Щоб стримати інфляцію і курс гривні, уряд не гребує найбільш варварськими методами. У підсумку національна економіка занурюється у мул, пише редактор рубрики Бізнес журналу Корреспондент Олександр Пасховер у колонці, опублікованій у №44 видання за 11 листопада 2011 року.
- Алло, це інквізиція? Покличте, будь ласка, Миколу Яновича. Зайнятий? Тоді передайте йому, що урядовий експеримент зі знищення вітчизняної економіки викликав захват у колі найкращих патологоанатомів України.Тотальне вилучення гривні з банківського обігу заради штучного стримування інфляції – відмінна ідея для умертвіння напівживого ринку.
Національний банк України (НБУ) разом з Мінфіном через депозитні аукціони, продаж облігацій внутрішньої держпозики і т. д. вилучає з обігу комерційних банків усю гривню.
Виручені кошти заморожуються на рахунках казначейства. Щоправда,зараз ці цінні держпапери вже практично ніхто не купує. Не вистачає гривні.Сумарно кошти на коррахунках українських банків спустилися до позначки 9-10млрд грн. Оптимальний обсяг – від 20 млрд грн.
Банкіри розповідають, що такий гривневий голод не відчували давно. Точніше, ніколи. Щоб проводити фінансові операції, банкам доводиться позичати гривню один в одного
Банкіри розповідають, що такий гривневий голод не відчували давно. Точніше, ніколи. Щоб проводити фінансові операції, банкам доводиться позичати гривню один в одного. Відсотки за терміновими позиками у рідкісних випадках сягали 60% річних. Та й цей ресурс майже вичерпано. Щоб роздобути гривню, банкіри заманюють клієнтів підвищеними відсотками на депозит.
В ім'я чого створюється цей гривневий голодомор? У НБУ пояснюють, що зайві гривні вилучаються з економіки, щоб утримати на низькому рівні зростання цін і темпи інфляції. Щоб зацементувати курс гривні, НБУ витрачає золотовалютні резерви. Гривня стоїть як вкопана, але це ілюзія стабільності, що лише відкладає фінансовий вибух. Девальвації не уникнути.
Постулат про те, що економіка повинна бути економною,придумав ще відомий генсек ЦК КПРС Леонід Брежнєв, знаменитий інквізитор-експериментатор 70-х років минулого століття. Економив, поки не здохла вся система.
Економіка в першу чергу повинна бути ефективною. А ефективною вона може бути винятково в умовах достатнього насичення ринку грошима
Економіка в першу чергу повинна бути ефективною. А ефективною вона може бути винятково в умовах достатнього насичення ринку грошима, забезпеченими товарами та послугами. Товари та послуги виробляє бізнес,який функціонує за надійного фінансового потоку.
Але грошей в обігу все менше і менше. Банки, відчуваючи фінансовий голод, вже практично не кредитують економіку. Іпотека відмерла. Ті,хто ще щось кредитує, пропонують від 30% річних у національній валюті. В інвалюті позики заборонені.
Фондова біржа, позбавлена обігових коштів, у щоденному режимі передає зведення про капітуляцію на ринку цінних паперів. Колись популярні позики – пайові інвестиційні фонди (ПІФи) – зазнають краху.Подивіться на графік кожного з ПІФів – це ж не графік, а якийсь спуск в метрополітен. Я вже давно не бачив, щоб протягом року крива так нагло пікірувала вниз.
Ще одна ілюзія стабільності – підтримка гривні за рахунок валютних резервів. Цей маневр працював, коли в першому півріччі 2011-го світові ціни на сталь зростали. Але ситуація різко змінилася – ціни тануть, попит завмер.
Якщо врахувати, що вітчизняна металургія приносить країні34% валютних доходів, то, очевидно, струмочок ось-ось вичерпається. Тим більше планета гарячково готується зустріти другу хвилю кризи. Надії на хороший урожай нинішнього року, який теоретично може компенсувати втрати сталеварів, примарні.Політика минулих років – фактична заборона на експорт зерна і тотальне неповернення ПДВ компаніям, які торгують урожаєм, викликає, щонайменше, тривогу за галузь.
Зайняти валюту на зовнішніх ринках також стає все складніше.Хоча б тому, що ситі економіки по горло ситі переддефолтною Грецією, в якій, як відомо, все є – все, крім грошей.
Прямі іноземні інвестиції – велика українська мрія. Поки що нездійсненна. Оскільки за останні кілька років в Україну не прийшла жодна більш-менш велика закордонна компанія, розпещена теплим інвестиційним кліматом Європи і Південно-Східної Азії.
Абсолютно недоречно з України раптово втекла місія Міжнародного валютного фонду (МВФ), залишивши уряд Азарова без надії на два наступні транші розміром у $ 3 млрд. МВФ, мабуть, набридло виділяти гроші на бездарну підтримку гривні без користі для економіки.
У наступному році наступає час ікс для розрахунків за кредитами – $ 8 млрд держборгів, і понад $ 50 млрд – борги корпоративного сектору. За такої кон'юнктури валютний курс гривні до долара може скотитися 1 до 3
До того ж у наступному році наступає час ікс для розрахунків за кредитами – $ 8 млрд держборгів, і понад $ 50 млрд – борги корпоративного сектору. За такої кон'юнктури валютний курс гривні до долара може скотитися 1 до 3. Причому 1 – це долар, а 3 – це кілограми.
Далі ще гірше. Дефіцит гривні, що слабшає, збанкротить підприємства,що сяк-так виживають. Що далі? Різка девальвація. Ми це проходили у 2008 році,коли в травні НБУ навіщось зміцнив гривню до 4,5 грн. за $ 1. Потім у світі вибухнула криза, ціни на зовнішніх ринках впали, долар відразу злетів до позначки в 10 грн.
Імітація міцної гривні закінчилася сумно для всієї економіки – на цьому можуть заробити тільки ті, хто штучно її стримує. За кілька днів до звільнення нацвалюти близькі їм компанії в тиші кабінетів обміняють гривню на долар, і розрив між купкою багатих і масою бідних збільшиться до розмірів Великого каньйону.
Активи подешевшають. Звичайно, їх можна з вигодою продати транснаціональному капіталу, але кому вони будуть потрібні в країні неляканих інвесторів? Компанії скупить обмежене коло людей, наближених до влади. І без того замонополізована економіка сконцентрується в одних руках, що забезпечить Україні технологічне відставання на найближчі століття.
Як наслідок – зростання цін, безробіття, розквіт корупції, довгограюча дискусія про те, що б нам ще продати для підтримки гривні, і як би при цьому не скотитися до Зімбабве. Це ж готовий сценарій фільму-катастрофи. Люди, у кого є номер телефону Спілберга?
***
Ця колонка опублікована в № 44 журналу Корреспондент від 11 листопада 2011 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]