність акції: 15-100 тисяч осіб

Привід для акції: друга річниця вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, опозиція вимагає проведення дострокових президентських виборів

___________________

Час: 27 листопада 2003 року

Чисельність акції: 6-10 тисяч осіб

___________________

Акція на захист свободи слова

Час: 9 березня 2004 року

___________________

Помаранчева революція

Час: листопад 2004 року

Тінь минулого

Намагаючись похитнути позиції Президента Віктора Януковича, опозиція так і не змогла мобілізувати електорат

Протест проти ратифікації харківських угод

***

Цей матеріал опубліковано в №20 журналу Корреспондент від 24 травня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.