Корреспондент: Діти капіталізму. Який шлях пройшла Україна за роки незалежності

За 21 рік Україна пройшла шлях від голодного комунізму до капіталізму з людським обличчям. Обличчя це все ще бідне, але вже сите, пише Максим Бутченко у №33 журналу Корреспондент від 24 серпня 2012 року.

Жити стало краще, жити стало веселіше, і це не жарт і не сарказм, а констатація факту. Побут сучасної української сім'ї в порівнянні з родиною, яка жила в УРСР, став незрівнянно багатшим, її можливості для розвитку і доступ до здобутків світової цивілізації стали кращими, ніж будь-коли в історії держави.

Через два десятиліття після розвалу СРСР доходи українців досягли того рівня, коли автомобіль уже не розкіш, а закордонна туристична поїздка доступна на лише сильним світу цього.

"Люди швидко звикають до хорошого, – упевнений Микола Толмачов, співвласник будівельної компанії TMM та агрохолдингу Sintal Agriculture. – Вони не пам'ятають, як це бачити порожні прилавки в магазинах кожного дня. Як можна купити сир тільки на Новий рік або згущене молоко на день народження".

Оточивши себе атрибутами ситого життя, нинішнє покоління українців замість обіцяного радянськими вождями комунізму поринуло в капіталізм, де не всім дісталося по потребах, але майже всім щось та й дісталося.

"Досягнення істотні, але за два десятиліття могло бути зроблено набагато більше", – каже Олена Білан, головний економіст інвестиційної компанії Dragon Capital. Незважаючи на розширення споживчого кошика, багато українських родин все ще борються з наслідками соціалізму – бідністю в особливо великих розмірах.

Згідно з даними Рахункової палати України, середньостатистична температура бідності по країні – 26,4%. Однак ця статистика не враховує величезну тіньову економіку

Згідно з даними Рахункової палати України, середньостатистична температура бідності по країні – 26,4%. Однак ця статистика не враховує величезну тіньову економіку. Чимало офіційно незаможних українців насправді мають ніким не враховані доходи. Як зазначає Державна податкова служба, обсяг тіньового сектора економіки – мінімум 350 млрд грн. на рік. Ця сума – еквівалент річного бюджету України, вона ж один з варіантів відповіді на одвічне питання, чому ми такі бідні.

В цілому новітня історія України зіткана зі скромних перемог і нескромних поразок.

З позитиву: в країні з'явився – поки ще тонкий – прошарок підприємницького класу, на міжнародному ринку IT-технологій, металургії, хімії та аграрного бізнесу українці піднялися до рівня міцних конкурентів.

З негативу – централізація влади як гірка спадщина СРСР, тотальна корупція, зарегульована, монополізована енергозалежна економіка, близькість до влади олігархів, які нарощують свої статки не за рахунок модернізації сучасного виробництва, а за рахунок сировинних ресурсів країни.

"Достатньо подивитися на три міжнародні рейтинги – сприяння бізнесу, конкурентоспроможності та економічної свободи, – щоб побачити: країна не покращує свої позиції", – каже Василь Юрчишин, експерт Центру Разумкова.

Купівельний бум

Незадовго до розпаду СРСР американський фермер Девід Свірі на запрошення тодішнього радянського президента приїхав на ділову екскурсію в Україну. Потенціал цієї terra incognita так вразив гостя, що в 1990-му він продав у США свій комбікормовий завод, землю, ферму, тобто весь бізнес, який перейшов йому від діда і батька.

Американський фермер: Ті з нас, хто успадкував основи демократії та ринкової економіки від наших предків, високо цінують, плекають і усвідомлюють, що це коштує величезних зусиль

На виручені кошти разом із сином Свірі заснував в Україні агрокомпанію Київ-Атланта. Через два десятиліття він не шкодує про свою міграцію. "Ті з нас, хто успадкував їх [основи демократії та ринкової економіки] від наших предків, високо цінують, плекають і усвідомлюють, що це коштує величезних зусиль", – каже Свірі.

