Корреспондент: Велика різниця. Прірва між українськими регіонами і столицею невпинно поглиблюється

Різниця в рівні життя між столицею і кількома великими містами з одного боку і всією іншою країною з іншого перетворюється на прірву. Звернути зі шляху держав третього світу Україні може допомогти лише тотальна децентралізація, пише Христина Бердинських у №39 журналу Корреспондент від 7 жовтня 2011 року.

Оцінюючи різницю в якості життя населення Києва, міст-мільйонників і провінції, Максим Борода, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень, доходить невтішних висновків.

"В Україні є і Європа, і Азія, і Африка. І все це в одній країні", – каже експерт. Під Європою він має на увазі Київ, під Азією – індустріальний Схід. Тему української Африки Борода делікатно обходить.

Але якщо подивитися на рівень ВВП на душу населення в різних регіонах, Африка виявляється сама собою. Так, в Києві цей показник у шість разів вищий, ніж у Тернопільській чи Закарпатській областях. А середня зарплата відразу в десяти регіонах країни, переважно західних та центральних, не дотягує до $ 250, хоча в столиці вона майже дорівнює $ 500. І цей тотальний розрив між центром і околицями, на думку аналітиків, з року в рік лише посилюється.

Уже сьогодні киянину важко зрозуміти страждання 25-річної Олени, жительки Херсона, яка не захотіла називати свого прізвища у пресі, щоб не здобути слави пропащої провінціалки. Вона просто мріє про зарплату $ 200-250.

"Для Херсона 2 тис. грн. – це щастя ", - каже українка, яка до червня працювала ведучим інженером в місцевому відділенні Державного земельного кадастру, а тепер шукає нову роботу. За статистикою середня зарплата в Херсонській області – 1,5-2,0 тис. грн., що вдвічі поступається київському показнику.

Яскраво виражений поділ на багатий центр і злиденну провінцію – це шлях країн, що розвиваються

Яскраво виражений поділ на багатий центр і злиденну провінцію – це шлях країн, що розвиваються, таких як Китай або Росія. Ці держави виглядають як привабливі ринки, нарощують свій вплив, але плодами їхніх успіхів користується мінімальна частина населення.

А ось в успішних і комфортних державах ЄС, за словами Володимира Пархоменка, директора аналітичного центру Асоціації міст України, регіональний розрив не так помітний. І тому офіційному Києву було б доречніше розвивати провінцію, ніж повторювати помилки Москви або Пекіна.

Столичний добробут

Середня зарплата в Україні, за даними Держкомстату за перше півріччя 2011-го, коливається на рівні 2,49 тис. грн. ($ 311). Але лише столиця, Київська, Луганська, а також Донецька і Дніпропетровська області можуть похвалитися тим, що в них середня зарплата вище цієї цифри.

Зате відразу в десяти областях – представниць західного і центрального регіону цей показник не дотягує навіть до 2 тис. грн. ($ 250).

При цьому у Києва особливе місце – він незмінно перший у таких рейтингах. Сьогодні тут в середньому отримують $ 475. Тетяна Рибчинська, керівник напрямку Інформаційні послуги з винагород консалтингової компанії Hay Group, каже, що столичні зарплати на 35% вищі, ніж в будь-якому з українських регіонів.

Річний бюджет одного лише Києва торік дорівнював 14,65 млрд грн. – це сумарний бюджет шести областей України

Це й не дивно: Київ не лише адміністративна, а й фінансова столиця. Тут розташовані майже всі головні офіси великих вітчизняних компаній та іноземних представництв. Річний бюджет одного лише Києва торік дорівнював 14,65 млрд грн. – це сумарний бюджет шести областей України (Львівської, Волинської, Тернопільської, Чернівецької, Донецької та Луганської).

Крім того, на головне місто України припадає половина всіх іноземних інвестицій, що надійшли в країну за всю її історію, – на 1 липня ця цифра дорівнювала $ 23,4 млрд. За даними Держкомстату, найближча суперниця Києва – промислово розвинена Дніпропетровщина – отримала втричі меншу частку (16%). А основна частина країни, 19 областей, задовольнялася 0,1-2,0% від загального потоку грошей закордонних інвесторів.

Все це призвело до різниці не тільки в зарплатах і доходах. Між киянами та провінціалами поглиблюється соціокультурна прірва. Адже навіть доступ до інформації у столичних жителів кардинально інший. Так, частка інтернет-користувачів у Києві, за словами Бороди, перебуває на рівні Нідерландів, і їх у 45 разів більше, ніж у Рівненській області, яка за цим показником може зрівнятися хіба що з Афганістаном.

Про те, де в Україні водяться гроші, чудово знають іноземці, особливо ті, хто продає товари розкоші. Тому у всесвітньо відомих автобрендів преміум-класу – Ferrari, Bentley, Aston Martin – дилерські центри є лише в Києві.

"Будують дилерські центри та продають машини там, де їх купують", – каже Олег Назаренко, гендиректор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів.

