Один з найбільш заможних бізнесменів Західної України, Ігор Єремеєв, в інтерв’ю Олександру Пасховеру розповів про те, як вижити бізнесу в кризу, навіщо йому, успішному підприємцю, знадобився депутатський мандат і про пісню ДДТ, яку він співає кожного разу, повертаючись в Україну. Матеріал розміщено у №4 журналу Корреспондент від 3 лютого 2012 року.
Західноукраїнський бізнесмен Ігор Єремєєв, власник
компанії Континіум, володіє однією з найбільш розгалужених національних мереж
автозаправок – WOG. На пару зі своїм давнім компаньйоном Степаном Івахівим він
контролює понад 380 АЗС, Херсонський НПЗ і найбільшу в країні групу компаній з
переробки молока. Він будує торгово-розважальні центри. Загалом, без діла не
сидить. У щорічному рейтингу Корреспондента Золота сотня Єремєєв зайняв 37-му
сходинку зі статком $ 312 млн.
У щорічному рейтингу Корреспондента Золота сотня Єремєєв зайняв 37-му сходинку зі статком $ 312 млн
43-річний бізнесмен зізнався Корреспонденту, що рейтинг
цей ніколи не читав і, головне, читати не буде. При цьому він пообіцяв надіслати
до редакції список своїх активів для наступного рейтингу, але з одним лише
застереженням: "Список надамо не для того, щоб в рейтинг потрапити, а щоб бути
прозорішими і зрозумілішими".
У бесіді з Корреспондентом Єремєєв розповів, навіщо він,
успішний бізнесмен і колишній керівник парламентської фракції Народної партії
(Блок Литвина), збирається повернутися в політику і чому навчив його недружній
візит бійців спецназу в офіси його фірми. А також пояснив, як за рахунок
молодості і здорових амбіцій втримав свою компанію на плаву в період
економічного колапсу.
- Ви збираєтеся повернутися в політику. Навіщо? Що там
робити бізнесмену?
- Хороше запитання. Бізнесменам там робити нічого. Я був
у Верховній Раді, коли прийняли закон про пропорційну систему виборів. Я
розумів, що пропорційна система робить з депутатів, назвіть, як хочете, – хоч
тушок, хоч напівтушок. Рішення приймається на рівні п'яти-семи осіб, а депутат
як політична фігура розмитий в просторі. Кого там тільки немає – колишніх
секретарів, водіїв, масажистів і т. п. В результаті у Верховну Раду потрапила
маса випадкових людей. Ви питаєте: "Чому ти, бізнесмене, збираєшся повернутися
в парламент?". Та тоді на одного "випадкового" буде менше. Там має бути людина,
яка розуміє, як формується закон, як він приймається і т. д. Зараз, зі зміною
пропорційної системи на мажоритарку, я зрозумів: такий депутат чогось вартий і
щось може.
- Злиття влади і бізнесу – це ознака корупції чи просто
дефіцит кадрів?
- Якщо ви запитаєте, чи сприяє таке злиття корупції, я
скажу, безумовно. Але в українських реаліях така модель – це дефіцит кадрів.
- Ви вірите, що в Україні можна стати дуже багатою
людиною тільки за рахунок гарної освіти і наполегливої праці?
- Так, це можливо. Все залежить від таланту,
працьовитості, старанності, освіти і випадку.
- А близькість до влади, кумівство?
- Не факт. Наприклад, ми – два прості хлопці, один [рівноправний
бізнес-компаньйон Степан Івахів] народився в селі Острожець (Рівненська
область), інший в селі Андріївка (Львівська область). Вчилися в простих
сільських школах. У нас не було багатих чи впливових батьків.
- Що набув і що втратив ваш бізнес в період економічної
та політичної кризи?
- Якщо з будь-якої негативної ситуації робити правильні
висновки, вона стає позитивною. Два місяці тому в 15 наших офісів приїхали 450
співробітників СБУ в масках, бронежилетах і з усією амуніцією. Жах? Не жах. Ми –
найбільший постачальник нафтопродуктів державної компанії Укрзалізниця. Держава
ж зобов'язана контролювати свої гроші.
- Що, такими варварськими методами?
- Так, екстремальна ситуація. Але зате тільки в цих
екстремальних ситуаціях ти бачиш, з ким працюєш. Для мене було цікаво
подивитися, як мої співробітники поведуть себе в такій ситуації.
- Це ви говорите про своє ставлення до того, що
трапилося, але так чи інакше ситуація неправильна. Це просто залякування
бізнесу. Усім показали, що буде за непослух.
- Мені слово "залякування" не подобається.
- Мені теж не подобається, але так і є. Навіщо потрібна
була ця армія спецназу?
