Корреспондент: Чоловіча розмова. Україна зіштовхнулася з Росією за газ

Віктор Янукович виходить на стежку війни з Росією, одночасно змінюючи імідж друга Москви на ворога Кремля. Сутичка може закінчитися принизливою поразкою Києва або давно необхідним проривом в енергетиці країни і звільненням від російського газового ярма, пише Олександр Пасховер у №35 журналу Корреспондент від 9 вересня 2011 року.

Вечір п’ятниці, 2 вересня. Перед журналістом Корреспондента сидить утомлений 63-річний чоловік. Він вичавлений як лимон. Сьогодні був важкий день. Довелося лаятися з близькими друзями. Лаялися за гроші. За великі гроші. Нічого не поробиш, така у цього чоловіка робота – він прем'єр-міністр України.

"Вступили ми в непросту фазу з нашими партнерами і товаришами, з якими ми хотіли б дружити, - важко зітхає Микола Азаров. – Тисне на нас ціна на газ". Водночас "партнери і товариші" з Москви у нестямі від гніву. Київ уперше в історії газових відносин по-справжньому показав зуби.

По-перше, український уряд заявив, що втричі скоротить імпорт блакитного палива і збільшить власний видобуток. До сьогоднішнього дня Україна щорічно витрачає на російський газ близько $ 10 млрд, четверту частину витрат держбюджету. По-друге, уряд Азарова відмовляється визнавати укладений у січні 2009 року 10-річний контракт, який зобов'язує українську казну платити за нав'язаний, завищений обсяг газу. І третє, найбільш несподіване – Кабмін готовий ліквідувати держкомпанію Нафтогаз України, таким чином, обнуливши історію відносин із всемогутнім Газпромом.

Олексій Міллер, голова правління Газпрому, згоден на український сценарій, але за однієї умови. Його компанія поглинає Нафтогаз, створює нову структуру і тільки в цьому випадку переглядає старі контракти.

Нав'язлива пропозиція Міллера збентежила навіть Президента Віктора Януковича. "Спочатку загнали нас в глухий кут, потім стали диктувати умови, - відреагував Президент України на газпромівський ультиматум. - Це принижує. Не мене особисто, це принижує державу".

Подання в арбітражний суд – це квиток на війну. Чи готова ця влада воювати зі своїм партнером?

Триллер під назвою Вони воювали за батьківщину переходить в найбільш вразливу фазу – міжнародний арбітраж. Українська та російська сторони однаковою мірою вірять у свою невразливість перед обличчям міжнародної Феміди, куди вони готові віднести скарги одна на одну.

"Якщо брати потужну юридичну підтримку, у нас шанси великі, - каже Корреспонденту Валерій Боровик, голова правління альянсу Нова енергія України. - Подання в арбітражний суд – це квиток на війну. Чи готова ця влада воювати зі своїм партнером?"

Поле бою

Нинішню українсько-російську сутичку вітчизняні ЗМІ вже охрестили третьою газовою війною. Перші дві пронеслися у 2006-му і 2009-му. Обидві битви Україна програла з розгромним рахунком. Після кожного протистояння ціна на імпортний газ подвоювалася, і її зростання не припинене і донині. І ось у вересні 2011 року український уряд задумав новий хрестовий похід за газом.

Президент України попросив керівництво РФ переглянути кабальний контракт. Аргумент Януковича – тарифи Газпрому неринкові. Як приклад глава держави наводить Німеччину, яка повинна платити за газ на $ 200 менше, ніж українська сторона. В інтерв'ю газеті Коммерсант український Президент сказав, що виходячи з цих цифр, Україна щорічно переплачує Росії до $ 6 млрд.

Президент Російської Федерації Дмитро Медведєв назвав позицію Києва "утриманською", йти на поступки кремлівський бос погодився тільки за виконання хоча б однієї з умов. Умова перша – продаж газотранспортної системи України. Умова друга – об'єднання в єдиний Митний союз, де вже перебувають Росія, Білорусь і Казахстан. Реакція Януковича на 20-му саміті країн СНД продемонструвала, що загострення пристрастей досягло апогею. "Будь-який тиск в цих питаннях, він для нас принизливий, - парирує український Президент. - І ми не дозволимо, щоб так з нами розмовляли".