Надмірна централізація капіталів в столиці запустила маховик подальшого зубожіння регіонів. Відбувається це в першу чергу тому, що провінція активно втрачає кращі трудові резерви, які всмоктує Київ

Надмірна централізація капіталів в столиці запустила маховик подальшого зубожіння регіонів. Відбувається це в першу чергу тому, що провінція активно втрачає кращі трудові резерви, які всмоктує Київ. Сьогодні кількість тих, що "понаїхали" до столиці, за різними підрахунками, вже дорівнює числу корінних киян.

Уособлення цієї тенденції – 31-річний Володимир Хмура, дизайнер інтер'єрів. Десять років тому він виїхав з рідного Тернополя, щоб робити кар'єру в Києві. Тепер він – володар квартири на Оболоні і щасливий власник автомобіля BMW. Він би й радий залишитися на малій батьківщині, але там його спеціальність була нікому не потрібна. А Київ дав йому шанс, яким він скористався сповна.

А ось херсонка Олена, яка так і не зважилася вирушити в столичне плавання, живе в квартирі батьків і далі Залізного Порту – курортного селища на Херсонщині, на березі моря, – зазвичай не вибирається. "Навіть поїздка до Умані [на екскурсію в Софіївський парк] для мене – це занадто дорого", – розповідає Олена.

Багаті і бідні

Розрив у рівні життя між Києвом і містами-мільйонниками – Донецьком, Харковом, Дніпропетровськом та Одесою – в останні роки скорочується, кажуть експерти.

За якістю життя – цей показник включає в себе зарплати, економічні показники, а також стан навколишнього середовища, рівень злочинності, медичного забезпечення та багато інших чинників – Київ у минулому році поступився першим місцем Львову, а цього року -  Харкову.

Однак процес вирівнювання, який останнім часом намітився серед найбільших міст, ніяк не відбивається на глибинці. І за межами мегаполісів райдужна картина ситого життя меркне.

Німецького режисера Якоба Пройсса вразило те, як в межах Донецької області може поєднуватися безмірне багатство і злидні

Якоб Пройсс, німецький режисер, автор документального фільму Інший Челсі про донецький футбольний клуб Шахтар, показав у своїй стрічці шикарний спосіб життя донбаської політичної та фінансової еліти і будні звичайних шахтарів. Він каже Корреспонденту, що його вразило, як в межах однієї області може поєднуватися безмірне багатство і злидні.

"У центрі Донецька все дуже добре – автомобілі Mercedes, дорогі будинки. У місто вкладено багато грошей, це видно. А вже за межами Донецька – злидні. Романтичні в чомусь: у кожного в селі є свій маленький сад і город – але це все одно злидні", – каже Пройсс.

Такий контраст можна спостерігати по всій країні. Приміром, із сумною долею провінції щодня стикається Сергій Євтушенко, мер міста Сарни на Рівненщині. Його "підшефне" містечко, населене 24 тис. людей, існує тільки за рахунок дотацій з держбюджету

Усі промислові підприємства закрилися після розвалу СРСР, а малий і середній бізнес так і не зміцнів. Місцеві жителі їдуть на заробітки в Москву і Київ. А якщо залишаються, то йдуть працювати, за відсутністю кращих перспектив, на не надто щедру державу. У підсумку середня зарплата в місті – 1,7-1,8 тис. грн.

У Сарни можна було б залучити інвесторів – особливо в деревообробну галузь. Але хто ризикне грошима і піде в таку глушину, якщо бюрократичні процедури і всілякі труднощі на периферії лише посилюються

Євтушенко впевнений, що в Сарни можна було б залучити інвесторів – особливо в деревообробну галузь. Але хто ризикне грошима і піде в таку глушину, якщо бюрократичні процедури і всілякі труднощі, характерні для всієї країни, на думку мера, на периферії лише посилюються? Без допомоги Києва Євтушенку не створити привабливий інвестклімат – йому просто нічого пообіцяти людям з грошима.

Партія для регіонів з оркестром

Причина нерівності в доходах між різними регіонами країни, за словами Павла Шеремети, президента Інституту стратегії Блакитного океану в Малайзії, полягає в різній продуктивності праці в різних сферах. У сфері послуг, особливо фінансових, вона вища, ніж у промисловому виробництві, а у промвиробництві вища, ніж у сільському господарстві.

І коли фінансові послуги зосереджені в одній-двох точках – так званих ділових столицях, де розташовані офіси ключових компаній, – там само концентрується і весь капітал, і місцеві жителі отримують більші доходи.

Живе втілення цієї тенденції – Москва, мільйонний ринок, стиль життя і динаміка споживання в якому кардинально відрізняється від решти величезної Росії.

Ще один приклад – Китай, де, за словами Пархоменка, шаленими темпами розвивається прибережна частина, що лише увиразнює жалюгідний стан центральних і західних регіонів, де панує буквально середньовіччя.

Київ і кілька найбільших українських міст – плоди тієї самої тенденції: вони все більше віддаляються за всіма основними показниками від провінції. Однак це дорога в нікуди.

