Корреспондент: Точка зору. Мізки в консервній банці

Українські студенти, викладачі та вчені маринуються у своєму болоті, у той час як весь світ вільно обмінюється знаннями та технологіями, тікаючи далеко вперед, пише публіцист Олександр Голубов у колонці, опублікованій у №35 журналу Корреспондент від 7 вересня 2012 року.

Сучасна вища школа і наука вимагають мобільності. Мобільності студентів, викладачів, ідей. Саме тому академічне співтовариство в усьому світі вже давно не відчуває кордонів. Немає нічого незвичайного в тому, щоб отримати ступінь бакалавра на батьківщині, ступінь магістра – за кордоном, докторську дисертацію написати взагалі за океаном і в врешті-решт отримати контракт дослідного центру або університету де-небудь в четвертому місці, здавалося б, ніяк не пов'язаному з попередніми.

Головною умовою для розвитку, насамперед інтелектуального, є середовище, а це середовище в нашій країні псується з кожним роком

Усе це, щоправда, майже не стосується України. Чому наша наука і вища школа перебувають у настільки жалюгідному стані, тепер зовсім не таємниця. Само собою, можна довго згадувати про низькі зарплати, жахливе матеріальне забезпечення та відсутність попиту на інтелектуальний продукт в Україні. Проте головною умовою для розвитку, насамперед інтелектуального, є середовище, а це середовище в нашій країні псується з кожним роком. Адже його складають саме люди, що передають один одному знання, досвід і нові ідеї. Дискусія неможлива, якщо немає співрозмовника, а розвиток неможливий, якщо немає дискусії.

Тільки самородки можуть розвивати самі себе, підкоряючись надприродному чуттю в пошуку вірного шляху до нових відкриттів. Більшості ж просто необхідні компетентні викладачі, що надихають, досвідчені наукові керівники і вдумливі рецензенти. І якщо більша частина світової науки вже давно об'єднала свої зусилля, звівши значення відстані до мінімуму, то ми досі замкнені в своєму просторі, майже не випускаючи нічого назовні і впускаючи всередину ще менше. У той час як поруч вирує справжнісінький океан, ми плещемося в своєму болітці, притоки свіжої води до якого для надійності вирішили перекрити.

Найпарадоксальнішим при цьому є той факт, що нашим чиновникам в міністерствах закордонних справ та освіти навіть немає необхідності шукати фінансування, щоб поліпшити ситуацію в цій сфері. Величезна кількість зарубіжних програм пропонує академічній спільноті країн, подібних до України, стипендії та гранти для навчання та наукової роботи в іноземних університетах.

З боку чиновників можна найчастіше чекати чого завгодно, крім допомоги в отриманні доступу до фінансування своїх навчальних і дослідницьких планів

Тим не менше навіть у цих випадках з боку чиновників можна найчастіше чекати чого завгодно, крім допомоги в отриманні доступу до фінансування своїх навчальних і дослідницьких планів. Посольства перестають співпрацювати з нашими офіційними особами від освіти після того, як у списках потенційних стипендіатів починають спливати прізвища людей, які, судячи з їхніх біографій, давно не мають нічого спільного з наукою. Зате ці прізвища ідентичні прізвищам керівного складу інстанції, що такий список надала. А ось у тих випадках, коли можливості для вбудовування корупційних схем відсутні, інтерес державних мужів швидко холоне.

Нещодавно на зустрічі з комісаром Євросоюзу з питань розширення та європейської політики сусідства Штефаном Фюле міністр закордонних справ Костянтин Грищенко згадав про те, що Україна хоче стати частиною програми Erasmus, що надає стипендії студентам країн – членів проекту. Це дозволило б на порядок збільшити кількість таких поїздок, оскільки ми до цього часу є лише учасниками подібної програми для неєвропейських країн Erasmus Mundus.

Для того щоб приєднатися до "європейського клубу", зовсім не обов'язково бути частиною Європейського Союзу, членами Erasmus є Туреччина та Хорватія. Найближчим часом до них приєднається і Сербія, на території якої не так давно велися воєнні дії. І якщо маленька балканська країна з чотиримільйонним населенням отримала 462 стипендії за позаминулий навчальний рік, то Стамбул відправив майже 9 тис. студентів на навчання в партнерські університети по всьому світу. Для порівняння: Україна отримала "цілих" 28 стипендій. Однак і в рамках Erasmus Mundus нам похвалитися особливо нічим. За кількістю успішних заявок ми рівно вдвічі відстаємо від Ефіопії і лише трохи не дотягуємо до В'єтнаму. Хоча той факт, що Непал плентається позаду з 23 студентами-мандрівниками, не може не тішити.

Звичайно, не можна сказати, що Україна здатна прямо завтра перетворитися на повноцінного учасника програми Erasmus. Але якщо тактика і стратегія нашого МЗС і далі буде такою – не вживати абсолютно жодних дій після несміливих декларацій, – можна точно сказати, що це не станеться ніколи. Будь-які виправдання в цьому випадку недоречні. Ніяких ресурсів, крім роботи чиновників від міністерств освіти і закордонних справ, не потрібно. Спроби припустити, що Європа чинитиме опір через внутрішньополітичну ситуацію в Україні, абсурдні – саме через неї нашим студентам такі стипендії надаватимуть охочіше. Для Євросоюзу така практика скоро може виявитися мало не єдиним способом вплинути на ситуацію в країні в довгостроковій перспективі.

Здається, що неможливість "окешити" співпрацю в таких високих матеріях вбиває будь-який інтерес наших прагматиків від влади

Найцікавіше, що для МЗС, та й для влади в цілому, успіх на цьому фронті міг би стати відмінним інформаційним приводом, щоб довести: заявлена ​​ними євроінтеграція йде повним ходом, а успіхи у сфері освіти – наочне тому підтвердження. Однак здається, що неможливість "окешити" співпрацю в таких високих матеріях вбиває будь-який інтерес наших прагматиків від влади. Яка різниця, скільки простолюдинів поїде навчатися за кордон, якщо на потрібне місце можна поставити "правильного студента" або в крайньому разі взяти за це мзду? І цей підхід чітко дає зрозуміти, що найближчим часом українські мізки так і залишаться "законсервованими". А якими б хорошими консерви не були, рано чи пізно їхній вміст починає псуватися.

***

Цей матеріал опубліковано в № 35 журналу Корреспондент від 7 вересня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.