Обидві сторони заявили, що готові звернутися в міжнародний арбітраж, і обидві впевнені, що повернуться із суду на білому коні. Володимир Омельченко, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова, оцінює судові перспективи України як "непогані". Наприклад, для того щоб поставити під сумнів правомірність газового контракту між Україною і Росією, він радить використовувати аргумент про те, що угоди укладені в умовах, коли Москва перекрила Україні газовий вентиль.

Правовий розгляд, який є все ж цивілізованим засобом вирішення спорів між суб'єктами господарювання,може розлютити [Росію] і тоді можуть бути вжиті
економічні санкції

"Фактично тоді було здійснено дуже потужний тиск, - наголошує Омельченко, після чого додає. – Щоправда, правовий розгляд, який є все ж цивілізованим засобом вирішення спорів між суб'єктами господарювання, може розлютити [Росію] і тоді можуть бути вжиті економічні санкції".

"Я сподіваюся, у нас вистачить мудрості знайти спільне рішення без суду – резюмує Янукович. - Я розглядаю суд уже як останню інстанцію, коли будуть вичерпані під час переговорів всі наші можливості".

Але вже і без усякого суду Україна до краю розлютила Кремль, коли український прем'єр заявив, що для розриву неефективного контракту уряд піде на ліквідацію НАК Нафтогазу, від імені якого і підписувалася угода. "Буде самостійна газодобувна компанія і самостійна компанія, яка займатиметься транзитом газу, і навіть через це потрібно переукладати відомі угоди", - пояснив прем'єр.

Реорганізація Нафтогазу Москву не злякала, оскільки, на думку Міллера, всі зобов'язання української держкомпанії перейдуть до створеного правонаступника. При цьому шеф Газпрому не забув вколоти Азарова, вказуючи на єдину легітимну можливість ліквідувати Нафтогаз – злиття його з Газпромом. "Реструктуризація Нафтогазу – це наша внутрішня справа, - заступився за начальство Віталій Лук'яненко, прес-секретар Азарова. - Прем'єр сьогодні не звертався до Міллера, він звертався до уряду Росії. Причому тут Газпром?". Після цієї словесної перестрілки в бій вступив міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко, і ось тут здригнулися всі – і Москва, і Київ.

Від слів до справи

Паливний міністр оголосив, що у 2012 році Україна скоротить на 10 млрд куб. м купівлю імпортного газу. Це означає, що Газпром в один момент позбудеться замовлення розміром у $ 4 млрд. Далі ще жорсткіше. Бойко ставить завдання протягом п'яти років зменшити закупівлі російського газу втричі і вже найближчим часом збільшити власний видобуток на третину. У підсумку замість сьогоднішніх 36,5 млрд куб. м Україна купуватиме близько 12 млрд. куб. м.

З цього ідеалізованого українського сценарію стирчать відразу дві ахіллесові п'яти. По-перше, за умовами газового контракту, що всіма проклинається, Україна зобов'язана викуповувати фіксований обсяг палива – не менш ніж 33 млрд куб. м. Один з пунктів контракту передбачає правило "бери або плати". Друге слабке місце в заяві Бойка про швидке скорочення закупівель російського газу – заміна потрібних економіці енергоресурсів. Адже зараз Україна видобуває втричі менше газу, ніж їй потрібно.

"Ми пам'ятаємо, що переводили [з вугілля] на газ наші котельні, а зараз у нас газ коштує $ 400 за тисячу кубометрів, і наші колеги кажуть, що він може бути і дорожче, - скаржиться Азаров. - У нас немає іншого вибору: треба переходити на те, що ми маємо. Вже якщо поставили перед собою завдання перейти – отже ми його реалізуємо".

Обігрів країни вугіллям – палиця з двома кінцями. Мало того, що це екологічно ненешкідливо: чорна кіптява вкриє малі і великі міста. Так ще й вугільна промисловість для ефективної роботи потребує щорічних дотацій, що перевищують $ 1 млрд. Нарощуючи виробництво, дотації доведеться збільшити, що ляже важким тягарем на казну, яка і без того вся в дірках.

