Венеціанці зовсім не схожі на типових італійців, надто балакучих і підкреслено емоційних. Корінні мешканці великого міста на воді небагатослівні і ніколи не стануть демонструвати чужим свої почуття, пише спортивний журналіст Сергій Коваль у рубриці Лист із... в №28 журналу Корреспондент від 19 липня 2013 року.
Мабуть, у світі не знайти більш
туристичного міста, ніж Венеція. Звичайно, є Лондон і Рим, є Париж і Нью-Йорк,
які також атакують натовпи туристів, але це справжні мегаполіси з яскраво
вираженими ознаками ділових центрів.
Венеція інша, зовсім не придатна
для нормального життя обивателя: ні тобі супермаркетів, ні автомобілів. До того
ж туристичне паломництво не залишає місцевим мешканцям надії на спокійне життя,
і горді венеціанці біжать в інші міста Італії або хоча б у венеціанське
передмісті Местре, а також в сусідні невеликі містечка, на кшталт курорту Лідо
ді Єзоло, куди з Венеції курсує катер. Життя там дешевше і зручніше, і можна
користуватися автомобілем, що для сучасного італійця важливо.
Венеція інша, зовсім не придатна для нормального життя обивателя: ні тобі супермаркетів, ні автомобілів
Взагалі корінні венеціанці зовсім
не схожі на усталений стереотип типового італійця, надзвичайно емоційного, який
без угаву голосно балакає про все на світі. Венеціанець усміхнений, але
стриманий і значно менш емоційний - все-таки це північ країни, і виставляти почуття
на публіку тут, мабуть, не прийнято.
Саме венеціанці - гаранти того,
що жоден турист не заблукає в місті, яким колись правили мудрі і справедливі
дожі. За умови, звичайно, що приїжджому вдасться все ж розшукати тамтешніх мешканців
у багатоликому натовпі. Вони спокійно і детально пояснять дорогу. А якщо в
українського мандрівника з англійською або італійською мовами не склалося, то
він неодмінно зустріне у Венеції співвітчизників - українських заробітчан в цих
краях чимало.
Якось в автобусі, який курсує в
передмісті Венеції, одна немолода жінка сказала мені: "Ось ці міста я
знаю, я тут працювала. І цей дім знаю, я тут теж працювала. І ось це подвір'я
теж ..."
На місцевих автобусних зупинках
розклеєні оголошення не надто правильною українською з пропозицією до земляків
і землячок зняти кімнату або куток.
Венеціанець усміхнений, але стриманий і значно менш емоційний - все-таки це північ країни, і виставляти почуття на публіку тут, мабуть, не прийнято
Але повернемося до Венеції - вона
того варта. Туристи з усього світу їдуть сюди вражатися неймовірною красою домівок
з виходом прямо у воду і засобів пересування, що прямують перед ними, катерів і
човнів, що часто виконують роль наших "Газелів". Тут же поруч обов'язково
виявиться невеликий катер, який спритно тягне на буксирі через головну міську
водну артерію Гранд-канал величезний океанський лайнер. І зовсім поруч, наче
сцена з фільму Федеріко Феліні, перед вашими очима пропливе в самій гущі
туристичних потоків група музикантів у фраках, які грають класику. Легка
гротескність і численні парадокси тільки додають шарму великому місту.
Венеція не втомлюється дивувати
приїжджого розкішшю і щедрістю. Наприклад, у невеликій церкві Санта-Марія дела
Салюте, розташованій в пристойній віддаленості від центру, у "широкому
доступі" висить оригінал Вечелліо Тиціана Зішестя Святого Духа. На шедевр
можна дивитися безкоштовно і без довгого простоювання в чергах.
Хоча й на сонці є деякі плями.
Будьте готові до того, що ціни у Венеції не те що кусаються, а вгризаються в
гаманці приїжджих. Так, щоб здійснити невелику прогулянку гондолою, краще
зібрати компанію з чотирьох-п'яти осіб - вартість півгодинної водної прогулянки
складе 100 євро. Та й у центральних магазинах і ресторанах сподіватися на
економію або знижки не доводиться.
Будьте готові до того, що ціни у Венеції не те що кусаються, а вгризаються в гаманці приїжджих
Втім, якщо питання грошей, а
точніше їхньої відсутності перед вами не стоїть, відвідайте Harry's Bar, де,
кажуть, було винайдено відомий коктейль Bellini. Взагалі цей питний заклад за
довгі роки існування знайшов наліт легендарності і навіть культовості, а за
статус можна і заплатити.
Найкращий час для поїздки до
Венеції - пізня весна або рання осінь. Якщо поїдете в лютому, теж не
прогадаєте, оскільки потрапите на карнавал. У цю пору венеціанські ціни зростають
пропорційно до ажіотажу навколо головної події року. А ось влітку, особливо в
липні або серпні, трапляється, що через спеку прекрасна Венеція, вірніше її
канали, починають виділяти сморід.
І навіть цей сумний факт ніяк не
закриє враження від головної точки Венеції - площі Святого Марка, на якій
зосереджені основні визначні пам'ятки. Хоча якщо ви потрапляєте сюди у невдалий
час, опівдні, ви можете назавжди зненавидіти це місто: на вас "налетять"
незліченні натовпи туристів з рюкзаками і буклетами на тему Що треба
обов'язково побачити у Венеції, щоб не схибити і здивувати знайомих. І замість
архітектурних красот перед вашими очима будуть миготіти огрядні німці, обвішані
гаджетами азіати і тисячі представників інших національностей, чимала частина
яких мріє швидше відкатати обов'язкову програму і полинути в найближчий
ресторан/бар/магазин.
А коли головні туристичні
маршрути Венеції вами вже пройдені, щоб остаточно раз і назавжди полюбити це
місто, залишайте метушливий і задушливий центр і перебирайтеся через
Гранд-канал в райони Сан-Поло або Дорсодуро. Там не буде туристів, а буде
затишно і тихо. Тут тераси і балкони потопають у зелені, місцеві мешканці сидять
в невеликих кафе за чашкою еспрессо або келихом вина, ресторани славляться
своїм рибним меню, а кондитерські наповнені божественними ароматами.
***
Цей матеріал опубліковано в №28
журналу Корреспондент від 19 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу
Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів
журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна
ознайомитися тут.