Пол Кругман: Якщо подивитися на країни, які більш-менш нормально розвиваються, то майже всі вони піднялися переважно через децентралізацію. Головне в цьому
процесі, щоб уряд забезпечив усім інфраструктуру і можливості для розвитку

"Якщо подивитися на країни, які більш-менш нормально розвиваються, то майже всі вони піднялися переважно через децентралізацію", – каже в інтерв'ю Корреспонденту Пол Кругман, один з найвідоміших економістів у світі, лауреат Нобелівської премії з економіки. Головне в цьому процесі, на його думку, щоб уряд забезпечив усім інфраструктуру і можливості для розвитку.

За досвідом далеко ходити не треба – можна взяти Німеччину з її федеральної системою, завдяки якій фінанси розподілені по окремих землях. У підсумку країна розвинена більш рівномірно, ніж Україна, і німці не прагнуть заради грошей і кар'єри перебратися до столиці.

Навіть більше, за словами Пройсса, зарплати в Берліні навіть нижче, ніж, наприклад, в Мюнхені та Гамбурзі. Статистика підтверджує: середня берлінська зарплата – $ 4,4 тис. – на $ 43 менше, ніж аналогічний показник в цілому по Німеччині.

Тому маленькі німецькі містечка не виглядають занедбаними поселеннями невдах – зазвичай вони мають гарну інфраструктуру, виглядають доглянутими і наповнені задоволеними людьми. Умови життя провінціалів і жителів мегаполісів у Німеччині мало відрізняються, тому німці з регіонів не відчувають себе людьми другого сорту.

Подолати прірву між регіонами в Україні мала б політика вирівнювання, яку впроваджує держава. Але у вітчизняних умовах це приводить лише до механічного перерозподілу доходів багатих регіонів на користь бідних.

У підсумку економічно розвинені міста зацікавлені применшувати свої дохідні показники, а у влади населених пунктів, які живуть на держдопомогу, немає стимулу залучати інвестиції, пояснює Борода.

Устрій України занадто нагадує російську владну вертикаль, в умовах якої регіони не мають і краплі політичної або економічної самостійності

Крім того, устрій України занадто нагадує російську владну вертикаль, в умовах якої регіони не мають і краплі політичної або економічної самостійності. І тому не можуть самостійно створювати якісь особливі умови для інвесторів, не здатні самі стимулювати розвиток своїх сильних сторін.

У Польщі відсталі регіони з 2000 року отримували бюджетну допомогу у вигляді грантів – під конкретні об'єкти і проекти. До того ж поштовх розвитку провінції дав новий адміністративно-територіальний устрій, пояснює Корреспонденту Ян Анджей Домбровський, президент Колегіуму Східної Європи. У результаті регіони отримали велику самостійність.

Пшемислав Шлешинський, професор Польської академії наук, упевнений: для того щоб скоротити нерівність між регіонами – а в Польщі вона є до цього часу, – необхідно більше коштів інвестувати в розвиток провінційної інфраструктури, науки та освіти. Ці вкладення стимулюють економіку і, відповідно, сприятимуть зростанню доходів населення.

Як залучати кошти в депресивні регіони, Пархоменко пояснює на прикладі турецької Антальї. Сьогодні це всесвітньо відома курортна зона, а ще 20 років тому тут була пустеля, і містечко Анталья ледь зводив кінці з кінцями.

Але експерти побачили конкурентну перевагу – місцеву природу, а влада створила привабливі умови для іноземних інвесторів. Ті побудували на узбережжі готелі, зробили Антальї рекламу. У підсумку з'явилася не тільки ціла туристична індустрія – відпочивальники з усього світу створили ще й додатковий ринок сільгосппродукції, що дало роботу фермерам і супутнім компаніям.

Україні також необхідно змінити свій адміністративно-територіальний устрій, радикально спростити в регіонах умови для  інвесторів, поліпшити якість освіти і систему доступу до професійних знань

Анатолій Ткачук, екс-заступник міністра регіонального розвитку та будівництва, упевнений, що Україні також необхідно змінити свій адміністративно-територіальний устрій. А далі вже приступати до децентралізації управління.

А Шеремета радить провести цілий комплекс заходів. Для початку – радикально спростити в регіонах умови для будь-яких інвесторів, поліпшити якість освіти і систему доступу до професійних знань. Потім, можливо, ще й перенести частину органів влади зі столиці в інші міста.

"Як це, наприклад, робить Грузія, переносячи свій парламент [з Тбілісі] в Кутаїсі, таким чином сприяючи розвитку цього міста", – каже експерт.

Столиці й провінції

Різниця між зарплатами в столиці і в цілому по країні в різних європейських державах

Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента

Де в Україні жити добре

Найбагатше в Україні живуть кияни, а бідніші за всіх – жителі Тернопільської області

Дані Держкомстату України

***

Цей матеріал опубліковано в № 39 журналу Корреспондент від 7 жовтня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.