Корреспондент: Дочиталися до дірок. Україна скотилася в аутсайдери Європи за кількістю книголюбів

Україна стала європейським аутсайдером за кількістю людей, які читають книги. В країні через відсутність моди на освіченість, старі бібліотеки і високі ціни зникла традиція читання, а отже, під загрозою опинилося вміння нації критично мислити і творчо обробляти інформацію, пише Христина Бердинських у №12 журналу Корреспондент від 30 березня 2012 року.

"Не читаєш? Не йду з тобою в ліжко!" Такий "ультиматум" став девізом кампанії, проведеної в минулому році кількома польськими студентками. Суть її – активістки випустили серію фотографій, на яких люди лежать в ліжку з книжкою.

Моніка Чаплицька, одна з організаторів цієї трохи провокаційної акції, розповіла Корреспонденту, що до таких дій їх спонукали дані соцопитувань, які демонструють сумну тенденцію: майже половина поляків за рік не здолали жодної книги. Студентки вирішили розбудити в співвітчизників спрагу до друкованого слова, взявшись довести, що начитана людина не книжковий черв’як або асоціальний тип, а сучасна креативна особистість.

"Зазвичай всі скаржаться, що на читання немає часу. Це неправда. Якщо щодня хоча б кілька хвилин витрачати на читання, за рік вийде кілька книг", – впевнена Чаплицька, яка сама не розлучається з книгою не тільки на фотоплакатах, а й у житті.

Студенткам вдалося захопити своїми ідеями молодь – на сторінці акції у Facebook вже понад 20 тис. фанів, а найбільший польський книжковий магазин Traffic Club, розташований у центрі Варшави, вирішив провести фотовиставку "читають у ліжку".

Розпач активісток з приводу того, що поляки не цікавляться книгами, Корреспонденту, який зазирнув у Traffic Club, важко зрозуміти. Відвідувачі чотириповерхового книжкового магазину читають скрізь – стоячи біля книжковим стендів, сидячи в кріслах, на сходинках і навіть на підлозі. Таких розмірів магазин і такий наплив його шанувальників для України фантастика.

Причому Польща далеко не найбільш читаюча європейська країна, а середняк: тут одну книгу за рік, за даними Eurostat, здолали 60% населення. Попереду всієї Європи йдуть шведи – майже 84% з них присвятили час хоча б одній книзі на рік. Трохи менша частка читачів в сусідній Фінляндії, де цей показник дорівнює 79,5%. У спину дихають фінам книжкові черв’яки з Чехії – тут частка людей, які подужали за рік мінімум одну книгу, лише на 1% менша.

Внизу списку найбільш читаючих європейських націй перебувають португальці та італійці. Це доводить загальну євротенденцію: чим далі на південь і захід континенту, чим менш популярні книги.

Тенденція вірна навіть для частини країн колишнього СРСР. Так, естонці, латвійці й литовці – представники північного сходу континенту – очікувано займають перші позиції за розміром частки книголюбів.

Ряд вітчизняних досліджень кажуть, що з читанням справи в Україні дуже погані. Так, за оцінками дослідницької компанії GfK Ukraine, для 73% населення країни
воно не є сферою інтересу, а кожен четвертий українець не відкриває книг взагалі

Проте вся ця схема розбивається об кордон України. Порівняльних даних по східному сусідові ЄС, щоправда, немає. Але ряд схожих вітчизняних досліджень кажуть, що з читанням справи в Україні дуже погані. Так, за оцінками дослідницької компанії GfK Ukraine, для 73% населення країни воно не є сферою інтересу, а кожен четвертий українець не відкриває книг взагалі. Це тим більше вражає, що за часів існування Радянського Союзу регулярно присвячували час книгам, за офіційними даними, понад 90% населення і гасло СРСР – найбільш читаюча країна у світі відповідало дійсності.

Що ж сталося з українцями, які найбільш читали? Експерти впевнені, що на них тиснуть наслідки лихих 1990-х, розвал галузі друкарства, старіння бібліотечних фондів і відсутність моди або навіть потреби бути освіченим. Все це відбилося на українських сім'ях, в яких старше покоління не прищеплює спадкоємцям любов до книг.

У кращому випадку молоді українці дивляться інтернет-матеріали, але це, скоріше, лише для втамування інформаційного голоду. "У нас виросло покоління, яке не застало навколо себе в життєвому просторі книг, якщо їх не було в домашній бібліотеці у мами і тата", – каже відома українська письменниця Оксана Забужко.

У найближчому майбутньому ситуація навряд чи зміниться на краще. А отже шанси зустріти українця з книгою або друкованим виданням в руках з кожним роком будуть зменшуватися.

