Корреспондент: Операції століття. Українські лікарі створюють технології світового рівня

Українські лікарі та інженери, незважаючи на байдужість держави, створюють медичні технології світового масштабу, пише Кароліна Тимків у №49 журналу Корреспондент від 16 грудня 2011 року.

Півтора роки тому 43-річному Едуарду Ковтуну з Кривого Рогу, який страждає на серцево-судинні захворювання, відмовили в операції навіть в Інституті серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова. Занадто великий ризик летального результату, дійшли висновку лікарі.

"У 2009 році я переніс інфаркт, потім бронхіт, – розповідає Ковтун. – У підсумку моє серце було в такому стані, що я міг померти прямо на операційному столі".

Вихід запропонували – в донецькому Інституті невідкладної і відновлювальної хірургії імені Володимира Гусака. Зовсім недавно за допомогою лікування ослаблених і пошкоджених органів стовбуровими клітинами тутешні вчені навчилися витягати з того світу навіть найбільш безнадійних хворих. Уперше в 2011 році їм вдалося довести сімох пацієнтів до стану операбельності, а трьох успішно прооперувати. Серед цих щасливчиків опинився і Ковтун.

"Сьогодні почуваю себе чудово", – зізнається пацієнт.

У ситуації неоперабельності щорічно в Україні опиняються понад 30 тис. пацієнтів, і 6 тис. з них помирають

У такій ситуації щорічно в Україні опиняються понад 30 тис. пацієнтів, і 6 тис. з них помирають. Інститут Гусака – поки що єдина в країні установа, завдяки фахівцям якої кількість подібних смертей істотно зменшується.

За словами Владислава Гриня, директора інституту, тут можуть рятувати понад 100 приречених хворих на рік. При цьому в Україні законодавство щодо стовбурових клітин більш лояльне, ніж у країнах Західної Європи та США.

"Тому в порівнянні із західними країнами ми перебуваємо на досить високому рівні", – каже Гринь.

За останні п'ять років українськими вченими розроблено понад 200 нових методів профілактики та діагностики різноманітних захворювань, а також медичних
препаратів та обладнання

Втім, революційне застосування стовбурових клітин не єдине напрацювання вітчизняних учених. За останні п'ять років інститутами Національної академії наук і Національної медичної академії наук (НАМН) України розроблено понад 200 нових методів профілактики та діагностики різноманітних захворювань, а також медичних препаратів та обладнання.

"Ще 20 років тому українські лікарі не вміли робити такі складні операції, як пересадка серця, печінки. Зараз роблять, і успішно, – запевняє Андрій Сердюк, президент НАМН. – Ми не стоїмо на місці".

Ці успіхи вражають подвійно на тлі тотального недофінансування вітчизняної медицини. Якщо, приміром, у Швеції на всю науку, включаючи і медицину, держава дає 3,7% від ВВП, в Японії – 3,1%, в США – 2,8%, то в Україні лише 1,9%, та і це лише на папері.

Фактично виходить 0,4%. Різницю у фінансуванні істотно збільшують цифри самого ВВП в Україні і в названих країнах.

Крім цього, наприклад, у США провідний хірург, маючи кандидатський ступінь, на рік заробляє $ 200-300 тис., тоді як в Україні річний заробіток його колеги коливається в межах $ 3-4 тис.

"Людина, яка в таких умовах займається розробками, – божевільна. Її потрібно показувати психіатру", – іронізує Юрій Фурманов, керівник відділу експериментальної хірургії Інституту хірургії і трансплантології імені Олександра Шалімова.

Зварено в Україні

У два роки дочці Оксани Кірової, ветеринара з міста Кілія Одеської області, поставили поганий діагноз – сколіоз четвертого ступеня. Корсети і масажі дівчинці з уродженою патологією хребців не допомагали, а через викривлення хребта деформувалися внутрішні органи.

"У нас залишався єдиний вихід – хірургічне втручання", – згадує Кірова.

Чотири роки тому в харківському Інституті патології хребта та суглобів її дочці за допомогою операції інтегрували в хребет спеціальну металеву конструкцію, яка росте разом з пацієнтом. З того часу постава дівчинки покращилася в рази.

