Польські, чеські, угорські та прибалтійські виші полюють за українськими абітурієнтами. Так «нова» Європа намагається уникнути дефіциту висококваліфікованих трудових ресурсів, пише Христина Бердинських у №30 журналу Корреспондент від 5 серпня 2011 року.
Не дуже напружене навчання, відсутність
хабарництва і можливість помандрувати-повчитися в різних країнах Європи – ті
бонуси, які отримала 24-річна Марина Пономаренко, бакалавр Національного
університету Київський політехнічний інститут (КПІ), вступивши до університету
польського міста Зелена-Гура.
Пройшовши конкурс, вона потрапила до
безкоштовної магістратури на спеціальність "менеджмент". Але Польщею справа не
обмежиться: студентка планує поїхати восени на півроку до Німеччини за
програмою обміну, що фінансується ЄС, - підтягнути німецьку, здати сесію і
повернутися в Зелена-Гуру, де їй зарахують результати іспитів.
Пономаренко – одна з 2,5 тис. українських студентів, які сьогодні навчаються в Польщі, і одна з 30 тис. співвітчизників, які вирушили здобувати вищу освіту за межі батьківщини
Пономаренко – одна з 2,5 тис. українських
студентів, які сьогодні навчаються в Польщі, і одна з 30 тис. співвітчизників,
які вирушили здобувати вищу освіту за межі батьківщини. І їхня кількість
зростає. Базу для цього зростання дає все більший інтерес до юних уродженців
України з боку університетів "нової" Європи – Польщі, Чехії, Угорщини та країн
Балтії.
Тільки перша з перелічених країн за останні
три роки щорічно залучала в свої вузи по 300-400 нових студентів-українців,
розповідає Наталя Макарова, експерт в секторі науково-освітнього співробітництва
посольства Польщі в Україні. Щодо інших країн точних даних немає, але експерти
одностайні: вихідців з берегів Дніпра там стає все більше.
Вузи найближчих західних сусідів
доброзичливо налаштовані щодо студентів зі сходу з низки причин.
По-перше, за словами Наталі Тарченко,
директора освітнього агентства DEC education, українські абітурієнти відомі
своєю гарною базовою підготовкою, особливо з точних предметів. Тобто вчити їх
простіше, та й самі вони старанніші.
По-друге, у нащадків Тараса Шевченка
з'явилися кошти і бажання вчити своїх чад за кордоном. А ближній закордон хоче
отримати ці гроші, тим більше що плата за навчання там невисока – близько 2
тис. євро на рік, що разів у п'ять-вісім менше, ніж розцінки визнаних світових
лідерів, британських вузів.
Головне, що змушує університети колишніх соцкраїн поповнювати свої студентські лави українцями, - криза на ринку трудових ресурсів і відтік власних молодих фахівців до країн Західної Європи
Однак головне, що змушує університети
колишніх соцкраїн поповнювати свої студентські лави українцями, - криза на
ринку трудових ресурсів і відтік власних молодих фахівців до країн Західної
Європи.
Тому в тій самій Польщі для українців діють
50%-ві знижки на навчання, а також програми безкоштовного навчання – аби юнак
чи дівчина обрали для себе ту спеціальність, яка найближчим часом стане
дефіцитною на місцевому ринку і вирішили залишитися на новій батьківщині.
Наука закликати
На сайті Вищої школи управління та
адміністрації в польському місті Ополе інформація продубльована відразу кількома
європейськими мовами, до яких нещодавно додалася й українська. Це данина
необхідності, адже вже сьогодні, за словами Войчеха Дучмаля, проректора школи,
тут здобувають вищу освіту 60 українців, які спеціалізуються на фінансах,
банківському секторі та управлінні персоналом.
Але вуз готовий розширити лави своєї
"східної" діаспори. "Наші мови схожі, тому українським студентам легко
вчитися", - каже Дучмаль. А щоб адаптація пройшла якомога швидше, в
університеті діють безкоштовні курси польської.
