Стрімкий темп життя, типовий для азіатських мегаполісів, у Гонконгу гальмують гаджети – майже всі пішоходи на ходу пишуть смс-ки або бавляться комп'ютерними іграми, пише фотограф Олександр Брильов у № 24 журналу Корреспондент від 22 червня 2012 року.
У Гонконгу я живу
вже не перший місяць, і день за днем це дивовижне місто спростовує мої
очікування, руйнує стереотипи, не перестаючи підносити нові і нові сюрпризи.
Загальновідомий
факт, що Гонконг – суперсучасне і густонаселене місто, сконцентроване на
клаптику суші. І, виходячи з літака, я очікував побачити разючий урбанізований
пейзаж – прилипші одне до одного хмарочоси від краю до краю. Насправді, Гонконг
виявився не настільки урбанізованим. Його площу, 1.100 кв. км, можна порівняти з площею
Москви, і вона на третину більша за Київ. Населення ж міста складає 7 млн осіб, що
за мірками Південно-Східної Азії не так вже й багато.
Щільно забудована
лише вузька прибережна смуга, в той час як за її межами збережені тропічні
ліси, що вкривають гори і пагорби. Це зумовлено як більш високою вартістю
будівництва в горах, так і прагненням зберегти природу поруч з галасливим і
загазованим містом.
У Гонконгу немає
найвищих у світі хмарочосів – у цьому виді спорту першість давно перехопили
Сингапур, Куала-Лумпур та арабські мегаполіси. Сучасний Гонконг будувався
протягом 1960-1970-х років, коли він був першими і головними воротами західних
капіталів до Південно-Східної Азії. Тоді Сингапур ще не відкрив світові своє
економічне диво, В'єтнам, Камбоджа і Лаос перебували в хаосі громадянських
воєн, а Китай ховався за залізною завісою. Проте транспортна інфраструктура
Гонконгу і сьогодні ідеальна, аеропорт зручний і ефективний, дорожні розв'язки
і тунелі рятують від заторів.
Сучасний Гонконг будувався протягом 1960-1970-х років, коли він був першими і головними воротами західних капіталів до Південно-Східної Азії
Гонконг, колишня
британська колонія, місто-держава, що зберегло автономію після його формальної
передачі Великобританією Китаю у 1997 році, має власний уряд і парламент,
самостійно визначає іміграційні та візові правила і зберегло власну валюту –
гонконгський долар, курс якого стабільний.
Проте це далеко не вся
правда про сучасний Гонконг: у місцевій політиці йде гостра боротьба між
прихильниками збереження статусу кво й лобістами інтеграції з Китаєм. Парламент
і глава держави, який має тут комерційний титул "виконавчий директор",
обираються лише частково прямим голосуванням. Більша частина депутатів і
виконавчий директор обираються вузькою групою виборців, формування якої не цілком
прозоре, що дає китайському уряду можливість просувати лояльних політиків, і
Китай регулярно користується цією можливістю.
Деякі мешканці
Гонконгу, зрозуміло, цінують свої свободи. Їх обурює кожен факт порушення
політичної традиції. Приблизно раз на тиждень я спостерігаю вуличні
демонстрації на підтримку тих чи інших політиків чи рішень. Демонстрації
проходять організовано і мирно, я б навіть сказав, нудно. Зібралися, підняли
транспаранти, пройшли проспектами під охороною поліції, покричали, розійшлися.
А рядовий
електорат голосує приблизно так само, як європейці й американці: хто краще
виглядав на теледебатах, той і отримує голоси. Різниці у політичних програмах
люди не помічають і загрози втрати автономії не відчувають. І їх можна зрозуміти
– адже Facebook і Twitter, як і раніше, доступні, на відміну від Китаю, де ці
сайти закриті за розпорядженням влади.
До останнього часу
Гонконг був комерційними воротами до Китаю, проте зараз ця його цінність
нівелюється. Поруч розташовані нові ворота – вільні економічні зони Шеньчжень і
Макао.
До останнього часу Гонконг був комерційними воротами до Китаю, проте зараз ця його цінність нівелюється. Поруч знаходяться нові ворота – вільні економічні зони Шеньчжень і Макао
Мабуть,
найпоширеніший міф говорить: "Гонконг – рай для любителів шопінгу". Це зовсім
не так. Незважаючи на відсутність ПДВ, майже повної відсутності митних зборів і
символічного податку на прибуток, Гонконг вже не є найдешевшим місцем для
придбання електроніки. У США ціни нижчі, а в Україні переважно не вищі. До того
ж шопінг у Гонконгу незручний. Тут тісно, багатолюдно і немає великих
магазинів. Тісні лавочки розміром із середньостатистичну українську кухню мають
широкий асортимент, де вам буде вкрай важко вибирати, перевіряти і тестувати
майбутню покупку.
За високої швидкості
темпу життя люди тут рухаються неспішно: їх гальмують всілякі девайси, якими
вони займаються на ходу. І, виходячи з потягу метро, ви можете наштовхнутися на
спину студента, що ще дописує смс-ку, або бабусі, яка дограє у тетріс.
Втім, засиджуватися
на одному місці у Гонконгу ніколи. Різноманітність страв багатонаціональної
кухні в місцевих ресторанах колосальна, а якість їжі буде однаково бездоганною
в у дорогому закладі, і у дешевій забігайлівці.
Засиджуватися на одному місці у Гонконгу ніколи. Різноманітність страв багатонаціональної кухні в місцевих ресторанах колосальна, а якість їжі буде однаково бездоганною і у дорогому закладі, і у дешевій забігайлівці
У двох кроках від
жвавого центру завжди знайдеться місце для пробіжок і прогулянок. Мальовничі
острови, що оточують місто, зберігають цікаві релігійні та етнічні пам'ятки.
Крім того, Гонконг залишається зручним стартовим пунктом подорожі до Азії,
особливо до Китаю.
До того ж тривалий
час Гонконг був першими воротами до Азії для європейців. І як перше кохання,
завжди залишиться у серці того, хто тут побував.
***
Цей матеріал опубліковано в № 24 журналу Корреспондент від 22 червня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.