Корреспондент: Водна нечисть. В Україні вже не залишилося чистих річок

Чистих річок в Україні більше немає. Найменший відсоток води фахівці знаходять у гримучій суміші сільськогосподарських добрив, каналізаційних і промислових стоків в Сіверському Донці, Західному Бузі та в притоках Дніпра, пише Катерина Іванова у №29 журналу Корреспондент від 26 липня 2013 року.

Озеро Банне в Святогорську Донецької області колись було улюбленим місцем відпочинку місцевих жителів. Тепер вони називають водойму болотом: стоки підприємств зробили його смердючим, до того ж озеро заросло водоростями.

"Купаються там тільки приїжджі: місцеві знають, що після Банного й обсипати може [з'явиться дерматит]", – розповідає Сергій Шпаренко, голова харківської екологічної групи Печеніги, яка діє у східному регіоні країни.

Поряд із Сіверським Донцем учені вважають найбільш забрудненими водоймами України Західний Буг, Дністер, а також притоки і водосховища Дніпра

Банне колись було річкою – притокою Сіверського Донця, того самого, який тепер дослідники Національної геофізичної обсерваторії називають найбруднішою річкою країни. Поряд з цією головною водною артерією Донбасу вчені вважають найбільш забрудненими водоймами України Західний Буг, Дністер, а також притоки і водосховища Дніпра.

Наприклад, у Західному Бузі вміст азоту перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК) у 15 разів, а важких металів – у вісім разів. У притоках Дністра – Тисмениці, Опорі, Бистриці Надвірнянської – сполук марганцю більше норми у 29 разів, а міді – у 41.

У дніпровських водосховищах – Київському, Каховському, Кременчуцькому та Дніпродзержинському – обидва ці елементи деколи перевищують норму вже у 80 раз. А у притоках Дніпра – Прип'яті, Тетереві, Ірпені, Десні та інших – вміст заліза, марганцю і міді перевищує норму в деяких випадках в 18, 57 і 40 разів відповідно.

Медики попереджають: купання в такій воді може викликати хвороби шкіри, а її тривале вживання в їжу навіть після очищення на водоканалах – ураження
центральної нервової та серцево-судинної систем, а також кишково-шлункового тракту

Медики попереджають: купання в такій воді може викликати хвороби шкіри, а її тривале вживання в їжу навіть після очищення на водоканалах – ураження центральної нервової та серцево-судинної систем, а також кишково-шлункового тракту.

Кислотні річки та лужні береги – сьогодні біда не тільки індустріального сходу країни, а й заходу, а також півдня, екологія яких лише на перший погляд бездоганна.

У кожному регіоні свої домінантні джерела забруднення, наголошує Леонід Табачний, заступник директора з моніторингу та техніки Центральної геофізичної обсерваторії. У Центральній Україні, де протікає Дніпро, це мінеральні добрива і гербіциди, що масово використовуються в сільському господарстві, а Сіверський Донець в основному знищують  нафтохімічні комбінати і шахти. У Західного Бугу своя біда – каналізаційні стоки.

"Чистих річок в Україні немає", – категоричний Владислав Гончарук, директор Інституту колоїдної хімії та хімії води НАН України.

Хімічна атака

Водою Сіверського Донця, найбільшої річки промислового сходу України, користуються Донецька, Харківська та Луганська області. За даними замірів Національної геофізичної обсерваторії, ГДК канцерогенних сполук хрому перевищена у Донці у вісім разів, марганцю – в 19, цинку, здатного накопичуватися в лімфатичних вузлах і негативно впливати на формування лімфоцитів, – в чотири рази.

ГДК канцерогенних сполук хрому перевищена у Донці у вісім разів, марганцю – в 19, цинку, здатного накопичуватися в лімфатичних вузлах і негативно впливати на
формування лімфоцитів, – в чотири рази

Основну порцію небезпечних речовин Донець отримує в районі Лисичанська Луганської області.

"Це шахтні відходи, які практично без очищення скидають у поверхневі води, а також стоки промислових підприємств і ЖКХ", – каже про суть проблеми Табачний.

