Німці й данці, що знайшли тимчасовий притулок піді Львовом у кемпінгу з яскравою назвою Бухта вікінгів, шкодують лише про те, що приїхали в Україну ненадовго, пише Христина Бердинських у №24 журналу Корреспондент від 22 червня 2012 року.
Якщо їхати зі Львова в напрямку на Старе Село, то
приблизно через півгодини їзди можна зустріти покажчик, що повідомляє, що за
1,5 км убік, в напрямку лісу, розташована база відпочинку Бухта вікінгів і
лісове господарство. Важко сказати, наскільки в звичайних умовах ця точка
відповідає своїй назві, але під час проведення Євро-2012 Бухта дійсно прийняла
у себе вікінгів, а заразом і германців.
Тут розгорнули свій тимчасовий табір – наметовий кемпінг
з додатковими душами і туалетами – фани збірних Німеччини і Данії. Їхні команди
зіграли два з трьох матчів групового турніру в столиці Галичини, причому один
між собою. Саме тому вболівальники вибрали для свого табору Львівщину.
В кемпінгу намети та будинки на колесах стоять так
щільно, що пройти між ними важко. У пікові дні на невеликій території містилося
близько 1 тис. фанів. Але все ж одна вільна зона тут є – це місце, де
натягнутий гігантський банер, що відокремлює датську частину від німецької.
Загальне умиротворення
Кордон між датчанами і німцями в Бухті вікінгів умовний –
життя по обидва боки банера йде схожим чином.
37-річний данський банкір Мартін Шуберт, який приїхав з
Фредериції, рано вранці зустрічає Корреспондент, сидячи біля своєї палатки з
пляшкою пива в руках. Блаженно мружачись, він каже про те, що йому дуже
подобається кемпінг, а ще більше природа – ліс і три озера.
Данець вперше в Україні, але невідомість не лякала його. Ще вдома, надивившись страшилок про східну господиню Євро, він тверезо розсудив: після поїздки на
мундіаль-2010 в Південну Африку йому боятися немає чого
Данець вперше в Україні, але невідомість не лякала його.
Ще вдома, надивившись страшилок про східну господиню Євро в національних
електронних ЗМІ, він тверезо розсудив: після поїздки на мундіаль-2010 в
Південну Африку йому боятися немає чого.
"Не думав, що в Україні менш безпечно, ніж в Африці", –
зізнається Шуберт.
Він не помилився: тепер він насолоджується природою та
щоденним барбекю, а для завзятого уболівальника все це виглядає вкрай
романтично.
Неподалік від данця – такі ж спокійні німці. 25-річний
усміхнений слюсар Тоні Форнакон, стоячи на березі озера, сам гукає журналістів,
пропонуючи поспілкуватися. І тут таки вивалює всі свої емоції, підкріплюючи їх
частуванням – данським пивом.
"Ми ж німці. Нас нічим не залякаєш, – жартує він у
відповідь на питання про те, чи не боявся він поїздки на схід, і починає швидко
вихлюпувати враження: – Ми їздили до Львова. Гуляли по місту, ходили на
дискотеку. Все по-європейськи, все сподобалося".
У багажнику автомобіля Форнакона справжній хаос – валізи,
національні прапори, продукти. Машина стоїть неподалік від містка, де німці
встановили столик і готують сніданок. Уже розкладені хліб, ковбаса, шоколадний
крем Nutella, банани та плавлений сир.
Продукти купували в львівському супермаркеті, оскільки харчування в кемпінгу порахували дорогим задоволенням
Продукти купували в львівському супермаркеті, оскільки харчування
в кемпінгу порахували дорогим задоволенням. За сніданок з варених яєць, омлету
з шинкою, хліба, масла, джему, сиру, сосисок, йогурту і кави тут просять 8
євро, за обід (салат, суп, головна страва, сік, пиво) – всі 13 євро. Також у
барах на острові подають і українські страви – наприклад борщ по 4 євро.
У супермаркетах економні німці купували і питну воду, яка
в кемпінгу коштує значно дорожче – по 30 грн. за п'ятилітровий бутель.
Стомлений розпитуваннями про побут, Форнакон швидко
згортає розмову на улюблену тему – як йому сподобався Львів. Здається, єдине,
що його не влаштовує, – це проблеми з комунікацією: мовляв, по українцях видно,
що вони дуже дружелюбні і відкриті до спілкування, але незнання англійської
сильно скорочує їхні можливості.
Здається, єдине, що його не влаштовує, – це проблеми з комунікацією: мовляв, по українцях видно, що вони дуже дружелюбні і відкриті до спілкування, але незнання англійської сильно скорочує їхні можливості
Хоча парочкою слів про футбол Форнакону все ж таки
вдалося перекинутися з львівськими фанами. А от до місцевих дівчат, що вразили
німця своєю красою, йому було страшно навіть підходити.
Сидячі неподалік від Форнакона, в барі-кораблі посеред
озера, жителі Штутгарта Ларс Шмідт і Франк Вахендорфер, п'ють не данське, а
Львівське пиво. "Це дійсно хороший напій", – запевняють вони.
Ці хлопці приїхали в Україну на два дні, тільки на гру
своєї збірної, і тепер шкодують, що не вибралися сюди на довший термін. Адже
тут так добре, така чудова природа, кивають головами обидва.