"Так, зараз є невелике викривлення. Але його можна побачити тільки без одягу", – розповідає її мама.

До появи у 2001 році ноу-хау, авторство якого належить хірургу інституту Андрію Мезенцеву, лікарі використовували для виправлення хребта у дітей пристосування, довжину яких необхідно було коригувати кожні півроку.

"Хірургічне втручання тоді доводилося робити регулярно, а це наркоз, шви, післяопераційний період", – пояснює Мезенцев. Сьогодні його винахід допоміг вже більш ніж 40 пацієнтам.

"Конструкція зроблена грамотно з наукової та технічної точки зору", – зазначає Річард Швентон, хірург-ортопед з Children's Mercy Hospital, що в Канзасі (США).

Система Мезенцева дала поштовх розвитку в світі нового способу хірургічного лікування дитячого сколіозу

Швентон стверджує, що система Мезенцева дала поштовх розвитку в світі нового способу хірургічного лікування дитячого сколіозу. Наприклад, зараз у Food Drug Administration – управлінні із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів для подальшого використання в США, – проходить експертизу "зростаюча" конструкція, винайдена американськими вченими.

"Це дуже важливо, коли дітям не потрібні додаткові і регулярні хірургічні втручання, здатні приводити до ускладнень", – додає Швентон.

Ще один прорив в медицині українці здійснили кількома роками раніше, у 2004-му, першими в світі навчившись зварювати живу плоть. Під впливом електроструму з тканин виділяється рідина, яка згортається і зв'язує їх.

У 2004 році українці першими в світі навчившись зварювати живу плоть. Під впливом електроструму з тканин виділяється рідина, яка згортається і зв'язує їх

Ідея народилася в 1990-х у Бориса Патона, директора Інституту електрозварювання ім. Євгена Патона, – раніше він мав справу винятково з неживою матерією. Розробки велися в двох наукових інститутах – Патона, Шалімова, а також у лікарні Охматдит.

"Ось тут ми вперше успішно зварили кишечник піддослідного щура і показали його Борису Патону", – згадує Фурманов, стоячи посеред просторої операційної з хірургічними столами і лампою ще радянського зразка.

До сьогоднішнього дня із застосуванням зварювання тканин в Україні прооперовані понад 70 тис. хворих, а сама технологія використовується вже в 40 країнах світу. Цей метод, за словами американського хірурга Йозефа Катсу з Луїсвілльського університету, прискорює операцію в рази, адже "хірургам не треба зшивати кожен сосудик".

"Плюс мінімальна крововтрата і швидке загоєння ран", – додає Георгій Маринський, виконавчий директор Інституту Патона. А крім того, метод гарантує відсутність післяопераційних шрамів на тілі.

Зварювання дозволяє робити найскладніші операції на легенях і печінці, які до цього були неможливі або дуже небезпечні

Зварювання дозволяє робити найскладніші операції на легенях і печінці, які до цього були неможливі або дуже небезпечні, зазначають експерти. Навіть більше, три роки тому першими в світі українці застосували цей метод в офтальмології.

За словами Євгена Чеботарьова, заввідділенням Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені Володимира Філатова, тут провели понад 100 успішних операцій. "Один з плюсів цього методу – не потрібно знімати шви. А це дуже важливий психологічний момент для багатьох хворих ", – каже хірург.

Тим часом вчені Інституту Патона розширюють список своїх медичних ноу-хау і зараз працюють над технологією зварювання хрящів та кісток.

А натхненний успіхом зварювання Фурманов уже сьогодні готовий здивувати світ новим методом – термострунної хірургії. Матеріал для з'єднання тканин він пропонує створювати буквально з повітря.

"Образно кажучи, це фен, який видає гарячий струмінь повітря і чітко регулює температуру", – розповідає лікар. Попутно такий "фен" знезаражує гнійні поверхні і до того ж коштуватиме в рази дешевше зварювання, яке здорожчує використання електроструму. Виготовлення інструменту для термострунного методу коштуватиме лише 1-2 тис. грн., тоді як зварювальний апарат тягне на 15-25 тис. грн.