У ті далекі роки, коли американець почав будувати кар'єру на продовольчому ринку своєї нової батьківщини, місцеві реалії не могли тішити його очей. Для купівлі найелементарнішого – ковбаси, молока, сірників, туалетного паперу – доводилося простоювати в кілометрових чергах і з далеко не передбачуваним результатом.

Все було в дефіциті. "Теоретично радянський громадянин міг купити більше [ніж сьогодні] м'яса на свою зарплату, тільки проблема в тому, що м'яса в магазинах не було", – згадує економіст Хайм Шапошніков. У підсумку все важче було отоварити вільні кошти.

Недоступними були не тільки продукти харчування, але й такі предмети розкоші, як кольоровий телевізор. Наприклад, популярний Електрон-736 коштував у магазині 720 радянських рублів – п'ять середньомісячних зарплат. Тепер найпростіший телевізор можна купити за одну середньомісячну платню – близько 3 тис. грн.

Ось новий поворот

Толмачов каже, що якби СРСР не розпався б, то сам він, можливо, зайнявся б наукою і до 40 років став професором або в гіршому разі генеральним конструктором. Досить непоганий сценарій, однак те, що трапилося з Толмачовим після проголошення незалежності, він вважає кращою долею.

У 1989-му в Радянському Союзі вийшов закон про кооперацію, який надав податкові пільги для ділового класу, що тоді зароджувався: перший рік – 1% з обороту, другий – 2% і на весь наступний час – 3%. Перші великі гроші, а це 30 тис. руб., кооператив Толмачова нажив на розробках науково-технічної документації. Один з договорів було укладено з конструкторським бюро Молния для першого радянського шатла – Бурана.

"Чого не вистачало в Радянському Союзі? – запитує Толмачов і відповідає: – Не вистачало менеджерів, які доведуть справу до економічного ефекту, до товару, до кінцевого споживача, не вийшло. Все було плановим: ти роби свою частину і не думай, кому це потрібно".

Олександр Соколовський, президент об'єднання Укрлегпром, наголошує, що товари народного споживання високої якості завжди були в дефіциті, притому що галузь давала 10% у ВВП УРСР. Сьогодні маятник хитнувся зовсім в інший бік. За перше півріччя 2012 року в Україну ввезено трикотажу майже на 1,4 млрд грн. Одних тільки блузок – понад 312 т. За весь минулий рік – 250 т. Водночас місцеві швачки покривають тільки 10% внутрішнього ринку.

Поки в Україну тоннами ввозиться одяг з Азії та Європи, українці обшивають увесь світ, каже Соколовський. "Немає жодної європейської марки, яка не шила б свою продукцію в Україні, – каже Соколовський. – Наприклад, вітчизняні швейні фабрики шиють із зарубіжних матеріалів за давальницькою схемою для брендів Zara, Hugo Boss. Всесвітньо відома марка Lener Cordier шиє 1 млн виробів на українських підприємствах, які відправляють [продукцію] на Захід".

Падіння залізної завіси відкрило перед Україною новий світ. Якщо раніше українець бачив зарубіжжя переважно в телепрограмі Клуб кіномандрівників, то тепер він і сам перетворився на мандрівника

Падіння залізної завіси відкрило перед Україною новий світ. Якщо раніше українець бачив зарубіжжя переважно в телепрограмі Клуб кіномандрівників, то тепер він і сам перетворився на мандрівника.

"Для радянського громадянина з'їздити в Болгарію було немислимим. А тепер люди побачили світ – Угорщину, Німеччину, США, Ізраїль – і зрозуміли, що вони можуть жити так само заможно, як за кордоном", – каже Шапошніков.

Тільки за минулий рік раніше недоступну Туреччину відвідали близько 600 тис. українців. Практично кожен уїк-енд в країни Західної Європи вирушають тисячі співвітчизників. З кожним роком у світі залишається все менше країн, куди не ступала нога українця. Карта мандрівника розширюється в найбільш екзотичних напрямках – Маврикій, Балі, В'єтнам, Шрі-Ланка.

