Олександр Єфремов, лідер пропрезидентської більшості у Верховній Раді і голова фракції ПР, в інтерв’ю Ірині Соломко розповів про вплив соцвиплат на виборців, підкуп депутатів, поблажки для чиновників і тих, хто голосує під помах руки. Матеріал розміщено у №9 журналу Корреспондент від 9 березня 2012 року.
У минулому ця людина з вольовим обличчям керувала сотнями
тисяч людей, відповідаючи як губернатор за Луганську область. Тепер в його
підпорядкуванні людей куди менше – приблизно 250 осіб, парламентська фракція
Партії регіонів (ПР) і союзні з нею депутати. Зате відповідальність, що лежить
на Олександрові Єфремові сьогодні, є набагато вагомішою.
Тепер він не просто керує фракцією, а й відповідає за
роботу пропрезидентської більшості – основи владної вертикалі, збудованої Президентом
України. Саме Верховна Рада, яка є слухняною перед главою держави, дозволяє
Віктору Януковичу проводити власну зовнішню і внутрішню політику, не озираючись
ні на кого.
Така серйозна позиція робить Єфремова ревним охоронцем
інтересів партії влади. Та й місце, де він давав інтерв'ю Корреспонденту про
вибори, перспективи ПР на них, діяльність Президента і парламентські скандали,
багато до чого зобов'язувало главу регіоналів: він сидів у тому самому кріслі і
в тому самому кабінеті Ради, які три роки тому займав сам Янукович, будучи
головою фракції ПР.
Під тиском усіх цих обставин Єфремов був зібраний, захищав
начальство і підлеглих, раз у раз обурюючись з приводу упередженості питань. У
підсумку вийшло, що: партія влади не група слухняних виконавців, а збори
дисциплінованих індивідуалістів; депутати обома руками за боротьбу з корупцією,
але починати її із себе трохи не готові; підкуп нардепів – це
внутрішньоопозиційні розборки; перспективи партії влади на виборах вельми
райдужні. Наскільки переконливо все це прозвучало, Корреспондент дає можливість
оцінити самим читачам.
- Восени цього року вибори. Якими досягненнями ви, ПР,
можете похвалитися?
- Ми обіцяли людям певні речі, частково вони досягнуті.
Якщо порівняти, що ми маємо зараз, з тим, що було у 2009 році, то результат
очевидний. У 2009-му було падіння ВВП на 15%, розбалансована система
управління. Всі рішення одноосібно приймалися прем'єром [Юлією Тимошенко], який
не розмовляв з Президентом [Віктором Ющенком]. Це та точка, з якої ми почали
свій рух. В результаті ми зупинили падіння виробництва. У 2010-му й 2011-му у
нас 5%-ве зростання ВВП. Це свідчить про те, що була пророблена певна робота.
- Але вона була виконана не стільки ПР в парламенті,
скільки Президентом і його Адміністрацією (АП)?
- Я не відділяю в даному випадку Президента від тієї
політсили, з якою він ішов на вибори.
- Ви сказали, що у 2009-му всі рішення приймалися
одноосібно в Кабміні. А зараз хіба вони не приймаються одноосібно на Банковій?
- Ви, напевно, недостатньо поінформовані. Раніше всі
рішення щодо виконавчої влади приймалися тільки прем'єром. Сьогодні ті рішення,
які стосуються Кабміну, приймаються колегіально в Кабміні, Президента – в АП,
фракції ПР – у Раді. Часто буває, що ми допрацьовуємо ті речі, які ініціює
Кабмін, а коли ми приймаємо на основі цього рішення, Президент не погоджується
з ними.
- У ПР йде дискусія про те, з чим іти до виборців. На
одному із закритих партзасідань ви навіть говорили Ірині Акімовій, першому
заступнику глави АП, що треба або вибори проводити, або реформи.
- У нас немає конфліктів. У нас є – і часто бувають –
дискусії. Наше завдання озвучити перед тими партійцями, які займають високі
посади, ті проблеми, що є в суспільстві, і позначити шляхи їхнього вирішення.
- З чим же все-таки підете до виборців?
- Ми всі чудово розуміємо, що людям треба піднімати
мінімальні пенсії. Також у нас стоїть завдання перейти на розрахунок пенсійних
виплат, виходячи зі стажу. Ми бачимо, що в результаті непідвищення зарплат
бюджетникам у нас зарплати у цій галузі відстають від середніх. Це треба
вирішувати. Ми бачимо і ті проблеми, які є в комунальному господарстві: не
вирішуються питання ремонту тротуарів у дворах, дахів і підвалів, систем
опалення. Вже дано доручення акумулювати кошти для цього. Також будуть
вирішуватися і питання щодо виплат дітям війни та вкладів Ощадбанку СРСР.
