Інтерес українців до приватного розшуку зростає пропорційно падінню довіри до міліції. Число приватних агентств і детективів за останні п'ять років збільшилося в 20 разів, пише Максим Бутченко в №28 журналу Корреспондент від 19 липня 2013 року.
Батальйон французького іноземного легіону
зупиняється на привал в африканській пустелі. Найманці лягають спати після
стомлюючого переходу до бази повстанців у Малі, а на ранок командиру
доповідають, що з табору зникли два бійці.
Один із них незабаром опиняється на лаві
підсудних в Україні за звинуваченням у зґвалтуванні і вбивстві. Раніше скоївши
злочин, він втік від правосуддя до Франції, де записався в іноземний легіон.
Батьки загиблої дівчини звернулися до приватних сищиків, і ті відправили свого
агента в ряди найманців. Український Пінкертон розшукав вбивцю і доставив його
в Україну.
Вітчизняні Пуаро - всуціль колишні працівники МВС або спецслужб, що покинули органи через рутину і низьку зарплату
"Професіоналізм українських приватних
сищиків дуже високий, вони можуть виконати практично будь-яке завдання", -
упевнений Ігор Цмінський, глава Всеукраїнської асоціації приватних детективів
(ВАПД).
Престиж вітчизняних Шерлоків Холмсів зріс на
тлі місцевих Лестрейдів - людей у міліцейських погонах, чию профпридатність
сьогодні ставить під сумнів переважна кількість українців. За даними Інституту
соціології, правоохоронцям довіряють всього лише 0,8% населення країни.
Детективи ефективніше від міліції справляються
з пошуком людей, розслідуванням вбивств і виявленням фінансових шахраїв,
стверджують експерти. Крім того, вони вирішують завдання, за які органи не
беруться, - пошук боржників, виявлення некредитоспроможних партнерів та збір бізнесінформації
про конкурентів.
Попит на послуги приватних агентів, за
оцінками учасників ринку, зріс за останні роки втричі. Сьогодні в Україні діють
близько 2 тис. приватних детективів і агентств - у 20 разів більше, ніж п'ять
років тому. Для порівняння: у Польщі налічується 300 ліцензованих детективів і
агентств, а у Франції - 500.
Вітчизняні Пуаро - всуціль колишні працівники
МВС або спецслужб, що покинули органи через рутину і низьку зарплату, яка в
приватній практиці в середньому втричі вища.
"Люди звертаються до нас, тому що ми
швидко реагуємо. До того ж відсоток успішних справ у нас надзвичайно високий",
- стверджує Олександр Ніколаєнко, детектив приватного агентства Кассандра.
Елементарно, Ватсоне!
Житель Донецької області, ім'я та прізвище
якого детективи не називають в інтересах слідства, загинув, впавши з балкона
багатоповерхового будинку. Міліціонери не висловили ні найменшого сумніву, що
40-річний чоловік вчинив самогубство.
Однак батьки загиблого вважають, що
"стрибнути" з балкона їхньому синові допомогли, тому і звернулися за
альтернативним розслідуванням до приватних сищиків.
Олександру Панчуку, детективу донецького
агентства Слідопит, про нюанси події відомо вже набагато більше, ніж
правоохоронцям. "Всі докази свідчать про те, що чоловіка вбили. І ми це
доведемо", - сповнений впевненості сищик.
Багато справ, за які беруться приватні
детективи, найчастіше вже відкинуті міліцією як безперспективні. Наприклад,
коли в одній із київських сімей зникла 67-річна жінка, правоохоронці здалися
через три тижні пошуків і запропонували вважати її зниклою безвісти.
Багато справ, за які беруться приватні детективи, найчастіше вже відкинуті міліцією як безперспективні
Приватний сищик Сергій Дерябін, якого найняли
родичі, знайшов її протягом двох годин. Жінку, яка страждає на психічний
розлад, він легко виявив: обдзвонив психіатричні клініки, куди найчастіше і
потрапляють з вулиці літні люди, що втратили орієнтацію або пам'ять.
За пошук боржників - найпопулярніше замовлення
місцевим Пуаро - міліція та адвокати, як правило, навіть не беруться, особливо
якщо у потерпілого немає розписки про позичання грошей.