Відкритість української економіки також привела до розвитку традиційної й однією з найважливіших галузей – сільського господарства.Продукція аграріїв у ВВП країни займає майже 20%

Відкритість української економіки також привела до розвитку традиційної й однією з найважливіших галузей – сільського господарства. Продукція аграріїв у ВВП країни займає майже 20%. І ця частка щороку зростає. В останні роки світовому капіталізму вдалося перетворити занедбані радянські колгоспи на успішні агропідприємства, нафаршировані високими технологіями та ефективною сільськогосподарською технікою.

Толмачов наводить приклад зі своєї бізнес-практики. Зараз його агрохолдингу достатньо дев'яти осіб, щоб обробляти 10 тис. га ріллі. У радянський час на такій території працював колгосп із 3 тис. трудівників. Помірні витрати на виробництво принесли результат. 1 га приносить підприємцю $ 1 тис. доходу, втричі більше, ніж під час роботи за радянськими лекалами.

Крім того, застосування сучасних посівних матеріалів і засобів захисту суттєво збільшило урожайність, розповідає Олег Левченко, керівник зернового бізнесу сінгапурської компанії Olam. Якщо ще недавно з 1 га українці збирали до 3 т кукурудзи, то зараз – 11 т. Для порівняння: у США збирають 9,4 т, у Франції та Канаді – 8,5 т, в Італії – 8,4 т.

Україна досить швидко перетворюється на ключового гравця на продовольчому ринку планети, вона незмінно перебуває в п'ятірці найбільших світових експортерів врожаю. Вітчизняну сільськогосподарську продукцію споживає 141 країна.

Коріння проблем

І все ж на початку 1990-х у тих, хто голосував за незалежність, очікування були значно вищими за нинішні досягнення. Підстави для райдужних мрій – індустріальна міць УРСР, її потужний економічний потенціал і недооцінений людський ресурс.

Голова Комітету економістів України Андрій Новак згадує, що українська промисловість займала 22% всієї економіки Радянського Союзу. "Люди сподівалися, що заживуть добре, коли Україна перестане працювати на Москву", – пояснює експерт.

Незважаючи на певний прогрес, Україна все ще в принизливому списку аутсайдерів. Багаті землі, винятково вигідна географія, високий науковий потенціал та інвестиційна привабливість межують з технологічною відсталістю не лише від передових економік, а й від колишніх союзників по комуністичному блоку.

Виступаючи в Одесі, президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер провів порівняння української дійсності зі світом, що її оточує. "Більша частина наших сусідів – Росія, Білорусь, Прибалтика – перевищили радянські економічні показники 1990 року в періоді 2002-2006 років, – підрахував експерт. – Зараз Україна досягла тільки 70% рівня ВВП УРСР".

В Україні централізація дійшла до абсурдної точки – 80% доходів іде до центрального бюджету, а 20% – у місцевий

Одна з причин розвалу радянської економіки, вважає Новак, – централізація влади і розподіл бюджетних коштів. "В Україні централізація дійшла до абсурдної точки – 80% доходів іде до центрального бюджету, а 20% – у місцевий. Я намагався знайти в економічній історії приклад того, як якийсь тиран так обдирав провінції, і не знайшов", – каже Новак.

Як результат, провінція живе набагато бідніше за обласний і вже тим більше республіканський центр. Наприклад, середня зарплата в Чернівецькій області – 2,2 тис. грн., в той час як у Києві – 4,8 тис. грн.

У пошуках кращої долі переселенці з'їжджаються у великі міста, що, по-перше, вимиває з сіл трудові резерви і молоду кров, а по-друге, створює в індустріальних центрах небувалу щільність невлаштованого і від того розлюченого люду. І ось тепер в українській столиці, де в ході останнього перепису населення зареєстровано 2,6 млн осіб, реальне число жителів перевищує 4 млн.

Друга слабка ланка національної економіки – пробуксовування в проведенні економічних реформ. Рілля все ще не готова до запуску в комерційний оборот. Земельний кадастр не сформований, паї не розподілені. А фондовий ринок не перше десятиліття чекає пенсійної реформи. Податкова реформа відбулася лише на 20-му році життя незалежної України, але сотні тисяч підприємців вкрай незадоволені тими змінами, які приніс Податковий кодекс.