- Все це схоже на типову пострадянську передвиборчу
риторику, яка дуже далека від того, про що говорять і що роблять політики в
Європі. Оцінюючи ризики нової кризи, там скорочують витрати, в тому числі і в
бюджетному секторі. Ви ж знову говорите про збільшення соцвиплат й інших
витрат.
- Ви надто молоді, щоб так говорити. У процвітаючій
Європі з її зарплатами може стояти питання про їхнє скорочення. У нас, коли
люди отримують мізер, скорочувати неможливо.
- Але мова йде про економію, про те, що Європа оптимізує
витрати. А у нас витрати тільки ростуть, у тому числі і на держапарат.
- Ми скоротили держапарат майже на 30%. Це й збільшило
витрати: нам потрібно було виплачувати вихідну допомогу. Але цього року
ситуація зміниться. А якщо і надалі буде збільшення фінансування по окремих
органах, то пов'язано це з тим, що в ході реформи їм передаються додаткові
функції інших структур. А так, щоб у когось з'явилося бажання просто взяти і
дати більше грошей, такого в державі немає.
- Чиновники все одно не економлять на собі.
- Я б вас в цьому підтримав, але не переводив би в
систему. Якщо подивитися глобально, то на місцях навіть на так звані захищені
статті фінансування не вистачає. І це проблема, оскільки вони змушені шукати
додаткові кошти, а це тягне за собою корупційні ризики.
Якщо є факти, про які ви говорите, то непорядні люди
зустрічалися і будуть зустрічатися завжди, у всіх країнах. Для цього й існує
преса. Якщо ви будете краще працювати, то таких речей буде все менше.
- Прокуратура не реагує на публікації у ЗМІ.
- Зате бізнесмени і держструктури скаржаться на занадто
велику активність прокуратури та інших перевіряльних органів. Все тому, що
почалася боротьба з корупцією, про яку заявив Президент, і люди почали нести
відповідальність.
- Нещодавно набув чинності пакет антикорупційних законів,
за яким чиновник вважається злочинцем, якщо у нього є корпоративні права –
акції, частки в підприємствах. У нас чи не всі чиновники Кабміну повинні в
такому випадку бути притягнуті до відповідальності. Але протокол про корупцію
складають вибірково, на неугодних, приміром, на Юрія Бова, мера Тростянця, не
члена ПР.
- У мене є інша інформація. Наприклад, у Луганській
області проти кількох керівників районів порушено аналогічні справи.
Але я хотів би прояснити це питання. Депутати
[представники ПР] вже направили запит до Конституційного суду (КС) щодо двох
норм нового антикорупційного пакета.
Перша норма стосується корпоративних прав. Проблема в
тому, що у нас свого часу багато людей стали власниками якихось прав. Багато
хто є акціонерами таких компаній, де, наприклад, не можна скликати органи
управління і вивести їх з числа акціонерів. В законі ж про корупцію тепер
написано, що людина не має права перебувати у вищих органах управління. І тут
помилка законодавця. Коли ми прописували цю норму, то забули, що вищий орган
управління – це збори акціонерів. В результаті всі акціонери автоматом
потрапили під цю корупційну статтю.
- І як має звучати норма?
- Держчиновник не повинен займати посади в керівних
органах, наприклад в радах директорів, управляти компанією. Це питання хвилює
тисячі людей, закривати на нього очі не можна. Подання звернення в КС дасть
відповідь на це запитання. Ми сподіваємося, що він найближчим часом прийме рішення.
- А ви власник корпоративних прав?
- У мене вони були, але коли я став губернатором, я їх
передав.
- Це справедливо?
- Ні. Я займався бізнесом, а потім через певні причини
мене запросили працювати в адміністрацію. В результаті я опинився в ситуації,
коли повинен був щось робити зі своїми корпоративними правами.
І це неправильно. Я вважаю, що якщо людина не управляє
компанією, а просто отримує дивіденди, які декларує, показуючи, на що вона
живе, це справедливо. А виходить, у нас люди показують, що у них взагалі немає
доходів, а самі їздять на Mercedes останніх моделей, живуть як мільйонери.
- Друга норма, за якою КС має сказати своє слово, – це
декларування витрат і доходів чиновниками та їхніми родичами?
- Так, але хотів би чітко прояснити, в чому тут справа.
