Няня вдома вже не символ економічного статусу, як у 1990-тих, а ознаку прагнення українок із середнім достатком звільнити себе від домашніх справ заради кар'єри і більш продуманого підходу до виховання дитини, - пише Катерина Іванова у № 27 журналу Корреспондент від 12 липня 2013 року.
Ходити, самостійно їсти і привчатися до
горщика однорічного Віталіка вчила няня, 44-річна Марина Смоліна, поки його
мама, Олена Іванова, власниця українського піар-агентства HPPR, була поглинена
бізнес-проектами.
Смоліна, дизайнер за освітою, з'явилася в
сім'ї Іванових чотири місяці тому і, крім системних занять із дитиною, дарує
молодій мамі спокій за сина і можливість залишатися соціально активною.
У колі спілкування Іванової, а це переважно
білі комірці або бізнесмени, до послуг бебісіттерів вдається більшість.
Попит на нянь, за оцінками учасників ринку,
щороку зростає на 15-20%. "Якщо у 2003 році було два замовлення на
тиждень, тепер - два на день", - констатує Ірина Макеєнко, менеджер з
роботи із клієнтами агентства Няня+. На початку 2000-них років у Києві кількість
агентств з підбору домашнього персоналу не перевищувала десяти, а тепер їх
понад 45, і більшу частину їхніх пропозицій становлять приватні вихователі.
Українці готові викладати від 6 до 12 тис. грн. на місяць або від 25 до 55 грн на годину за послуги няні, щоб звільнити себе від домашніх
обов'язків заради кар'єри
Те, що у 1990-тих було способом демонстрації
соціального статусу для окремих заможних батьків, сьогодні є потребою навіть у
родинах із середнім достатком, стверджують експерти.
Українці готові викладати від 6 до 12 тис.
грн. на місяць або від 25 до 55 грн на годину за послуги няні, щоб звільнити
себе від домашніх обов'язків заради кар'єри, розповідають фахівці.
Та й сучасні бабусі все рідше беруть на себе
місію виховання онуків і часто живуть у провінції, окремо від дітей, зазначає
Наталія Левинець, доцент Інституту розвитку дитини Національного педагогічного
університету ім. Драгоманова.
Нарешті, все більше батьків усвідомлюють, що
професійні гувернантки впораються з вихованням їхніх чад набагато краще, ніж
бабусі, вони самі або державна система дошкільного виховання.
"Батьки стали більш педагогічно
освіченими, стали більше розуміти, що дитину потрібно розвивати і розвивати
спеціально", - резюмує Левінець.
Прекрасна няня
Світлана Золотухіна 12 років працює у сім'ї
34-річної бізнеследі Олександри, яка попросила не називати її прізвище. За цей
час Золотухіна вже виховала її 15-річну дочку Олю, а тепер опікується п'ятирічним
Демидом і трирічною Євою. Гувернантка стала для дітей найближчою людиною після
батьків, визнає господиня дому.
"Няня дає мені відчуття упевненості і
спокою [за дітей], - зазначає вона. - У нас із нею збігається бачення, якою
повинна бути вихована дитина".
В обов'язки Золотухіної входить не просто
догляд за малюками, а й розвиваючі ігри, а також прищеплення необхідних для
школи навичок. Завдяки щоденним заняттям за спеціальною методикою Демид уже
вміє читати і рахувати.
В обов'язки Золотухіної входить не просто догляд за малюками, а й розвиваючі ігри, а також прищеплення необхідних для школи навичок
Крім того, няня відповідає за раціон дітей,
який забезпечує сімейний кухар. "Без мене не відбувається жодне
приготування їжі, я все розраховую за віком із лікарем", - розповідає
вона.
Олександра наголошує, що, хоча діти
виховуються поза дитячим садком, вони легко адаптуються в дитячій компанії, і
це заслуга няні.
До речі, Золотухіна у минулому вихователь
звичайного дитсадка, причому у неї вища освіта і широкі пізнання в дитячій
психології. Суму її платні Олександра не називає, лише уточнюючи, що вона вища
від середньоринкової планки у 8 тис. грн.
На ринку праці такі вихователі вважаються
професіоналами екстра-класу, розповідають експерти. Вимога наявності у них
вищої освіти є обов'язковою, причому вона має бути профільною - медичною або
педагогічною, наголошуєМарина Авторгова, керуючий партнер агентства з підбору
домашнього персоналу Сімейний янгол.
І це, висловлюючись мовою автомобілістів, лише
базова комплектація, крім додаткових опцій, які озвучують замовниці.
"Я хочу, щоб няня знала краще за мене
якісь речі за віком, якими навичками володіти, що вміти, які іграшки
потрібні", - розмірковує Іванова.
