Одна з наймолодших країн світу, Косово, по-своєму віддячила тим, хто підтримав її незалежність: серед визначних пам'яток столиці – пам'ятник Біллу Клінтону і копія Статуї свободи, пише піар-менеджер Анастасія Троцька у рубриці «Лист з…» у №37 журналу Корреспондент від 23 вересня 2011 року.
"Косово? Де це?" - дивувалися в Борисполі під час видачі посадкового
квитка. Так розпочалася моя подорож в молоду країну Косово. Одна з колишніх
територій Югославії, що проголосила незалежність від Сербії у 2008-му, визнана
75 державами, і Україна не входить до їхнього числа.
Неменше здивування викликав мій український паспорт в
аеропорту косовської столиці Пріштіни. За кількістю місцевих поліцейських, які
перевіряли мої документи і передавали далі, мені здалося, що я перша українка,
яка приїхала сюди.
Статус молодої країни підкріплюється ще й тим, що середній вік громадян Косова –
28 років
Статус молодої країни підкріплюється ще й тим, що
середній вік громадян Косова – 28 років: половина з 2 млн населення не досягла
25 років.
Першим враженням після в'їзду в Пріштіну стали пам'ятник
Біллу Клінтону і копія Статуї свободи. Війна й етнічні чистки, які коштували
життя тисячам людей, привели до Косова всілякі міжнародні місії, включаючи
допомогу від США, яку тут вирішили увічнити таким способом.
Іноземна присутність також вплинула на знання мов
місцевим населенням. За двох офіційних мов (албанська і сербська) практично
всі, кого я зустрічала, розмовляли англійською або німецькою.
Ще одна спадщина американців – дорожні знаки у вигляді
тварин. Для полегшення орієнтації миротворців, які ніяк не могли розібрати місцеві
географічні назви навіть латиницею, американці дали кожній дорозі позначення у
вигляді тварини. Тому Пріштіну з іншими містами пов'язують "пінгвіни", "такси",
"кішки" і "змії".
Уже при першому знайомстві мене запрошували додому, причому відмова розцінювалася як образа. А на третій хвилині розмови розпитували про наявність
братів і сестер
Бог з ними, американцями, – мова йде про косоварів. Одна
з їхніх головних цінностей – родинні зв’язки, а особливості національного характеру – гостинність і життєрадісність. Що
загрожує певними вадами: у Косові ви не зможете відчути себе на самоті ні на
хвилину. Вже при першому знайомстві мене запрошували додому, причому відмова
розцінювалася як образа. А на третій хвилині розмови розпитували про наявність
братів і сестер, а у них – дітей.
"У нас немає бездомних, і ніхто не може померти від
голоду, – гордо пояснював мені суть традиції місцевий таксист. – Якщо один член
сім'ї втрачає роботу, його продовжують підтримувати. Ми завжди тримаємося разом".
Ще один яскравий факт: у Косові, де 90% населення –
мусульмани, президентом країни стала жінка. Та й на плакатах до парламентських
виборів кандидати-жінки теж не рідкість. Вся справа в тому, що в Косові
встановлено обов'язкову 30%-ву квоту для представниць прекрасної статі в
більшості інститутів влади.
У Пріштіні все за того самого домінування мусульман можна
побачити католицькі та християнські храми, а також безліч зображень найдобрішої
католички черниці матері Терези – вона народилася в сусідній Македонії.
Оточене горами, Косово може похвалитися гірськолижним
курортом і приголомшливими видами, головні герої яких – акуратні дво-триповерхові
будинки з червоної цегли, річки і зелені пагорби. Красу пейзажів трохи приземлюють
військові бази іноземної контингенту і, на жаль, величезна кількість сміття.
Якщо проблему останнього косоварам вдасться вирішити, їхня країна, що межує з
Албанією, Македонією, Сербією і Чорногорією, стане обов'язковим пунктом
туристичних балканських маршрутів.
"Напевно, така смачна кухня – компенсація за всі
складнощі, що випали на наш народ", – ще одна варта уваги теза від балакучого
таксиста. І, дійсно, місцева кухня, що ввібрала в себе турецькі, італійські,
сербські та грецькі елементи – це дуже смачна перепічка, свіжий салат з фетою і
м'ясо, приготоване в печі. Окрім відмінного сервісу на численних вуличних
терасах і кафе, до Косова варто приїхати за неквапливими душевними розмовами.
Особливо підходить для цього Прізрань, місто на півдні, в
якому мирно співіснують албанці і серби, поряд розташовані мечеті та
християнські храми. На відміну, наприклад, від Мітровіци, так званого
розділеного міста на півночі, де міст перетворився на кордон конфлікту між
двома народами.
Дорога від Пріштіни до будь-якого кінця Косова не займе більше двох годин, і при цьому ви будете вражені місцевим колоритом і розмаїтістю
Дорога від Пріштіни до будь-якого кінця Косова не займе
більше двох годин, і при цьому ви будете вражені місцевим колоритом і
розмаїтістю. Наприклад, на південному заході, ближче до кордону з Албанією, ще
збереглися будинки-фортеці без вікон. Це захист для тих, хто побоюється вендети
– кровна помста досі жевріє в селах. Згідно з традицією, ворога не можна
вбивати у нього вдома, тому, наприклад, у сусідній Албанії близько 10 тис. осіб
сидять заручниками у власних будинках.
На північному заході обов'язково потрібно заїхати в місто
Пею, де розташований гірськолижний курорт, а також одне з найпривабливіших
туристичних місць Косова – каньйон Ругова. Якщо повернути на південь, то варто
заїхати в місто Драгаш, населений народом ашкали – субетнічних груп
циган-мусульман, які живуть закритою громадою і називають себе єгиптянами.
А в самій Пріштіні найкраще підтримати місцеву традицію
пересування від кафе до кафе без певної мети і напрямку. При цьому ви постійно почуватимете
себе в Європі – у всіх сенсах цього поняття: темно-синій прапор з шістьма
зірками й обрисами країни сильно нагадує прапор ЄС. Також Косово в
односторонньому порядку оголосило євро національною валютою, що полегшує життя
іноземцям. При цьому ціни низькі, хороший обід коштуватиме п'ять євро. Разом із
заявами уряду про всілякі пільги для інвесторів Косово всіма силами прагне
інтегруватися в європейське співтовариство.
***
Цей матеріал опубліковано в № 37 журналу Корреспондент від 23 вересня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.