Закон почав діяти з 1 липня 2011 року, а в ньому написано, що декларації треба
подавати з 1 січня 2012-го. І ті, хто складає декларації, задають питання: "Як
ми можемо показати витрати за 2011-й, якщо ми півроку на це не звертали уваги і
не вели облік?".
- Дивний аргумент. Мова ж іде не про те, скільки рулонів
туалетного паперу купив депутат або його сім'я, – декларувати потрібно великі
покупки.
- А тепер уявіть собі, якщо людина забула щось задекларувати,
бо півроку не стежила за цим. Вона понесе серйозну відповідальність. Це не
жарти. Тому КС і попросили пояснити, чи повинні ми заповнювати декларацію за
2011-й або, враховуючи той факт, що закон набув чинності з другої половини
2011-го, потрібно декларувати витрати за півроку, наприклад.
- Якщо повернутися до теми виборів, за останній рік
рейтинг ПР сильно впав. За даними деяких опитувань, ви перебуваєте на другому
місці після БЮТ, а отже, можете не сформувати в майбутньому парламенті
пропрезидентську більшість.
- Ви знову помиляєтеся. Згідно з останніми опитуваннями,
якими я володію, ми з 15,9% на першому місці. За нами БЮТ з 13,5%, Фронт змін –
8,1%, УДАР – 5,3%, КПУ – 4,1%, Свобода – 4%.
Звичайно, я б хотів для своєї партії найвищого результату.
Але буде те, що буде, – об'єктивна оцінка нашої діяльності за 2,5 року. Я
сподіваюся, що люди бачать, що ми заклали фундамент, на якому будуємо будинок,
в якому всім буде комфортніше жити. Тому розраховую, що ми наберемо не менше
голосів, ніж у 2007-му.
- Це без депутатів по округах?
- Так. Мажоритарники – це окрема розмова. Якщо нам
вдасться висунути найбільш рейтингових і люди їм повірять, то результат може
бути і вищим.
- Кого ви бачите своїми союзниками?
- Ті політсили, які зараз входять у більшість. Але вони є
і поза Радою, Сильна Україна [партія віце-прем'єра Сергія Тігіпка], наприклад.
- Імідж ВР в суспільстві негативний, провиною чому і самі
парламентарії. Нещодавно розгорівся скандал навколо спроби підкупу Романа
Забзалюка, депутата-бютівця, Ігорем Рибаковим, лідером групи позафракційних
депутатів і колишнім членом БЮТ. Рибаков нібито віддав Забзалюку за перехід майже
$ 0,5 млн.
- Коли наші колеги з БЮТ потопають в скандалах, мене це
не радує. Просто гротескно виглядало, коли вони звернулися до нас із
пропозицією створити слідчу комісію з цього факту. Але ми підключимося до її
роботи.
- Групу Рибакова пов'язують з ПР. Можливо, тому ви не
будете надто активні?
- Якби його група була створена за нашої підтримки, ці
люди просто ввійшли б у нашу фракцію. У нас різні політичні платформи, її
депутати часто голосують неконсолідовано з нами.
Згоден, суспільство має отримати відповідь на запитання,
що сталося, від Ради. Поки ж Генпрокуратура бачить там тільки міжособистісні стосунки
між депутатами.
- Позиція ГПУ виглядає як приховування, породжуючи
недовіру і до парламенту, і до влади.
- Недовіру породжують дії окремих депутатів. Але сама
Рада – це майданчик, де проходить з'ясування стосунків, які є в суспільстві.
Подивіться на парламенти інших країн – ми не виняток. Але я хотів би відзначити
одну річ: наскільки ми поважаємо себе, настільки поважаємо і держоргани.
По-іншому бути не може.
В цілому такі ситуації повертають нас до питання про
недоторканність народного депутата. Дійсно, закон повинен бути один для всіх. І
найближчим часом ми обговоримо це питання у себе у фракції.
- Депутатів-регіоналів важко запідозрити в самоповазі,
вони навіть голосують винятково під помахи рук Михайла Чечетова, заступника
голови фракції.
- Щоб Михайло Чечетов махнув рукою, цьому передує
величезна робота різних фахівців та експертів. Робота нашої фракції злагоджена й
ефективна. Це треба ставити нам в заслугу, а не іронізувати над цим. Спробуйте налагодити
таку саму роботу в інших фракціях.
- Якої ефективності можна чекати від статистів?
- Вони не статисти! Кожен має право забрати картку і
голосувати так, як він вважає за потрібне. Окремі депутати так і роблять.
***
Цей матеріал опубліковано в № 9 журналу Корреспондент від 9 березня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.