Звіт Мінприроди за 2012 рік серед найбільших забруднювачів вод області називає северодонецьке об'єднання Азот, Харківкомуночиствод, Луганську ТЕС й Алчевський меткомбінат (АМК).

У компанії ІСД, до складу якої входить АМК, кажуть про істотні перетворення, що сталися останнім часом на підприємстві: незважаючи на зростання виробництва, викид стічних вод комбінатом скоротився на 40%. Таким є результат впровадження на заводі систем рециркуляції води.

Обіцяє водоймам світле майбутнє і керівництво Луганської ТЕС, що входить до складу компанії ДТЕК, що належить Рінату Ахметову.

"Обладнання станції проектувалося понад 50 років тому, проте ДТЕК проводить його модернізацію, щоб відповідати сучасним екологічним стандартам в промисловості", – розповідає директор ТЕС Олександр Бобрик.

Тим часом громадські організації б'ють на сполох. Андрій Неліпа, президент Товариства рибалок України, переконаний: з кожним роком якість води в річках погіршується. Він каже про збільшення кількості синьо-зелених водоростей, які нещадно знищують водну флору і фауну. Самі водорості – наслідок підвищеної концентрації у водоймах фосфатів, що містяться в сучасних миючих засобах.

Ці процеси тягнуть за собою масову загибель риби. Про тушки, що спливають черевом догори в притоці Західного Бугу річці Полтва, каже і Табачний.

"Каналізація Львова недосконала, і стічні води, які скидає місто, суттєво забруднюють Буг", – пояснює схему забруднення експерт.

Риба в таких річках не просто гине, а зникає цілими видами. В цілому, за підрахунками вчених, поголів'я риб за останні десятиліття зменшилося мінімум у 100 разів, стали більш дрібними і самі особини

Риба в таких річках не просто гине, а зникає цілими видами. Раніше широко поширені йорж-носар і золотий карась тепер практично не зустрічаються в українських водоймах. В цілому, за підрахунками вчених, поголів'я риб за останні десятиліття зменшилося мінімум у 100 разів, стали більш дрібними і самі особини.

"Якщо раніше вдала риболовля приносила два-три хвости по 3-4 кг важких [рибин], то сьогодні це вже фантастика, – зітхає Неліпа. – Сьогодні риба в кілограм-півтора – це удача".

Фото з особистого архіву
Андрій Неліпа, президент Товариства рибалок України, каже, що великих особин риб зараз майже неможливо вполювати

Головним джерелом біологічної зарази у річковій воді фахівці називають стихійні звалища. За офіційними даними, їх в Україні налічується 15 тис., що, згідно з оцінками екологів, в рази менше реального числа.

Неорганічне сміття, особливо пластиковий посуд і будівельні відходи, експерти називають потужною хімічною зброєю. У процесі їхнього розкладу утворюється фільтрат, що проникає в підземні водоносні горизонти, а звідти через ґрунтові води – в поверхневі.

В цілому у 2011 році в річки, озера і водосховища України було скинуто понад 7,7 млрд куб. м різних відходів, з яких очищених було трохи більше половини, свідчать дані Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання Міністерства ЖКГ.

У той рік у річки та озера потрапили гігантські порції сульфатів, хлоридів, нітритів, фосфатів, у тому числі понад 400 тис. т нафтопродуктів, яких вистачило б для тривалої роботи великої мережі бензозаправок.

З цих самих водойм жителі країни отримують близько 70% питної води. Крім того, фермери, використовуючи річкову воду для зрошування полів, ризикують зняти
токсичний урожай

Причому з цих самих водойм жителі країни отримують близько 70% питної води. Крім того, фермери, використовуючи річкову воду для зрошування полів, ризикують зняти токсичний урожай: шкідливі речовини, концентруючись у верхньому, найбільш родючому шарі ґрунту, що містить гумус, отруюють рослини.

А про небезпеки, пов’язані з купанням в українських водоймах, попереджають медики: там легко підхопити грибкові захворювання, стафілокок і стрептокок.

Ганна Цвєткова, координатор програми Вода і санітарія екологічної організації Мама-86, переконалася в цьому буквально на власній шкурі. Сходивши на пляж до столичного Гідропарку і поплававши в Дніпрі, вона виявила у себе на тілі червоні плями.