- Згоден. Чи була така необхідність надсилати 450 людей в
бронежилетах? Ні. Ми б і так надали всі документи. Справа не в компанії
Континіум. Я б сказав по-іншому: це неправильне розуміння завдань боротьби за
законність, з якого випливає неефективне використання державної машини.
- Що, крім цього гіркого досвіду, ще набув ваш бізнес?
- Завдяки молодому менеджменту ми змінили пріоритети
розвитку і зуміли диверсифікувати ризики. Зупинили проекти, окупність яких
більше п'яти-шести років. Наприклад, коли ми приймали бюджет 2009 року для
нафтового департаменту, вирішили, що гроші витратимо на будівництво пунктів
продажу зрідженого газу. Окупність одного пункту на заправній станції – рік.
Але при цьому будівництво автомийок вартістю 200 тис. євро з окупністю вісім
років відклали. Ми стиснулися. У нас є п'ять проектів, у яких окупність п'ять
років, загальний обсяг фінансування – близько $ 300 млн. Я кажу: стоп, ми не
можемо цього робити. Робимо один проект вартістю $ 50 млн. Паралельно два
проекти? У жодному разі.
Ніщо так не вбиває гроші, як розпочате і не завершене будівництво.Це називається
смерть грошам
На залучені кошти будувати ризиковано. Ми в Маріуполі за
власні кошти будуємо великий торговий центр. У нас в цьому році вже був дозвіл
на видачу кредиту. Але у зв'язку з натягнутими відносинами між Україною і
Росією з газового питання російські банки сказали: "Грошей не дамо". Якби ми
вели два будівництва та розраховували на кредит, нам довелося б зупинити одне
будівництво. Ніщо так не вбиває гроші, як розпочате і не завершене будівництво.
Це називається смерть грошам.
У минулому році ми об'єднали дві компанії – КОМО і
Галичину. Стали найбільшим підприємством з кисломолочних продуктів в Україні.
Унікальний випадок. Українці об'єдналися, не сваряться між собою, підписали
акціонерну угоду, отримали прибуток, оптимізували виробництво, закрили збиткові
заводи, перенесли виробництво на незбиткові.
- Українські нафтозаводи вимагають від уряду повернення
імпортного мита для захисту вітчизняного виробника. Ви потребуєте такої підтримки?
- Лобіювання введення імпортного мита – це антидержавна
позиція. Компанії, що займаються цим лобіюванням і володіють нафтопереробними
заводами, не хочуть проводити реконструкцію, а хочуть жити за рахунок
споживача. 20 років тому держава прийняла рішення продати нафтопереробні заводи
великим компаніям – Лукойлу, ТНК ВР, Татнефти. З якою метою? Щоб ці компанії,
добуваючи нафту й отримуючи максимальні прибутки, вклали кошти в реконструкцію
НПЗ. Минуло 20 років, реконструкції так і не проведені, але замість цього
кажуть: "Введіть мита – підніметься ціна, з додаткового прибутку ми зробимо
реконструкції НПЗ". Очевидно, ціну піднімуть, з'явиться прибуток, і про
реконструкцію знову забудуть. Це що, не зрозуміло? Ще Карл Маркс сказав: "Немає
такого злочину, на який не піде капіталіст заради 300% прибутку".
- Я недавно був в Ізраїлі і там дізнався, що місцеві фермери
встановили світовий рекорд з удою молока – 12,5 т на рік з кожної корови. В
Україні – 4,5 т. Чому при такому природному різноманітті у нас такий скромний
результат?
- Тільки труднощі виховують характер, і тільки труднощі
змушують людину думати, як отримати результат. У нас немає посухи, як в
Ізраїлі, немає спеки, як в Ізраїлі, у нас родюча земля. Тому в умах
недалекоглядних підприємців не існує розуміння, навіщо щось міняти. Ми, до
речі, зараз залучили одну ізраїльську компанію для будівництва ферм та
впровадження технологій.
- У 2007 році, ще за часів споживчого буму і загальної
економічної ейфорії, ви в бесіді з Корреспондентом сказали: "У світі немає
дефіциту грошей, у світі є дефіцит ідей". Ви до цього часу так думаєте?
- У світі немає проблем з грошима. У світі, крім дефіциту
ідей, ще є дефіцит людей, яким можна ці гроші довірити. Це не тільки проблема
України, це проблема в усьому світі. Просто ми ще з точки зору законодавства
дика країна. Але знаєте, я дуже люблю пісню Юрія Шевчука, я її часто співаю,
коли прилітаю додому: "Родина, пусть кричат уродина, а она мне нравится, хоть и
не красавица".
- Цей куплет має продовження: "Сволочи доверчива".
- Довірлива, згоден.
***
Цей матеріал опубліковано в № 4 журналу Корреспондент від 3 лютого 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.