Крім вугілля, уряд робить велику ставку на поклади шахтного метану і сланцевого газу, їхні запаси оцінені українським Інститутом геологічних наук приблизно в 20 трлн. куб. м. Однак спосіб видобутку цієї сировини неймовірно трудомісткий і вимагає обладнання, оплатити яке може лише вкрай багата держава.

На думку Боровика, за один і навіть за три роки вирішити завдання з видобутку цих копалин нереально. "Все що ми говоримо про заміну, навіть 5-10%, це не завтрашній день, це років п'ять-десять", - прогнозує експерт. Втім, на короткострокову перспективу в України є певний запас міцності. У газових сховищах країни накопичилося 19,2 млрд куб. м.

Цього обсягу достатньо, щоб витримати традиційний новорічний шантаж з перекриттям вентиля на українсько-російському кордоні. Але в довгостроковій перспективі обрана тактика помилкова, вважає Омельченко.

Ціни високі? Отже потрібна відповідна структура економіки, яка б менше споживала газу. Ось цим треба займатися. А пошуки дешевого газу – це безперспективно

"Україна повинна змиритися з тими цінами на енергоносії, які є, і вибудовувати економіку у відповідності не з тими "хотілками", які хтось там бажає, а з реальними, об'єктивними речами, - каже провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова. - Ціни високі? Отже потрібна відповідна структура економіки, яка б менше споживала газу. Ось цим треба займатися. А пошуки дешевого газу – це безперспективно".

Цей постулат готові оскаржити в Німеччині та Італії. У липні італійська компанія Edison в судовому порядку домоглася від російського монополіста фінансових поступок. А у вересні німецький енергетичний концерн E. ON Ruhrgas подав позов проти Газпрому в міжнародний арбітражний суд. Німців не влаштовує ціна на газ, яка, за словами офіційного представника концерну Адріана Шафранеца, не відповідає реаліям ринку. У концерні E. ON Ruhrgas незадоволені, що довгостроковий контракт з Газпромом змусив компанію у 2010-му платити за паливо на 22% вище, ніж поточна ринкова ціна, за якою газ продавався на умовах негайного постачання.

Труба кличе

Те, що у Росії немає ні друзів, ні ворогів, а кругом суцільні інтереси, 6 вересня красномовно показав Володимир Путін, прем'єр-міністр РФ. У цей день запрацював газопровід Північний потік, який проходить по дну Балтійського моря. До речі, в акціонерах проекту ображений росіянами E. On Ruhrgas. Одна з цілей трубопроводу – постачання палива до країн Європейського союзу в обхід України. "Україна – наш давній традиційний партнер, – заявив глава російського уряду на відкритті першої лінії Північного потоку. – Як у будь-якої транзитної країни, завжди є спокуса скористуватися своїм транзитним становищем".

Глава російського Газпрому додав до сказаного, що близько 20 млрд куб. м газу, які раніше постачалися через українську газотранспортну систему в Чехію та Німеччину, тепер підуть за новим маршрутом.

Друга лінія, яку здадуть в експлуатацію в найближчі два роки, збільшить пропускну здатність Північного потоку з нинішніх 27,5 млрд куб. м на рік до 55 млрд куб. м. Це той обсяг, який може бути відібраний з українських труб. Зараз Україна транспортує 110 млрд куб. м на рік. Тим часом, споживання газу в Європі щорічно зростає. Винятком стали лише два роки кризи. "Україна хоч і втратить певний обсяг, буде транспортувати 70-80 млрд куб. м, - каже Омельченко. - Це теж серйозний обсяг".

І все ж Дмитро Марунич, директор Інституту енергетичних досліджень у Києві, вважає, що українська влада передчасно випустила пар. Захистити інтереси країни тепер буде набагато складніше. Після вересневої сварки Москва робитиме все можливе, щоб насолити Києву.

"Янукович сам себе загнав у такий кут, з якого не так вже й багато виходів", - резюмує Марунич. Так і є. Росія, не соромлячись, заявляє про свої стратегічні цілі обіграти Україну на газовій карті континенту. Москва не проти перетворити газотранспортну систему на непотрібний металобрухт або включити її в свою сферу впливу.

Марунич вважає, що створення газотранспортного консорціуму – чи не єдиний вихід для України, щоб залишитися неушкодженими у великій бійці. "Я думаю, що СП може бути компромісом для всіх, - каже експерт. - Інших просто не залишається. Тим більше, європейський партнер ще б і гроші дав, і забезпечив гарантіями завантаження".