Приватні вузи Чехії та Угорщини, де вартість навчання складає приблизно 2 тис. євро на рік, приймають абітурієнтів без вступних іспитів, звертаючи увагу лише на аплікаційні форми, оцінки, а також сертифікати з англійської мови
Мовної проблеми у випадку з більшістю країн
сходу Євросоюзу дійсно немає. Та й в принципі потрапити сюди на навчання
нескладно. Наприклад, приватні вузи Чехії та Угорщини, де вартість навчання
складає приблизно 2 тис. євро на рік, приймають абітурієнтів без вступних
іспитів, звертаючи увагу лише на аплікаційні форми, оцінки, а також сертифікати
з англійської мови (IELTS та TOEFL), каже Тарченко.
У Польщі заради молоді з України пішли ще
далі. Як переконалася Пономаренко, тут при вступі досить здати польську мову –
інші оцінки їй, приміром, зарахували ще з її диплома КПІ.
Крім того, у багатьох місцевих вузах діє
так звана промоція: якщо для інших іноземців навчання коштує 2,2-2,3 тис. євро
на рік, то для українців, за словами Олексія Москаленка, голови правління
корпорації Українсько-польський центр академічних обмінів, роблять знижку, що
доходить до половини цієї суми.
Причому в останні роки зросла кількість університетів,
готових навчати українців задарма. Так, за інформацією посольства Польщі,
Варшавська політехніка у 2011 році виділила 60 безкоштовних місць для сусідів
зі сходу, а Політехніка в Лодзі – 24.
Крім того, співвітчизників, які мають карту
поляка – документ, що підтверджує їхні польські корені, – при вступі до
держвузу прирівнюють у правах до громадян країни, що дає їм можливість
претендувати на бюджетні місця.
Часом всі витрати, які несе молодий українець, який потрапив на навчання в польський вуз, - це 500 євро на місяць,які йдуть на гуртожиток, харчування,
підручники і транспорт
Тому часом всі витрати, які несе молодий
українець, який потрапив на навчання в польський вуз, - це 500 євро на місяць,
які йдуть на гуртожиток, харчування, підручники і транспорт.
Той самий порядок цифр буде потрібен
студенту з України в інших східноєвропейських країнах. Приміром, Дмитро Чорний,
який рік тому закінчив вчитися в англомовній магістратурі Празького економічного
університету, каже, що його місячний мінімум дорівнював 700 євро: 300 – плата
за навчання, 100 – за гуртожиток, і ще 300 – на життя.
Приблизно так само йдуть справи, за словами
Чорного, у 90% українських студентів у Празі – тобто у тих дівчат і хлопців,
які, як і вони, жили в студентських гуртожитках. До слова, про це місце
проживання у випускника магістратури в Празі, який бачив українські аналоги,
залишилося дуже позитивне враження.
Кімнати в чеських студентських кампусах
можуть бути двомісні – з окремою кухнею, ванною та туалетом. Ще один варіант –
так званий трикімнатний бункер, коли на три кімнати припадає одна кухня і
туалет з ванною. "Але в такому випадку кожна кімната розрахована на одного,
плюс розміри кімнати великі – метрів по 18, ванна і туалет теж великі і
сучасні", - розповідає випускник чеського вузу.
Ще одна дивина - в ті 100 євро, що студенти
в Празі платять за гуртожиток, входить 50 Мб інтернет-трафіку. А ще, на відміну
від України, в Чехії в місця компактного проживання студентів вхід відкритий
цілодобово.
Також Чорний запам'ятав, що ставлення до
іноземців в Празькому університеті було навіть краще, ніж до своїх, до чехів.
"Наш "іноземний офіс" [деканат, що займається справами студентів з інших країн]
вирішував за студентів будь-які питання, у той час як чехів послали б куди
подалі", - розповідає він. У кожного з українців, наприклад, був свій buddy –
студент-чех, який допомагає в питаннях комунікації із зовнішнім світом.
Живуть студенти весело
Проукраїнський лобізм вузів зі сходу Європи
викликаний негативними тенденціями на місцевому ринку трудових ресурсів.
