Мер Вінниці Володимир Гройсман в інтерв’ю Ірині Соломко розповів про те, як можна будувати Європу в рамках одного обласного центру не надто європейської держави. Матеріал розміщено у №25 журналу Корреспондент від 28 червня 2013 року.
За вісім років
керівництва Вінницею її 35-річний мер Володимир Гройсман перетворив цей провінційний
обласний центр з населенням 370 тис. осіб в одне з найбільш доглянутих
українських міст. Тут відремонтовані вулиці, вчасно вивозять сміття, ходять
трамваї з безкоштовним Wi-Fi, зроблені в Швейцарії, всі послуги місцева влада
надає в сучасному "прозорому" офісі, що мінімізує контакти з чиновниками, а отже
– корупцію.
Найцікавіше в цьому
вінницькому перетворенні – що воно відбувалося на тлі світової фінансової
кризи, зміни влади на Банковій і триває тепер, коли країна в цілому не може
похвалитися якимись реформаторськими або економічними успіхами.
А от сам Гройсман
може пишатися не тільки містом, а й тим, що населення підтримує його дії: на
місцевих виборах 2010 року його переобрали мером з результатом 77,8% голосів –
це найвищий показник серед обласних центрів в незалежній Україні.
Розмова Корреспондента
з Гройсманом про те, як можна перетворити провінційне місто в епоху кризи,
відбулася в його кабінеті в будівлі мерії. Головний елемент цього невеликого
приміщення, великий монітор Apple, якнайліпше підходив самому меру – молодому й
активному.
- Із самого початку
ви зробили ставку на вирішення ключових комунальних проблем – вивезення сміття,
ремонт доріг, створили прозорий офіс, спростивши спілкування громадян з
чиновниками.
- Так, це були перші
кроки. На певному етапі, після вирішення найгостріших питань, ми перейшли на
системність у роботі і розумінні майбутнього міста.
Ми для себе
проголосили, що хочемо бути європейським містом. І це не просто назва, чисті
вулиці і більш-менш нормальні дороги. Ні, це внутрішнє сприйняття себе в місті,
і найголовніше – готовність людей включатися в процес життя міста.
Зараз у Вінниці є
своя концепція [розвитку до 2020 року], чіткий погляд у майбутнє, розуміння
того, куди ми рухаємося, чого хочемо домогтися.
- Вінничани, з
якими Корреспондент спілкувався, готуючи це інтерв'ю, кажуть, що мер не робить
нічого особливого, просто якісно виконує свої обов'язки. При цьому вони
нарікають на низькі зарплати і брак роботи. Чи можна залучати інвесторів в
окремо взяте місто, коли з країни масово йдуть інвестори і знижується
бізнес-активність?
- Люди правильно
кажуть, ми не робимо нічого надприродного, окрім як чесно і відкрито виконуємо
свою роботу. Це моя особиста мотивація. Люди це бачать, і нас підтримують.
Що стосується
інвестицій і робочих місць, звичайно, ми залежимо від загального стану справ у
країні. Але також тішить, що в останні роки середня зарплата у Вінниці зростає –
зараз вона понад 2,7 тис. грн., а ще кілька років тому була 1 тис.
Фото Наталі Кравчук
У питанні залучення
інвестицій є дві складові. Перша – державна політика, яка повинна бути
спрямована на те, щоб бізнес максимально хотів працювати в Україні, і на це нам
впливати складно. Друга – супровід бізнесу тут, на місці.
Ми відкриті і
зрозумілі, припиняємо будь-які зловживання в роботі з бізнесом й інвестиціями.
Завдання бізнесу – працювати, наше – не заважати і взяти на себе частину
дискомфортних бюрократичних речей, які бізнес можуть обтяжувати.
Так, у нас мало
[важелів] мотивації. На місцевому рівні ми не можемо прийняти рішення про те,
щоб створити певний пільговий режим сплати податків, але хотілося б, щоб настав
момент, коли ми будемо більше включені в цей процес.
Але в рамках наших
повноважень ми робимо все що можемо, наприклад надаємо ряд пільг з оплати
податку на землю.
- Декларувати –
одне, реалізовувати – інше.
- Про те, як ми
реалізовуємо, найкраще свідчать цифри. Торік у Вінниці було створено 10,5 тис.
робочих місць. Відкриваються нові підприємства і фабрики.
Звичайно, проблеми
є, і я згоден з жителями: їхня зарплата повинна бути ще вища, а робочі місця – кращі.
- Скільки вам як
меру вдалося залучити інвестицій?
- Якщо говорити про
іноземців, то їхні вкладення склали близько $ 150 млн. Але наші основні
інвестори – українці, вони вклали у Вінницю в кілька разів більше.
- Городяни кажуть,
що економіка міста стагнує, підприємства закриваються, бурхливо розвивається
лише сегмент торгівлі та торговельно-розважальних центрів.
- Я ліберал і
вважаю, що ринок сам регулює кількість тих чи інших видів підприємництва. Водночас
торгівля і громадське харчування стимулюють розвиток малого і середнього
бізнесу. Це робочі місця та відрахування. Все має бути збалансовано, і у нас
цей баланс є.
Фото Наталі Кравчук
- Із 1 червня місцева
влада позбулася права реєструвати бізнес. По суті, ви (у тому числі) втрачаєте
ще один інструмент залучення інвестицій. Чим тепер будете ангажувати бізнес?
- Не знаю.
