Корреспондент: Важко бути богом. Розрив між доходами багатих і бідних у США сягнув історичного максимуму

Розрив у доходах між багатіями і бідняками Америки досяг історичного максимуму, перевищивши межу часів Великої депресії. Десятиліттями культивована ставка на великий капітал може коштувати країні статусу наддержави, пише Наталія Мечетна у №37 журналу Корреспондент від 13 вересня 2013 року.

Сполучені Штати є капіталістичним суспільством, і прислів'я "людина людині вовк" тут як ніде є актуальним. Так Гордон Круз, професор кримінології з Університету Маршалла, починає відповідати на запитання Корреспондента про соціальне розшарування у США і його наслідки.

Щоб досить критично оцінювати свою країну, у професора є підстави: розрив між багатими і бідними рекордно зріс. Згідно з результатами дослідження економістів з Каліфорнійського університету, а також Оксфорду і Паризької школи економіки, 1% американців отримав у 2012 році 19,3% всіх доходів домогосподарств. Раніше найбільшим вважався показник 1927-го, за два роки до Великої депресії, коли цій самій статистичній групі діставалися 18,7% всіх заробітків.

1% американців володіє 40% багатства країни, в той час як 80% населення належать лише 7% різних видів власності

Крім того, згідно з недавніми висновками вчених з Гарварду, цей самий 1% американців володіє 40% багатства країни, в той час як 80% населення належать лише 7% різних видів власності.

Кричуща прірва між багатими і бідними не тільки ріже слух, а й здатна призвести до катастрофічних наслідків, наголошують аналітики. Саме класову нерівність, що спровокувала соціальні заворушення, вони і називають однією з причин Великої депресії.

Соціальне розшарування – бич й інших цілком успішних держав. Приміром, у так званих азіатських драконів – Гонконгу й Сінгапуру – його показники ще вищі, ніж у США, стверджують дослідники.

Фактично сучасна Америка належить багатіям, які володіють великим бізнесом або просто нечуваними капіталами, а також висококваліфікованим професіоналам, які отримують такі зарплати, що за рік набігають цілі статки

Фактично сучасна Америка належить багатіям, які володіють великим бізнесом або просто нечуваними капіталами, а також висококваліфікованим професіоналам, які отримують такі зарплати, що за рік набігають цілі статки, зазначають аналітики.

Тим часом державна політика Сполучених Штатів в останні роки розвивалася таким чином, що сформувала базу для зростання нерівності, зазначає в коментарі Корреспонденту Джон Сіоршарі, професор Мічиганського університету, одним з об'єктів вивчення якого є економіка. Справа в тому, що податкові ставки для багатих американців нижчі, ніж у минулому, як і податок на приріст капіталу.

"Фінансове регулювання, закони щодо охорони здоров'я та інші нормативні акти з ділової активності формуються в середовищі, де найбільший вплив мають підприємства з високим рівнем доходу", – констатує Сіоршарі, наголошуючи, що в правовому регулюванні зараз мало що робиться для стримування зростання нерівності.

Дядечко Скрудж проти дядька Тома

27-річний каліфорнієць Чарльз Рейджер два місяці тому залишив навчання в коледжі і переїхав в дешевший, за його словами, штат Флорида. "Прощавай, Каліфорніє. Я повернуся, коли стану багатшим", – написав він на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook. На тимчасову зміну місця проживання американця штовхнули фінансові негаразди: Рейджеру, який має постійну роботу, оплачувати орендоване житло і виплачувати кредит за освіту стало тяжко.

Якщо на півдні Каліфорнії за крихітну квартиру-студію доводилося викладати близько $ 1.500 на місяць, то у Флориді за ці самі гроші можна зняти цілий будинок з трьома спальнями і жити там з друзями, міркує Рейджер. Таким чином, витрати на оренду житла скорочуються втричі. Йому довелося призупинити своє навчання в престижній кулінарній школі, плата за яку становила близько $ 100 тис. на рік.

Ситуацію погіршила 30-річна позика на оплату освіти, що передбачає щомісячні виплати в розмірі близько $ 800. Щоб поєднувати роботу з навчанням, Рейджеру нерідко доводилося вставати о четвертій ранку і лягати близько півночі. У розмові з Корреспондентом екс-каліфорнієць зізнається, що його голова завжди зайнята тим, як заробити грошей.

Говорячи про капітали своїх співвітчизників, Круз наголошує, що у США багато так званих старих грошей. Серед його знайомих багато людей у віці 50 років і більше, які ніколи ніде не працювали і не приносили жодної користі суспільству

Коли одні не можуть отримати освіту, інші просто марнують життя. Говорячи про капітали своїх співвітчизників, Круз наголошує, що у США багато так званих старих грошей. Серед його знайомих багато людей у віці 50 років і більше, які ніколи ніде не працювали і не приносили жодної користі суспільству. Вони все життя просто жили на гроші, які залишилися їм у спадок від батьків чи дідусів з бабусями.

Показний спосіб життя нащадків товстосумів не може не дратувати переважну більшість американців, відзначають аналітики.

Водночас Едвард Тауер, професор економіки з Університету Дьюка, каже, що історій багатих людей і зароблених ними грошей недостатньо для опису нерівності: на його думку, необхідно звертати увагу на рівень споживання. Якщо він нерівний, тоді соціальне розшарування відчувається особливо сильно.

Наприклад, якщо одна людина отримує допомогу від уряду, а інша працює, то за своїми доходами вони є нерівними, проте їхнє споживання може бути однаковим. Цьому сприяють не лише дотації, а й те, що громадянин, який працює, може фінансово допомагати своїм менш забезпеченим родичам і таким чином зрівнювати їхній рівень життя зі своїм. При цьому на папері, декларуючи доходи, він виглядатиме як заможна людина.