Голий ентузіазм

За словами українського кардіохірурга Юрія Кучера, який пропрацював в Німеччині понад 20 років, тамтешні медики у використанні низки сучасних медичних технологій обмежені законом – наприклад, застосування стовбурових клітин регулюється набагато жорсткіше, ніж в Україні.

"Дуже насторожено ставляться й до штучного запліднення, – продовжує Кучер. – Тому багато німецьких учених їдуть працювати в інші країни, щоб розвиватися далі".

Так, Юрген Хешлер, директор Інституту нейрофізіології при Кельнському університеті, вже не один рік обмінюється досвідом з Інститутом Гусака. "У Донецьку все робиться на солідній науковій основі, – зазначає Хешлер. – Перш ніж застосовувати стволові клітини, проводиться величезна доклінічна експериментальна робота. Точно так само роблять вчені в Німеччині".

Визнані європейськими колегами й українські ортопеди-травматологи. Їхня професійна асоціація в Україні стала членом Європейської федерації національних асоціацій ортопедів-травматологів, до складу якої входять провідні лікарі з Німеччини, Франції, Швеції, Австрії і Фінляндії.

Умови роботи у співвітчизників незрівнянно гірші, ніж в американців і західноєвропейців, зазначають експерти, тому і наукових відкриттів іноземці
роблять значно більше

Щоправда, умови роботи у співвітчизників незрівнянно гірші, ніж в американців і західноєвропейців, зазначають експерти, тому і наукових відкриттів іноземці роблять значно більше. За кількістю нобелівських лауреатів у галузі медицини чи фізіології США безперечний світовий лідер. Потім ідуть вчені з Великобританії, Німеччини, Франції, Швеції.

"Відомий вчений з будь-якої країни світу може приїхати в США і відразу ж отримати громадянство, – розповідає про преференції для приїжджих талантів Сердюк. – До того ж якщо вчений там виграє грант, він отримує відмінне фінансування".

Усі умови для розвитку науки, за словами Кучера, створені в Німеччині, де щорічно вручаються премії за дослідні роботи в галузі медицини. Їхніми спонсорами виступають як великі міжнародні фонди, так і місцеві професійні об'єднання лікарів, які не шкодують грошей на наукові розробки.

Українським лікарям найчастіше доводиться винаходити не завдяки, а всупереч, – ламати голову, де взяти гроші на дослідження, а також впровадження в життя своїх відкриттів. "Як правило, у медичних інститутів на все це грошей немає, – констатує Фурманов. – Все тримається на голому ентузіазмі. Ми, наприклад, до кінця року взагалі на півставки працюємо".

Гальмує науку і корупція в сфері охорони здоров'я. Наприклад, кілька років тому Фурманов разом з колегами розробив вітчизняний аналог полімерної сітки, яку використовують під час оперування гриж. "Іноземні сітки коштують $ 200-500. Наші нічим не гірші, але дешевші в кілька разів", – розповідає лікар.

Хоча серед українських лікарів вітчизняні сітки не користуються попитом, продовжує він, оскільки за них хірурги не отримують "бонусів", тобто відкатів за застосування, які платять іноземні компанії, на відміну від вітчизняного виробника.

Навіть найкращі досягнення вчених може звести нанівець застаріла медична техніка, яка повсюдно використовується в українських лікарнях

Крім того, навіть найкращі досягнення вчених може звести нанівець застаріла медична техніка, яка повсюдно використовується в українських лікарнях.

"Так, операцію зробить хірург-віртуоз, можуть бути використані новітні методи лікування, але якщо покласти пацієнта на поганий кардіомонітор, ви можете легко нівелювати всі плюси, – пояснює Сердюк. – Наприклад, застарілий апарат зафіксує погіршення ситуації".

Не вистачає в Україні й висококваліфікованих фахівців, здатних широко впроваджувати медичні новинки. Мезенцев стверджує, що складні ортопедичні операції, яких щороку потребують 12 тис. дітей, в Україні можуть робити лише в трьох центрах, здатних проводити тільки 200 операцій в рік.

"Тішить лише одне: у нас все ще є талановиті лікарі, які нічим не поступаються фахівцям зі США та Західної Європи", – резюмує лікар.

***

Цей матеріал опубліковано в № 49 журналу Корреспондент від 16 грудня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.