Європа, що читає

Щоб зрозуміти різницю між Європою, що читає, й Україною, що не читає, досить поглянути на Фінляндію – другу за чисельністю регулярних читачів країну Європи.

Як розповіла Корреспонденту посол Фінляндії в Україні Ар’я Макконен, у неї на батьківщині існує давня традиція читання. Пресу доставляють додому рано вранці, ще до того, як люди йдуть на роботу. Тому робочий день чи не кожного фіна починається з кави і газети.

Рівень шкільної освіти у Фінляндії – найвищий у світі, і в місцевих початкових навчальних закладах дітей вчать любити книги і цінувати одержувані з них знання

Крім того, велику роль відіграє освітня система. Рівень шкільної освіти у Фінляндії – найвищий у світі, і в місцевих початкових навчальних закладах дітей вчать любити книги і цінувати одержувані з них знання. Макконен, з посмішкою згадавши власні шкільні роки, каже, що у віці 7-15 років вона читала по десять книг на тиждень.

Ще один фактор, який робить з фінів завзятих книголюбів, – сучасні бібліотеки. У лісистій країні, значна частина якої розташована за Полярним колом, навіть у невеликих населених пунктах обов'язково є бібліотеки з книжковими новинками, а також свіжою пресою, музикою і фільмами. Пошук, замовлення, продовження терміну користування відбувається по інтернету, причому взяти книгу можна в одному місці, а здати в іншому.

Схожими методами користуються і в інших європейських країнах – лідерах за кількістю книголюбів. І отримують закономірний підсумок. "У якийсь німецький Фастів або Жмеринку щотижня приїжджає письменник – німецький або зарубіжний, не кажучи вже про [наявність там] книжкових магазинів. Тобто книга є нормальною частиною соціального життя країни", – каже Забужко.

Навіть у благополучних з цієї точки зору державах ЄС, а вже тим більше там, де книги читають середньо, друковане слово відчуває на собі сильний тиск з боку слова недрукованого – інтернету

Втім, навіть у благополучних з цієї точки зору державах ЄС, а вже тим більше там, де книги читають середньо, друковане слово відчуває на собі сильний тиск з боку слова недрукованого – інтернету. Особливо це помітно в сфері періодичних видань.

Міхал Кобоско, головний редактор польського тижневика Wprost, розповідає, що коли у 2001 році в Польщі стартував журнал Newsweek, він за дуже короткий час вийшов на рівень продажів 300-350 тис. примірників. Зараз же четвірка провідних місцевих тижневиків – Wprost, Newsweek, Polityka і Uważam Rze – борються за те, щоб утримати рівень продажів в районі 110-130 тис. примірників кожен. Що ж стосується щоденних газет, то в середньому їхні продажі падають на 10-15% в рік.

Але друкована преса не помре, впевнений Кобоско. Наприклад, тижневики сприймаються читачами як книги, тому у них більше шансів вижити на ринку. Утримати ж аудиторію вони намагаються тим, що повністю відходять від новин, публікують більше аналітики, рецензій та іншого.

Андрій Шевченко проти Тараса Шевченка

Про європейські підходи до популяризації друкованого слова, як і про європейські проблеми в цій сфері Україна може тільки мріяти.

У країні, яка подарувала світові двох Шевченків – футболіста і поета, – футбол за популярністю на дві-три голови вище за читання. І це не дивно, тому що в будь-якій сфері, що стосується книг, зяють чорні діри проблем.

Так, новинки в бібліотеках, за словами Олександра Красовицького, гендиректора видавництва Фоліо, – рідкість. Навіть у найкращі роки у вітчизняні заклади громадського читання постачалося в 15 разів менше нових книг, ніж того вимагають норми ЄС. А в бібліотеки, за словами видавця, йдуть, насамперед, за новинками. Але якщо їх апріорі там не знайти, зрозуміло, що немає і відвідувачів. "Українські бібліотеки перетворилися з місць освіти і попиту на книги в сховища старих книг, які не потрібні споживачеві", – каже Красовицький.

Втім, будь справа тільки в бібліотеках, підстав для тривог навряд чи було б менше.

Сама книга стала рідкісним товаром. Після розпаду Союзу до 1993 року повністю розвалилася і книготорговельна мережа, яка налічувала близько 4 тис. спецмагазинів, розповідає Олександр Афонін, президент Української асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів (УАКК).

У перші десять років незалежності тема книг в державній політиці взагалі не виникала. Убили любов до читання в українців і соціально-економічні проблеми перших пострадянських років 

Крім того, в перші десять років незалежності тема книг в державній політиці взагалі не виникала. І якщо в Росії з 1996 року галузь друкарства повністю звільнили від податків і на рівні держави проводили політику збереження спецмагазинів, в Україні про пільги для галузі заговорили лише у 2001-му.