Розрив між доходами американців з'явився не вчора – до цього був ряд історичних передумов

Розрив між доходами американців з'явився не вчора – до цього був ряд історичних передумов. На думку Джона Феффера, співдиректора вашингтонського дослідницького центру Foreign Policy in Focus, для розшарування в США є як внутрішні, так і зовнішні причини.

До перших Феффер відносить зниження виробництва, що почалося в 1970-х роках, і ліквідацію високооплачуваних робочих професій в країні, а також зменшення впливу профспілок на трудові відносини. У 1980-х політика президента Рональда Рейгана привела до скорочення податків і зниження ролі держави в бізнесі. Таким чином, багатим стало легше зберігати свій капітал.

Крім того, додатковій економії грошей американських промисловців сприяла глобалізація, яка передбачає, крім іншого, масове використання аутсорсингу, а також більш дешевої зарубіжної робочої сили. Останньому сприяла Північноамериканська угода про вільну торгівлю (NAFTA), підписана США, Канадою і Мексикою.

Знаки нерівності

Саме глобалізацію і технічний прогрес, що скорочує робочі місця, аналітики називають одними з головних ворогів зростання доходів середнього класу. Розвиток технологій привів до того, що на ринку праці попит зберігся або на вкрай низькооплачувані послуги (наприклад на збір фруктів або прибирання номерів у готелях), або на висококваліфікованих топ-менеджерів чи фахівців, які надають консультаційні послуги з управління великим бізнесом.

Нерівність у доходах зростає ще й тому, що багатії мають більше заощаджень й отримують вищу віддачу від активів, зазначає в коментарі Корреспонденту Чарльз Беккер, професор економіки з Університету Дьюка.

Найбідніші верстви населення ігноруються політиками, причому обома партіями в країні – і республіканцями, і демократами

Беккер звертає увагу і на те, що найбідніші верстви населення ігноруються політиками, причому обома партіями в країні – і республіканцями, і демократами. Бідняки, як правило, менш організовані, не ходять на вибори і не жертвують гроші на передвиборчі кампанії. Природно, вони не є пріоритетом для жодної з партій, хоча, звичайно, політики і стежать за тим, щоб виплати допомоги з безробіття та безкоштовне лікування не дозволило малозабезпеченим опуститися на саме дно.

Цей 1% товстосумів – як більмо на оці, кажуть американці. До того ж у багатьох з них гроші законсервовані на рахунках і не працюють на благо держави, наголошують економісти.

Багатії могли б більше вкладати в економіку країни, створювати робочі місця і таким чином допомагати США рухатися вперед, вважає Круз. Його, як і багатьох американців, роздратовує той факт, що великі компанії, які під час кризи уряду довелося рятувати за допомогою фінансових вливань, зараз виплачують величезні бонуси своїм топ-менеджерам.

З обуреними небагатими громадянами важко сперечатися, враховуючи той факт, що сукупний бонус 20 найбагатших банкірів, за даними останнього дослідження агентства Bloomberg, в минулому році збільшився на 7,7% порівняно з 2011-м. А безробіття, що досягло в розпал кризи чималих для Америки 10,2%, стало скорочуватися лише недавно і до того ж досить повільно: зараз воно становить 7,3%.

Величезні бонуси топ-менеджерів можна було б спрямувати на те, щоб наймати на роботу більше американців, а не дешеву робочу силу за кордоном, пропонують свій
рецепт скорочення соціальної нерівності експерти

Величезні бонуси топ-менеджерів можна було б спрямувати на те, щоб наймати на роботу більше американців, а не дешеву робочу силу за кордоном, пропонують свій рецепт скорочення соціальної нерівності опитані Корреспондентом експерти. Середній клас зникає, стає більше багатіїв і людей, у яких немає грошей, констатують вони.

Причому через протистояння республіканців, які традиційно є у США захисниками інтересів багатих і їхніх капіталів, і демократів, відомих своєю лівоцентристською політикою, переломити ситуацію на законодавчому рівні нелегко. До слова, президент країни демократ Барак Обама поки що не зміг скасувати податкові пільги, запроваджені його попередником, республіканцем Джорджем Бушем-молодшим, для заможних американців, чий річний дохід перевищує $ 250 тис.

До того ж у США податки на прибуток з активів все ще значно менші податків із зароблених грошей. Відомий приклад, наведений кілька років тому супербагатим фінансистом Уорен Баффетом з приводу того, що його секретарка платить більший відсоток податку, ніж він, і тепер є надзвичайно актуальним.

Соціальне розшарування не тільки посилює бідність, а й призводить до насильства та злочинів. Загалом збільшення розриву між багатими і бідними веде до поляризації в суспільстві і політиці

Як фахівець у галузі кримінальної юстиції Круз наголошує: соціальне розшарування не тільки посилює бідність, а й призводить до насильства та злочинів. Загалом збільшення розриву між багатими і бідними веде до поляризації в суспільстві і політиці, говорять інші експерти.

У разі якщо і майбутні президенти країни не зможуть на законодавчому рівні переломити цю тенденцію в економіці, авторитет США як наддержави на міжнародній арені ризикує бути підмоченим, прогнозує Феффер. Америку роздиратимуть внутрішні протиріччя, конфронтація політичних груп і соціальні бунти, а державі, в якій спостерігається гостре суспільне протистояння, складно бути сильною.

"Зрештою країна, різко розділена економічно і політично, в майбутньому не зможе відігравати важливу роль на міжнародній арені", – підсумовує Феффер.

***

Цей матеріал опубліковано в № 37 журналу Корреспондент від 20 вересня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.