Однозначно, не потрібно було цього робити, але це реалії, будемо якось з ними
виживати. Завжди є розбіжності в підходах між місцевою і центральною владою, це
природно. Але важливо знаходити правильний баланс на рівні прийняття рішень
щодо функцій і повноважень, які кожна сторона повинна виконувати.
Cильні країни – ті, в яких розвинене місцеве самоврядування. Це важливо. Але в Україні ситуація інша: крім того що у нас відбирають право реєструвати бізнес, ми [місцеві органи влади] ще й усунуті від контролю над будівництвом
Як показує
європейський досвід, сильні країни – ті, в яких розвинене місцеве
самоврядування. Це важливо. Система така, що питання, що виникають на якійсь
території, повинні там і вирішуватися.
Але в Україні
ситуація інша: крім того що у нас відбирають право реєструвати бізнес, ми
[місцеві органи влади] ще й усунуті від контролю над будівництвом. І це неправильно,
коли, припустимо, у Вінниці замість планованого за документами триповерхового
будинку будується дев'ятиповерховий і ми нічого не можемо зробити. Місто тільки
надає землю і видає містобудівні умови й обмеження. Повноважень перевірити, як
вони виконуються, у нас немає.
Можемо тільки
писати листи, які не завжди знаходять підтримку в адресатів, оскільки ці ж люди
іноді займаються лобіюванням певних проектів та інтересів.
І виходить, що якщо
ми створюємо, то такі схеми, створені державою, все руйнують.
- Найбільш успішною
в місті виглядає реформа комунального транспорту. Ви вирішили йти шляхом Європи
і максимально відродити комунальний транспорт, скоротивши число маршруток.
- Так, цю систему
потрібно було переналаштувати. Якщо б ми не зробили цього, ми б фактично її
втратили і з часом місту загрожував би транспортний колапс.
Ми почали
відроджувати систему комунального транспорту, спираючись на наш
трамвайно-тролейбусний парк. Нам дуже допоміг [муніципалітет швейцарського
міста] Цюрих, передавши нам 126 комфортабельних трамваїв [в них навіть є
Wi-Fi], які ми випустили на вулиці.
Загалом ми
спрацювали на випередження.
Фото Наталі Кравчук
- Наскільки складно
було боротися з маршрутками?
- Було непросто, це
ж дикий ринок. Ми пораховували, що своїми перебудовами обірвали тіньовий
фінансовий потік у розмірі близько $ 1,5 млн на рік.
У підсумку тепер у
нас на лініях ходять тільки легальні маршрутки, їхня кількість скоротилася з
450 майже вдвічі. Водії знають, що таке форма, правила дорожнього руху, випуск
на лінію і зимова гума.
- Вінниця – одне з
міст, де тестується медична реформа. Саме тут з'явилася перша муніципальна
страхова компанія, що працює з медстраховками. Начебто передовий досвід, але
експерти критикували її роботу.
- Я критики не чув,
зате знаю, що тільки минулого року компанія направила майже 6 млн грн. на
рахунки лікарень, хоча раніше був нуль. Так ми вибиваємо тіньові схеми, що
працюють в лікарнях, – наприклад різні благодійні фонди [куди хворих
примушували робити внески].
- Критикували за
те, що створення страхової – швидше зовнішні зміни, які не впливають на суть системи,
корупційної та байдужої до пацієнта і результатів його лікування.
- Якщо дивитися на
реформу з цієї точки зору, тоді треба починати роботу не з лікарень, а з вузів,
де готуються майбутні медики. Сама реформа має положення, які треба
підкоригувати, і ми на своєму рівні вже готуємо пропозиції до МОЗ і Адміністрації
Президента. У цьому випадку дуже важливий діалог між тими, хто реформу розробляє,
і тими, хто її впроваджує.
Фото Наталі Кравчук
- Вінниця може
похвалитися суперсучасним медичним діагностичним центром, відкритим за участю
держави Ізраїль. Це був ваш контраргумент медичній реформі?
- Ні, це просто
спільний проект міста і МЗС Ізраїлю. Він працює як форматний комунальний заклад
з високою якістю обслуговування і зрозумілими економічними взаєминами. Є плата,
яка на 20-30% нижча, ніж у місті. Звичайні люди можуть собі дозволити
обстежитися тут.
- Як змінилося ваше
життя, в тому числі й у фінансовому плані, за роки, проведені в кріслі мера?
Деякі експерти стверджують, що ваша сім'я стала володіти ключовими
бізнес-центрами міста.
- Так уже повелося,
що у нас все до чогось прив'язують: якщо робляться дороги, отже є асфальтний
завод, замінюються лампочки – ламповий, автобуси – автобусний. У нашому
суспільстві занадто багато політиканства.
Фото Наталі Кравчук
- Але члени вашої
родини займаються бізнесом?
- Вже ні – немає
кому. Дружина виховує маленьких дітей [у Гройсмана дві дочки і син]. Я займався
бізнесом до 2005-го. Все, що вдалося заробити, – моє і відображено в
декларації. На рік за рахунок відсотків від депозитів, акцій і передачі в
управління корпоративних прав наш сімейний дохід становить 1,5 млн. Нам цього
вистачає.
- Коли сім років тому
ви тільки стали мером, Корреспондент запитав у вас, чи будете займатися
політикою і чи плануєте "йти на Київ". Тоді ви відповіли ні. Сьогодні Вінниця
не стала для вас затісною?
- Ну, бачте, я дотримав свого слова. (Усміхається) У
мене багато завдань тут, які я хочу реалізувати. Києва в моїх планах поки що немає.
***
Цей матеріал опубліковано в №25 журналу Корреспондент від 28 червня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.