А Боровик реалізацію інтересів України бачить дещо інакше. Для того щоб їх дотриматися, він пропонує керівництву країни п'ять непростих рішень. Перше: збільшити видобуток природного, сланцевого газу. Друге: активізувати будівництво на Чорному морі терміналу для зрідженого газу.

Третє: прискорити процедури тендерів на розвідку і видобуток газу. Четверте: зробити ставку на розвиток альтернативної енергетики і різко скоротити споживання енергії як в житлових будинках, так і на виробництві. "Потрібно, щоб в це активно включився малий бізнес, - каже Боровик. - Для цього необхідна підтримка населення щодо закупівель джерел альтернативної енергії, пільгове кредитування під невеликі відсотки".

І найбільш радикальне, п'яте: подання позову в міжнародний арбітражний суд на розрив невдалого контракту. "При цьому найняти дуже потужну юридичну західну компанію, яка потужно захистить інтереси НАК Нафтогаз України, – Боровик уточнює, що такий крок веде до радикального протистояння. – Чи витягне ця влада квиток на війну? Я дуже сумніваюся".

А дрова звідки

Промисловість України – одна з найбільш енерговитратних економік світу. За даними International Finance Corporation, для виробництва $ 1 ВВП в Україні витрачається енергії вдвічі більше, ніж у середньому по планеті, і втричі, ніж у країнах ЄС. Цей ганебний показник ставить вітчизняну економіку на найнижчий неконкурентний рівень розвитку.

Українська економіка не скоро зможе позбутися газової залежності. Щорічно з українських надр видобувається 20 млрд куб. м. Міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко обіцяє найближчим часом збільшити видобуток українського газу до 27 млрд куб. м. Але й цього замало для країни, де економіка поглинає мінімум 54 млрд куб. м блакитного палива на рік.

Дефіцит покривається за рахунок російського імпорту. Для того щоб його згорнути, уряд шукає альтернативні джерела енергії. Запаси природного газу в Україні виглядають скромно – близько 1 трлн куб. м. Натомість, за даними Інституту геологічних наук НАН України, у країні є мінімум 12 трлн куб. м покладів шахтного метану і, як стверджують у Міністерстві екології та природних ресурсів, 8 трлн куб. м сланцевого газу.

Як перше, так і друге приваблює великих іноземних інвесторів. 1 вересня держкомпанія Укргазвидобування підписала контракт з транснаціональною корпорацією Shell про розвідку газових родовищ у Дніпровсько-Донецькому басейні. Первинна сума інвестицій складе $ 200 млн. У разі успішних пошуків – ще $ 600 млн.

Під час підписання угоди був присутній посол Великобританії в Україні Лі Тернер. В інтернет-блозі на сайті Korrespondent.net дипломат написав: "Цей контракт про розвідку і видобуток сланцевого газу в Україні став однією з найбільших інвестиційних угод, які укладалися в Україні протягом останніх років. Він відкрив перспективу зростання видобутку українського газу та енергетичної самостійності України".

Увесь цей газовий масив – лише перспективні проекти, які оживуть тільки після багатомільярдних інвестицій. Щоб їм прийти в Україну, потрібно глобальне диво

Водночас увесь цей газовий масив – лише перспективні проекти, які оживуть тільки після багатомільярдних інвестицій. Щоб їм прийти в Україну, потрібно глобальне диво. Згідно з даними американського дослідницького центру The Heritage Foundation, в рейтингу Індекс економічної свободи Україна утримує 164-те місце з 179-ти можливих. Це означає, що в Україні вести бізнес важче, ніж в Анголі (№ 161), але на щастя поки ще легше, ніж в Чаді (№ 165).

"Чим прозорішими будуть угоди в енергетичному секторі та реальнішою можливість переконати інвесторів у кафе Шанхая в тому, що в Україні хороший інвестиційний клімат, - розмірковує у своєму блозі Тернер, - тим швидше Україна зможе залучати необхідні інвестиції для збільшення енергетичної незалежності".

***

Цей матеріал опубліковано в № 35 журналу Корреспондент від 9 вересня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.