Убили любов до читання в українців і соціально-економічні проблеми перших пострадянських років. Попит на друковане слово впав, новинок майже не друкували, і книги, особливо нові, стали рідкістю в будинках. Але якщо для дорослого покоління ситуація не стала критичною, то діти і молодь постраждали, так і не знайшовши культуру спілкування з книгою.

За даними українських досліджень, саме в середовищі молодих українців інтерес до книги знижується більше, ніж в інших вікових категорій. І якщо у 2009 році серед тих, хто кожного тижня відкриває книгу, був 31% людей до 30 років, то у 2011-му їхня частка знизилася до 26%. "Замість читання молоді люди стали більше часу приділяти інтернету і комп'ютерним іграм", – констатує Інна Волосевич, старший дослідник GfK Ukraine.

І тому якщо в Німеччині продажі бестселерів можуть обчислюватися 1 млн екземплярів, то в Україні показник кілька десятків тисяч – вже успіх. Торік, за даними УАКК, із майже 23 тис. найменувань, які вийшли в Україні, 13,3 тис.припав на видання, чий наклад не перевищував 500 примірників.

До всього друковане слово в країні дорого коштує. Так, польський тижневик в середньому коштує покупцеві $ 1,7, тоді як ціна українського журналу становить близько $ 2. І це при тому, що в Польщі середня зарплата в 3,3 рази вища. Тому й наклади провідних українських щотижневих видань України в чотири-п'ять разів менші, ніж у західного сусіда.

Експерт: Більшість населення бореться із зубожінням, рівень добробуту середнього українця непорівнянний із загальним рівнем цін на книги в порівнянні з іншими
європейськими державами

Висока ціна б'є і по продажах книг. "Більшість населення бореться із зубожінням, рівень добробуту середнього українця непорівнянний із загальним рівнем цін на книги в порівнянні з іншими європейськими державами", – вважає Ольга Жук, куратор міжнародного фестивалю Книжковий арсенал й одна з засновниць книжкової крамниці Чулан.

Книжкові черви сумніву

Низький рівень читання це не тільки проблема видавців та книготорговців, а й суспільства в цілому. Втрачається освіченість, культура.

Те, що книги втрачають популярність, приводить до "опопсіння" суспільства, впевнена Забужко. "Я нічого не маю проти інтернету або голлівудських фільмів. Але всьому має бути своє місце", – впевнена письменниця.

Букви на папері формують культуру вдумливого читання, а не клікового, розвивають логіку, вміння аналізувати ситуацію, пробуджують фантазію і креатив

Звичайно, краще читати інтернет, ніж взагалі нічого. Але надрукована книга, за словами Забужко, на людину діє зовсім інакше, ніж інформація, отримана з онлайн-сфери. Букви на папері формують культуру вдумливого читання, а не клікового, розвивають логіку, вміння аналізувати ситуацію, пробуджують фантазію і креатив.

Відмінності клікового і вдумливого читання Забужко ілюструє реакцією німецької та української публіки на вихід її книги Музей покинутих секретів.

За її словами, деякі українські ЗМІ після виходу 830-сторінкового томика нового роману підняли шум: як можна було написати таку величезну книгу? У рецензіях прямо писали: якби книгу скоротити вдвічі, вийшов би екшен. "Стало очевидним, що в цієї книги є читач, якому важко її подужати саме через розмір", – каже Забужко.

Вже маючи цей досвід, вона вирушила презентувати новинку в Німеччину. Там Забужко стала розповідати аудиторії, що головне продертися через перші 300-400 сторінок роману. Далі персонажі переплітаються, і стає зрозуміло, що Музей – по суті детективна історія. "На мене читачі дивилися як на божевільну. У людей не виникло абсолютно ніяких проблем, пов'язаних з обсягом книги, їм зовсім не потрібен був якийсь голлівудський екшен", – згадує письменниця.

Надія Україні – на те, що в країні ще залишилися люди, яким неквапливе спілкування з книгою необхідно. Наприклад, Жук зараз читає приблизно по книзі на тиждень. "Хороша книга – це як ще одне життя в подарунок", – каже вона, уточнюючи, що від такого подарунку відмовлятися не варто.

________________________________________________________________________________

Як читають книги в Україні

Читання не є сферою інтересу – 73,1%
Читання є сферою інтересу – 26,9%

Дані опитування міського населення України, проведеного в березні 2011 року, GfK Ukraine

________________________________________________________________________________

Як у країнах Європи читають книги

Дані Eurostat

________________________________________________________________________________

Щоденні видання європейських країн з найбільшим накладом в порівнянні з чисельністю їхнього населення *

* Наклади українських газет не наводяться через неможливість оцінки їхніх реальних розмірів

Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента

***

Цей матеріал опублікований в № 12 журналу Корреспондент від 30 березня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.