Більше половини таких справ, ввірених
розшукним агентствам, завершуються для замовника позитивно. Так, київський
бізнесмен позичив своєму колишньому однокласнику $ 15 тис. на тиждень,
розповідає Сергій, сищик одного зі столичних агентств, що попросив не називати
його прізвище у пресі. Але через обумовлений час однокласник перестав
відповідати на телефонні дзвінки, а заодно і зник з дому. Детективові
знадобилося всього три дні, щоб знайти зловмисника в Москві.
Представники середнього і малого бізнесу -
досить часті візитери детективних бюро, зазначає Дерябін. Їх цікавлять
платоспроможність потенційних партнерів, їх репутація, кримінальне минуле, і на
ці питання агентства намагаються знайти відповіді.
Так, напередодні купівлі підприємцем ділянки землі
в 200 га під Києвом за $220 тис. сищики з'ясували, що продавець був раніше
судимий за шахрайство, і потім ретельна перевірка документів на землю показала,
що вони фальшиві.
За пошук боржників - найпопулярніше замовлення місцевим Пуаро - міліція та
адвокати, як правило, навіть не беруться, особливо якщо у потерпілого немає розписки про позичання грошей
Щоб добути таку інформацію, вітчизняні
Пінкертони звертаються до різних джерел, зокрема до міжнародної бази даних
приватних детективів. У ній акумулюється інформація про багато українських і
зарубіжних компаній і підприємців. Про об'єкт пошуку можна дізнатися все -
нинішній стан справ, минуле, думки його нинішніх і колишніх компаньйонів.
При цьому співрозмовники Корреспондента в один
голос запевняють, що не користуються ніяким спеціальним секретним обладнанням,
наприклад, мікрофонами і камерами, вбудованими в авторучки. Прослуховування і
приховане спостереження - пряме порушення українського законодавства, нагадує
Дерябін.
Проте він не заперечує, що приватний розшук -
це праця на межі порушення закону. "Ось тут потрібна особлива майстерність
- розслідувати справу, не стаючи злочинцем", - підсумовує він.
Агент під прикриттям
Солідний чоловік у літах, одягнений у
добротний костюм, але мало чим відрізняється від інших відвідувачів, не
поспішаючи, попиває каву в одному з київських кафе. Це Ігор Тимофєєв, приватний
детектив з 20-річним стажем, на рахунку якого кілька тисяч розслідувань.
Тимофєєв без помилок переказує деталі
біографії журналіста Корреспондента, хоча бачить його вперше. Обчислювати
незнайомця за допомогою підручних засобів київського сищика навчив багатий
професійний досвід: у минулому він співробітник КДБ, контррозвідки та СБУ.
Своїх заробітків Тимофєєв не називає, проте,
за оцінкою фахівців, день роботи такого агента коштує в межах від $100 до $300
залежно від того, чи це пошук інформації, розшук зниклого безвісти або зовнішнє
контрспостереження. Це фактично європейські тарифи: у Польщі, наприклад, людину
беруться розшукати за $270 на день, а здійснити "зовнішню" - за $380.
День роботи такого агента коштує в межах від $100 до $300 залежно від того, чи це пошук інформації, розшук зниклого безвісти або зовнішнє контрспостереження
У середньому приватний слідчий отримує втричі
більше від свого колеги з міліції, чия зарплата становить 3,5 тис. грн. Але в
роботі приватного детектива є ще ряд переваг, акцентує Тимофєєв. Його не
відволікає від роботи і не принижує начальство, над ним не висить горезвісний
план з розкриття злочинів - завдяки цьому сищик може довго концентруватися на
одній справі.
Принади приватної практики ваблять в агентства
багато нинішніх співробітників МВС. Цьому ж сприяє поступова легалізація праці
українських слідчих. У 2011 році в підприємницькому класифікаторі Податкового
кодексу з'явилася графа Детективна діяльність.
Хоча українські детективи поки не можуть
розгорнутися на повну силу: у їх діяльності немає правових основ, а у самих
сищиків - достатніх повноважень. Вони не можуть надавати докази в суді.
"У багатьох випадках діяльність приватних
детективів набагато ефективніша за роботу співробітників нашої правоохоронної
системи", - впевнений Павло Пригунов, заступник директора Інституту права
Міжрегіональної Академії управління персоналом.
Але головним каталізатором розквіту в Україні
приватного розшуку стало все ж падіння рівня довіри до міліції. У першому
півріччі 2013-го 80% кримінальних справ залишилися нерозкритими міліцією,
озвучує одну з головних причин недовіри народний депутат Геннадій Москаль, який
багато років віддав цьому відомству.
***
Цей матеріал опубліковано в №28 журналу Корреспондент від 19 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.