Експерти кажуть, що в Польщі, як і в багатьох інших країнах сходу ЄС, зараз
виник дефіцит технічних фахівців і професіоналів у сегменті комп'ютерних
технологій.
У Польщі, як і в багатьох інших країнах сходу ЄС, зараз виник дефіцит технічних фахівців і професіоналів у сегменті комп'ютерних технологій
Свої кадри настільки невблаганно йдуть на
захід, що через кілька років нестача технарів досягне рівня 50-70 тис. осіб, а
далі буде наростати, як снігова лавина. Запрошуючи студентів із сусідньої
держави, поляки намагаються компенсувати цей кадровий голод, і тому саме
технічні вузи частіше за інших надають українцям можливість безкоштовного
навчання.
Тонкощі державного планування ринку
трудових ресурсів залишаються поза полем зору студентів з України, які їдуть на
захід. Перш за все вони тут бачать нові перспективи для спілкування та
розвитку, а також можливість скористатися перевагами європейської системи
освіти, більш практичної та вільної, ніж її вітчизняний аналог.
Наприклад, європейський студент як за
мірками української вищої школи надзвичайно мобільний. У тій самій Польщі в
рамках програми MOST будь-який учень може виїхати на два семестри в інший
польський вуз. Тут немає проблем і з тим, щоб за спецпрограмою з'їздити до
університету Німеччини або іншої країни Євросоюзу.
"Студент протягом своєї підготовки може побувати
в різних вузах, у різних містах і країнах, і це сильно розширює його світогляд",
- каже Москаленко.
За словами Чорного, подорожують по Європі
всі українські студенти, які навчаються в Чехії. Улюблені напрями – Париж,
Брюссель, Берлін, Відень і Рим: туди йдуть найбільші транспортні потоки, і
легше знайти прийнятну ціну на лоукост.
Крім того, вузи східної околиці єврозони,
як і університети "старої" Європи, вчать не теорії, а практиці. Тоді як в
Україні небагато випускників вміють застосовувати отримані знання в реальних
умовах, каже Леся Оробець, член парламентського комітету з питань науки і
освіти. Тому на першому робочому місці колишнім студентам доводиться вчитися
всьому з нуля.
Європейська освіта ще й менш формалізована.
"Тут ніхто не дивиться на оцінки. Важливо, що ти вмієш і що думаєш", - каже
колишня київська студентка Пономаренко.
Ще один важливий плюс навчання за кордоном –
у Європі немає повального хабарництва. В таких умовах навіть українці
змінюються на краще. Приміром, Пономаренко стверджує, що "жодному польському
чиновнику чи викладачеві не пропонувала щось "вирішити" по-нашому – соромно
було".
Українські випускники західних вузів переважно готові залишитися на новому місці. Однак там вони потрапляють в більш конкурентне середовище, де у них менше можливостей для розвитку, ніж на батьківщині
За всіх позитивних сторін освіта в
східноєвропейських вузах має і недоліки. По-перше, тамтешній диплом дуже важко
підтвердити в Україні – для цього потрібно здавати додаткові іспити і ті
предмети, яких у сусідів просто не було. А по-друге, українські випускники
західних вузів переважно готові залишитися на новому місці. Однак там вони
потрапляють в більш конкурентне середовище, де у них менше можливостей для
розвитку, ніж на батьківщині.
За словами 26-річного Ігоря Ісаєва, який
рік тому закінчив магістратуру Варшавського університету за спеціальністю
культурологія, більшість українців, які отримали вищу освіту в Польщі,
залишаються там працювати зовсім не на престижних спеціальностях.
Для них важливо хоча б якось зачепитися –
нехай навіть в call-центрах або в сфері послуг, тобто там, де вища освіта
зовсім не обов'язкова. Ісаєв, який зміг отримати роботу журналіста на
польському радіо, впевнений, що йому допомогла не тільки його наполегливість, а
й те, що він знає кілька іноземних мов - окрім російської, української та
польської ще й англійську з литовською.
***
Цей матеріал опубліковано в № 30 журналу Корреспондент від 5 серпня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент заборонений.