Корреспондент: Точка зору. Прорахунок Януковича

Президент Віктор Янукович переоцінює геополітичне значення України. Захід не буде закривати очі на репресії всередині країни заради того, щоб утримати Київ від зближення з Москвою, пише у своїй колонці Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, опублікованій у №21 журналу Корреспондент від 1 червня 2012 року.

За два роки президентства Віктора Януковича сповідувана ним політика балансування між Заходом та Росією зазнала повного краху. Європейський союз заморозив підписання угод про асоціацію та Зону вільної торгівлі. Янукович був змушений скасувати саміт глав держав Центральної Європи у Ялті, оскільки більшість запрошених відмовилася приїхати. Лідери НАТО у Чикаго не виявляють бажання проводити двосторонні зустрічі з українським лідером. Водночас Москва відмовляється знизити ціну на газ для Києва доти, доки Україна не передасть їй контроль над своєю газотранспортною системою або не приєднається до Митного союзу, що закриє шлях до Зони вільної торгівлі з ЄС.

Суть проблеми в тому, що відносини України з Європою різко пішли на спад. Це, крім того що погано саме по собі, є головною причиною посилення позиції Москви щодо Києва. Росіяни визнали, що Янукович загнав себе у глухий кут, прийнятного виходу з якого просто не існує.

Останні два роки Президент раз у раз повторював, що пріоритетом його зовнішньої політики є зближення України з Європою, а в ідеалі - членство у ЄС. Але згортання демократії та переслідування лідерів опозиції, таких як екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, зводять нанівець спроби Києва зблизитися з Європою і погіршують відносини з США. Янукович прорахувався, вважаючи, що може проводити репресії в Україні і зберігати хороші відносини із Заходом.

Спостереження збоку за всім, що відбувається протягом останнього року, нагадує спостереження за записом аварії потягу, запущеним в уповільненому режимі. Причому у певні моменти Янукович міг змінити курс. Наприклад, у жовтні минулого року він міг доручити Партії регіонів змінити Кримінальний кодекс, щоб декриміналізувати статтю, за якою була засуджена Тимошенко. Але він вирішив цього не робити, і відносини України із Заходом зійшли з рейок.

Багато представників місцевої владної еліти впевнені, що геополітичне значення України для Європи та США таке велике і у грі Заходу та Росії вона так багато
означає, що Захід закриє очі на проблеми з демократією і прийме Україну з розкритими обіймами

Частково впертість Януковича можна пояснити переоцінкою геополітичної ваги України. Багато представників місцевої владної еліти впевнені, що геополітичне значення України для Європи та США таке велике і у грі Заходу та Росії вона так багато значить, що Захід закриє очі на проблеми з демократією і прийме Україну з розкритими обіймами, аби не допустити потрапляння Києва в зону тяжіння Москви. Останні років десять я тільки й чув від українців: "Якщо Захід не прийме нас, він віддасть нас прямо в руки Росії".

Така лінія поведінки, а також прихована погроза, яку вона має на увазі, на Заході сприймається погано. Для тамтешніх політиків це знак недостатньої прихильності України ідеї євроінтеграції та вступу в євроатлантичне співтовариство. Це означає також, що на зовнішньополітичній арені Україна грає роль скоріше об'єкта у сфері інтересів інших держав, ніж суб'єкта, здатного самостійно визначати власну зовнішню політику. І найбільш разюче, що країна абсолютно ігнорує очевидну для Європи та США істину: впасти в обійми Росії не в інтересах України.

Захід частково відповідальний за підтримку цього почуття геополітичної значимості. Зовсім недавно у декларації саміту НАТО в Чикаго йшла мова про те, що "незалежна, суверенна і стабільна України, твердо прихильна демократії та верховенству права, - це ключ до євроатлантичної безпеки". Так що можна зрозуміти, чому дехто в Києві так впевнений у величезному значенні України для Заходу.

Для більшості ж членів ЄС визначальним фактором у ставленні до України є її прихильність демократичним цінностям

Звісно ж, деякі члени Євросоюзу у розробці політики ЄС щодо України виходять з міркувань геополітичного характеру. Але зараз таких меншість. Для більшості ж членів ЄС визначальним фактором у ставленні до України є її прихильність демократичним цінностям. Ці країни вважають, що демократична Україна - більш надійний, відкритий і передбачуваний партнер, ніж недемократична. З іншого боку, їм не дуже цікаво будувати відносини з державою, що йде шляхом Білорусі, а не Польщі, наприклад.

Схожих поглядів дотримуються і у Сполучених Штатах. Коли Янукович відмовився від зближення з НАТО, уряд США щосили підтримував налагодження ближчих відносин України з ЄС, вбачаючи в цьому найкращий спосіб поступового залучення країни до Європи. Але для Вашингтона, так само як і для Євросоюзу, важливі цінності демократії, й уряд США в жодному разі не стане переконувати ЄС забути про них заради України.

Якщо Янукович досі сподівається, що Захід буде ігнорувати згортання демократії і проблеми з верховенством права в Україні, тільки б утримати її від зближення з Росією, то він продовжує помилятися. Варто добре подумати, перш ніж заявляти Заходу: "Осуджуючи нас, ви штовхаєте нас в обійми Москви". Людині, що заходить у банк із рушницею і погрожує застрелитися, якщо касир не видасть йому $ 100 тис., не варто розраховувати на успіх заходу.

***

Ця колонка опублікована у № 21 журналу Корреспондент від 1 червня 2012 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонено.

Відгуки та коментарі надсилайте за адресою [email protected]