Корреспондент: Третім будеш? Великобританія першою прийняла закон, що дозволяє використовувати ДНК третьої людини при штучному заплідненні

Великобританія першою прийняла закон, що дозволяє використовувати ДНК третьої людини при штучному заплідненні. Прихильники закону обіцяють прорив у медицині, противники - виникнення ринку євгенічних немовлят і початок генетичного апокаліпсису, - пише Олексій Бондарєв у №27 журналу Корреспондент від 12 липня 2013 року.

Молоді батьки везуть коляску з немовлям у парку і зустрічають свою далеку родичку. Тітонька нахиляється до коляски, розчулено розглядає малюка і говорить: "У нього татові очі, мамин ніс і ... ой, чиї ж це вуха? Напевно, тієї людини, завдяки якій малюк буде першим в сім'ї чоловіком, не схильним до ризику захворіти на рак простати".

Ця типова для останнього часу карикатура ілюструє підвищений інтерес британської преси до нещодавно прийнятого закону, який дозволяє використовувати ДНК трьох осіб для того, щоб створити одну дитину.

Уїдливі журналісти давно не отримували таких прекрасних підстав поглумитися над сучасною наукою. Наприклад, інша гучна карикатура зображує жінку, яка сидить під кабінетом лікаря і фантазує про те, чию ще ДНК вона хотіла б обрати для зачаття своєї дитини. Альберта Ейнштейна - для мізків, і Бреда Пітта, щоб не було відбою від дівчаток, мріє майбутня мама.

Відтепер батьки, знаючи про ймовірні генетичні дефекти, які вони передадуть дитині в спадок, можуть попросити лікарів "залучити" ДНК третьої людини

Скандальний закон, безумовно, не дає можливості батькам обирати ДНК знаменитостей. Але ця газетна карикатура підкреслює абсурдну, на думку критиків, особливість закону, яка полягає в тому, що генетична спадщина очікуваної дитини не буде вичерпуватися тим багажем, яким здатні наділити її батьки.

Відтепер батьки, знаючи про ймовірні генетичні дефекти, які вони передадуть дитині в спадщину, можуть попросити лікарів "залучити" ДНК третьої людини. Використавши здорові гени цього "донора" замість дефектних, лікарі зможуть добитися того, що немовля не страждатиме на спадкові захворювання. І його нащадки теж будуть позбавлені таких хвороб. Природно, цей метод спрацює лише при штучному заплідненні і передбачає генетичну корекцію ембріона.

І хоча поки йдеться про позбавлення лише єдиного виду генетичного дефекту (в мітохондріальній ДНК, що передається по материнській лінії), це один з тих винаходів у медицині, які мають фундаментальне значення для суспільства, констатує британський медичний оглядач Фергус Волш. Не менш значуще, ніж, власне, відкриття методу штучного запліднення або трансплантації органів.

Так, трансплантація дозволяє продовжити життя пацієнтам, які померли б через відмову життєво важливих органів. А методика трьох ДНК допоможе мати здорове потомство людям, вимушеним відмовитися від думки мати власних дітей, проводить паралелі Волш.

У закону вистачає і критиків. Причому ці критики належать до зовсім різних таборів - серед них є і представники традиційних поглядів на сім'ю і спадковість, і люди цілком сучасних вдач. Перші стверджують, що настільки радикальне втручання в процес дітонародження неприпустиме, оскільки просто порушує закони еволюції і природного відбору. Другі вважають, що "гра в бога" обернеться непередбаченими мутаціями - іншими словами, природа помститься.

Редакторські правки

Сьогодні приблизно одне з 200 немовлят у Великобританії має вроджені дефекти в мітохондріальній ДНК. Мітохондрії є внутрішньоклітинною структурою, в якій виробляється енергія клітини, пояснює Волш.

Людей, які народилася з таким дефектом, можуть чекати дуже серйозні наслідки - атрофія м'язів, неврологічні захворювання, порушення зору і слуху, порок серця. Все це може з роками прогресувати і в підсумку призвести до ранньої смерті.

І найстрашніше, додає Волш, що навіть якщо людина зможе прожити відносно довге життя із такою проблемою, цю генетичну ваду вона передасть у спадок своїм дітям. А вони - своїм. Передається дефект ДНК мітохондрій по материнській лінії.

Рішення цієї проблеми було знайдено два роки тому групою генетиків з університету Ньюкасла. Вони експериментували з методикою екстракорпорального запліднення, яка передбачає витяг яйцеклітини з організму жінки, її штучне запліднення в "пробірці", розвиток ембріона в інкубаторі, а потім його перенесення в організм жінки для подальшого розвитку.

У ході дослідження вченим вдалося знайти спосіб замінити дефектну ДНК мітохондрій ембріона на здорову, отриману від іншої донорської яйцеклітини. Цей ембріон містив усі гени обох батьків (більш ніж 20 тис. генів) і кілька десятків генів з донорською мітохондріальною ДНК. У такої дитини з генетичної точки зору був би один батько і дві матері.

За словами професора Дага Тернбулла, який очолює дослідження, вчені успішно отримали понад 80 ембріонів із заміненої мітохондріальної ДНК. Але жоден з них не було використано для народження дитини, оскільки для цього ще не існувало законодавчої бази.

Тепер вона є, зауважує Волш. Відповідний закон прийнятий, до кінця поточного року будуть визначені необхідні юридичні положення, що регулюють саму процедуру штучного запліднення із заміщенням ДНК. Пройде щонайменше два роки, перш ніж народиться перша дитина, "зроблена" за новою технологією.

Друга мама

До технології процесу питань і справді небагато, вважає Волш. Саме по собі екстракорпоральне запліднення застосовується вже давно - це досліджена для медиків територія.

