Олімпійські ігри вдарили по незворушних жителях Лондона не тільки клопотами, пов'язаними із будівництвом спортивних об'єктів, але й грошима, – за допомогою додаткових місцевих податків лондонці за це заплатили самі, розповідає юрист Юлія Зельвенська у рубриці Лист з у №15 журналу Корреспондент від 20 квітня 2012 року.
Коли я вийшла з вагона Eurostar на моєму улюбленому вокзалі Кінгс-Кросс в північно-східній частині Лондона, перше, що кинулося в очі, – величезна емблема Олімпійських ігор. Новий елемент добре знайомого мені міста відразу вразив більше, ніж двогодинна поїздка на швидкісному поїзді, що стала для мене знаменною подією. Адже не кожного дня їздиш під Ла-Маншем, а точніше, проїжджаєш тунель вартістю 10 млрд фунтів стерлінгів.
Лондон – перше місто у світі, яке цього року втретє стане столицею Олімпійських ігор. Сім років тому облетіли світ фото Девіда Бекхема, який радісно стискає в обіймах мера Лондона, коли було оголошено, що місто прийме Олімпіаду-2012. Не знаю, що більше тішило Бекса, – те, що він реалізувався як піарник, або те, що Париж знову програв битву ...
Проте гра коштує вкладень: новий Олімпійський парк, стане найбільшим парком Європи із власним Олімпійським стадіоном, Центром водних видів спорту і навіть зі своєю Орбітою – 115-метровою вежею, що за висотою перевершує статую Свободи
Із того часу жителі Лондона мовчки страждали від повсюдного будівництва, скасування потягів через модернізацію метро і залізничних станцій, а також збільшення місцевих податків для фінансування будівництва олімпійських об'єктів. Проте гра коштує вкладень: новий Олімпійський парк, створений спеціально до липня 2012-го і названий на честь королеви Єлизавети II, стане найбільшим парком Європи із власним Олімпійським стадіоном, Центром водних видів спорту і навіть зі своєю Орбітою – 115-метровою вежею, що за висотою перевершує статую Свободи.
Завдяки новим пам'яткам Східний Лондон, відомий як неблагополучний і найбільш нецікавіший для туристів район, вже набуває нового статусу.
Хоча, правду кажучи, ніяка нова краса не замінить прогулянки південним берегом Темзи. Вийшовши із метро Лондон-Брідж, пройдіться маленькою вуличкою із вікторіанськими будиночками, модними ресторанчиками та стильними молодими людьми, які ніби доповнюють цей ансамбль. Якщо вам пощастило опинитися тут у четвер, п'ятницю або суботу, загляньте на ринок Боро, один із найбільших і найстаріших у Лондоні. Вважається, що він існує з XI століття, хоча перші офіційні його згадки датуються 1276 роком. Але 200 років для вічної британської історії взагалі не питання. На ринку обов'язково купіть свіжу лохину, а потім вирушайте до шекспірівського театру Глобус, щоб купити квитки на вечірню виставу. Місця для сидіння краще бронювати заздалегідь, однак, якщо хочете заощадити і відчути себе простолюдином часів Шекспіра, у вашому розпорядженні близько 700 місць для стояння всього по п'ять фунтів кожне. Втім, потрібно бути палким прихильником великого драматурга, щоб протриматися на ногах кілька годин поспіль.
Неподалік від Глобуса розташований трохи туристичний паб Anchor. Можна, звичайно, заглянути до нього, а можна пройти трохи далі і наткнутися на ряд невеликих і затишних кафе, де говорять по-грецьки, по-італійськи, а також по-польськи, - так стверджує вивіска одного із закладів. Саме у ньому нас обслуговувала українська офіціантка.
Прогулянка Саут-Банком порадує любителів сучасних архітектурних форм. Адже звідси відмінно видно міст Мілленіум, знаменитий хмарочос Огірок і доданий до нього Уламок скла – вже майже добудована найвища будівля Європейського Союзу.
Незважаючи на те, що в цьому тисячолітті британці явно страждають гігантоманією, вони продовжують залишатися затятими шанувальниками сучасного мистецтва. Галерея Tate Modern, що розкинулася на південному березі Темзи, – одна з головних законодавців стилю та моди у художньому світі.
Хоча як би ретельно ви не планували свою програму, осягнути Лондон все одно неможливо. Мультикультурність – риса, яка, напевно, найбільше вражає і є
суттєвою для столиці Великобританії
Лондон взагалі місто артистичне, і за всіма подіями дуже складно простежити, тому найкраще зайти на сторінку Timeout London і скласти список виставок, концертів, вистав, які не можна пропустити. Хоча як би ретельно ви не планували свою програму, осягнути Лондон все одно неможливо, і мільйони людей різних культур і національностей, що живуть в ньому, сприяють його славі нового Вавилона. Мультикультурність – риса, яка, напевно, найбільше вражає і є суттєвою для столиці Великобританії.
Саме тому відмінні індійські, тайські, марокканські і японські ресторани в Лондоні гарантують різноманітність смаку і вибору. А от традиційні британські пудинги та інші страви, що згадуються у класичній англійській літературі, знайти нелегко. Гастропаби та нові заклади Джеймі Олівера, Union Jacks, намагаються не тільки реанімувати традиційну місцеву їжу, але і зробити її доступною обивателю, однак вони швидко губляться серед спокусливих пропозицій етнічної кухні.
Тим часом пропозиції вулиць Карнабі, Бонд і Оксфорд змушують завмерти, а можливо, і частіше забитися серця всіх небайдужих до моди землян. Смак і розмір гаманця значення не мають – ви все одно підете із покупками, неважливо, чи будуть це різнобарвно-смугасті предмети інтер'єру від Paul Smith, речі з All Saints, які футуристично виглядають, або "все-що-душі-завгодно" із трьох поверхів чоловічої та жіночої радості – найбільшого в Британії Topshop.
Британські магазини – самі по собі твори мистецтва, а оформлення вітрин та великий вибір робить шопінг у Лондоні вельми натхненним і марнотратним.
Так що keep calm – "зберігайте спокій", як кажуть британці, насолоджуйтеся всіма чудесами цього неповторного міста і не забувайте все фотографувати. Хоча навіщо вам фотографії? Ви сюди все одно обов'язково повернетеся.
***
Цей матеріал опублікований в № 15 журналу Корреспондент від 20 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.