У дерматолога Ірини Кожевіної таких пацієнтів з кожним роком все більше.

"Вода в річках, особливо в спекотну погоду, стає розсадником інфекцій, здатних проникнути в організм через будь-яку, навіть незначну ранку на тілі", – каже лікар.

Однак шкірні захворювання – тільки квіточки. В Україні через брудну воду і раніше траплялися спалахи гепатиту і холери. Приміром, у 2011 році були зареєстровані два спалахи гепатиту А в Бахчисараї і Синельниковому Дніпропетровської області, де люди отруїлися звичайною водопровідною водою.

У тихому вирі

Втім, результати досліджень водойм українськими лабораторіями можна назвати цілком оптимістичними, адже вітчизняні вчені до цього часу працюють на радянському обладнанні, а воно не дозволяє проаналізувати весь спектр шкідливих речовин, що містяться у воді.

Експерт: Перелік забруднювачів, які нормуються по воді, перевищує 1 тис. найменувань, а ми з цієї 1 тис. визначаємо в Україні в кращому випадку 50

"Перелік забруднювачів, які нормуються по воді, перевищує 1 тис. найменувань, а ми з цієї 1 тис. визначаємо в Україні в кращому випадку 50", – розводить руками Табачний.

Далекі від світових стандартів і вітчизняні норми ГДК. Наприклад, частка фосфатів в українській питній воді складає 3,5 мг / л, тоді як у країнах Євросоюзу допускається не більше 0,03 мг / л. Навіть у стічних водах в ЄС допустимий вміст фосфатів складає максимум 1 мг / л, тобто в три з половиною рази нижче, ніж в питній воді в Україні. ГДК азоту в промислових стоках України та ЄС – 50 мг / л та 18 мг / л відповідно.

Ці цифри свідчать про те, що влада і, мимоволі, приватні підприємці європейських країн стурбовані чистотою природних джерел. На більшості підприємств Німеччині діє система скидання відходів, яка відключається автоматично, якщо відбувається перевищення норми ГДК.

Свій метод захисту річок придумали у Франції. Випуск стічних вод відбувається безпосередньо перед забором чистої води з водойм, тобто підприємство змушене очищати свої сливи, щоб не користуватися забрудненим джерелом.

У Норвегії, яка славиться кристальними водоймами, законів чистоти дотримуються не тільки заводи і фабрики, а й кожен рибалка. Перед риболовлею він зобов'язаний продезинфікувати болотні чоботи й рибальські снасті, щоб не допустити потрапляння у воду паразитів. Навіть більше, обробка снастей є обов'язковою під час переходу з однієї водойми в іншу. Для зручності процесу у більшості річок і озер діють дезінфекційні станції.

Істотним стримувальним фактором у країнах ЄС і США є штрафи. У травні нинішнього року Wal-Mart, найбільший світовий ритейлер, визнав, що в 16 округах штату Каліфорнія скидав у річки токсичні речовини, в тому числі сульфат амонію, що викликає подразнення шкіри і слизових оболонок.

У результаті компанія заплатила $ 110 млн штрафу. Ця сума більш ніж у 2,5 тис. разів більше, ніж заплатили у 2012 році всі порушники природоохоронного законодавства у сфері водних ресурсів у Львівській області.

Розміри штрафів за скидання стоків понад норму в Україні сміховинні – від 51 до 136 грн. І майже стільки ж – за введення в експлуатацію підприємств без очисних споруд. Тому менеджери промислових об'єктів не зацікавлені у встановленні або модернізації обладнання

Розміри штрафів за скидання стоків понад норму в Україні сміховинні – від 51 до 136 грн. І майже стільки ж – за введення в експлуатацію підприємств без очисних споруд.

Тому менеджери промислових об'єктів не зацікавлені у встановленні або модернізації обладнання. Простіше заплатити штраф або хабар, ніж інвестувати в нові технології, зазначає Гончарук.