Найбільше українці не досягли успіху в реформах з подолання корупції. Боротьбу з нею ось уже 21 рік імітують держчиновники – їх паралельно вважають головними
хабарниками країни

Але найбільше українці не досягли успіху в реформах з подолання корупції. Боротьбу з нею ось уже 21 рік імітують держчиновники – їх паралельно вважають головними хабарниками країни.

У 2009 році тодішній кандидат в президенти Сергій Тігіпко сказав Корреспонденту, що чиновники, які видають всілякі ліцензії і різноманітні довідки, – це найбагатші люди України, які кують свої скарби поборами і хабарництвом, і тому він іде у владу, щоб зломити цей ганебний тренд. У спарингу між Тігіпком і корупцією поки що перемагає корупція.

Наступна ахіллесова п'ята країни – тотальна енергозалежність. За даними International Finance Corporation, українцям, щоб виробити продукції на $ 1, потрібно затратити вдвічі більше енергоносіїв, ніж в середньому по планеті, і втричі, ніж у країнах ЄС. Прем'єр-міністр Микола Азаров в травні оцінив щорічні втрати національної економіки від такого розтринькування – 136 млрд грн. Цієї суми достатньо, щоб двічі перекрити річні витрати на медицину, оборону та освіту.

Назад у майбутнє

Нинішня Україна за всіх її бід намагається рухатися в правильному напрямку, хоча і неймовірно повільно. Якийсь поштовх у спину співвітчизники отримали в період підготовки країни до Євро-2012. З'явилися десятки готелів, кілька сучасних аеропортів, дорожні розв'язки і мости.

Україна посідає перше місце в Європі за рівнем розвитку транзитних можливостей. Через її територію проходять чотири міжнародні транспортні коридори, найбільш зручні і короткі шляхи перевезення вантажів з Азії до Європи

Гліб Простаков, заступник директора аналітичного центру Експертна рада, згадує, що, за оцінкою британського інституту Rеndеll, Україна посідає перше місце в Європі за рівнем розвитку транзитних можливостей. Через її територію проходять чотири міжнародні транспортні коридори, найбільш зручні і короткі шляхи перевезення вантажів з Азії до Європи. Інститут прогнозує найближчим часом зростання товарообігу між Європою та Азією. Значна частина перевезень дістанеться українцям.

У Соколовського теж є підстави для оптимізму: "У Європі легка промисловість здає позиції, і у нас є конкурентні переваги, тому що країна межує з ЄС і може стати постачальником одягу власного пошиття аналогічно Китаю".

Розвиток України в бік високорозвинених ринків єврозони – це далекоглядний і правильний вибір політичної еліти, запевняє Павло Ільяшенко, аналітик інвесткомпанії Astrum. Експерт визнає: інтеграція з економічним простором сусідньої Росії хоч і має раціональне зерно, все ж цей погляд у минуле принесе лише тимчасові бонуси. Російська Федерація, як й інші ринки, що розвиваються, залежить від темпів зростання світової економіки, а він сповільнюється.

"Скоро ринок східного сусіда не буде таким привабливим, як здається, – запевняє Ільяшенко. – Скерування економіки в бік Євросоюзу, максимальне відкриття кордонів дасть більший приріст економічних показників".

Поки аналітики, експерти, політики мріють про нові економічні дива, Свірі повільно, але впевнено будує на руїнах комунізму капіталізм з людським обличчям. "Я продовжую працювати, щоб настав той час, коли всі українці зможуть передати "ці дива", основи ринкової економіки та демократії, наступним поколінням", – каже американський фермер.

Велика різниця

На тлі середньостатистичної української сім'ї радянська ланка суспільства виглядала більш ніж скромно:

Сім'я з трьох осіб (двоє працюють) із середньою зарплатою у 2011 році володіла таким майном або могла собі дозволити:

Світле минуле

Економічні та соціальні показники сучасної України ще не набрали тієї висоти, на яку піднялися на піку розвитку СРСР

*2011 рік

***

Цей матеріал опубліковано в № 33 журналу Корреспондент від 24 серпня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.