Вимога наявності у них вищої освіти є обов'язковою, причому
вона має бути профільною - медичною або педагогічною
Перше, що зробила Смоліна, коли увійшла до неї
в будинок, - оцінила обстановку на предмет безпеки дітей. "Тут стоїть
праска і прасувальна дошка, тут ліки внизу - цього бути не повинно, а ці двері
потрібно завжди тримати зачиненими, - згадує знайомство із нянею власниця
піар-агентства Іванова. - Цей підхід нам відразу сподобався".
Привертає увагу роботодавців також володіння
гувернантками кулінарними навичками, вміння робити масаж, співати колискові,
складати вірші та казки, навчати різним мовам - англійській, а на додачу ще й
китайській, ісландській, грецькій, чеській і навіть африкаанс.
Отримуючи готову кваліфіковану Мері Поппінс,
батьки платять агентству комісійні у розмірі місячної ставки няні. Найняти
бебісіттера можна і дешевше за оголошенням, але в цьому випадку фахівці не
гарантують якість. Серед претендентів багато низькокваліфікованої робочої сили
та людей сумнівної репутації.
Ольга, що попросила не афішувати її прізвище у
пресі, мама двох доньок трьох і п'яти років, знайшла вихователя через газету
безкоштовних оголошень Aviso. Спочатку не могла натішитися, а через місяць
стала помічати, що няня замість того, щоб гуляти з дитиною, цілими днями
дивиться серіали, краде гроші і навіть працює у нетверезому стані.
Якість виховання
За даними опитування міжнародного кадрового
порталу Headhunter Україна, для догляду за дитиною до послуг бебісіттерів
сьогодні вдаються 13% українок, 43% опитаних покладають цю місію на близьких
родичів, а інші справляються самі.
Причому 87% мам не використали декретну
відпустку. З них 60% назвали причиною цього необхідність заробляти гроші, а
третина - бажання будувати кар'єру.
На думку експертів, гувернанток зазвичай наймають
українки, для яких одними з найважливіших пріоритетів у житті є просування по
службових сходах та особистісний ріст.
Гувернанток зазвичай наймають українки, для яких одними з
найважливіших пріоритетів у житті є просування по службових сходах та
особистісний ріст
Багато українських родин, відносно вільних у
фінансах, шукають вихователів ще й через дефіцит місць у дитячих садках. За
даними Міністерства освіти, у середньому в Україні на кожні 100 місць у яслах
претендують 129 дітей, а створення нових уже не встигає за рівнем
народжуваності. Так, у 2012 році у країні народилося 520,7 тис. дітей, що майже
на 20 тис. більше, ніж попереднього року.
15 років тому ринок послуг домашнього
персоналу лише почав розвиватися, і вимоги до нянь були набагато скромніші від
нинішніх, згадує Вікторія Архипова, власниця сайту з пошуку персоналу без
посередників Sitter.com.ua, яка раніше працювала бебісіттером, у тому числі і
за кордоном.
На роботу запрошували "порядну жінку без
шкідливих звичок, яка має досвід догляду та виховання своїх дітей", цитує
вона оголошення тих років. Найчастіше мама могла вибрати нянечку або медсестру,
яка сподобалась їй у пологовому будинку.
Сьогодні столичні агентства мають великі бази
даних, що містять тисячі кандидатур різного рівня. "Їхні критерії диктує
саме життя: наприклад, соціальний статус батьків або вимоги з підготовки дитини
до школи", - пояснює Архипова.
За її спостереженнями, жителі розвинених країн
Європи та США до вибору няні підходять не настільки скрупульозно, вважаючи, що
вчити дітей зобов'язані в дитячому садку і школі, любити їх повинні батьки, а
няні досить бути хорошою відповідальної господинею.
На одне робоче місце претендують майже шість кандидаток
Хоча найкращі українські гувернантки, що
поєднують у собі всі три функції, все-таки цінуються за кордоном. Ще вони вирізняються
високим рівнем розвитку і сумлінним підходом до роботи.
Якісному зростанню професії нянь не в останню
чергу сприяє надлишок пропозицій на ринку. За даними Headhunter Україна, на
одне робоче місце претендують майже шість кандидаток. В основному, це колишні
вихователі та вчителі, незадоволені низькими зарплатами.
Нерідкі випадки, коли професійних педагогів
наймають не лише як нянь, але ще й як приватних вчителів заради додаткових
занять із дитиною-школярем.
Наприклад, старший син Іванової паралельно
займався із приватною вихователькою аж до третього класу. "Вона прищепила
йому любов до уроків, пояснивши, як робити їх у формі гри, - це безцінне",
- розповідає Іванова, яка впевнена, що сама з таким завданням не впоралася б.
***
Цей матеріал опублікований у № 27 журналу Корреспондент від 12 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонений. Із правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.