Сергій Бубка, легендарний спортсмен і сильний претендент на пост глави Міжнародного олімпійського комітету, в інтерв’ю Максиму Бутченку розповів про свою участь у цих майбутніх виборах, глобальні спортивні проблеми і теніс з Президентом Віктором Януковичем. Матеріал розміщено у №35 журналу Корреспондент від 6 вересня 2013 року.
Ім'я та прізвище
Сергія Бубки давно перетворилися на світовий спортивний бренд, під час згадки
якого відразу виникає асоціація з людиною, яка біжить з жердиною по стадіону.
Причому рекорд, який українець встановив у 1985 році в Парижі, злетівши на
висоту 6,15 м , так досі ніхто і не побив.
Нинішній Бубка, що спробував
себе в політиці, побудував бізнес і вже багато років очолює Національний
олімпійський комітет України (НОК ), сьогодні знову готується до рекорду: саме
він – один найсильніших претендентів на пост президента Міжнародного
олімпійського комітету (МОК), членом якого він є з 1999 року.
На цю посаду
претендують ще шість видних представників олімпійського руху з Німеччини,
Сінгапуру, Тайваню, Пуерто-Ріко та Швейцарії. Вибори пройдуть 10 вересня в
Аргентині, в Буенос-Айресі, на черговій сесії МОК, і їхній результат визначить,
у якій бік попрямує світовий олімпійський спорт, що накопичив в останні роки
чимало проблем.
З майбутніх виборів
і почалася телефонна розмова Корреспондента з Бубкою – 35-разовий чемпіон світу
саме перебував у Бразилії на інспекції спортивного об'єкту, що будується до
Олімпіади 2016 року.
- З шести
кандидатів на пост головного олімпійця ваш головний конкурент – німець Томас
Бах, віце-президент МОК, який займається більшою частиною розслідувань випадків
застосування допінгу. Очевидно, що це впливовий суперник. Як ви збираєтеся його
перемогти?
- Все дуже просто.
Сьогодні олімпійський рух в прекрасному фінансовому становищі, а інтерес у
суспільства до нього досить високий. Але, по-моєму, цього недостатньо. Мій
основний меседж – якомога глибше інтегрувати олімпійський рух в життя
пересічної людини пропагандою здорового способу життя, поверненням значущості
репутації Олімпіади незалежно від віку глядача.
Ще одна ідея –
створення при МОК громадського зібрання впливових людей, які формують світогляд
суспільства, – політиків, бізнесменів, діячів мистецтва. Наприклад, до нього
може ввійти Марк Цукерберг, один із засновників Facebook, Кофі Аннан, колишній
генеральний секретар ООН. Знаменитості допоможуть вийти олімпійському руху на
новий виток популярності.
- Так, на перший
погляд рух процвітає, але водночас середній вік глядача Олімпіади – 50 років.
Експерти називають це вироком руху. Молодь мало цікавиться спортом. У вас є
рецепт, як це виправити?
- Це справді проблема
– глядач спортивних заходів старіє, і, якщо зараз нічого не зробити, в
майбутньому виступи спортсменів дивитися буде нікому. Молодь ми втрачаємо: вони
займаються спортом тільки віртуально, граючи в ігри на комп'ютерах, –
зрозуміло, що без фізичних навантажень.
Це глобальна
проблема на планеті – здоров'я покоління, що підростає. Хоча для залучення
молоді вистачає можливостей: в першу чергу соціальні мережі – Facebook ,
Twitter. Цим я і хочу залучити їх, інтегрувати в спортивний рух , щоб підлітки розуміли
важливість і цінність здорового способу життя на прикладі спортсменів.
Також хочеться
створити за допомогою національних олімпійських представництв збірну молодіжну
раду МОК. Провести відбір талановитих молодих людей у різних країнах, які цікавляться спортом , щоб підключити
їх до олімпійського руху і надалі їхню думку враховувати.
- Що означатиме для
України й українського олімпійського руху, якщо ви станете президентом МОК? У
чому конкретно можуть відбутися зміни?
- Президент МОК
представляє всю планету – всі олімпійські комітети, що є в різних державах. Роль
президента МОК дуже значуща: він проводить політику олімпійського руху, формує
його ідеологію. Якщо українець стане главою МОК, то це все одно якщо б він став
головою ООН – настільки є великим авторитет голови цієї організації.
Для України такий
сценарій в першу чергу означає значне поліпшення іміджу держави в очах
іноземців, він може вплинути на фінансування вітчизняного спорту, збільшення
туристичних потоків та навіть на рівень зарубіжних інвестицій.