Можливість піти від відповідальності – головна причина тяжкого становища річок, доповнює Неліпа. Він згадує, як у районі дорогого столичного передмістя Конча-Заспа на берег річки винесло гори мідного купоросу. Ним будівельники промивали комунікації місцевого котеджного містечка, а залишки скинули у воду.

"Таких випадків маса", – запевняє Неліпа.

Тому разом з збільшенням штрафів, на його думку, слід ввести кримінальну відповідальність за подібні порушення.

На контролювальні органи, зауважує експерт, надії мало. У сфері охорони навколишнього середовища таких структур цілих сім, але на скарги екологів вони майже не реагують.

Тому фахівці закликають владу та підприємців боротися із забрудненням річок спільно і комплексно – займатися очищенням не окремих річок, а всіх басейнів й інвестувати в зелені технології виробництва. Інакше статус країни з одними з найбагатших запасів води у світі перетвориться для України на порожній звук, попереджає Неліпа.

Шлях очищення

За кілька десятиліть європейцям вдалося перетворити Рейн, Сену і Темзу зі стічних канав з промисловими відходами у водні артерії, в яких нерестяться лосось і форель

Років 30 тому Рейн, що протікає по території шести країн Євросоюзу, називали клоакою Європи: він являв собою гримучу суміш хімічних сполук хрому, нікелю, діоксину і дихлофосу, які скидала в річку потужна промисловість Німеччини.

У 1970-х роках підприємства, розташовані в басейні Рейну, почали модернізацію систем очищення стоків із застосуванням безвідходних технологій. Таким чином, до 1985-го в Рейн перестали надходити солі важких металів, а з 1990 року – й інші небезпечні речовини. Сьогодні річка вважається найчистішою артерією Європи першої категорії, хоча колись не дотягувала до четвертої.

За чистотою води в рейнському басейні та інших річках Німеччини тепер стежить ціла мережа екологічного оповіщення, оснащена сучасним обладнанням

За чистотою води в рейнському басейні та інших річках Німеччини тепер стежить ціла мережа екологічного оповіщення, оснащена сучасним обладнанням. Мережа дозволяє на ранніх стадіях визначити джерела забруднення води, швидко їх локалізувати й усунути.

Такий моніторинг підкріплений патрулюванням водної поліції, що контролює підприємства.

У підсумку в Рейн повернулися особливо чутливі до якості води рейнський лосось, оселедець і форель. У заплавах відродилося поголів'я майже зниклого тростинного кабана, плямистої чаплі та інших рідкісних видів тварин і рослин.

Ренесанс пережила і головна водна артерія Франції – Сена. Диво з водоймою зробили сучасні установки для очищення промислових викидів і зливових стоків. Якщо до 1970 року в Сені залишалося лише три види риб, то сьогодні їх 32. У річку повернулася форель

Ренесанс пережила і головна водна артерія Франції – Сена. У 1960-х парижани жартували, що купання в їхній річці – більш ефективний спосіб самогубства, ніж кинутися в неї з мосту.

Диво з водоймою зробили сучасні установки для очищення промислових викидів і зливових стоків. Якщо до 1970 року в Сені залишалося лише три види риб, то сьогодні їх 32. У річку повернулася форель, яку місцеві рибалки не бачили майже сторіччя.

Третина століття знадобилося владі і бізнесменам Лондона, щоб відродити життя в Темзі. Повільно вмирати вона почала ще в часи наполеонівських війн, коли в річку почали виводити каналізаційні стоки. Остаточно її добили промислові та сільськогосподарські відходи.

У 1958 році вчені констатували, що в Темзі в межах Лондона зникла вся риба. Це підштовхнуло владу до рішучих дій. У 1965-му вона закрила лондонський порт, на той момент – найбільший у світі, і зайнялася інтенсивним очищенням русла.

Тут, як у Німеччині та Франції, вирішальним фактором стало впровадження нових технологій очищення. Сьогодні в Темзу вперше за останні 100 років став запливати морський лосось.

Топ-5 найбрудніших річок України

Сіверський Донець

Дністер

Сула

Західний Буг

Кальміус

Дані Національної геофізичної обсерваторії

***

Цей матеріал опубліковано в №29 журналу Корреспондент від 26 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.