В Бухті вікінгів дійсно красиві краєвиди. Є навіть
невеликий пляж, але вхід на нього платний, тому вболівальники воліють засмагати
біля своїх наметів або на містках біля водойм.
Крім природи, до послуг гостей – тенісні корти, кінний клуб та інші розваги. Але датчани і німці віддали перевагу розслабленому відпочинку
Крім природи, до послуг гостей – тенісні корти, кінний
клуб та інші розваги. Але данці і німці віддали перевагу розслабленому
відпочинку - на момент візиту Корреспондента більшість фанатів валялися в
гамаках, загоряли в шезлонгах, грали на гітарі й співали.
Сцену данці обладнали самі, каже Андрій Санін, директор
Бухти вікінгів. Решту побутових зручностей готувала українська сторона. Так, в
spa-центрі, де після від'їзду вболівальників збираються обладнати басейн,
встановили 34 душових кабіни. Плюс по всьому комплексу виставили додаткові
санвузли та умивальники, провели освітлення і допомогли організувати
релакс-зони.
Санітарні умови (душі і туалети) у львівському кемпінгу
набагато кращі, ніж у шведів на Трухановому острові. Таких картин, як у Києві, –
ряди чоловіків біля дерев – тут немає. Навіть більше, за подібне загрожує штраф
– 500 грн.
Не всім до душі той факт, що кемпінг розташований далеко
від Львова. 22-річна датчанка Стайн Джаст з Браммінга через це за тиждень
перебування в Україні вибралася до Львова лише два рази. Втім, і цього їй
вистачило для позитивних емоцій.
Джаст мріє стати поліцейським і до питань безпеки ставиться
суворо. Тому, наслухавшись рекомендацій датських ЗМІ, після приїзду в Україну
вела себе вкрай обережно, але незабаром зрозуміла, що побоюватися їй за великим
рахунком нема чого – навколо вона бачила тільки доброзичливі обличчя. А кемпінг
взагалі перевершив очікування: чистота, порядок, в душі гаряча вода.
У кожного своя дорога
17 червня, коли збірні Данії та Німеччини вийшли на
львівське поле одна проти одної, Джаст разом зі співвітчизниками на
комфортабельному автобусі вирушила в центр міста. Данці їхали, як на свято, – в
червоно-білих костюмах (в кольорах свого національного прапора), розфарбувавши
обличчя і руки.
Німці теж хотіли виїхати з Бухти вікінгів в "бойовому"
розфарбовуванні, але автобус, який мав їх везти, десь загубився. Співвітчизники
Ангели Меркель вирушили на стадіон хто на попутках, а хто на звичайних
українських жовтих маршрутках. Причому коштував такий вояж цілком
по-європейськи – 3 євро з носа.
Усі труднощі згладила зустріч в кінцевій точці маршруту – біля стадіону німців чекали українські фанати, які кричали"Deutschland – перемога!" і лізли обіймати
спітнілих германців
Німці, що набилися в маршрутки, повною мірою пізнали всі біди
місцевого пасажирського сполучення, вкриваючись потом і підстрибуючи на
нерівностях українських "шляхів". Це не завадило їм жартувати і фотографувати
один одного на мобільні телефони. Але всі труднощі згладила зустріч в кінцевій
точці маршруту – біля стадіону німців чекали українські фанати, які кричали
"Deutschland – перемога!" і лізли обіймати спітнілих германців.
Львівська казка
У день гри між двома збірними до Львова прибули 18 тис.
німецьких уболівальників і 8 тис. данських, і місто дійсно раділо гостям, адже
вони перетворили його життя на яскравий карнавал.
Біля Ратуші іноземні вболівальники міцно окупували кілька
барів, де випивали і змагалися не кулаками, а футбольними кричалками, чим
викликали справжній захват місцевих жителів.
31-річний львів'янин Віктор Вяхірєв, сидячи з родиною на
галявині на території фан-зони на проспекті Свободи, каже, що до такого
бурхливого свята місцеві жителі ставляться позитивно. "Євро – це шанс для міста
продемонструвати свої найкращі сторони", – упевнений він. Тим більше, що Львову є чим не
тільки привабити гостей – перш за все, архітектурою, – але і з гідністю
прийняти їх: під Євро тут поліпшили дороги, побудували нові готелі.
Посол: львів'яни відверто раділи відвідувачам і демонстрували це під час ігор. Деякі з німців почувалися у Львові так, ніби знову в їх спогадах ожила літня казка 2006 року
Іноземці оцінили гостинність. Це зазначив у своєму блозі
на сайті Української правди і німецький посол в Україні Ганс Юрген Гаймзет.
"Львів'яни відверто раділи відвідувачам і демонстрували це під час ігор. Деякі
з німців почувалися у Львові так, ніби знову в їх спогадах ожила літня казка
2006 року", – написав дипломат, маючи на увазі чемпіонат світу, що проходив у
Німеччині.
У німецьких уболівальників залишається можливість познайомитися
ближче ще й з Донецьком і Києвом, адже їхня збірна пройшла в наступний раунд,
і, можливо, у півфіналі або у фіналі зіграє в цих містах.
***
Цей матеріал опубліковано в № 24 журналу Корреспондент від 22 червня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.