- Ваш абсолютний
світовий рекорд зі стрибків із жердиною – 6,15 м. До цього часу вище ніхто не
стрибнув. Чому це вдалося вам і не вдається іншим?
- Насправді все
просто. Це залежить від технічного виконання стрибка – яким чином спортсмен трансформує
енергію під час розбігу. У цьому весь нюанс. Я вважаю, що в будь-якому виді
спорту є унікальні люди, які випереджають свою епоху. У моєму професійному розумінні
та техніка, яку я вніс у стрибки з жердиною, дозволяє стрибати вище навіть мого
рекорду. Японські вчені зробили аналіз моїх виступів і побачили, що я фактично
пролітав вище планки десь на рівні 6,4 м. Але поки мою техніку повноцінно ніхто
не опанував.
- Перейдемо від
спорту до політики, адже ви досить активно в ній брали участь – були депутатом
ВР у 2002-2006 роках. У 2010-му вас призначили позаштатним радником Президента
України Віктора Януковича. Яка зараз ваша роль у політиці?
- Я вважаю, що
спорт і політику неможливо поєднувати. У 2005 році мене обрали президентом НОК
України, і я сконцентрував свою діяльність тільки на спорті. У житті не можна
охопити все.
- Також відомо, що
ви раніше часто грали з Януковичем в теніс. Хто зазвичай на корті вигравав, чи
продовжуєте ви грати з Президентом і чи підтримуєте приятельські стосунки?
- Віктор Федорович
велику увагу приділяє своїй фізичній кондиції. Тому ми і билися на корті. З
приводу того, хто вигравав у наших тенісних матчах, – Янукович дуже добре грає
в теніс, але бували різні ситуації – іноді він вигравав, іноді я.
Зараз я в теніс не
граю, бо мені не дозволяє травмоване раніше коліно. Особисті взаємини,
звичайно, підтримуємо, адже я його радник з олімпійському руху, зі спорту. Тому
ми спілкуємося на професійні теми і людські.
- Україна довгий
час вибирала між Росією і Європою. Останні новини про торгову війну тільки
підтверджують тенденцію. Багато хто вважає, що поки наша країна не вибере один шлях
– на схід чи на захід, політичні та економічні конфлікти посилюватимуться. Як
людина, яка досить багато часу проводить за кордоном і може поглянути на
батьківщину здалеку, скажіть: яким ви бачите шлях розвитку держави?
- Україна повинна
розвиватися в своїх інтересах, в першу чергу – економічних. Це потрібно для
того, щоб підвищувався рівень матеріального забезпечення пересічного українця і
загальний рівень життя в країні. Не потрібно кидатися гаслами "всі йдемо на
захід" або "всі попрямуємо на схід". Важливіше, де нам вигідніше. Це чистий
економічний прагматизм.
- У своєму
недавньому інтерв'ю Euronews ви розповіли, що побудували власний бізнес. Чим
зараз володієте?
- У мене спільний
бізнес із братом, Василем Бубкою. Зокрема, це мережа пекарень і мережа АЗС у
Донецьку. Оперативне управління бізнесом повністю замкнуто на братові. Я втручаюся,
тільки коли мова заходить про стратегічні питання.
- Як відомо, в
1990-х роках ви жили в Монте-Карло. Чим займалися в той час?
- Для того щоб
продовжувати професійну спортивну кар'єру і мати умови для підготовки, потрібна
була повноцінна база, якої у нас в країні не було. У Монако прекрасні умови,
сприятливий клімат для тренувань. Плюс, коли у вас в тиждень два або три
змагання, то краще перебувати в Європі, щоб швидше переміщатися по країнах. А
Україну я ніколи не залишав, вважаю її своєю батьківщиною і дуже пишаюся, що я
є її громадянином.
- Ваш син, 26-річний
Сергій Бубка, пішов у спорті по стопах батька, щоправда, не в легкій атлетиці,
а в тенісі. Він займає 182-ту позицію в світовому рейтингу тенісистів і
регулярно виступає за збірну України у матчах Кубка Девіса. Це досить рідкісний
випадок, коли триває спортивна династія . Сергій не боїться залишитися в тіні
батька?
- Діти росли зі
мною поруч, жили спортивним життям. Для мене важливо, що вони люблять спорт,
займаються ним і розуміють його важливість, значимість. Це був їхній вибір. У
Сергія все життя попереду – у нього є потенціал в тенісі, який ще повністю не
реалізований. Тому я б сказав, що він не перебуває в моїй тіні, а стоїть
недалеко від мене.
***
Цей матеріал опубліковано в №35 журналу Корреспондент від 6 вересня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.