Найбільш запеклі суперечки тривають навколо етичної сторони питання. Який юридичний статус жінки-донора здорової мітохондріальної ДНК? Адже, по суті, вона є другою матір'ю дитини.

Що будуть відчувати діти, дізнавшись, що у них було не двоє, а троє батьків? І в якому віці варто говорити їм про це?

Метод дасть можливість вибору жінкам з генетичними дефектами, які зможуть народжувати здорових дітей

Є й більш глобальний аспект проблеми, зазначає Волш, його навіть можна назвати філософським. Вперше медики будуть не просто вирішувати репродуктивні проблеми окремо взятої подружньої пари, але вносити зміни до генетичної спадщини. Адже доданий ланцюжок ДНК третьої людини буде і далі передаватися у спадок по материнській лінії наступним поколінням.

"Це питання буде викликати не менше запеклих суперечок, ніж евтаназія, - вважає Лайза Жарден, голова комісії зі штучного запліднення і ембріології. - І це не дивно, адже найбільше пристрастей кипить, коли йдеться про те, щоб давати чи відбирати життя".

І правда, думки експертів щодо спірного методу розділилися на прямо протилежні. "Метод дасть можливість вибору жінкам з генетичними дефектами, які зможуть народжувати здорових дітей", - переконаний у користі своєї роботи професор Тернбулл з університету Ньюкасла.

Тоді як Жарден і її колеги, котрі лобіювали ухвалення закону в британському парламенті, називають методику прогресивною, багато медиків "б’ють на сполох", попереджаючи про небезпеку.

Так, глава некомерційної організації Human Genetics Alert Девід Кінг стверджує, що процес консультацій, на який спиралося позитивне рішення, був необ'єктивним. А люди, які лобіюють закон, керуються невірними мотивами.

Який юридичний статус жінки-донора здорової мітохондріальної ДНК? Адже, по суті, вона є другою матір'ю дитини

Як приклад противники закону наводять висловлювання сера Джона Тука, президента Британської академії медичних досліджень, який заявив, що закон необхідний для того, щоб забезпечити лідируючу роль британської медицини у сфері штучного запліднення і генетичного здоров'я.

"Насправді це рішення призведе до створення ринку євгенічних немовлят, створених на замовлення", - вважає Кінг.

З ним згоден американський медик Сем Хатчинс. "Одна справа, коли генетики допомагають народити дитину тим, хто через проблеми зі здоров'ям не може цього зробити, інша справа, коли ми ставимо перед собою мету створювати "ідеальних дітей", - говорить він.

На тлі етичних суперечок дещо губляться слабкі голоси тих, хто побоюється вельми конкретних наслідків застосування нової технології. Але думка цих людей має не менший інтерес, вважає Волш.

По-перше, досі не зрозуміло, які наслідки екстракорпорального запліднення взагалі, зазначає британський генетик Роберт Росс. Буде потрібно ретельне спостереження за першими поколіннями тих, хто народився в результаті цієї процедури, за їхніми дітьми. Ще рано судити про те, наскільки ця процедура безпечна. Потрібні серйозні дослідження і багаторічні спостереження, вважає Росс, лише після цього можна розпочинати такі експерименти, як ті, що проводять вчені з університету Ньюкасла.

Етика не є константою, - пояснює британський дослідник Каріукі Маса. - Етика - похідне від культури, а культура змінюється відповідно до соціальних потреб

"На будь-яку дію є протидія, - упевнений він. - Створення дитини в лабораторії - неприродний акт, який матиме свої наслідки".

Прихильники закону поспішають оголосити опонентів ретроградами. Вони нагадують про те, що штучне запліднення колись зустріли негативно, однак сьогодні це вельми поширений метод.

"Етика не є константою, - пояснює британський дослідник Каріукі Маса. - Етика - похідне від культури, а культура змінюється відповідно до соціальних потреб". Етичні погляди більшості в суспільстві помінялися внаслідок того, що штучне запліднення дало можливість бездітним парам не всиновляти чужих дітей, а все-таки народжувати власних.

Не відкидається, що таким же чином етика модифікується, щоб дозволити людям з чистою совістю схвалювати генетичну модифікацію ембріонів, вважає Хатчинс. У всякому разі, поки генетики будуть пояснювати потребу в цьому високими цілями (наприклад, як з дефектною мітохондріальною ДНК).

Але як тільки з'являться технології, які будуть здійснювати генетичні модифікації плоду з метою міняти колір очей або зробити дитину схожою на Бреда Пітта або Анджеліну Джолі (або на обох одночасно), ось тут соціальна мораль і етика зазнають справжнього випробування, говорить Хатчинс.

Між трьох лих

Пари, які є носіями дефектних генів і не хочуть прирікати свою дитину на важке і, ймовірно, недовге життя, мають три можливості. Вони можуть або відмовитися від думки народити дитину, або вдатися до усиновлення, або використовувати штучне запліднення і програму генетичної корекції ембріона із застосуванням ДНК третьої людини.

1. Згідно з даними більшості соціологічних досліджень бездітні люди менш щасливі і живуть на кілька років менше
2. Критики ідеї штучного запліднення з використанням ДНК трьох осіб забувають про те, що, вдаючись до усиновлення, батьки взагалі позбавляються шансів передати дитині свою генетичну спадщину
3. Головний плюс полягає в тому, що дитина і всі її спадкоємці будуть позбавлені дефектних генів батьків

Супутній ризик полягає в тому, що використання ДНК третього "батька" може мати неоднозначні наслідки для дитини.

У віддаленій перспективі природа може відповісти на таке втручання поки невідомими мутаціями.

***

Цей матеріал опубліковано в № 27 журналу Корреспондент від 12 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.